БАЗИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, право на захист сво­го життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, сти­хійного лиха, право громадян на охорону їхнього життя в про­цесі трудової діяльності, питання безпеки, гігієни праці, вироб­ничого середовища та гарантування безпеки життєдіяльності людини — невід'ємні умови усталеного економічного і соціаль­ного розвитку України.

У Конституції України, прийнятій на П'ятій сесії Верховної Ради України від 28.06.96 року, записано: "Людина, її життяіздоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю..." (ст. 3).

"Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи — катастрофи планетарного масш­табу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави" (ст. 16).

Ці конституційні принципи реалізовані в ряді законодав­чих і нормативних актів, що визначають правові, економічні та соціальні основи безпечної життєдіяльності людини у нашому суспільстві.

Закони України є важливими регулювальними нормативами: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення", "Про запобігання захворювань на СНІД та соціальний захист населення", "Про цивільну оборону", "Про дорожній рух", "Про пожежну безпеку", "Про знесення змін і доповнень, які стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і карного Кодексу України", "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань".

Постанови Кабінету Міністрів України, якими затвердже­но ряд важливих нормативних та регулювальних документів:

"Про створення Національної Ради з питань безпечної життє­діяльності населення", "Положення про класифікацію надзви­чайних ситуацій", "Положення про Цивільну оборону Украї­ни", "Положення про Державну комісію з питань техніко-еко-логічної безпеки та надзвичайних ситуацій", "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середови­ща", "Положення про розслідування та облік нещасних випад­ків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в уста­новах та організаціях", "Про затвердження порядку розсліду­вання і обліку нещасних випадків невиробничого характеру", "Положення про державну службу медицини катастроф", "Положення про Надзвичайну протиепізоотичну комісію", "Положення про Національну систему сейсмічних спостережень та підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебез­печних районах", "Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 роки". Крім того, окремі надзвичайні ситуації чи загострення не­сприятливої техногенної та природної обстановки регулювались і регулюються окремими Постановами Кабінету Міністрів Украї­ни.

Дуже важливими регулювальними нормативними докумен­тами у сфері, що розглядається, є положення, що регулюють діяль­ність основних суб'єктів виконавчої влади в галузі реагування на надзвичайні ситуації різного характеру. Зокрема, це "Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст­рофи", "Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України", "Положен­ня про Міністерство охорони здоров'я України" та інші.

Серед перелічених нормативних документів Уряду особ­ливе місце займають "Положення про єдину державну систему запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенно­го і природного характеру" та "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій". Основною метою цих положень є реалізація

єдиної державної політики у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, цивільний захист населення, створення єдиної системи класифікації надзвичайних ситуацій і визначення рівнів їх, забезпечення оперативного та адекватного реагування на такі ситуації.

Наведений перелік нормативно-правових документів дає уявлення про загальний стан законодавчого гарантування техногенної і природної безпеки в Україні. Введення в дію розглянутих нормативних документів і програм та їх реалізація — суттєвий крок у напрямі створення в нашій країні міжнародних норм безпеки життєдіяльності населення, охорони праці та соціальних гарантій.

2.2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

У законодавстві України створено систему нових механізмів ірантування безпечної життєдіяльності людини, які умовно мож-і об'єднати у дві групи: механізми запобігання збитку людині суспільству та механізми відшкодування завданого збитку.

Передбачається чітка система державного управління сферою щодо забезпечення безпеки життєдіяльності людини — від Уряду, при якому створена та функціонує Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населення, до міністерств і підприємств.

До цієї системи зараховано: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чор-обильської катастрофи; Міністерство екології та природних ресурсів України; Державний департамент з нагляду за охороні праці Міністерства праці та соціальної політики Укрвїни; санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України; Державний департамент пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України та інші центральні і місцеві органи державної виконавчої влади.

Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населеннярозробляє і реалізує державну політику в галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, а саме:

розробляє і здійснює заходи щодо створення цілісної сис­теми державного управління охороною життя людей на вироб­ництві та в побуті, вносить на розгляд Кабінету Міністрів Украї­ни пропозиції про вдосконалення цієї системи;

організовує і контролює виконання законодавчих актів та рішень Уряду України, опрацьовує Національну програму і зако­нопроекти, пов'язані з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабміну пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

координує діяльність центральних і міських органів дер­жавної виконавчої влади у галузі охорони життя людей на ви­робництві та профілактики побутового травматизму;

організовує перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засі­даннях або засіданнях бюро Національної Ради звіт керівників з питань, що входять до її компетенції;

бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вив­ченню, узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового трав­матизму, вирішує питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.

Рішення Національної Ради та її бюро, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для центральних і місце­вих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян.

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

здійснює державну політику у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та у сфері запобігання цим ситуаціям;

організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з цивільної оборони;

контролює виконання вимог цивільної оборони, стан готов­ності сил і засобів цивільної оборони, проведення рятувальних

та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

координує діяльність центральних органів виконавчої влади:. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих дер­жавних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзви­чайних ситуацій, проведення пошуку і рятування людей;

оповіщає населення про загрозу виникнення або виник­ання надзвичайної ситуації;

забезпечує належне функціонування відомчих територі­альних і локальних систем оповіщення;

здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у над­звичайних ситуаціях;

організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечен­ня військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших впорядкованих йому спеціалізованих формувань;

згідно із законодавством створює підприємства з вироб­ництва спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Державний департамент з нагляду за охороною праці вирішує завдання, спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини. На нього покладено функції здійснення комплексного управління охороною праці в державі й державного нагляду за нею.

Для виконання організаційних функцій в центральному апараті Держнаглядохоронпраці створено Головне управління охорони праці, а в територіальних управліннях — відділи охорони праці.

Відповідно до Закону "Про охорону праці" вперше виконано Національну програму, спрямовану на підвищення безпеки, поліпшення гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки. У ході реалізації Програми закладено основи для впровадження економічних методів управління охороною праці в дер­жаві, започатковано створення галузевих, регіональних та вироб­ничих програм з питань охорони праці, організовано мережу спеціалізованих центрів експертизи технічного стану виробничих об'єктів, підвищення безпеки експлуатації їх; введено сертифікацію

якості машинобудівної продукції і технологічних процесів, розробляється і впроваджується єдина автоматизована інформаційна система. З метою подальшого вирішення питань організаційного, матеріального, технічного, наукового та правового забезпечення робіт у галузі охорони праці затверджено нову Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2000-2005 роки.

Для оперативного і всебічного виконання запланованих заходів Законом "Про охорону праці" передбачено створення фондів охорони праці: державного — при Держнаглядохоронпраці для фінансування Національної програми, галузевих — при міністерствах і відомствах для фінансування регіональних програм і на госпрозрахункових підприємствах— для фінансування програм підприємств.

Проводиться подальша робота із створення в Україні влас­ної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. Держнаглядохоронпраці створив Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Розробляються і вводяться в дію галузеві нормативні акти з охорони праці.

Для наукового обґрунтування всіх питань з охорони праці відповідно до Закону "Про охорону праці" при Держнаглядохо ронпраці створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП).

Для керівних працівників міністерств і відомств, обласних адміністрацій, проектних організацій, викладачів кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, спеціалістів центрального апарату Кабміну України і провідних спеціалістів міс­цевих органів нагляду при ННДІОП створено Науково-інфор­маційний навчальний центр з охорони праці.

Важливим питанням у процесі напрацювання нормативноправової бази в галузі безпечної життєдіяльності населення і є профілактика нещасних випадків невиробничого характеру. Одним із важливих нормативних документів, відповідно до якого проводиться профілактична робота з недопущення травматично небезпечних ситуацій невиробничого характеру, є "Положення про розслідування і облік нещасних випадків невиробничого характеру". Відповідно до цього Положення профілактика нещасних випадків.

невиробничого характеру має здійснюватися на всіх рівнях державного управління. Розслідування групових нещасних випадків невиробничого характеру покладається на органи державного та навного та галузевого управління.

Цивільна оборона Україниє державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони утворюють:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких належать функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, побіганням надзвичайним ситуаціям, реагуванням на них і діями під час таких ситуацій;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральної влади та адміністрацій підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й госгодарювання;

сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій, системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Керівництво цивільною обороною в країні покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ організацій незалежно від форм власності й підпорядкування.

Завдання цивільної оборони безпосередньо виконують постійно діючі органи управління у справах цивільної оборони, у тому числі створені у складі підприємств, установ і організацій сили та служби цивільної оборони.

Кабінетом Міністрів України у 2000 році затверджена " Програма запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 рр." з метою комплексного захисту населення і територій від таких ситуацій в інтересах безпеки окремої людини, суспільства, національного надбання і довкілля. Програмою передбачаються такі основні завдання:

виявлення небезпеки, оцінювання ризику і прогнозуван­ня наслідків;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природ­ного і техногенного характеру та захист населення і територій;

впровадження системи державного регулювання та розвит­ку економічних важелів управління у сфері запобігання над­звичайним ситуаціям і реагування на них;

розвиток і вдосконалення сил реагування на надзвичайні ситуації, їх технічне оснащення та підвищення ефективності управління;

підготовка населення і фахівців до дій, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям і реагуванню на них.

Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування навколиш­нього середовища, захисту життя і здоров'я населення від нега­тивного техногенного впливу, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і від­творення природних ресурсів.

Державне управління в галузі охорони навколишнього при­родного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, вико­навчі та розпорядчі органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені на те державні органи — Міністерст­во екології та природних ресурсів України.

Державному контролю підлягають використання та охоро­на земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повіт­ря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського сере­довища і природних ресурсів територіальних вод, континенталь­ного шельфу та виключної (морської) економічної зони держави, природних територій та об'єктів, які підлягають особливій охо­роні, а також стан навколишнього природного середовища.

Особлива увага в законодавстві приділяється екологічній безпеці життєдіяльності людини.

Екологічна безпека — це стан навколишнього природно­го середовища, при якому можна запобігти погіршенню еколо­гічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується комплексом пов'язаних полі­тичних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Основним з них є Закон України "Про охорону навколишнього

природного середовища", що визначає правові, еконо­мічні та соціальні основи організації охорони навколишнього середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь з метою гарантування безпечної життєдіяльності людини. Коротко роз­глянемо основні з них.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших :б'єктів гарантується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, дотримання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При ньому передбачається вловлювання, утилізація, знешкоджен­ня шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, вико­нання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана із шкідливим впливом на навколишнє середовище, незалежно від часу введення їх у дію обладнуються спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих чинників, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднювальних речовин та за характеристиками шкідливих чинників.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у про­ектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'я­зані дотримуватися правил транспортування, зберігання та засто­сування засобів захисту рослин, стимуляторів росту їх, мінераль­них добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, аби не допустити забруднення ними або їхніми складовими навко­лишнього природного середовища і харчових продуктів.

Підприємства, установи та організації зобов'язані гаран­тувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспор­тування, використання, знищення, знешкодження і захоронен-ня мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та пред­метів біотехнологій, а також інтродукцію, акліматизацію і реаклі­матизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи

щодо запобігання шкідливому впливу біологічних чинників на навколишнє природне середовище та здоров'я людей і ліквідації його наслідків.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації та громадяни, здійснюючи свою діяльність, зобо­в'язані вживати необхідні заходи, щоб не допустити перевищен­ня встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іоні­зуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини в населених пунктах, рекреаційних та заповідних зонах, а також у місцях масового скупчення і розмноження диких тварин.

Підприємства, установи та організації, що здійснюють гос­подарську або іншу діяльність, пов'язану з використанням радіо­активних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'я­зані гарантувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виклю­чала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, перероблен­ня, використання та захоронення радіоактивних речовин.

Підприємства, установи, організації та громадяни повин­ні вживати ефективних заходів щодо зменшення обсягів утво­рення виробничих, побутових, інших відходів, знешкодження, перероблення, безпечного складування або захоронення їх.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють про­ектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування авто­мобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, дотримання режиму експлуатації транспорт­них засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання викидам і скидам у навколишнє середовище забруднювальних речовин, зменшення їх та дотримання встановлених рівнів фізичних залишків. Не допускається виробництво й експлуатація транс­портних та інших пересувних засобів і установок, у викидах та скидах яких вміст забруднювальних речовин перевищує вста­новлені нормативи.

Як бачимо, основним завданням законодавства є регулюван­ня відносин у галузі охорони, використання і відтворення природ­них ресурсів, гарантування екологічної безпеки, запобігання нега­тивному впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, ліквідація його, збереження природних ресур­сів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших при­родних комплексів, унікальних територій і природних об'єктів, пов'язаних з історико-природною спадщиною.

Отже, законодавча та нормативна база і державне управ­ління безпекою життєдіяльності спрямовані на виконання конс­титуційних вимог щодо того, що життя та здоров'я людини, в безпека є найвищими соціальними цінностями і держава зобо­в'язана забезпечити їх.