Долікарська допомога при шоку

Травматичний шок - складний патогенний процес, що вини­кає внаслідок важкої механічної травми, опіку і характеризуєть­ся порушенням функцій життєво важливих органів та систем організму.

При комбінованих хімічно-радіаційних ушкодженнях, опі­ках тканин і органів травматичний шок спостерігається у 30% потерпілих.

В генезі травматичного шоку першочергову роль відіграють такі чинники: втрата крові і біль, розлад дихання, порушення про­цесів метаболізму, інтоксикація організму недоокисненими про­дуктами обміну речовин внаслідок руйнування тканин.

Чинники, які сприяють розвитку шоку запізніле і неповноц­інне надання долікарської допомоги, вторинна травматизація в процесі транспортування в лікарню, повторна втрата крові, пере­охолодження або перегрівання, фізично-емоційне перенапружен­ня, стреси, тривале недоїдання та зневоднення організму тощо.

При пораненнях зміни виникають у підкіркових утвореннях великого мозку та в системі периферійного кровообігу (перероз­поділ крові, яка забезпечує життєдіяльність органів, передусім серця і мозку). Розвиваються циркулярна гіпотонія, спазм пост-капілярних венул (випотіває плазма в позаклітинний простір), набряк і згущення крові. Знижується ленозний тиск, слабнуть нирки, печінка, легені, відбувається тромбоутворення, розвиток незворотних змін в органах.

Травма кишечнику призводить до інтоксикації організму, ус­кладнюється стан пораненого, спостерігається розлад дихання і кровообігу. Порушується функція нервової системи. Шок має дві фази: еретильну і торпідну.

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

Еретильна фаза шоку супроводжується збудженням, над­мірною рухливістю. Мова уривчаста, погляд неспокійний, шкірний покрив блідий, іноді виникає гіперемія (різке потовиді­лення), пульс відхилений від норми - сповільнений або приско­рений (100 пульсацій за 1 хвилину). Дихання часте, поверхневе.

Торпідна фаза шоку — фаза пригнічення. Розрізняють 4 сту­пеня:

I ступінь (легка форма шоку). Це результат ізольованих
уражень середньої важкості та втрати 500-1000 мл. крові, стан
помірного психічного гальмування, блідий шкірний покрив,
артеріальний тиск 100-95 мм. рт. ст. Прогноз сприятливий.

II ступінь - середня важкість шоку, численні ушкодження
тіла, втрата крові до 1000-1500 мл, стан важкий, хоч орієнтація
і свідомість не втрачені, шкіра бліда, губи ціанотичні, психічна
загальмованість, пульс - 110-130 пульсацій за 1 хвилину, тиск -
90-75 мм рт. ст., нестійкий, прогноз сприятливий при проведенні
протишокової терапії.

Шступінь - важкий шок, виникає при важких ушкодженнях грудної клітки, черевної порожнини. Крововтрата - 2000 мл, стан важкий, виражена психічна загальмованість, іноді ступор. Шкіра бліда, ціанотична, пітніє, слизові оболонки сухі, гіпотер­мія, гіподинамія, зниження сухожильних рефлексів, розлад у ро­боті нирок, сечовиділення, пульс — 120-160 пульсацій за 1 хви­лину, тиск - 75 мм рт.ст., дихання поверхневе, без протишокових заходів прогноз несприятливий.

VI ступінь - термінальний стан (передагональний, агональ-ний та клінічна смерть) вкрай важкий для потерпілого. Втрата свідомості, шкіра холодна, трупна, ціанотична, вкрита липким холодним потом, зіниці розширені, не реагують на світло, пульс не промацується, крайній ступінь шоку веде до клінічної смерті.

Діагностика шоку ґрунтується на визначенні показників, які характеризують загальний стан потерпілого. Найважливіший по­казник — рівень артеріального тиску. Чим він нижчий, тим глиб­ший розлад функцій організму, його життєдіяльності. Величина крововтрати - найоб'єктивніший показник ступеня важкості шоку.

Перебіг клінічного шоку залежно від локалізації поранення чи опіку має такі особливості: проникаючі поранення черевної порожнини до 80% спричинюють шок; проникаючі поранення

Я. І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності

грудної клітки зумовлюють гемоторакс, відкритий пневмото­ракс. При пораненнях і ушкодженнях тазу - кровотеча до 2,5 л. При ушкодженнях кінцівок — крововтрата до 2 л, біль, інтокси­кація.

Профілактична і долікарська допомога при шоку.

Під час шоку усувають дію травмуючих чинників і чинників розвитку шоку, зупиняють кровотечу, перев'язують рани, усува­ють загрозу асфікції; вводять 5-подібну трубку (повітропровід); при порушенні зовнішнього дихання в долікарську допомогу вхо­дить очищення порожнини рота і носоглотки, усунення западан­ня язика, відновлення прохідності дихальних шляхів; при пнев­мотораксі накладається пов'язка; проводиться інгаляція киснем, зупинення зовнішньої кровотечі; вводяться серцево-судинні й аналектичні засоби (виконує фельдшер); здійснюється фіксація кінцівок. Ввівши повторно знеболювальні засоби, дають гаря­чий чай та інші напої.

У разі стихійного лиха, аварій, коли має місце масове надход­ження потерпілих, їх медично сортують.

В першу чергу виділяють поранених з важким ступенем шоку: 1-га, 2-га група — поранені в стані шоку 1-2 год, їм надають про­тишокову допомогу, тоді оперують; до 3-ї групи належать пора­нені з ознаками шоку, яких можна прооперувати трохи пізніше. В першу чергу зупиняють кровотечу, компенсують крововтрати, потім нормалізують об'єм циркулюючої крові. Гостра крововтрата (50%) веде до смерті.

Кожна велика втрата крові (зниження тиску до 80—70 мм рт. ст.) мусить бути негайно компенсована шляхом переливання крові у вени потерпілого (визначають групу крові, резус-фактор доно­ра і реципієнта) можна робити інфузію плазми крові, поліглюкін тощо.

Розрідження крові при введенні кровозамінників сприяє по­ліпшенню капілярного кровотоку.

Крововтрата організмом до 700 мл компенсується самостійно, за рахунок інфузії плазми крові, введення сольових багатоком­понентних розчинів. Рівень гемоглобіну має бути 65%.

При кисневому голодуванні організму проводять оксигено­терапію. При зупиненні дихання — штучне дихання «з рота до рота». При порушенні функцій печінки і нирок вводять 500 мл глюкози 1 раз на добу з інсуліном (1 ОД. інсуліну на 5 г глюкози).

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах ІІС

Температура повітря в протишоковій палаті — 20 — 24°С.

Потерпшому дають гарячий чай, каву, нагріте вино, закуту­ють ковдрою.

Синдром тривалого стискання тканин буває внаслідок земле­трусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. У потерпілих поряд з переломами, опіками, може спостерігатися син­дром тривалого стискання тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок. При розтрощенні і розчавлюванні тканин різко погіршується кровообіг у м'язах, виникають анемія, гіпонія тка­нин, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капі­лярів, артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові пропотіває в міжклітинний простір (об'єм цирку­люючої плазми зменшується на 50%), знижується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і порушення се­човиділення.

Синдром тривалого стискання тканин характеризується трьо­ма періодами:

1-й — ранній - набряки тканин і гострий розлад гемодинамі-ки,триває 1—3 доби.

2-й — проміжний період — гостра ниркова недостатність, від 5 діб до 1,5 місяців.

3-й - пізній період — гангрена, флегмони, абсцеси.

Кінцівка потерпілого набрякає, шкіра багряно-синя, іноді пу­хирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня, чутливість шкіри знижена або втрачена. Згущення крові. Погіршується загальний стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і блювання. Пульс - 100-120 пульсацій за 1 хв, тиск - 60 мм рт. ст. Сеча червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає за­гальна інтоксикація організму, спостерігається гостра ниркова не­достатність, іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м'язів. Ускладнюється рухливість суглобів, пошкоджуються нер-вові стовбури.

Існують 4 ступені прояву синдрому стискання:

I ступінь - дуже важкий - стискання м'яких тканин або кінцівок протягом 6—8 год, потерпілі, як правило, гинуть через 2-3 доби;

II ступінь — важкий — стискання рук чи ніг протягом 4—7 год, потерпілі можуть загинути;

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

IIIступінь — середньої важкості — стискання рук чи ніг до 6 год, лікування до 3 місяців;

IV ступінь - легкий - стискання рук чи ніг до 2 год. Пору­шення помірні. Прогноз сприятливий.

Перша медична і долікарняна допомога.

Звільнення від стискання є початком клінічного прояву син­дрому стискання тканин. Коли дві кінцівки зазнали стискання (компресія) протягом 8 год, при наявності переломів обов'язкова ампутація. Накладається джгут (вище від місця стискання). Вво­дяться знеболюючі, антигістомічні та серцево-судинні препара­ти, призначаються антибіотики, проводять правцеве щеплення.

Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.

4.5.Перша допомога при ушкодженні м'яких тканин, суглобів і кісток

Травма - анатомічне і функціональне порушення тканин і органів, що виникає в результаті дії факторів зовнішнього сере­довища.

Ушкодження, які виникають в результаті одномоментної, рап­тової дії на тканини організму, називається гострими травмами.

Ушкодження, що виникають від багатьох окремих і постійно діючих подразників малої сили, що не можуть при одноразовій дії завдати травми, називають хронічними травмами (екземи і ви­разки рентгенологів).

Долікарська допомога при ударах, розтягненнях, розривах, стис­канні, контузіях, втраті свідомості.

Удари - ушкодження м'яких тканин і органів вналідок удару тупим предметом без порушення цілісності шкіри.

Вивихи - ушкодження, при яких зміщуються суглобні кінці костей в суглобах.

Розтягнення і розривизв'язок — припухлість, або рух у невлас­тивому суглобу напрямку.

Стискання — наслідок тиску великої ваги на орган людини, розчавлювання м'язів, підшкірної жирової клітковини, судин і нервів.

При ударах швидко виникає припухлість, під шкірою з'явля­ються гематоми (скупчення крові), які дуже болючі і виклика-

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

ють помірне обмеження руху кінцівки. Внутрішні травми (мозку печінки, нирок, легенів) можуть призвести навіть до смерті.

Потерпілому забезпечують спокій, особливо для місця ура­ження, накладають тугу пов'язку, прикладають холод (пакет з льодом, пляшку з холодною водою).

Розтягнення характеризується появою різкого болю, швид­ким розвитком набряку в ділянці травми, значним порушенням функції суглоба.

Долікарська допомога при розтягненні зв'язок- туга пов'язка, фіксація суглоба, холод на уражене місце, холодні компреси. Як і при розриві сухожилля - повний спокій, туга пов'язка, фіксація ураженого місця. Дають анальгін чи амідопірин. Негайно слід звертатися до лікаря.

Стискання виникає від тиску великої маси (стін, землі тощо при землетрусах, обвалах, зсувах), що веде до шоку й отруєння організму продуктами розпаду м'яких тканин.

Долікарська допомога - організація заходів щодо негайного звільнення потерпілого з-під завалів. Накладають джгут на ушко­джену частину кінцівки якомога ближче до основи кінцівки, щоб запобігти гангрені тощо. Обкласти льодом чи змоченою в холодній воді тканиною. Ушкоджені кінцівки імобілізують за допомогою шини, потерпілого виводять з шоку, тепло накривають, дають ви­пити вина чи горілки, чаю, кави, вводять наркотики (1 мл 1% роз­чину морфіна), сердечні засоби і негайно відправляють до лікарні.

Вивих — ушкодження суглоба, при якому відбувається зміщен­ня частин кісток в його порожнині з виходом однієї з них через роз­рив прилеглих тканин тощо. Виникає під дією непрямої травми.

Спостерігаються біль, різка деформація суглоба, фіксація кінцівки в неприродному положені. При лікуванні використову­ють холод, знеболювальні препарати. Можна зразу ж виправляти вивих, але лише лікареві або медперсоналу; важливо не сплутати вивих з переломом.

Втрата свідомості відбувається внаслідок раптового малокрів'я мозку (страх, стрес, сильний біль, кровотеча тощо). Симптоми -різка блідість обличчя і слизових поверхонь, дихання поверхне­ве, нечасте.

Потерпілого вкладають дещо піднявши ноги і опустивши го­лову. Необхідно розстебнути комір, послабити ремінь та інші ча­стини одягу, що перешкоджають вільному диханню, забезпечити

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

надходження свіжого повітря. Дати нюхати нашатирний спирт. Штучне дихання при потребі. Триває недовго.

Контузія — ураження всього організму людини внаслідок рап­тової механічної дії на всю чи велику частину поверхні тіла (удар­на хвиля). Можливі струс мозку, розриви легенів та інших органів, тріскають барабанні перетинки. Існує 3 ступеня контузії: легкий, середній, важкий.

I ступінь - легка контузія: тремтять кінцівки, голова, на­стає заїкання, зниження слуху, людину похитує.

II ступінь - середньої важкості - неповний параліч кінцівок, часткова або повна глухота, порушення мови, відсутність реації зіниць на світло.

III ступінь — важка контузія - втрата пам'яті, переривчасте,
судорожне дихання, з носа і рота тече кров, можливі судоми.

Долікарська допомога - розстебнути тісний одяг і його час­тини, повернути потерпілого набік, обережно прочистити вуха і ніс від згустків крові, при кровотечі вкласти марлеві пов'язки в порожнину вуха чи носа, не давати пити і не робити штучне ди­хання. Лежачого потерпілого відправити до медпункту.

Долікарська допомога при переломах

Перелом - порушення цілісності костей. Переломи бувають травматичні і патологічні, закриті (без ушкоджень шкіри) і відкриті (шкіра ушкоджена в ділянці перелому).

Відкриті переломи тим небезпечні, що вони можуть інфіку­вати відламки і спричинити остеомеліт.

Переломи бувають повні і неповні.

При неповному переломі порушується якась частина попе­речних кісток, з'являються тріщини кісток.

Переломи бувають різних форм: поперечні, косі, спіральні, осколочні, від стискання, компресійні тощо.

Буває зміщення кісткових уламків під кутом, зміщення по довжині, бокові зміщення, інші переломи.

Для переломів характерні: різкий біль, порушення функції ушкодженої ділянки, набряк і крововилив в ділянці перелому, вкорочення кінцівки, патологічна рухомість кістки. Нерівність кісток, хрумтить при натисканні, в рані відкритого перелому ви­ступає уламок кістки.

Заходи долікарської допомоги при переломах кісток: фікса­ція кісток в ділянці перелому; протишокові заходи; транспорту­вання в медпункт.

4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС

Основне завдання — закріпити ушкоджені кістки, суглоби, зв'язані з ними кінцівки в нерухомому і найзручнішому для по­терпілого стані.

Імболізація зменшує біль. Це основний засіб запобігання шоку. Найчастіше зустрічаються переломи кінцівок. Правильна фіксація ушкоджених кінцівок запобігає зміщенню уламків, зменшує ушкодження судин, нервів, м'язів і шкіри гострими кра­ями ушкоджених кісток. Накладають транспортні шини з підруч­ного твердого матеріалу. Кінцівки біля рани, перелому обробля­ють йодом, антисептиком і накладають асептичну пов'язку при відкритому переломі.

При транспортуванні шину надійно закріпплюють, щоб доб­ре зафіксувати ділянку перелому; під шину вкладають вату, тка­нину; фіксують 2 суглоби вище і нижче від перелому. Правильна фіксація - це профілактика шоку (рис, 34-38).

Слід утеплити потерпілого, йому дають випити горшки, вина, гарячого чаю або кави, вводять морфій.

Ушкодження черепа і мозку. Ушкодження черепа веде до стру­су мозку, забою черепа, здавлювання. Це пухлинні набубнявіння мозку, часткове руйнування мозкової тканини. Настає запамо­рочення, нудота, блювання, сповільнення пульсу, втрата пам'яті (амнезія), порушення міміки і мови.

При переломі кісток черепа слід забезпечити потерпшому стан спокою в горизонтальному положенні, накласти лід на голову. При втраті свідомості очистити ротову порожнину від блювотин­ня, покласти потерпілого в фіксоване стабільне положення, рани оберігати від проникнення інфекції.

Транспортувати на ношах в лежачому на спині положенні, на­класти ватно-марлеві кільця, підкласти під голову надувну по­душку, оберігають від блювання. Транспортувати в фіксованому

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Рис. 37. Шинна пов'язка з Рис. 38. Пов'язка при