ЕВАКУАЦІЯ

Це організований вивід (вивіз) у безпечні місця населення, яке проживає в населених пунктах, що розташовані: в зонах можливого катастрофічного затоплення; небезпечного радіоактивного і хімічного забруднення; в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів (у 50-кілометровій прикордонній смузі); в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людини.

На всій території України прийнято виробничо-територіальний принцип організації і проведення евакозаходів — вивіз (вивід) у заміську зону виробничого персоналу об'єктів господарювання, що призупиняють свою діяльність, а також всього незайнятого у виробництві та непрацездатного населення. Заміську зону завчасно готують до розміщення евакуйованих. Для цього будують або переобладнують під ПРУ різні будівлі, споруди; підготовляють житло — будують і пристосовують для розміщення людей санаторії, туристичні бази, будинки і табори відпочинку, розширяють торговельну мережу, підприємства та заклади

комунального, медичного і культурно-побутового обслуговування; розвивають державні мережі й системи зв'язку.

У заміській зоні передбачається підселення евакуйованих у сім'ї, що проживають у цьому районі.

У мирний час евакуацію населення планують на випадок: загальної аварії на атомній електростанції; усіх видів аварій з викидом СДОР; загрози катастрофічного затоплення місцевості; великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Залежно від обстановки, що склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення, тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням КМ України для всіх категорій населення і планується на випадок: небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС; загрози катастрофічного затоплення місцевості, загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення, за рішенням КМ України, системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час — у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

У надзвичайних ситуаціях мирного часу та у воєнний час евакозаходи мають бути завершені в мінімальні терміни. Цій вимозі найбільше відповідає комбінований спосіб, при якому масове виведення населення із небезпечної зони пішки поєднують з вивезенням населення всіма видами транспорту.

Для планування, організації проведення евакозаходів і керівництва ним створюють евакуаційні органи: евакуаційні комісії — у містах, районах і на об'єктах господарювання, а в сільській місцевості — евакоприймальні комісії, збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), приймальні евакопункти (ПЕП), проміжні пункти евакуації (ППЕ) (рис. 6.7).

Про початок евакуації населення повідомляють на підприємствах, в установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Дізнавшись про

Рис. 6.7. Схема евакуації населення:

ЗЕП — збірний евакуаційний пункт; ППЕ — проміжний пункт евакуації; ПЕП — приймальний евакуаційний пункт; АМ-1 — автомобільний маршрут; ПМ-1 — піший маршрут; ЗТ — перевезення залізничним транспортом; А — заміська зона

початок евакуації, люди повинні негайно підготуватися до виїзду (виходу): скласти необхідні речі, засоби індивідуального захисту, медикаменти, продукти, документи і гроші. У будинку, квартирі зняти фіранки і штори з вікон, прибрати предмети і речовини, які легко спалахують.

Речі брати із собою лише необхідні: одяг, взуття, білизну. В комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм, взуття гумове або на гумовій основі. Обов'язково потрібно взяти теплі речі, навіть якщо евакуація проводиться влітку.

Харчові продукти (на 2-3 доби) треба брати ті, які зручно зберігати і які не потребують тривалого приготування: консерви, концентрати, сухарі тощо. Воду доцільно налити у фляжку.

Важливо не забути документи: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат про

закінчення навчального закладу), свідоцтва про одруження і народження дітей. Усі речі й продукти мають бути упаковані в рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх доцільно складати в рюкзаки і речові мішки, зручні для перенесення. При розрахунку кількості речей і продуктів враховують, що людині самій доведеться їх нести (при евакуації транспортом загальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг). До кожного місця обов'язково кріплять бірку із зазначенням на ній прізвища, ім'я та по батькові, адреси постійного проживання і кінцевого пункту евакуації.

Відповідно треба підготувати до евакуації дітей. Підбираючи одяг і взуття, слід врахувати захисні властивості їх і пору року. Для дітей до 3 років треба взяти запас відповідних продуктів. Дітям дошкільного віку написати на клаптику білої тканини прізвище, ім'я та по батькові дитини, рік народження, домашню адресу, місце роботи батьків і підшити його з внутрішнього боку одягу дитини, наприклад під коміром.

Після того як усі необхідні речі, харчові продукти і медикаменти складено, безпосередньо перед виходом із будинку чи квартири треба перевірити, чи вимкнули газ, електроприлади, освітлення, чи перекрили водопровідні крани, чи зачинили вікна і двері. В установлений час слід прибути з усім необхідним на збірний евакуаційний пункт (ЗЕП).

Прибулих на ЗЕП реєструють, розподіляють за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за колонами.

Вивозять населення залізничним, авто- і водним транспортом. Використовують не тільки пасажирські залізничні потяги, судна, а й товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі й платформи, пристосовані під перевезення людей ван­тажні автомобілі, самоскиди, автопричепи.

Колони піших евакуйованих формуються поблизу ЗЕП. Щоб краще організувати перехід, колони формують по цехах, факультетах (у навчальних закладах), бригадах та інших виробничих підрозділах. Очолює колону один з керівників підрозділу. Чисельність піших колон від 500 до 1000 чоловік. Щоб зручно керувати колоною, бажано розбивати її на групи по 50...100 чоловік і на чолі групи призначати старших. Піші колони мають рухатися по

дорогах, не зайнятих евакуаційним транспортом. Щоб люди відпочили, передбачаються привали: малий — на 10...15 хв через кожні 1,0... 1,5 год руху, великі — на 1...2 год на початку другої половини переходу за межами небезпечної зони.

Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). їх влаштовують за межами небезпечних зон, у населених пунктах, розміщених на евакуаційному маршруті, поблизу доріг. При можливості евакуйованих пересаджують на транспорт. На маршрутах піших колон надається медична допомога в медпунктах населених пунктів, через які проходить маршрут, або в організованих при колонах.

Для надання медичної допомоги у дорозі на кожний залізничний ешелон, автоколону або пішу колону виділяється медпрацівник, переважно із евакуйованих.

Особливу увагу звертають на дітей, не дозволяючи їм відлучатися від дорослих. У дорозі люди повинні суворо дотримуватися встановлених правил, дисципліни, виконувати вказівки представників ЦО, старшого по вагону, судну або автомобілю і без їхнього дозволу не залишати транспортні засоби.

При евакуації пішки слід виконувати всі команди і сигнали начальника колони, дотримувати вказаний темп руху і дистанцію. У дорозі треба надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, що відстали. При поганому самопочутті потрібно звернутися до медичного працівника, який супроводжує колону.

Людям потрібно роз'яснити, що ці труднощі неминучі й з ними потрібно миритися, щоб зберегти життя, тому обов'язок кожного громадянина дотримуватися встановлених правил поведінки, виконувати вимоги посадових осіб і надавати їм допомогу в проведенні цих складних заходів.

Евакуація населення після комунальної аварії на АЕС розпочинається негайно після прийняття рішення про евакуацію. Транспорт, призначений для евакуації, подають до виходів у будинки, сховища, ПРУ. Людей садять у транспорт і терміново відправляють до межі зони забруднення, де організовано ППЕ, на якому прибулих реєструють, проводять санітарну обробку і дозиметричний контроль і відправляють у район призначення на "чистому" транспорті.

Евакуація населення після аварії на ЧАЕС. У другій поло вині дня 26 квітня 1986 року радіаційна обстановка в місті При п'ять та його околицях значно ускладнилась. Треба було в негайному порядку евакуювати жителів міста в безпечні райони.

За розпорядженням Урядової комісії о 13 год 26 квітня евакооргани Київської області і м. Прип'ять приступили до підготовки заходів. Оскільки раніше розроблені плани ЦО передбачали проведення евакуації по секторах, а не по зонах, то порядок евакуації, розрахунки на транспорт виявилися нереальними. Тому фахівці штабів ЦО разом з евакокомісіями в ніч на 27 квітня розробили новий варіант евакуації, уточнили райони розселення, визначили заходи медичного, матеріального забезпечення, охорони громадського порядку. Щоб скоротити терміни, населення евакуювали без розгортання збірних евакопунктів. Місто Прип'ять було умовно поділено на п'ять мікрорайонів (за кількістю ЖЕКів). У кожному мікрорайоні визначено кількість квартир, під'їздів, кількість жителів, розраховано потребу в автотранспорті.

Рішення на проведення евакуації населення з м. Прип'ять було прийнято головою Урядової комісії 27 квітня о 12.00.

До початку евакуації робітники міліції обійшли будинки, квартири, пояснили жителям порядок посадки в автобуси.

Евакуація населення з м. Прип'ять і приватного сектору навколо залізничної станції Янов була проведена 27 квітня з 14.00 до 16.00. Було вивезено в Поліський та Іванківський райони 21 000 чоловік.

У зв'язку з погіршенням радіаційної обстановки на території Чорнобильського і Поліського районів Урядовою комісією було прийнято рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони. Евакуація проведена в період з 2 по 7 травня. Всього евакуйовано до 41 000 чоловік.

Населення сільської місцевості оповіщали про евакуацію через керівників колгоспів (радгоспів), сільські ради. А в ряді міст використовували гучномовці на машинах служб охорони громадського порядку. Людей в автобуси садовили по вулицях (групі будинків).

Щоб уникнути труднощів з працевлаштуванням, розміщенням і харчуванням, особливо дітей, заповнювали спеціальні

бланки із зазначенням прізвища, імені, по батькові, віку, статі, місця попереднього проживання, спеціальності, кількості й віку дітей. Поіменні списки тих, кого вивозять, складали старші автобусів під час руху і з прибуттям у призначене місце віддавали в евакоприймальні комісії.

Евакуйованих жителів поселяли на бази населених пунктів Іванківського, Поліського, Бородянського, Вишгородського, Макарівського районів Київської області з розрахунку на один будинок два-три приїжджих, а то і повністю сім'я. Розміщували людей з урахуванням виробничих професій, наприклад механізаторів селили до механізаторів, до голови колгоспу — голову, до бригадира — бригадира. Приїжджих зустрічали із співчуттям, кожний намагався розділити горе потерпілих.

Багато проблем виникло при вивезенні й розміщенні великої рогатої худоби та інших сільськогосподарських тварин. Не вистачало обладнаних твариновозів, місць для розміщення тварин, фуражу, обслуговуючого персоналу. Довелось вирішувати ці проблеми в ході виконання евакозаходів. На вивезення сільськогосподарських тварин було використано 1486 автомашин, вивезено понад 60 тисяч голів. їх розміщували за принципом — господарство на господарство.

Евакозаходи здійснювались керівними органами усіх ланок, робітниками міліції, штабами і службами ЦО, евакоорганами, начальниками ЦО сільських районів, колгоспів, сільських рад Київської області. Створені оперативні групи штабів ЦО республіки і штабів ЦО Київської і Житомирської областей допомагали евакоорганам і штабам ЦО районів.

Слід відмітити оперативну роботу з підготовки автомобільного і залізничного транспорту Міністерства транспорту УРСР та Управління Південно-Західної залізничної дороги. В ніч на 27 квітня на здійснення евакозаходів у районі м. Прип'ять було зосереджено 1225 автобусів, 350 бортових автомашин, три евакопоїзди, що забезпечувало евакуацію населення м. Прип'ять протягом 2 год.

У цілому проведена евакуація вирішила основне завдання захисту населення — не допустити опромінення людей дозами, небезпечними для здоров'я.