Повітряний транспорт

Цивільна авіація — це сукупність повітряних суден аеродромів і аеропортів та інших об'єктів цієї сфери, що використовуються для виконання повітряних транспортувань і авіаційних робіт в громадських цілях, зокрема для транспортування пасажирів, їх багажу і вантажів. У це поняття потрапляє спортивна авіація і авіація, призначена для особистих цілей, для рятувальних, санітарних та інших робіт. Серед інших виділяється мала авіація — переважно невеликі повітряні судна, легкі літаки, вертольоти, планери. Найчастіше мала авіація використовується в приватних цілях, для спортивних заходів, стрибків з парашутом, навчання.

В авіації необхідно дотримуватися міжнародних норм регулювання польотів, тобто, міжнародних принципів організації повітряних пасажирських польотів, включаючи свободу прольоту над територією або акваторією, що знаходиться під юрисдикцією інших країн. Ці принципи одержали найменування «Свободи повітроплавання».

З усіх відомих засобів повітряного пасажирського транспорту розглядатимемо лише використовувані для цілей туризму і мандрівок. До них відносяться: повітряні кулі, дирижаблі, дельтаплани, вертольоти, літаки всіх видів, що призначені для пасажирських перевезень.

Повітряне транспортування

Повітряне транспортування — це транспортування пасажирів і їх багажу, вантажів і пошти повітряними суднами у відповідності з Правилами повітряного транспортування (національних і міжнародних) і договором транспортування.

Повітряний перевізник — авіакомпанія, підприємство, що здійснює пасажирські і/або вантажні транспортування (регулярні або чартерні). Авіакомпанія утримує повітряні судна (у власності або в оренді) і здійснює їх експлуатацію за допомогою власного льотного складу і бортперсоналу, а також наземне обслуговування суден і пасажирів.

Аеропорт приймає і обслуговує повітряні судна різних авіакомпаній, здійснює технічне забезпечення, постачання і обслуговування повітряних суден, включаючи технічну профілактику і ремонт. Наземні служби здійснюють контроль, регулювання і супровід польотів у повітряному просторі.

Невеликі місцеві авіакомпанії здійснюють рейси на незначні відстані з невеликих приміських аеродромів. Вони експлуатують невеликі гвинтові літаки, гідролітаки, здійснюючи місцеві польоти — перевезення від великих міжнародних аеродромів до невеликих міст країни.

Пасажирські транспортування авіаційним транспортом поділяються на регулярні (здійснюються за чітким розкладом, річним або сезонним) та чартерні (по замовлених рейсах поза розкладом). Регулярні рейси можуть здійснюватися за встановленими напрямами з частотою, обумовленою постійним завантаженням пасажирськими потоками: кілька разів на день, щоденний рейс, щотижневий рейс. За умови збільшення пасажиропотоку може бути введений додатковий рейс. Виконуються спеціальні замовлені рейси і комерційні рейси. Відносно часу доби розрізняються денні рейси або нічні. Денні рейси звичайно здійснюються на коротких трасах між містами або туристичними центрами. Нічні рейси плануються і виконуються з різною метою, наприклад, для зручності туристів і скорочення витрат денного часу на транспортування, розвантаження денної регулярної програми. Іноді на нічні рейси встановлюються знижені тарифи. Нічні рейси використовуються на протяжних дальніх маршрутах, наприклад в трансокеанських польотах. Проте крісла літака, за винятком крісел, що розкладаються, типу Espace в першому класі літаків деяких авіакомпаній, погано пристосовані для нормального сну пасажирів.

Прямі і стикувальні маршрути. Прямий політ (прямий рейс) — переліт між двома точками з однією або декількома посадками без зміни літака. Завжди вказується в транспортних умовах туру. Посадка з технічних причин не може служити підставою для претензій туристів.

Приєднаний, стикувальний, суміжний, узгоджений рейс — рейси, взаємопов'язані за часом прибуття і відправлення. Вони розраховуються з метою раціонального планування часу транспортування і зручності пасажирів при пересадці з одного маршруту на інший. Особливо ретельно плануються «човникові» рейси, які спеціально очікують на міжнародний рейс для оперативної доставки пасажирів до місця призначення в країні.

Повітряна куля

З кінця 1960-х років настала епоха масових подорожей на повітряних кулях. Створені нові матеріали, конструкції апаратів для генерації гарячого повітря за допомогою могутніх легко керованих газових пальників.

Польоти над гірськими долинами, річками і містами в гарну погоду надзвичайно привабливі своєю неповторною красою та інформативністю, оригінальністю відчуттів, і безліч туристів користуються послугами туристичних фірм, що організовують такі подорожі.

У зв'язку з активним розвитком повітроплавання на повітряних кулях розроблені міжнародні і національні правила, встановлені категорії повітряних куль за їх розмірами і конструкцією. Застосовуються кулі на гарячому повітрі, повітря в оболонці кулі підігрівається потужними газовими пальниками, встановленими в гондолі, через отвір внизу оболонки. Відомі кулі, оболонка яких герметична і накачується легким газом, наприклад гелієм; ці кулі активніші при підйомі, здатні триматися в повітрі тривалий час і використовуються при тривалих подорожах. Є конструкції, що являють собою щось середнє між заповнюваними гарячим повітрям і газовими кулями. У комбінованій конструкції сферичний герметичний газовий осередок оболонки кулі заповнений газом (гелієм чи ін.). Нижче від газового осередка, частина оболонки заповнюється нагрітим повітрям від пропанових пальників. Газовий осередок забезпечує головну силу підйому для повітряної кулі, тоді як частина кулі з гарячим повітрям використовується для регулювання висоти.

Тривалість польоту звичайно складає від однієї години до трьох (не більше дванадцяти). Повітряні кулі прямують за течією повітряних потоків і слабо управляються. Вони можуть бути віднесені потоками в повітряний простір над водною поверхнею, в повітряний простір інших держав. Тому перед подорожжю на повітряній кулі турист має проходити інструктаж з правил безпеки, а в кулі завжди бути пристебнутим пасками безпеки.

Дирижабль

Недосконалість некерованих повітряних куль у свій час викликала до життя дирижаблі — величезні керовані повітряні кораблі з міцним каркасом із легких сплавів та газонаповненим багатосекційним корпусом. Дирижаблі обладнуються моторами і повітряними гвинтами, складними системами управління, швидкість польоту — до 130 км/год.

Вертоліт

Вертоліт — це літальний апарат, здатний вертикально злітати і сідати на невеликий майданчик, висіти в повітрі, здійснювати горизонтальний керований політ, зокрема у різних напрямах — вперед, назад, боком, здійснювати віражі та інші фігури пілотажу.

На відміну від звичайного літака, вертоліт не має крил. Підйомну силу створює горизонтально розташований над кабіною гвинт з регульованим кутом установки лопаток. Обертаючись, гвинт створює підйомну силу, яка забезпечує переміщення машини в повітрі. Зміна кута встановлення ротора дозволяє здійснювати горизонтальний політ. Для надання стійкості застосовується додатковий пропелер, винесений на хвостове оперення фюзеляжу на відстань від осі обертання головного гвинта і встановлений перпендикулярно йому. Цей пропелер дозволяє створити силу, протидіючу обертанню корпусу в сторону, протилежну напряму обертання головного гвинта. Цим же гвинтом встановлюється напрям курсу горизонтального польоту, тобто він діє подібно керму. Обидва гвинти приводяться в обертання двигуном. У носовій частині фюзеляжу розташована кабіна пілота з системою управління. Для посадки на землю нижня частина фюзеляжу забезпечується або санчатами, або колесами.

Вертоліт здатний нести вантаж або пасажирів. Пасажирські вертольоти розділяються на три категорії за пасажиромісткістю: перша — від 2 до 5 пасажирів; друга — від 5 до 12 пасажирів. Для цих категорій звичайно використовуються невеликі вертольоти з одним двигуном. Третя категорія великих машин здатна перевозити від 12 до 40 пасажирів і використовується в комерційних транспортуваннях. Ці машини забезпечуються двома або більше поршневими або газотурбінними двигунами.

У сфері туристичних транспортувань вертоліт широко використовується для цілей трансферу від аеропортів, транспортування VIP-персон. Організація етапу трансферу за допомогою вертольота високо оперативна і достатньо комфортна, вона дозволяє уникнути необхідності використання автотранспорту, автомобільних пробок на дорогах, поліпшити безпеку.

Вертоліт використовується і при організації оглядових туристичних екскурсій в туристичних центрах. Погляд з висоти пташиного польоту дає людині абсолютно інше і незвичайне уявлення про зовнішність архітектурних ансамблів, центрів історичної або сучасної забудови міст, палацово-паркових споруд, унікальної природи.

Для організацій оперативної доставки туристів до віддалених і труднодос-тупних об'єктів туристичного показу, в місцевості, де немає аеродромів і майданчиків для малої авіації — вертоліт — незамінна річ.

Літак

За типом двигунів літаки поділяються на: гвинтові, турбогвинтові, турбовентиляторні, турбореактивні. За місткістю, злітно-посадочними характеристиками і дальністю польотів: місцевої авіації для посадки на ґрунтових і сніжних злітно-посадочних смугах; далекої та наддалекої авіації; гідролітаки.

Головними критеріями є, безумовно перш за все, висока надійність (літаки безаварійно знаходяться в експлуатації до 25 років), вантажопідйомність (до 100 т корисно навантаження), пасажиромісткість (до 560 чол.) і дальності польоту з повним навантаженням без дозаправки паливом до 12 тис. км. Останнє важливо для виконання трансокеанських перельотів.

Інформація про повітряний рух і розклад. У аеропортах є оперативна інформація про регулярні та чартерні рейси. Інформація про авіарейс, яка показується на інформаційному табло в аеропорту зазвичай включає: дату і час відправлення/прибуття; номер рейсу; термінал для реєстрації і зустрічі пасажирів; також приводиться інформація про затримку рейсу. Сталий розклад публікується у вигляді окремих видань у засобах масової інформації, у тому числі і мережі Інтернет. У поточному розкладі можуть бути зміни і уточнення, викликані затримками рейсів з технічних причин, погодних умов, екстремальних ситуацій.

Має місце система авіатранспортування на невеликі відстані нерегулярними авіарейсами легкомоторними літаками — аеротаксі. Послугами аеротаксі користуються в основному ділові люди, туристи на острівних курортах.

Польоти в повітрі значною мірою залежать від погодних умов. Поки людина не навчилася управляти погодою обурення в атмосфері роблять вплив на процес повітряних польотів. Сучасні пасажирські лайнери здійснюють польоти на висоті близько 10 км, вище хмарного покриву, де немає сильних рухів повітряних мас, опадів. Проте, наявність попутного або зустрічного вітру на багатогодинному польоті може справити істотний вплив на розрахунковий час польоту на прибуття і витрату палива. Можуть бути позапланові зміни маршруту польоту.

Зліт і посадка авіалайнера вимагають наявність відносно спокійних погодних умов. Не дивлячись на те, що сучасні засоби повітряної навігації дозволяють здійснювати злітно-посадочні операції за приладами і навіть у повній темряві — сильний сніг, злива і гроза, тумани, сильні пориви вітру, обмерзання доріжки і фюзеляжу літака та інші несприятливі метеорологічні умови ускладнюють або навіть роблять неможливим здійснення польотів з міркувань безпеки. Це є однією з важливих і об'єктивних причин зміни розкладу і затримки планового часу вильоту. Іноді аеропорти за складними погодними умовами закриваються на декілька днів.

Затримки рейсу повітряного судна, окрім як за погодних умов, можуть бути і за іншими причинами: технічним (несправності літака, аеродромного устаткування, перешкоди на ЗПС, організаційного характеру (неготовність документації, запізнення підвезення харчування, запізнення екіпажу). Можлива заміна повітряного судна з технічних причин за шляхом проходження.

До проблем затримки відправки рейса відносять і такі ситуації, як затримка групи пасажирів, наприклад, першого класу або класу VIP. Затримка зльоту, природно, викликає і затримку прибуття. Зустрічаючі чекають у терміналі прибуття, чекають працівники наземних служб, митники, прикордонники та інші працівники. Істотні зрушення в розкладі прибуття вносять плутанину.

За затримку прибуття регулярного рейса проти часу, вказаного розкладу, пасажирам престижних авіакомпаній перевізником виплачується компенсація, розмір якої залежить від відстані перельоту і часу затримки.

Чартер. Під чартером розуміється фрахт повітряного суду з екіпажем для виконання одиничного рейса або певної програми польотів поза визначеним розкладом. Чартерні рейси організовуються авіакомпаніями, що виконують регулярні транспортування, але є авіакомпанії, що спеціалізуються винятково на чартерах. Чартер здійснюється зазвичай на умовах замовлення і оплати літака загалом. Ризик недобору пасажирів до розрахункової кількості несе замовник (фрахтувальник). Звичайно, при недоборі пасажирів і ваги багажу, а також на прогонах, авіакомпанія має право перевозити інших пасажирів, пошту або вантаж без якої-небудь компенсації замовнику чартеру.

Авіакомпанія проводить всю передполітну підготовку маршруту, узгодження формальностей і дозволів, що відносяться до польоту, оформлення віз для екіпажа тощо. Чартерне перевезення пасажирів і їх багажу здійснюється відповідно до Правил повітряних транспортувань. Авіакомпанія може переносити або відміняти рейс згідно з метеоумовами або умовами забезпечення безпеки польотів, зменшувати комерційне завантаження у разі несприятливих метеоумов. Якщо того вимагає обстановка і вимоги забезпечення безпеки польотів, можуть бути здійснені проміжна посадка, зупинка, змінено маршрут або припинено політ. Проте авіакомпанія несе відповідальність за запізнення вильоту і прибуття рейса в місце призначення. При затримці рейса з вини чартерної авіакомпанії вона проводить обслуговування пасажирів відповідно до Правил міжнародного повітряного транспортування. При затримці вильоту більш ніж на одну годину з вини авіакомпанії замовнику виплачується неустойка в розмірі до 20% вартості однієї льотної години. Однак якщо затримка рейса відбувається з вини замовника, то останній несе штрафні санкції і витрати із забезпечення пасажирів, екіпажа, за простоювання судна і аеродромні витрати.

Чартерні авіарейси, як правило, організовуються у випадках, коли планові рейси авіаліній не справляються з навантаженням (у сезон) або коли в даний пункт немає прямих рейсів, або на конференції, з'їзди, візити делегацій, доставки глядачів на популярні змагання, для туристичних програм тощо.

Супровід. Пасажирський літак обслуговує льотний склад і бортпровідники авіакомпаній. Персонал, який обслуговує туристів на борту авіалайнера — це стюардеси і стюарди. На борту аеробусів іноді одночасно працює до 20 чоловік і більше персоналу. Іноді у складі супроводу слідують співробітники служби безпеки.

В обов'язок бортперсоналу входить: організація швидкого розсадження пасажирів у салоні на початку рейса, створення пасажирам належного комфорту, що відповідає класності обслуговування, забезпечення інформацією, зокрема ознайомлення з правилами користування рятувальними засобами і кисневими пристроями, перевірка використання прив'язних ременів, рознесення газет і журналів, роздача (а на тривалих рейсах і підігрів) харчування і напоїв, прибирання використаного приладдя, догляд за пасажирами й надання першої допомоги при поганому самопочутті, видача ковдр і подушок на нічних рейсах, організація виходу пасажирів після завершення польоту. Важливим обов'язком є надання екстреної допомоги при терміновій евакуації. Від злагодженої роботи стюардес залежить настрій пасажирів і успішне подолання природних незруч-ностей і можливих небезпек. Керівництво авіакомпаній надає чималу увагу підбору, навчанню і перепідготовці бортперсоналу. Розробляються програми тестування і відбору претендентів, інтенсивного індивідуального навчання, психологічної підготовки. На міжнародних рейсах бортпровідники підбираються із знанням іноземної мови адекватно регіону польотів.

Класні салони літаків радіофіковані та обладнані телебаченням. У загальному випадку на борту літака забороняється користуватися нештатними радіоприймачами, магнітофонами і телефонними апаратами, зокрема і стільникового зв'язку, а також комп'ютерами. На сучасних лайнерах використовується спеціальний телефонний зв'язок airphone. Система дозволяє здійснювати телефонний дзвінок на борт літака і на землю, посилати факсимільні повідомлення і телеграми. Можна здійснювати зв'язок між літаками.

Паління. Значна частина авіакомпаній на рейсах тривалістю менше 4-х годин палити в салонах забороняє. Категорично забороняється палити в туалетах. Якщо палити дозволено, то тільки в певному салоні літака. Деякі авіакомпанії ввели заборону паління на будь-яких рейсах.

Ковдри. На тривалих нічних рейсах пасажири можуть відхилити спинки крісел і спати. Для зручності охочим видають легкі пледи. Ковдри зберігаються в багажних відділеннях на стелі над кріслами салону. Бортовий комплект передбачає наявність ковдр за кількістю місць у салоні.

Екстремальні умови. Для пасажирських транспортувань створюються максимальні умови безпеки польотів. Не всі люди нормально переносять політ. Деякі пасажири, особливо при зльоті і посадці або трясінні літака в повітряних турбулентних потоках, відчувають нудоту, запаморочення. Для них видаються спеціальні гігієнічні пакети. У разі недостачі кисню є індивідуальні кисневі апарати. Пасажирам, які бояться висоти, не рекомендується сидіти в кріслах біля вікна, Не допускається масове ходіння пасажирів салоном. Будь-яка паніка у польоті недопустима. На борту пасажирського повітряного судна не передбачається парашутів.

При технічних несправностях, що не дозволяють продовжувати політ, або інших екстремальних обставинах, проводиться аварійна посадка авіалайнера на землю або на воду. Слід зазначити, що далеко не всі конструкції літаків допускають посадку поза підготовленими аеродромами і рівними майданчиками. Проте приводнення як варіант аварійної посадки на мілководді — можливий.

У випадку оголошення аварійної посадки пасажирам необхідно застебнути прив'язні ремені. При аварійній посадці рекомендується вийняти з одягу гребінці, авторучки, інші колючі предмети, окуляри, зняти краватку, туфлі на підборах і згрупуватися: нагнутися і охопити коліна руками, голову притиснути до рук.

На випадок аварійної посадки літака і екстреної висадки пасажирів на землю (воду) з салону влаштовані кілька аварійних виходів (люків), забезпечених надувними трапами, якими пасажири можуть швидко слизнути на землю. У випадку приводнення літаку всім пасажирам видаються рятувальні надувні жилети, які знаходяться в багажних відділеннях над (або під) кожним кріслом. Проте надувати рятувальний жилет слід поза літаком, оскільки в надутому жилеті буде важко вийти через люк. На борту є (може бути) надувний рятувальний човен.

Сучасний рівень техніки дозволяє забезпечити високий рівень надійності літальних апаратів. Аварійність на повітряному транспорті навіть нижче, ніж на залізничному. Але негативним є той факт, що катастрофи з повітряними суднами, як правило, мають важкі наслідки.

Безпека польотів

Проблема безпеки повітряних польотів є надзвичайно актуальною і їй всі без винятку авіаперевізники приділяють велику увагу. Виділяють два аспекти безпеки польоту: належний технічний стан повітряного судна та гарантування безпеки польотів. Перше досягається постійним вдосконаленням і відпрацюванням конструкцій високої надійності і ресурсу, належною профілактикою стану технічних засобів і їх ремонту, належною технічною експлуатацією повітряного судна. Друге — підготовкою і високою вимогливістю до професіоналізму льотного складу (його підготовка і регулярна перепідготовка, перевірка стану здоров'я, дотримання режиму робіт) та бортпровідників, а також підготовкою і організацією польотів і їх супроводу, як у польоті, так і на землі. Іншим важливим чинником є ретельна перевірка і недопущення до повітряного перевезення пасажирів, здатних завдати збитків, перешкодити польоту, вчинити екстремальні дії, а також недозволеного до провезення багажу. Забезпечення безпеки повітряного транспорту являє собою розвинену систему взаємопов'язаних заходів, щонайменше відхилення яких від правил може мати несприятливі або катастрофічні наслідки.

Загалом повітряне перевезення вважається безпечнішим за всі інші види транспортування. Аварії і катастрофи в повітрі трапляються, але значно рідше, ніж з іншими транспортними засобами.

Охорона. Служби безпеки здійснюють контроль і запобігання екстремальним ситуаціям на землі і повітрі. Літаки є привабливим об'єктом для терористів.

Попри всю ретельність контролю при посадці, терористам часто вдається пронести зброю на борт судна.

Будь-який екстремальний інцидент у польоті небажаний, оскільки може мати необоротні наслідки. Іноді у польоті перебуває група охорони, здебільшого досить символічна. Будь-які безлади, перестрілки з терористами і порушниками і вибухи гранат в салоні літака у польоті можуть призвести до розгерметизації корпусу, його деформації або руйнування. При падінні літака навіть з невеликої висоти шансів на виживання людей, що знаходяться на борту, практично немає. Тому головні та основні профілактичні та оперативні заходи мають здійснюватися наземними службами.

Насамперед, має здійснюватися ретельний контроль технічного стану повітряних суден і їх охорона в порту. Всі літаки на стоянках і боксах технічного обслуговування і ремонту повинні ретельно охоронятися. На етапі реєстрації в аеропорту має проводитися візуальний контроль (а іноді і мануальний огляд) пасажирів із застосуванням металошукачів і інших технічних засобів, для пошуку наркотиків використовуються треновані собаки. На деякі рейси авіакомпанії вводять власні служби безпеки, які проводять коротку співбесіду з кожним пасажиром або групою пасажирів.

Служба безпеки проводить вибірковий контроль багажу і особистих речей і у разі потреби, здійснює особистий обшук і медичний огляд. Для цього у складі служби є чоловіки і жінки та лікар. При щонайменшій невідповідності відповідей на запитання або підозрі пасажир може бути затриманий та знятий з рейса. Особливо контролюється провезення зброї і боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків, коштовностей, особливо цінних картин, рідкісних тварин і птахів та інших заборонених предметів. Присікаються всі спроби контрабанди, несанкціонованого провезення коштовностей, валюти, ліків наркотиків тощо. Особлива увага надається транзиту бойовиків до зон військових дій, злочинців, емігрантів, що знаходяться в розшуку, нелегальних осіб, що прямують працювати без відповідних дозволів.

Служби безпеки здійснюють контроль до посадки в літак і після прибуття до місця призначення. Навіть за наявності оформлених віз і дозволів пасажиру може бути відмовлено у в'їзді до країни і він буде відправлений назад.

Служба безпеки активно використовує і комп'ютерні бази даних для перевірки особи, наявності претензій, порушень порядку, оголошення в розшук або занесень до «чорного списку» з інших причин.

Тероризм і угони повітряних суден. Попри заходи щодо охорони повітряних суден, наземної перевірки пасажирів і їх багажу, реєстрації і посадки на рейс, з достатньою регулярністю відбуваються захоплення терористами літаків у повітрі, викрадення повітряного судна в іншу країну.

Палива у великого повітряного лайнера вистачає тільки на рейс за призначенням і приземлитися він може, як правило, тільки в обладнаному аеропорту. Зараз у всіх аеропортах організовані належні бойові групи захоплення, у разі потреби їх доставляють з найближчого центру. Захоплення заручників числом більше сотні і подальше їх звільнення — операція ризикована для життя багатьох і часто супроводжується жертвами. Чималу роботу виконують психологи, котрі організовують переговори.

Небажані пасажири. Авіакомпанії ведуть і обмінюються спеціальним «чорним списком» небажаних пасажирів — тих, хто свого часу негативно проявив себе під час польоту. Деякі авіакомпанії відмовляються здійснювати перевезення ув'язнених з озброєними конвоїрами. На кожне перевезення цього роду від керівництва компанії виходить спеціальний дозвіл.

Предмети, заборонені до перевезення повітряним транспортом. З міркувань безпеки польотів запроваджено ряд обмежень на перевезення літаками деяких предметів і матеріалів. Встановлений перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення в багажі. До них більшість авіаційних компаній відносить різні гази (стиснені, скраплені, сильно охолоджені або заморожені, горючі і негорючі, бутан, кисень, рідкий азот, заряджені балони аквалангістів), отрути, їдкі речовини, кислоти, луги і акумуляторні батареї. Особливо виділяють заборонені до перевезення вибухові речовини; патрони, сигнальні ракети і бенгальські вогні, пістолети і револьвери. Заборонені також до перевезення легкозаймисті рідини або предмети; радіоактивні, намагнічені матеріали, агресивні і дратівливі матеріали: запальнички, легкозаймисті речовини, балончики для заправки запальничок. Сірники і кишенькові запальнички можуть бути узяті в салон літака пасажиром. Не дозволяється перевозити в літаках портфелі або кейси з сигнальними пристроями.

Даний перелік стосується предметів і речовин, що заборонені до транспортування з міркувань безпеки польотів. Є й інші обмеження, що встановлюються митними і фіскальними правилами і законами держави — наприклад на провезенім контрабанди (товарів понад норму для особистого користування, валюти, наркотиків і ліків, предметів і речовин, а також тварин, заборонених до вивозу-ввозу).

Після терактів 11 вересня 2001 року багато світових авіакомпаній заборонили використання металевих столових приборів, а також заносити із собою на борт не лише металеві предмети, але й інші гострі предмети, які можуть становити найменшу небезпеку для життя чи здоров'я пасажирів та бортперсоналу.

При реєстрації пасажирів в аеропорту відправлення і в аеропорту прибуття здійснюється контроль багажу шляхом просвічування на спеціальному терміналі кожного місця вантажу, зовнішній огляд з собаками, нацькованими на наркотики або вибухові речовини. При виникненні підозри можливий ретельний огляд багажу і навіть особистий обшук. За порушення правил транспортування багажу пасажира може бути притягнуто до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Після прибуття міжнародного рейса в деяких країнах встановлюється два варіанти проходу: 1) через контрольний пункт: «зеленим коридором» без перевірки, і 2) «червоним коридором» з перевіркою і оглядом. Пасажир сам вибирає варіант проходу, але контрольна служба має повне право зупинити будь-якого пасажира і провести огляд багажу, особистий огляд.

Для особистого огляду є спеціальні кімнати і поняті. У разі потреби ведеться відеозйомка. Оперативно проводиться контроль всіх пасажирів шляхом проходжень через ворота — металошукач або ручним металошукачем, можливий контроль простим обмацуванням одягу. При цьому всі металеві предмети, що знаходяться в кишенях одягу, пасажиру необхідно викласти на спеціальний піднос для огляду. Ручна поклажа підлягає детальному огляду просвічуванням або візуальним оглядом.

Санітарні вимоги до устаткування, інвентарю, посуду, знімного буфетно-кухонного устаткування повітряних суден. Технологічне, виробниче устаткування, інвентар, знімне буфетно-кухонне устаткування, посуд, пакувальні, допоміжні матеріали, вироби з них, призначені для використання на борту повітряного судна, виготовляються з матеріалів, дозволених в установленому порядку для використання в харчових цілях. Разом з традиційним застосуванням посуду багаторазового вживання (пластмасового, скляного, фарфорового), металевих приладів і устаткування, застосовуються посуд, прилади, пакувальні вироби разового вживання, індивідуальні ланч-бокси, дінер-бокси, дозволені для застосування в установленому порядку.

Вимоги до бортового харчування

На коротких рейсах пасажирам дають льодяники або цукерочки, прохолодні соки, мінеральну воду, чай і каву. Посмоктування і ковтальні рухи дозволяють зняти пасажирам неприємне відчуття у вухах при наборі висоти і зниженні. Якщо час польоту перевищує три години, то для всіх пасажирів передбачається обов'язкове спеціальне харчування. Обсяг і частота подачі харчування залежать від тривалості рейса і класу обслуговування. Для першого, клубного і бізнес-класу обслуговування подається поліпшений (іноді вишуканий) асортимент харчування і напоїв, індивідуальні металеві столові прилади. На рейсах, які тривають більше З годин, обов'язково подається харчування не менше ніж з трьох-чотирьох перерв, чай або кава, мінеральна вода.

На далекомагістральних і трансконтинентальних рейсах кожні 4 години подається гаряче харчування. Великі авіакомпанії розробляють свої власні особливі програми харчування пасажирів. Якщо гаряче харчування пропонується двічі і більше, то кожне подальше відрізняється від попереднього за складом страв і продуктів. Проблема організації і подачі харчування одночасно на весь склад пасажирів (200—300, а іноді й 500 чоловік) у польоті і прибирання використаних приладів — завдання складне, що вимагає хорошої організації і злагодженості роботи цілої групи стюардес. Для пакування харчування застосовується легке і міцне особливо компактне одноразового використання пластико-ве приладдя уніфікованих розмірів і форм згідно з міжнародними стандартами.

Особлива увага надається складу їжі та її якості. Вона повинна бути достатньо калорійна, не дуже об'ємна, добре дроблена на дрібні шматочки переважно без кісток, однаково прийнятна всім пасажирам і задовольняти різні смаки і звички до харчування. Зазвичай на всі літаки подається однакова їжа, проте, у разі замовлення, може подаватися спеціальна їжа. При готуванні раціону харчування враховується, що на смакові якості впливає висота польоту і знижений тиск.

На тривалих рейсах подається друга, а іноді і третя страва. У складі харчування деякі компанії пропонують вино, коньяк, віскі, тонік, горішки або чіпси. На задній спинці переднього крісла укріплений компактний розкладний пластмасовий столик. До складу пакета харчування неодмінно входять зволожені гігієнічні серветки. Все, що можливо, пакетується наперед у розмірах і об'ємах, розрахованих на індивідуальне разове споживання (цукор, вершки, гірчиця, сіль, масло, плавлений сир, джем). У польоті металеві ножі, ложки і вилки видаються тільки в першому класі, у всіх інших — пластмасові одноразові.

Додамо, що обов'язок надання харчування пасажирам виникає й у разі вимушеної затримки рейса більш ніж на 4 години.

Асортимент продукції, що випускається, для раціонів бортового харчування розробляється залежно від оснащення цеху бортового харчування технологічним, холодильним устаткуванням, зокрема низькотемпературним, засобів механізації, а також від наявності буфетно-кухонного устаткування повітряного судна (електрохолодильники, електродухові шафи).

Технологічна документація на продукцію, що випускається, асортимент бортового харчування повинні мати санітарно-епідеміологічний висновок про відповідність їх санітарним правилам.

Для запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) забороняється включати в асортимент: м'ясні вироби з фаршу і котлетної маси, а також соусні страви, паштети, варені ковбаси, вироби в паніровці; салати, заправлені рослинним маслом, майонезом або іншим соусом; тістечка з кремом (заварним, сирним, вершковим, білковим); соки і компоти в 3-літровій розфасовці; мінеральні води лікувального призначення; кулінарні готові вироби в целофановій упаковці; готові страви в гарячому вигляді.

За відсутності холодильного устаткування на повітряному судні асортимент бортового харчування слід складати з урахуванням термінів придатності харчових продуктів.

Вимоги до комплектування раціонів і видачі їх на повітряне судно. Порядок підготовки харчової сировини, приготування страв, умови зберігання і терміни придатності бортхарчування проводяться відповідно до чинних технологічних інструкцій, гігієнічних вимог, що пред'являються до підприємств громадського харчування, і санітарних правил.

Гастрономічна продукція, призначена для холодного харчування, розкладається на тарілки, напівтаці, розміщується в контейнери, продукція у вакуумних упаковках — в термоконтейнери або сумки-холодильники з холодагентом; компоненти раціону можуть розміщуватися в індивідуальних упаковках: снек-бокси, ланч-бокси, динер-бокси, які поміщають у контейнери для доставки на повітряне судно.

У цехах бортхарчування слід дотримуватися маркування готового харчування, відмітка на всіх упаковках з харчуванням може бути виконана із застосуванням кольорових стрічок, відповідних дням тижня, або маркером із зазначенням дати і часу приготування.

Комплектування контейнерів починається не раніше, ніж за 3 години до вильоту повітряного судна.

Після сервіровки таць, ланч-боксів тощо і укладання їх в контейнери і візки вони негайно встановлюються в холодильники готової продукції з відкритими дверцями і знаходяться в них до відправлення на повітряне судно.

Перед відправленням на борт всі дверці устаткування (контейнери, бокси, термоконтейнери, сумки-холодильники) пломбуються і на них кріпиться ярлик встановленого зразка, в якому вказується: найменування вмісту, назва цеху бортхарчування аеропорту вильоту, номер рейса, дата, час вильоту і терміни придатності бортс.чого харчування, а також штамп і підпис особи, відповідальної за комплектування рейса. Ярлики зберігаються до кінця рейса.

На повітряних суднах з неохолоджуваними буфетними стійками перед відправленням в контейнери і візки з бортхарчуванням необхідно помістити сухий лід із розрахунку: візок — 2 кг, напіввізок, контейнер — 1 кг, на кожні 20 касалеток — 1 кг.

Бортове харчування для екіпажів упаковується в окремі контейнери, бокси, на яких робиться відповідна відмітка «харчування екіпажа».

Кількість столового посуду і приладдя, що видається на борт, комплектується відповідно до кількості порцій, виходячи з того, що посуд на борту використовується одноразово. Запас чистих фужерів (чашок) розраховується на дво-або триразовий прийом води або напоїв усіма пасажирами з урахуванням посадок.

Пляшки з прохолодними напоями перед видачею перевіряються на відсутність осаду, наявність маркування і протираються.

Транспортування бортового харчування, зберігання і реалізація його на борту повітряного судна. Прийом бортового харчування на борт повітряного судна проводить спеціально виділений бортпровідник, який перевіряє наявність і справність пломб і правильність заповнення ярликів, звертаючи особливу увагу на термін придатності їжі. У накладній бортпровідник зазначає час отримання бортового харчування на борт. Контейнери з порушеним пломбуванням або закінченим терміном придатності продуктів на борт не приймаються.

За дотримання санітарних вимог у частині прийому бортового харчування, зберігання і реалізації раціонів на борту та їхню якість відповідальність несе бригадир бортпровідників або бортпровідник, що відповідає за харчування в рейсі.

Контейнери з їжею, посудом, сепаратори з напоями, термоси і кип'ятильники з водою розміщуються в буфетно-кухонному відсіку (кухні) і фіксуються. Не використовуються для їх зберігання багажні відділення або інші місця, не передбачені для цих цілей. Кожен тип повітряного судна забезпечується відповідними типами знімного устаткування.

Бортпровідники, приступаючи до обслуговування пасажирів, зобов'язані ретельно вимити руки з милом, для витирання рук виділяється спеціальний рушник, і надіти санітарний одяг. Форма санітарного одягу бортпровідників установлюється службами авіапідприємств відповідно до гігієнічних вимог.

На повітряних суднах їжа в касалетках та сотейниках розігрівається в спеціальних електродухових шафах. Касалетки з швидкозамороженими продуктами, призначеними для гарячого харчування зберігаються в холодильнику при температурі +5°С (другий раціон або зворотний рейс).

Підготовка їжі до роздачі, заправка салатів, порціювання, розкриття вакуумних упаковок, консервів і пляшок з напоями і остаточне оформлення страв проводиться в буфетній. На заздалегідь вимиті і протерті столи виставляються індивідуальні підноси або ланч-бокси.

При роздачі на борту гарячі страви повинні мати температуру не нижче 65°С, холодні — не вище 14°С.

Використаний посуд залишається на підносах, упаковках і поміщається в ті ж контейнери, разовий посуд складається в поліетиленові мішки. Контейнери з використаним посудом встановлюються на свої місця. Після збирання використаного посуду столи буфетної промиваються водою і протираються серветками. Для цієї мети у бортпровідників мають бути спеціальні губки або щітки і мило, а також чисті марковані серветки.

У випадках затримки вильоту повітряного судна в рейс, харчові продукти, що знаходяться на борту, знімаються і передаються в опечатаному вигляді на інше повітряне судно або в цех бортового харчування, але не пізніше ніж за 2 години до закінчення термінів придатності.

Не використані протягом рейса свіжі овочі і фрукти, консервовані продукти (м'ясні, рибні, компоти, соки тощо) в нерозкритих банках, кондитерські вироби (шоколад, печиво, вафлі), цукор, сіль, перець, а також напої, мінеральна вода і вино в непошкодженій фабричній упаковці, здаються в цех бортового харчування базового аеропорту для подальшої реалізації на повітряних суднах.

Продукти з закінченим терміном придатності (зберігання, реалізації) вважаються непридатними до використання за призначенням і знімаються з реалізації.

Санітарні вимоги до особистої гігієни бортпровідників

Бортпровідники, що беруть участь в обслуговуванні пасажирів і екіпажів бортовим харчуванням, проходять обов'язкові медичні огляди з видачею особистих медичних книжок у порядку, визначеному органом виконавчої влади з охорони здоров'я. Бортпровідники проходять гігієнічне навчання на базі центрів перепідготовки авіаційного персоналу із залученням фахівців установ держса-непідслужби. Бортпровідники зобов'язані дотримуватись правил особистої гігієни.