РОЗДІЛ 5. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТА НА ТРАНСПОРТІ

5.1. Дороги

5.2. Автомобільний транспорт

5.3. Залізничний транспорт

5.4. Повітряний транспорт

5.5. Водний транспорт

Транспорт займає одне з важливих місць у складі туристичної індустрії. Правильність вибору виду транспорту для перевезення багато в чому визначає ефективність подорожі і досягнення мети. Всі способи пересування і методи використання транспортних засобів, придатні для формування туристичної послуги, є предметом туристичної діяльності. Турист зацікавлений в найкорот-ший термін прибути до місця або в країну призначення і здійснити подорож даним туристичним центром або регіоном за мінімальний час.

Дороги

Сьогодні автомобільні дороги — обличчя будь-якої розвиненої країни, важливий елемент економіки країни. В спорудження і експлуатацію доріг вкладаються величезні кошти. Автомобіль для людей в цих країнах став не розкішшю, а повсякденним засобом зручного, швидкого і безпечного пересування, причому засобом пересування з комфортом і задоволенням.

Односмугові дороги швидко вичерпали свою пропускну спроможність, почали будуватися багатосмугові дороги. За сучасними вимогами дорога повинна бути достатньо широкою, багатосмуговою, з гладким і твердим покриттям, з дорожньою розміткою та інформаційними покажчиками.

Дорожні знаки і покажчики. Всі дороги в туристичних центрах і містах оснащені розвиненою системою дорожніх знаків і інформаційних покажчиків, що полегшують рух по автомагістралях. Дорожні знаки та вказівники стандартизовані національними і міжнародними правилами дорожнього руху за розмірами, формами і символікою. У туристичних центрах і розвинених країнах на трасах звичайно застосовуються міжнародні дорожні знаки і написи. Проте слід враховувати, що при значній спільності національних систем дорожнього руху дорожні знаки та інформаційні покажчики мають відмінності, які турист-водій повинен вивчити і дотримувати. Якщо місцева (швидше за все державна) мова має шрифт, істотно відмінний від латиниці, то всі написи дублюються на місцевій мові і в латиниці.

Дорожні знаки і покажчики відносяться до всіх учасників дорожнього руху, у тому числі і пішоходів. Туристам, що прибувають з інших країн, слід ретельно пояснювати правила і покажчики. Цей захід — з ознайомлення туристів з системою і правилами дорожнього руху — входить обов'язковим елементом в обсяг інструктажу туристів перед поїздкою і в її процесі. Для туристів практично у всіх програмах турів передбачається вільний час — пішохідні прогулянки туристичним центром або використання місцевого транспорту. Достатнє знання правил дорожнього руху і їх дотримання — необхідна і важлива умова забезпечення безпеки туристів.

Шосейні дороги для швидкісного пересування — споруди складні і масштабні. Як правило, це широка багатосмугова магістраль з розділеними смугами руху. Формування дороги обирається так, щоб виключити круті підйоми, спуски і повороти. При перетині доріг влаштовуються рівневі розв'язки, віадуки, мости, що виключають перетинання потоків руху транспорту.

Швидкісні дороги будуються так, щоб виключити перетин і транзитне проходження через міста і населені пункти. Якщо шосе проходить через населений пункт, то будується спеціальна об'їзна або дорога з під'їзними шляхами в населений пункт. Це підвищує екологічні характеристики населеного пункту (відсутність шумності, загазованості), знижує перевантаженість транспортом головних магістралей і, головне, підвищується безпека для мешканців місцевостей.

Автобан — швидкісна автомагістраль, представляє чотирьохсмугові в кожну сторону швидкісні автомагістралі, на яких немає обмеження швидкості (рекомендована швидкість 130 км/год.). Ліміт швидкості 100 км/год. встановлений для автомашин з причепами і загальною вагою більше 2,8 т. Для легкових автомашин з причепами і трейлерами ліміт швидкості на автобанах — 80 км/год. У містах і населених пунктах загальне обмеження швидкості руху транспортних засобів — 60 км/год. Всі водії і пасажири двоколісних транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю 24 км/год., повинні мати захисний шолом. Діти віком молодше 12 років не можуть перевозитися на передньому сидінні легкового автомобіля.

Дороги обслуговуються спеціальною дорожньою службою, що здійснює очищення дорожнього покриття від бруду та снігу, необхідний ремонт покриття і пристроїв безпеки. Уздовж доріг є численні станції обслуговування автомашин і мотелі, магазини і пункти харчування, спеціальні майданчики для відпочинку. Дороги обладнані телефонним зв'язком для оперативного виклику служби правопорядку або ремонтної служби.

Швидкісні автостради мають смуги безпеки до 50—100 м з кожної сторони дороги, іноді встановлюється огорожа у вигляді сітки від тварин, в населених пунктах вмонтовуються величезні 3—5-метрові шумозахисні щити. В кожній країні існує спеціальна служба дорожньої автоінспекції (ДАІ), яка стежить за дотриманням правил дорожнього руху, дотриманням ліміту швидкості, а для вантажівок і автобусів — ліміту безперервної їзди одного водія, виїжджає на місце ДТП.

На автострадах заборонена зупинка і стоянка транспорту, за винятком вимушеної. Для планової зупинки передбачаються спеціальні (іноді платні) стоянки, обладнані туалетами, пунктами харчування тощо. На великих автострадах організовується дорожня служба допомоги автомобілістам.

Автобуси забезпечуються тахографами, на яких відображається швидкісний режим і час руху. Через встановлений проміжок часу водії зобов'язані відпочивати. Поліція перевіряє прилади і штрафує порушників правил руху, якщо таке з'ясовується.

Бездоріжжя — це місцевість, в якій відсутні наїжджені грунтові дороги або є дороги, розбиті, труднопрохідні для звичайного колісного транспорту. Нерідко привабливі туристичні об'єкти розташовуються далеко від головних шосейних доріг або автострад. Для доставки туристів до них доводиться пересуватися лісовими дорогами, степом або пустелею, долати природні перешкоди, в тому числі і водні — броди. Для цього необхідні спеціальні автомашини з високим кліренсом, щоб не чіпляти за нерівності поверхні. Для подолання перешкод (грязь, пісок, кам'янисті поверхні, схили) автомобіль повинен мати міцний кузов, достатню потужність, широкі шини, привід на всі колеса з блокуванням мостів, а також додаткове устаткування, до якого входить потужна лебідка з барабаном сталевого троса. Саме такими властивостями і володіють автомобілі підвищеної прохідності або позашляховики (джипи) 4x4 з приводом на всі чотири колеса.

Джип — це умовна і узагальнена назва позашляхових легкових автомобілів. На цих машинах здійснюються численні подорожі по малонаселених місцевостях, пустелях і джунглях. Для туристів, що бажають отримати гострі відчуття і розваги, в туристичних центрах організовуються поїздки на позашляховиках в гори, в пустелі та інші місцевості на природу подалі від наїжджених доріг, на полювання, в заповідники, в савану для відвідання стародавніх фортець і міст. Як правило, для таких поїздок залучається навчений водій з місцевого персоналу, але є варіанти турів, де туристам пропонується спробувати свої сили в самостійній їзді бездоріжжям (це небезпечно: можна перекинутися, впасти в прірву, відомі випадки загибелі туристів).

Порушення правил безпеки руху автомототранспорту

Зростання кількості автомобілів призводить до підвищення інтенсивності руху на дорогах. У зв'язку з цим значно ускладнюються проблеми забезпечення безпеки руху.

Травматизм при дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) — одне з найбільш частих лих людства. Досвід всіх країн показує, що найкращим заходом захисту від ДТП є дотримання правил безпечного руху.

Ходити можна тільки тротуарами, а якщо тротуару немає, йти лицем до рухомого транспорту — тоді не тільки водій побачить пішохода, але і пішохід — водія.

До ДТП відноситься також і наїзд на пішохода велосипеда або мотоцикла, а самі велосипедисти — сильне джерело напруженості для всіх інших водіїв.

Для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП є декілька обов'язкових правил:

— за будь-яких обставин не залишати потерпілого без допомоги (залишення в небезпеці — злочин, який карається кримінально);

— негайно повідомити про подію в ДАІ (це не обов'язково, якщо в ДТП немає жертв, а у водіїв немає претензій один до одного);

— зберегти всі сліди події (якщо не можна організувати об'їзд, водії зобов'язані скласти схему розташування всіх предметів і слідів на дорозі, підписати схему у свідків з адресами і телефонами і лише після цього прибрати машини з дороги);

— свідок наїзду або аварії, при якій водій сховався, повинен запам'ятати і тут же записати номер, марку, колір і будь-які прикмети машини і водія, і надавши допомогу потерпілим, передати відомості в ДАІ.

Порушення правил безпеки руху автомототранспорту і міського електротранспорту приводять до дорожньо-транспортних пригод. ДТП відноситься до злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров'я населення. Визначальним моментом при кваліфікації названих правопорушень є наслідки, до яких відносяться: спричинення смерті або тілесних ушкоджень людям; пошкодження транспортних засобів; псування або втрата вантажу; спричинення іншого істотного матеріального збитку. За відсутності таких наслідків наступає адміністративна відповідальність.

Більшість ДТП відбуваються в результаті неправильних дій водіїв або інших працівників транспорту. їх причинами можуть бути і дії (або бездіяльність) інших осіб — пішоходів, велосипедистів, пасажирів, а також несправності транспортних засобів, незадовільний стан доріг тощо.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Він регулює громадські відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів — учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, участь підприємств, установ, організацій у забезпеченні безпеки дорожнього руху, обов'язки посадових осіб у цій сфері.

Учасники дорожнього руху — це особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху; отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції всієї необхідної для безпечного пересування інформації.

Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Права та обов'язки водія транспортного засобу. Водій повинен: не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, у хворобливому, втомленому стані, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані; перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі; своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд; під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі — в застебнутому мотошоло-мі; надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами; надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю; вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуг відчуження, у тому числі з боку пасажирів.

Права і обоє 'язки пішохода. Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску), має право: на пріоритетне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах; при відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїзної частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони; вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху. Пішохід зобов'язаний: рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності — по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці; перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці на пішохідних переходах, а в разі їх відсутності — на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч; керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється; не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді; не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження; стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Обов'язки та права пасажира. Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, зобов'язаний: здійснювати посадку в транспортний засіб лише із спеціального майданчика, а в разі його відсутності — з тротуару чи узбіччя; здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу; не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом; під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі — в застебнутому мотошоломі. Пасажир при користуванні транспортним засобом має право на: безпечне перевезення себе і багажу; відшкодування заподіяних збитків; своєчасну і точну інформацію про умови і порядок руху.

Права і обов 'язки велосипедистів і погоничів тварин. Особи, які керують велосипедами без двигунів, мають право: їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності — по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю. Вони зобов'язані: використовувати технічно справні та належним чином обладнані велосипеди; не перевозити вантажів, що заважають керуванню; не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років, на спеціально обладнаному сидінні. Погоничі тварин зобов'язані: не залишати тварин на проїзній частині без догляду, не переганяти тварин через залізничні колії та дороги, вулиці поза спеціально відведеними місцями, а також через проїзну частину в темний час доби і в умовах недостатньої видимості. Візки (сани) повинні бути обладнані світловідбивними пристроями, а в темний час доби — і ліхтарями.