В ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ

Це надійний захист населення від ураження під час війни і в надзвичайних ситуаціях мирного часу, спричинених техногенними аваріями і деякими природними явищами (ураган тощо).

До захисних споруд належать сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ), а також найпростіші укриття у вигляді відкритих і перекритих щілин. Найнадійнішими захисними спорудами

є типові сховища та ПРУ, що будуються заздалегідь за спеціально розробленою проектною документацією. Вони мають подвійне призначення: захистити населення в НС і на господарські потреби (склади різноманітного призначення, приміщення для торгівлі, громадського харчування, культурного та санітарнопобутового обслуговування тощо).

Сховища (рис. 6.1) — це підземні спеціально побудовані захисні споруди з герметичних конструкцій, з міцними стінами, перекриттям, герметичними дверима. Захищають від усіх уражальних факторів ядерного вибуху, отруйних і сильнодіючих речовин, бактеріальних засобів, уражальної дії зброї звичайних видів, обвалів і уламків зруйнованих будівель, газів, високих температур під час пожежі.

Будують сховища з різними захисними властивостями, під будівлями (рис. 6.2) і окремо, різної місткості і з різним фільтровентиляційними

Рис. 6.1. План сховища:

1,17 — входи; 2 — тамбури; 3 — комора; 4, 10 — приміщення для людей; 5 — складське приміщення; 6 — фільтраційно-вентиляційна камера; 7 — розширювальна камера; 8,9 — санвузли; 11 — шлюз рампи; 12 — рампа; 13 — дизельна електростанція; 14 — аварійний вихід; 15 — щитова; 16 — склад паливно-мастильних матеріалів

Рис. 6.2. Аварійні виходи із вбудованих сховищ:

а — у вигляді галереї та вертикальної шахти; б — суміщений із входом; 1 — сховище; 2 — герметична віконниця; 3 — захисна герметична віконниця; 4 — галерея; 5 — шахта із захищеним оголовком; 6 — проріз із жалюзійною решіткою; 7 — наземний павільйон

вентиляційним обладнанням. Крім того, сховища будують заздалегідь і під час загрози виникнення НС.

Захисні властивості сховищ визначаються надлишковим тиском у фронті ударної хвилі, на яку розраховують конструкції споруди, та коефіцієнтом ослаблення іонізуючих випромінювань.

Надлишковий тиск

Р_ф = Р_ф-Р₀, (6.1)

де Р — тиск у фронті ударної хвилі; Р₀ — атмосферний тиск.

Одиницею надлишкового тиску в СІ є паскаль (Па).

Коефіцієнт ослаблення іонізуючих випромінювань (коефіцієнт захисту) показує, у скільки разів потужність дози на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від потужності дози у сховищі.

Орієнтовно коефіцієнт ослаблення радіації сховищем визначають за формулою

(6.2)

де К_р — коефіцієнт, що залежить від розміщення сховища (для вбудованого сховища К_р = 8, для розміщеного окремо — 1); п — кількість шарів захисних матеріалів; h_i— товщина шару матеріалу; d_пол.і . — шар половинного ослаблен­ня — це товщина шару матеріалу, при проходженні крізь який інтенсивність -випромінювання або нейтронів зменшується у два рази. Для у-випроміню-вання його можна визначити за формулою d_пол = 23/р, де р — густина матеріа­лу, г/см³, 23 — шар половинного ослаблення води, см.

У табл. 6.1 наведено значення шару половинного ослаблення різних будівельних матеріалів.

Таблиця 6.1. Товщина шару половинного ослаблення матеріалів

Матеріал	Густина, г/см3	dпол, см
для нейтронів	для -випромінювання
Вода	1,0	3...6	14...23
Дерево	0,7	10...15	15...30
Цегла звичайна	1,6	11...14	10... 14
Бетон	2,3	9... 12	6... 12
Поліетилен	0,92	3...6	15...25
Залізо, сталь, броня	7,8	5... 12	2...3
Свинець	11,3	9... 20	1,4...2,0

Місткість сховищ від 150 до 5000 чоловік.

Сховища будують з урахуванням таких вимог: вони мають захистити людей від усіх уражальних факторів і бути придатними для безперервного перебування в них людей не менше двох діб; захистити від можливого затоплення дощовими водами, а також іншими рідинами в разі руйнування місткостей, розташованих на поверхні землі; мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу їх — аварійні виходи.

Сховища мають: основне приміщення для розміщення людей, пунктів управління, медпунктів; допоміжні приміщення для фільтровентиляційного

обладнання, санітарного вузла, дизельного генератора, резервуарів з водою (або артезіанських свердловин), харчових продуктів, балонів з киснем; медичну кімнату, тамбури і тамруршлюзи. Площу основного приміщення розраховують, виходячи із того, що на одну особу при двоярусному розміщенні нар має бути 0,5 м², а при триярусному — 0,4 м², у робочих приміщеннях пунктів управління — 2 м² на одного працівника, місця для сидінь розміром 0,45x0,45 м, а для лежання — 0,55x1,8 м.

У сховищі розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення, очищуючи зовнішнє повітря від радіоактивних, хімічних отруйних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції — коли повітря, що надходить у сховище, фільтрується спеціальними фільтрами. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, у другому — від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих отруйних речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, передбачається режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря в ньому. В цьому разі в повітря сховища додають кисень, що зберігається під тиском у спеціальних балонах, розміщених у сховищах.

У сховищі обладнують різні інженерні системи: електроводопостачання, телефонний і радіозв'язок, радіотрансляційну точку. У сховищі мають бути дозиметричні й хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального захисту, гасіння пожежі, аварійного освітлення, аварійні запаси інструментів, медичних засобів. Після заповнення сховища людьми зачиняють двері, перекривають пристрої подачі води, опалення. У сховищі забороняється палити, шуміти, запалювати гасові лампи, свічки, не можна проносити легкозаймисті та пахучі речовини, об'ємні речі, приводити тварин.

Евакуювати людей із завалених сховищ до підходу рятувальної команди можна через оголовок аварійного виходу після розчищення його з виносом уламків усередину споруди. Інший шлях евакуації — через захисні герметичні двері, які потрібно зняти (відсунути набік) і розібрати уламки для утворення отвору, крізь який вивести людей. Можна також пробити отвір в огороджувальних конструкціях.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені захищати людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і сильнодіючих отруйних речовин у крапельному вигляді, світлового випромінювання, дії урагану. Захисні властивості ПРУ оцінюють коефіцієнтом ослаблення за формулою (6.2). Протирадіаційні укриття, крім спеціально побудованих (рис. 6.3 і 6.4), можуть обладнуватись у спорудах господарського призначення — підвалах, погребах (рис. 6.5). Як захисні можна використати звичайні житлові будинки. Наприклад, підвали дерев'яних будівель ослаблюють дозу радіації в 7-12 разів, а кам'яні (цегляні) — у 200-300 разів.

Щоб запобігати потраплянню радіоактивного пилу і небезпечних хімічних речовин в укриття, треба виконати найпростішу герметизацію приміщень, усунути всі нещільності, ретельно проконопатити і замазати глиною тріщини. Великі щілини забити рейками, загерметизувати двері, вікна.

Рис. 6.3. Протирадіаційне укриття з перекриттям із залізобетонних плит:

1 — вхід; 2 — витяжна шахта; З — перекриття; 4 — обсипка ґрунтом; 5 — припливна шахта; 6 — завіса при вході

Рис. 6.4. Протирадіаційне укриттяз тонких колод або жердин

Рис. 6.5. Пристосування під ПРУ підвалів і погребів

У погребах, підвалах обладнати один припливний і один витяжний короби. Щоб забезпечити тягу, витяжний короб має бути встановлений на 1,5...2,0 м вище від припливного. В припливний короб слід закласти фільтр із мішковини, марлі. Слід враховувати, що тривалість перебування людей в ПРУ, не обладнаних системами повітрозабезпечення, обмежується 4...8 год. В ПРУ місткістю понад 50 чоловік обладнують систему вентиляції з ручним або електричним приводом.

Найпростіші укриття у вигляді щілини певною мірою захищають людей від ударної хвилі та світлового випромінювання, а перекриті щілини — і від радіоактивного ураження в 40-50 разів (рис. 6.6). Щілину роблять до 2 м завглибшки, ширина поверху 120 см, ширина по дну 80 см, довжина залежить від кількості людей. Стінки укріплюють дошками, жердинами, хворостом, очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Перекриття щілини роблять з колод діаметром 18...20 см, брусків, залізобетонних плит. Зверху на перекриття кладуть гідроізоляцію з руберойду, поліетиленової плівки або шару глини 20...30 см, а потім насипають

Рис. 6.6. Перекрита щілина

шар ґрунту 70...80 см завтовшки і закривають дерном. Дощові води відводять убік від щілини по стічних канавах. Входи в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини і закривають дверима. При місткості понад 20 чоловік щілину обладнують двома входами з різних кінців. Вздовж однієї із стін обладнують лаву для сидіння, а в стінах — ніші для зберігання продуктів і місткостей з водою.

Надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування в ній людей. Будують землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ширина землянки 2,0...2,5 м.

У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації захисні споруди готують до приймання людей, а з отриманням сигналів оповіщення вони заповнюються людьми, герметизуються (зачиняються двері) і в них вмикаються системи повітропостачання в режимі фільтровентиляції.