Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання.

Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал по­винні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.

Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещас­ного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні.

Ручні способи — «з рота до рота», та «з рота до носа» (рис. 29, ЗО). В рот або в ніс потерпілого рятівник видихає зі своїх легенів у легені потерпілого об'єм повітря в кількості 1000—1500 мл.

Цей метод найефективніший, бо простий і легкий, правда, можливе передавання інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку. Підготовка до штучного дихання по­лягає у поетапному виконанні таких операцій: розстібають комір, краватку, пояс; кладуть потерпілого на спину, на стіл чи на підло­гу; закидають його голову максимально назад, щоб підборіддя було на одній лінії із шиєю (підклавши попередньо під спину ва­лик з будь-якого матеріалу); натягнутою на пальці стерильною ватою обстежують ротову порожнину (витягнути згустки крові, слиз, штучні зубні протези), повертають голову і плечі вбік; по­вертають голову в попереднє положення (максимально закинути назад).

Рис. 29. Штучне дихання методом «з рота до рота»

а — вдмухування повітря; б — видих потерпілого 252

Рис. ЗО. Штучне дихання методом «з рота до носа»:

а — видих потерпілого; б — вдмухування повітря

Глибоко вдихнувши, рятівник видихає повітря до рота по­терпілого, попередньо закривши пальцями його ніс; звільняєть­ся рот і ніс потерпілого для пасивного видиху, тим часом рятівник знову набирає повітря; коли рот потерпілого відкрити неможли­во внаслідок судорожного затискання щелепи, тоді роблять штучне дихання «з рота до носа»; і так ритмічно протягом 1-2 год.

Найкраща прохідність дихальних шляхів потерпілого забез­печується в таких випадках: при максимальному відкиданні го­лови назад, при відкриванні рота, при висуванні вперед нижньої щелепи. За 1 хв. необхідно робити 10-12 вдувань, тобто через кожні 5-6 секунд.

Коли з'являється перший слабкий поверхневий вдих у по­терпілого, до нього пристосовується ритм штучного дихання.

Масаж серця.Коли у потерпілого розширені зіниці і не про­мацується пульс навіть на шиї, то паралізоване не тільки дихан­ня, а й зупинилося серце. Тоді штучне дихання чергується з маса­жем серця (рис.31).

Масаж серця - це ритмічне натискання на передню стінку грудної клітки потерпілого, внаслідок чого серце стискається між грудиною і хребтом і виштовхує зі своїх порожнин кров.

Після припинення натискань грудна клітка і серце розпрям­ляються і серце заповнюється кров'ю, що надходить з артерій.

Рис. 31. Закритий масаж серця:

а —у дорослого; б — у підлітка; в — у дитини

Мета масажу серця - штучна підтримка кровообігу в організмі потерпілого і відновлення нормальних природних скорочень сер­ця.

Підготовка до масажу серця є одночасно підготовкою до штуч­ного дихання, оскільки масаж серця треба проводити водночас із штучним диханням.

Поклавши потерпілого на спину, на стіл чи на підлогу, роздя­гають його до пояса; натискаючи на третину грудної клітки по­терпілого (але не під грудьми), швидкими поштовхами долонь, покладених одна на одну з двох рук рятівника, роблять 5 по-штовхів-натискань з частотою 1 раз за 1 с, щоб груди змішувалися у напрямку до хребта на 4—5 см. Серце стискається і проганяє кров через кровоносну систему. Чергується вдмухування повітря (штучне дихання) і натискання (масаж серця). За 1 хв проводить­ся 50 натискань на груди і 10-12 вдувань в легені. Коли починає рожевіти шкіра, звужуються зіниці при освітленні, може з'яви­тися пульс, тобто відновиться робота серця, тоді штучне дихання можна проводити без масажу серця.

Коли груди потерпілого за вищевказаних умов залишаються нерухомими, тоді після двох глибоких вдмухувань роблять 15 на-

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

тискань. Ефективність зовнішнього масажу серця визначається появою чіткого пульсу, звуженням зіниць, появою самостійного дихання, зменшенням синюватості шкіри та видимих слизових оболонок.

Для підвищення ефективності масажу серця рекомендується підняти вгору на 0,5 м ноги потерпілого, чим досягається кращий прилив крові до серця з вен нижньої частини тіла.

Коли все-таки пульс відсутній, значить, настала фібриляція серця. Тоді необхідно виконати дефібриляцію серця, який ро­бить тільки лікар.

Основне завдання реанімації хворого в стані клінічної смерті - це боротьба з гіпоксією і стимуляція вгасаючих функцій орга­нізму.

За ступенем важливості і терміновості реанімаційні заходи діляться на такі групи: підтримувальні штучне дихання і штуч­ний кровообіг, проведення інтенсивної терапії для відновлення самостійного кровообігу і дихання, нормалізації функцій цент­ральної нервової системи, печінки, нирок, системи обміну речо­вин. Штучне дихання (штучна вентиляція легенів) є єдиним ме­тодом лікування всіх станів, коли самостійне дихання хворого не може забезпечити достатнього насичення крові киснем.

Гостра дихальна недостатність і її крайній ступінь — зупинен­ня дихання - незалежно від причин призводить до зниження вмісту кисню в організмі (гіпоксія) і надлишку вуглекислого газу (гіперкапнія). Внаслідок гіпоксії і гіперкапнії в організмі розви­ваються важкі порушення функцій всіх органів, яких можна уникнути лише при своєчасно розпочатій реанімації - штучній вентиляції легенів - при штучному диханні «з рота до рота».

Існує ряд апаратів для штучного дихання, простих і доступ­них за конструкцією. Штучне дихання «з рота до рота» викону­ють за допомогою чистої гумової трубки, протертої спиртом, -повітропровода з круглим рухомим щитком.

Ручний портативний апарат РПА — це невеликий міх, що при­водиться в дію рукою, і маска, накладена на рот і ніс потерпілого. До нього підключено кисневу подушку: під час розтягування міха відбувається пасивний видих.

Портативний апарат ДП-2 (компресор з електродвигуном) за­безпечує 20 вдихань за 1 хвилину, працює автоматично, викори­стовуючи енергію стиснутого кисню, що знаходиться в балоні.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Прилади для масажу серия: дефібрилятор — прилад для бо­ротьби з фібриляцією серця (створює короткий електричний роз­ряд високої напруги через серце, спричинює загальне скорочен­ня його м'язів і усуває фібриляцію); дефібрилятор із вмонтова­ним кардіоскопом. Кардіоскоп встановлює наявність фібриляції серця, дає змогу спостерігати, чи дефібриляція вдалася, чи не по­трібно повторювати розряди. Розряд електроструму в 3000-7000 В може зняти фібриляцію серця дуже швидко.