Параметрів

Згідно з теорією катастроф можна пропонувати наступну мо­дель функціонування систем (економічних, екологічних, су­спільних, технічних). Будь-яка система, як вказано на рис. 21, проходить у своєму розвитку декілька етапів: етап росту (станов­лення), етап стабільності існування, етап кризи (вгасання, відми­рання, перебудови, модернізації). Криза завершується загибел-

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

лю системи або переходом її у новий, якісно виший, стан. Усе залежить від співвідношення величини «напруги», котрої зазнає система, добротності цієї системи та виникаючих умов її подаль­шого існування.

Характерними рисами кризи є значне прискорення процесів з наближенням катастрофи. До визначеного моменту кризу сис­теми можна відхилити, але після цього катастрофа стає немину­чою і настає дуже швидко.

Цікаві деякі висновки теорії катастроф щодо подолання кри­зового стану:

—поступовий рух у бік кращого стану відразу ж призводить до погіршення. Швидкість погіршення при рівномірному рухові до кращого стану збільшується.

—у міру руху від гіршого стану до кращого опір системи зміні його стану збільшується. Максимум опору досягається раніше, ніж найгірший стан.

—якщо систему вдається відразу, стрибком, а не безперерв­но, перевести із поганого стійкого стану достатньо близько до

J. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

кращого, то далі вона сама буде еволюціонувати у бік доброго стану.

3.1.3. Класифікація надзвичайних ситуацій

Загальноуживаної класифікації НС не існує. В основу існую­чих класифікацій кладуть масштаб та глибину НС. Згідно з цим принципом НС поділяють на:

—локальні;

—об'єктові;

—місцеві;

—регіональні;

—національні;

—глобальні.

Локальна НС - це така ситуація, коли загроза її виникнення чи поширення наслідків (у випадку настання) обмежена вироб­ничим приміщенням.

Об'єктова НС — це така ситуація, коли загроза її виникнення чи поширення наслідків (у випадку настання) обмежена об'ємом та територією об'єкта.

Місцева НС - це така ситуація, коли загроза її виникнення чи поширення наслідків (у випадку настання) обмежена територією міста (району) чи області.

Регіональна НС - це така ситуація, коли загроза її виникнен­ня чи поширення наслідків (у випадку настання) обмежена тери­торією краю, декількох областей.

Глобальна НС - це така ситуація, коли загроза її виникнення чи поширення наслідків (у випадку настання) обмежена терито­рією декількох суміжних країн.

Повніша класифікація враховує сутність та причини виник­нення подій НС. Це дає змогу виділити такі НС:

—техногенні;

—природні;

—екологічні;

—соціальні.

У свою чергу, надзвичайні події, що лежать в основі НС, мо­жуть бути класифіковані за:

— суттю та характером подій і процесів, які становлять їх
основу;

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

—найважливішіми ознаками прояву;

—характером уражаючихчинників чи джерел небезпеки (теплові, хімічні, радіаційні, біологічні та ін.);

—місцем виникнення чи відомчої належності;

—основними причинами виникнення (конструктивні, вироб­ничі, експлуатаційні, погодні та ін.);

—інтенсивністю перебігу;

—масштабами ураження чи впливу;

—характером впливу (руйнування, зараження, затоплення та ін.)

У кінцевому підсумку в загальній класифікації НС техноген­ного, природного, екологічного та соціального характеру, вико­наної для практичних цілей, за головну ознаку буде взята систе­матизація за суттю та характером базових подій та процесів, які мають місце у НС із врахуванням важливих ознак їх вияву.

Серед НС особливе місце займають події, пов'язані із засто­суванням сучасних засобів ураження, вплив яких на об'єкти та людей дорівнює розмірам стихійних лих чи катастроф або пере­вищує їх. Вищесказане дає змогу пропонувати наступну класиф­ікацію НС:

1. НС техногенного характеру.

1.1. Транспортні аварії та катастрофи.

1.1.1. Катастрофи та аварії товарних поїздів.

1.1.2. Катастрофи та аварії пасажирських поїздів, поїздів мет­рополітену.

1.1.3. Аварії вантажних суден.

1.1.4. Аварії (катастрофи) пасажирських суден.

1.1.5. Авіаційні катастрофи в аеропортах та населених пунк­тах.

1.1.6. Авіаційні катастрофи поза аеропортами та населеними пунктами.

1.1.7. Аварії (катастрофи) на автомобільних шляхах (великі автомобільні катастрофи).

1.1.8. Аварії транспорту на мостах,у тунелях та на залізнич­них переїздах.

1.1.9. Аварії на магістральних трубопроводах.

1.2. Пожежі, вибухи.

1.2.1. Пожежі (вибухи) у будинках, на комунікаціях та техно­логічному обладнанні промислових об'єктів.

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

1.2.2. Пожежі (вибухи) на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймистих, горючих та вибухових речовин.

1.2.3. Пожежі (вибухи) на транспорті.

1.2.4. Пожежі (вибухи) у шахтах, підземних та гірничих ви­рубках, метрополітенах.

1.2.5. Пожежі (вибухи) у будинках та спорудах житлового, соціально-побутового призначення.

1.3. Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР.

1.3.1. Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР при їх ви­робництві, переробці чи зберіганні (захованні).

1.3.2.Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) СДОР.

1.3.3. Виникнення та поширення СДОР у процесі протікання хімічних реакцій, які почалися внаслідок аварії.

1. 4. Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речо­вин (РР).

1.4.1. Аварії на АЕС, атомних енергетичних установках ви­робничого та дослідного призначення із викидом (загрозою ви­киду) PP.

1.4.2. Аварії з викидом (загрозою викиду) РР на підприєм­ствах ядерно-паливного циклу.

1.4.3. Аварії транспортних засобів та космічних апаратів із ядерними установками чи вантажем РР на борту.

1.4.4. Аварії на промислових та дослідних ядерних вибухах з викидом (загрозою викиду) PP.

1.4.5. Аварії з ядерними боєприпасами чи у місцях їх збері­гання (розташування, установки).

1. 5. Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпеч­них речовин (БНР).

1.5.1. Аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприєм­ствах промисловості та в науково-дослідних установах (лабора­торіях).

1.5.2. Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) БНР.

1.5.3. Аварії з біологічними боєприпасами.
1.6. Раптове завалювання будинків та споруд.

1.6.1. Завалювання елементів транспортних комунікацій.

1.6.2. Завалювання промислових будинків та споруд.

1.6.3. Завалювання будинків та споруд житлового, соціально побутового та культурного призначення.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

1.7. Аварії на енергетичних системах.

1.7.1. Аварії на автономних електростанціях із тривалою пе­рервою електропостачання усіх споживачів.

1.7.2. Аварії на електроенергетичних системах (мережах) із багатогодинною перервою електропостачання основних споживачів чи територій.

1.7.3. Вихід із ладу транспортних електричних контактних ме­реж.

1.8. Аварії на комунальних системах життєзабезпечення.

1.8.1. Аварії на каналізаційних системах із масовим викидом забруднювальних речовин.

1.8.2. Аварії на теплових мережах (системах гарячого водо­постачання) у холодну пору року.

1.8.3. Аварії у системах водопостачання населення питною во­дою.

1.8.4. Аварії на комунальних газопроводах.

1.9. Аварії на очисних спорудах.

1.9.1. Аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств з масовим викидом забруднювальних речовин.

1.9.2. Аварії на очисних спорудах промислових газів з масо­вим викидом забруднювальних речовин.

1.10. Гідродинамічні аварії.

1.10.1. Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін.) зі створенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень.

1.10.2. Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін.) зі створенням проривного паводку.

1.10.3. Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін.), які викликали змив орних ґрунтів чи відкладання наносів на великій території.

2 . НС природного характеру.

2.1. Геофізичні.

2.1.1. Землетруси.

2.1.2. Виверження вулканів.

2.2. Геологічні (екзогенні геологічні події).

2.2.1. Зсуви.

2.2.2. Селі.

2.2.3. Обвали, обсипи.

2.2.4. Лавини.

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

2.2.5. Пилові бурі.

2.3. Метеорологічні та агрометеорологічні.

2.3.1. Бурі (9-11 балів).

2.3.2. Урагани (12-15 балів).

2.3.3. Смерчі, торнадо, шквали, вихори.

2.3.4. Сильний град.

2.3.5. Сильний дощ (злива), сильний снігопад.

2.3.6. Сильна ожеледь, сильний мороз, сильна завірюха.

2.3.7. Сильна спека.

2.3.8. Густий туман.

2.3.9. Посуха.

2.4. Морські гідрологічні та метеорологічні.

2.4.1. Тропічні циклони (тайфун).

2.4.2. Цунамі.

2.4.3. Сильне хвилювання (5 балів та вище).

2.4.4. Ранній льодовий покрив чи припай.

2.4.5. Напір льоду, інтенсивне дрейфування льоду.

2.4.6. Непрохідний лід (важкопрохідний).

2.5. Гідрологічні.

2.5.1. Високі рівні води (повені).

2.5.2. Низький рівень води.

2.5.3. Ранній льодостав та поява льоду на суднохідних водой­мах та річках.

2.5.4. Підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення).

2.6. Природні пожежі.

2.6.1. Лісові пожежі.

2.6.2. Пожежі степових та хлібних масивів.

2.6.3. Торфяні пожежі.

2.6.4. Підземні пожежі горючих копалин.

2.7. Інфекційні захворювання людей.

2.7.1. Окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних захворювань.

2.7.2. Групові випадки небезпечних інфекційних захворю­вань.

2.7.3. Епідемічний спалах небезпечних інфекційних захво­рювань.

2.7.4. Епідемії.

2.7.5. Пандемії.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

2.7.6. Інфекційні захворювання нез'ясованої етимології.

2.8. Інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин.

2.8.1. Окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних захворювань.

2.8.2. Екзостії.

2.8.3. Епізоотії.

2.8.4. Псизоотії.

2.8.5. Інфекційні захворювання сільськогосподарських тва­рин нез'ясованої етимології.

2.9. Ураження сільськогосподарських рослин хворобами та
шкідниками.

2.9.1. Прогресуюча епіфітотія.

2.9.2. Панфітотія.

2.9.3. Хвороби сільськогосподарських рослин нез'ясованої етимології.

2.9.4. Масове поширення шкідників рослин.
3. НС екологічного характеру.

3.1. НС, пов'язані зі зміною стану суші (грунту, надр, ланд­
шафту).

3.1.1. Катастрофічні провали, зсуви, обвали земної поверхні через виробки надр при добуванні корисних копалин та іншої діяльності людини.

3.1.2. Надмірна концентрація важких металів (у т.ч. радіо­нуклідів) та інших шкідливих речовин у грунті .

3.1.3. Інтенсивна деградація грунтів, опустелення на великій території через ерозію, засолення, заболочення тощо.

3.1.4. Кризові ситуації, пов'язані із виснаженням непонов-люваних природних копалин.

3.1.5. Кризові ситуації, пов'язані із переповненням сховищ (звалищ) промисловими та побутовими відходами та забруднен­ня ними навколишнього середовища.

3.2. НС, пов'язані із зміною складу та властивостей атмосфе­
ри (повітряного середовища).

3.2.1. Різкі зміни погоди та клімату внаслідок антропогенної діяльності.

3.2.2.Перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих до мішок в атмосфері.

3.2.3. Температурні інверсії над містами.

3. Безпеко життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

3.2.4. Гостре «кисневе» голодування у містах.

3.2.5.Значне перевищення гранично допустимого рівня міського шуму.

3.2.6. Виникнення великої зони кислотних опадів.

3.2.7. Руйнування озонового шару атмосфери.

3.2.8. Значна зміна прозорості атмосфери.

3.3. НС, пов'язані із зміною стану гідросфери (водного сере­
довища).

3.3.1. Різка нестача питної води внаслідок виснаження вод чи їх забруднення.

3.3.2. Виснаження водних ресурсів, необхідних для органі­зації господарчо-побутового водопостачання та забезпечення тех­нологічних процесів.

3.3.3. Порушення господарської діяльності та екологічної
рівноваги внаслідок забруднення зон внутрішніх морів та світо­
вого океану.

3.4. НС, пов'язані зі зміною стану біосфери.

3.4.1. Зникнення видів (тварин, рослин), чутливих до зміни умов середовища існування.

3.4.2. Загибель рослинності на значній території.

3.4.3. Різке зниження здатності біосфери до відтворення по­новлюваних ресурсів.

3.4.4. Масова загибель тварин.

4. НС соціального характеру.

4.1. Групові порушення громадського порядку.

4.2. Масові заворушення.

4.3. Втеча озброєних злочинців.

4.4. Озброєні напади.

5. НС, пов'язані із використанням сучасних засобів уражен­
ня.

5. 1. Ядерні вибухи.

5.2. Вибухи хімічних боєприпасів та аварії з ними.

5.3. Аварії, вибухи бактеріологічної зброї.

5.4. Вибухи та аварії із сучасними засобами немасового ура­ження.

Я.І. Бєдрій. Безпека життєдіяльності

3.2. Ядерні вибухи

3.2.1. Класифікація ядерних вибухів

Ядерна зброя розроблена в США під час Другої світової війни в основному зусиллями європейських вчених (Енштейн, Бор, Фермі та ін.). Перше випробування цієї зброї відбулося у США на полігоні Аламогордо 16 липня 1945 р. (в пей час у переможеній Німеччині проходила Потсдамська конференція). А лише через 20 днів, 6 серпня 1945 р., на японське місто Хіросіму без усякої військової потреби та доцільності була скинута атомна бомба ко­лосальної для того часу потужності - 20 кілотон. Через три дні, 9 серпня 1945 p., атомному бомбардуванню було піддане друге японське місто - Нагасакі. Наслідки ядерних вибухів були жах­ливі. У Хіросімі із 255 тис. жителів було вбито чи поранено майже 130 тис. чоловік. Із майже 200 тис. мешканців Нагасакі було ура­жено понад 50 тис. осіб.

Потім ядерна зброя була виготовлена та випробовувалася в СРСР (1949), у Великобританії (1952), у Франції (1960), у Китаї (1964). Нині у науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї готові понад 30 держав світу.

Тепер існують ядерні заряди, котрі використовують реакцію поділу урану-235 та плутонія-239 і термоядерні заряди, в яких використовується (під час вибуху) реакція синтезу. При захоп­ленні одного нейтрона ядро урану-235 ділиться на два осколки, виділяючи гамма-кванти та ще два нейтрони (2,47 нейтрона для урану-235 та 2,91 нейтрона для плутонію-239). Якщо маса урану більша за третину, то ці два нейтрони ділять ще два ядра, виділя­ючи вже чотири нейтрони. Після поділу наступних чотирьох ядер виділяються вісім нейтронів і т.д. Відбувається ланцюгова реак­ція, яка призводить до ядерного вибуху. Класифікація ядерних вибухів:

—за типом заряду:

—ядерні (атомні) - реакція поділу;

—термоядерні - реакція синтезу;

—нейтронні — великий потік нейтронів;

—комбіновані.

—зі призначенням:

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

—випробувальні;

—у мирних цілях;

—у воєнних цілях;

—за потужністю:

—надмалі (менше ніж 1 тис. т тротилу);

—малі (1 — 10 тис. т);

—середні (10—100 тис. т);

—великі (100 тис. т -1 Мт);

—надвеликі (понад 1 Мт).

—за видом вибуху:

—висотний (понад 10 км);

—повітряний (світлова хмара не сягає поверхні Землі);

—наземний;

—надводний;

—підземний;

—підводний.

Уражаючі фактори ядерного вибуху. Уражаючими факторами ядерного вибуху є:

—ударна хвиля (50 % енергії вибуху);

—світлове випромінювання (35 % енергії вибуху);

—проникаюча радіація (45 % енергії вибуху);

—радіоактивне зараження (10 % енергії вибуху);

—електромагнітний імпульс (1% енергії вибуху);

Ударна хвиля (УХ) (50 % енергії вибуху). УХ - це зона сильного стиснення повітря, яке поширюється із надзвуковою швидкістю на всі боки від центру вибуху. Джерелом ударної хвилі є високий тиск у центрі вибуху, що досягає 100 млрд кПа. Продукти вибуху, а також дуже нагріте повітря, розширюючись, стискають оточу­ючий шар повітря. Цей стиснутий шар повітря також стискає на­ступний шар. Таким чином тиск передається від одного шару до іншого, створюючи УХ. Передній кордон стиснутого повітря на­зивається фронтом УХ.

Основними параметрами УХ є:

—надмірний тиск;

—швидкісний напір;

—час дії ударної хвилі.

Надмірний тиск - це різниця між максимальним тиском у фронті УХ та атмосферним тиском (рис. 22).

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Швидкісний напір повітря - це динамічне навантаження, яке створює потік повітря, позначається Р, вимірюється у кПа. Ве­личина швидкісного напору повітря залежить від швидкості та густини повітря за фронтом хвилі і тісно пов'язана із значенням максимального надмірного тиску ударної хвилі. Швидкісний напір помітно діє при надмірному тиску понад 50 кПа.

Час дії ударної хвилі (надмірного тиску) вимірюється у се­кундах. Чим більший час дії, тим більша уражаюча дія УХ. УХ ядерного вибуху середньої потужності (10—100 кт) проходить 1000 м за 1,4 с; 2000 м за 4 с; 5000 м - за 12 с. УХ уражає людей та руйнує будинки, споруди, об»єкти та техніку зв'язку.

На незахишених людей ударна хвиля впливає безпосередньо та опосередковано (опосередковані ураження - це ураження, які завдаються людині уламками будинків, споруд, уламками скла та іншими предметами, які під дією швидкісного напору повітря переміщаються з великою швидкістю). Травми, які виникають внаслідок дії ударної хвилі, поділяють на:

- легкі, характерні для РФ=20—40 кПа;

- середні, характерні для РФ=40—60 кПа:

- важкі, характерні для РФ=60-100 кПа;

- дуже важкі, характерні для РФ вище 100 кПа.

При вибуху потужністю до 1 Мт незахищені люди можуть отримати легкі травми, знаходячись від епіцентру вибуху за 4,5— 7 км, важкі - за 2-4 км.

Для захисту від УХ використовуються спеціальні сховища, а також підвали, підземні виробки, шахти, природні укриття, склад­ки місцевості та ін.

Об'єм та характер руйнування будинків та споруд залежить від потужності та виду вибуху, відстані від епіцентру вибуху, міцності та розмірів будинків та споруд. Із наземних будинків та споруд найстійкішими є монолітні залізобетонні споруди, будин­ки із металевим каркасом та споруди антисейсмічної конструкції. При ядерному вибуху потужністю 5 Мт залізобетонні конструкції руйнуватимуться у радіусі 6,5 км, цегляні будинки - до 7,8 км, Дерев'яні будуть повністю зруйновані у радіусі 18 км.

УХ має властивість проникати у приміщення крізь віконні та Дверні отвори, викликаючи руйнування перегородок та апарату­ри. Технологічне обладнання стійкіше і руйнується головним чи-

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

ном внаслідок обвалення стін та перекриття будинків, в яких воно змонтоване.

Світлове випромінювання (35 % енергії вибуху). Світлове вип­ромінювання (СВ) є електромагнітним випромінюванням в уль­трафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях спектра. Дже­релом СВ є світлова область, яка поширюється із швидкістю світла (300 000 км/с). Час існування світної області залежить від потуж­ності вибуху та становить для зарядів різних калібрів: надмалого калібру - десяті частини секунди, середнього - 2-5 с, надвели­кого - декілька десятків секунд. Розмір світної області для над­малого калібру - 50-300 м, середнього 50—1000 м, надвеликого -декілька кілометрів.

Основним параметром, що характеризує СВ, є світловий імпульс. Вимірюється у калоріях на 1 см² поверхні, розташованої перпендикулярно напрямку безпосереднього випромінювання, а також у кілоджоулях на м²:

1 кал/см² = 42 кДж/м².

Залежно від величини сприйнятого світлового імпульсу та глибини ураження шкірного покриву у людини виникають опі­ки трьох ступенів:

- опіки І ступеня характеризуються почервонінням шкіри, припухлістю, болючістю, спричинюються світловим імпульсом 100-200 кДж/м²;

- опіки II ступеня (пухирі) виникають при світловому імпульсі 200...400 кДж/м²;

- опіки III ступеня (виразки, змертвіння шкіри) з'являються при величині світлового імпульсу 400-500 кДж/м².

Велика величина імпульсу (понад 600 кДж/м²) спричинює об-вуглення шкіри.

Під час ядерного вибуху 20 кт опіки І ступеня будуть спосте­рігатися у радіусі 4,0 км, II ступеня — у радіусі 2,8 км, III ступеня — у радіусі 1,8 км.

При потужності вибуху 1 Мт ці відстані збільшуються до 26,8 км, 18,6 км, та 14,8 км відповідно.

СВ поширюється прямолінійно та не проходить крізь непро­зорі матеріали. Тому будь-яка перешкода (стіна, ліс, броня, гус­тий туман, пагорби тощо) здатна утворити зону тіні, захищає від світлового випромінювання.

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Найсильнішим ефектом СВ є пожежі. На розмір пожеж впли­вають такі чинники, як характер та стан забудови.

При щільності забудови понад 20% осередки пожежі можуть злитися в одну суцільну пожежу.

Втрати від пожеж у Другій світовій війні становили 80%. При відомому бомбардуванні Гамбурга одночасно підпалювалося 16 тис. будинків. Температура у районі пожеж сягала 800°С.

СВ значно посилює дію УХ.

Проникаюча радіація (45% енергії вибуху)спричинюється ви­промінюванням та потоком нейтронів, які поширюютьсяна де­кілька кілометрів навкруги ядерного вибуху, іонізуючи атоми цього середовища. Ступінь іонізації залежить від дози випром­інювання, одиницею вимірювання якої служить рентген ( в 1 см сухого повітря за температуру та тиску 760 мм рт. ст. утворюєть­ся близько двох мільярдів пар іонів). Іонізуюча здатність нейт­ронів оцінюється в екологічних еквівалентах рентгена (Бер — доза нейтронів, вплив яких дорівнює впливові рентгена випро­мінювання).

Вплив проникаючої радіації на людей викликає у них проме­неву хворобу. Променева хвороба І ступеня (загальна слабкість, нудота, запаморочення, спітнілість) розвивається здебільшого при дозі 100-200 рад.

Променева хвороба II ступеня (блювота, різкий головний біль) виникає при дозі 250-400 рад.

Променева хвороба IIIступеня (50% помирає) розвивається при дозі 400-600 рад.

Променева хвороба IV ступеня (здебільшого настає смерть) виникає при опроміненні понад 600 рад.

При ядерних вибухах малої потужності вплив проникаючої радіації значніший, ніж УХ та світлового опромінювання. Із збільшенням потужності вибуху відносна частка уражень прони­каючої радіації зменшується, оскільки зростає число травм та опіків. Радіус ураження проникаючою радіацією обмежується 4— 5 км незалежно від збільшення потужності вибуху.

Проникаюча радіація суттєво впливає на ефективність робо­ти радіоелектронної апаратури та систем зв'язку. Імпульсне вип­ромінювання, потік нейтронів порушують функціонування ба­гатьох електронних систем, особливо тих, що працюють в імпуль-

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

сному режимі, викликаючи перерви в електропостачанні, зами­кання в трансформаторах, підвищення напруги, перекручування форми та величини електричних сигналів.

При цьому випромінювання викликає тимчасові перерви у роботі апаратури, а потік нейтронів - незворотні зміни.

Для діодів при щільності потоку 1011 (германієві) та 1012 (кремнієві) нейтронів/см² змінюються характеристики прямого та зворотного струмів.

У транзисторах зменшується коефіцієнт підсилювання стру­му та збільшується зворотний струм колектора. Кремнієві тран­зистори стійкіші і зберігають свої підсилюючі властивості при потоках нейтронів понад 1014 нейтронів/см².

Електровакуумні прилади стійкіші та зберігають свої власти­вості до щільності потоку 571015 - 571016 нейтронів/ см².

Резистори та конденсатори стійкі до щільності 1018 нейт­ронів/см². Потім у резисторів змінюється провідність, у кон­денсаторів збільшуються витоки та втрати, особливо для елект­ролічильних конденсаторів.

Радіоактивне зараження (до 10% енергіїядерного вибуху) вини­кає через наведену радіацію, випадання на землю відламків по­ділу ядерного заряду та частини залишкового урану-235 чи плу-тонію-239.

Радіоактивне зараження місцевості характеризується рівнем радіації, який вимірюється у рентгенах за годину.

Випадання радіоактивних речовин продовжується при русі радіоактивної хмари під впливом вітру, внаслідок чого на поверхні землі утворюється радіоактивний слід у вигляді смуги зараженої місцевості. Довжина сліду може сягати кількох десятків кілометрів і навіть сотень кілометрів, а ширина - десятків кілометрів.

Залежно від ступеня зараження та можливих наслідків опро­мінення виділяють 4 зони: помірного, сильного, небезпечного та надзвичайно небезпечного зараження.

Для зручності вирішення проблеми оцінки радіаційного ста­ну межі зон прийнято характеризувати рівнями радіації на 1 год. після вибуху (Р_о) і 10 год. після вибуху Р₁₀. Також встановлюють значення доз гамма-випромінювання Д, які одержують за час від 1 год. після вибуху до повного розпаду радіоактивних речовин.

Зона помірного зараження (зона А) - Д = 40,0-400 рад. Рівень радіації на зовнішній межі зони Р_о = 8 Р/год, Р₁₀ = 0,5 Р/год. В

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

зоні А роботи на об'єктах, як правило, не зупиняються. На відкритій місцевості, розташованій у середині зони чи у її внутрішній межі, роботи припиняються на декілька годин.

Зона сильного зараження (зона Б) - Д = 4000-1200 рад. Рівень радіації на зовнішній межі Р_о = 80 Р/год, Р₁₀ = 5 Р/год. Роботи зупиняються на 1 добу. Люди ховаються у сховищах чи евакуйо­вуються.

Зона небезпечного зараження (зона В) — Д = 1200-4000 рад. Рівень радіації на зовнішній межі Р_о = 240 Р/год, Р₁₀ = 15 Р/год. У цій зоні роботи на об'єктах зупиняються від 1 до 3—4 діб. Люди евакуйовуються чи ховаються в захисних спорудах.

Зона надзвичайно небезпечного зараження (зона Г) на зовнішній межі Д = 4000 рад. Рівні радіації Р_о = 800 Р/год, Р₁₀ = 50 Р/год. Роботи зупиняються на декілька діб та поновлюються після спаду рівня радіації до безпечного значення.

Для прикладу на рис. 23 показані розміри зон А, Б, В, Г, які утворюються під час вибуху потужністю 500 кт та швидкості вітру 50 км/год.

Характерною особливістю радіоактивного зараження внаслі­док ядерних вибухів є порівняно швидкий спад рівнів радіації (табл. 11).

Я.І. Бедріи. Безпека життєдіяльності

Великий вплив на характер зараження справляє висота вибу­ху. При висотних вибухах радіоактивна хмара піднімається на значну висоту, зноситься вітром та розсіюється на великому про­сторі.

Таблиця 12 Залежність рівня радіації від часу після вибуху

Перебування людей на зараженій місцевості спричинює їх оп­ромінення радіоактивними речовинами. Крім того, радіоактивні частки можуть потрапляти всередину організму, осідати на відкри­тих ділянках тіла, проникати в кров крізь рани, подряпини, вик­ликаючи той чи інший ступінь променевої хвороби.

Для умов воєнного часу безпечною дозою загального однора­зового опромінення вважаються такі дози: протягом 4 діб - не більше ніж 50 рад, 10 діб - не більше ніж 100 рад, 3 місяці — 200 рад, за рік - не більше 300 рад.

Для роботи на зараженій місцевості використовуються засо­би індивідуального захисту, при виході із зараженої зони прово­диться дезактивація, а люди підлягають санітарній обробці.

Для захисту людей використовуються сховища та укриття. Кожна споруда оцінюється коефіцієнтом послаблення К_посл, під яким розуміють число, що вказує, у скільки разів доза опромі­нення в сховищі менша від дози опромінення на відкритій місце­вості. Для кам'яних будинків К - 10, автомобіля - 2, танка -

ПОСЛ.

10, підвалів — 40, для спеціально обладнаних сховищ він може бути ще більшим (до 500).

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) (1 % енергії вибуху) являє со­бою короткочасний сплеск напруги електричного і магнітного полів та струмів внаслідок руху електронів від центру вибуху, що виникають внаслідок іонізації повітря. Амплітуда ЕМІ дуже швид­ко зменшується по експоненті. Тривалість імпульсу дорівнює сотій частині мікросекунди (рис. 25). За першим імпульсом внас­лідок взаємодії електронів з магнітним полем Землі виникає дру­гий, триваліший імпульс (рис. 26).

3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях

Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності

ЕМІбезпосередньо на тіло людини не впливає.

При оцінці впливу на електронну апаратуру ЕМІ потрібно вра­ховувати й одночасний вплив ЕМІ - випромінювання. Під впли­вом випромінювання збільшується провідність транзисторів, мікросхем, а під впливом ЕМІ відбувається їх пробивання. ЕМІ є надзвичийно ефективним засобом для пошкодження електрон­ної апаратури. У програмі СОІ передбачене проведення спеціаль­них вибухів, при яких створюється ЕМІ, достатній для знищення електроніки.