Географічні зони з низькими екстремальними температурами

Боротьба із впливом на організм низьких температур є основною проблемою автономного існування людини в цих природних зонах. Виживання людини в першу чергу залежить від одягу і наявності притулку.

Існує пряма залежність часу, протягом якого організм зберігає тепловий комфорт, від температури навколишнього середовища і теплоізоляційних властивостей одягу.

Людина, одягнена в літній комбінезон, при температурі -5°С знаходитиметься в стані теплового комфорту не більше півгодини. Стільки ж часу пройде, якщо на ній вовняна білизна і ватна куртка (зовнішня температура-30°С) або комплект, що складається з вовняної білизни, вовняного светра і хутряної куртки з штанами (-50°С). Якщо куртку покрити водоповітряне проникною тканиною і забезпечити теплою підстіжкою, людина почне мерзнути через 55 -60 хв. Навіть найтепліший одяг може забезпечити підтримання позитивного теплового балансу при негативних температурах зовнішнього середовища лише дуже обмежений час. Рано чи пізно теплові втрати виявляться більшими, ніж генерація тепла, і почнеться охолоджування організму.

Одяг забезпечує збереження тепла в організмі лише обмежений час, тому людині, що терпить лихо, слід поспішати з будуванням тимчасового притулку. Кращим будівельним матеріалом є сніг. Він добре піддається обробці і має відмінні теплоізолюючі властивості внаслідок високого (до 90%) вмісту повітря. Завдяки цій властивості температура повітря в сніжних притулках на 15—20°С вище зовнішньої. Обкладання зі снігової цегли значно утеплює будь-який похідний намет.

В особливих випадках надійним житлом, що не вимагає при будуванні особливих фізичних зусиль, може стати надувний рятувальний пліт. При наймінімальніших засобах обігріву (дві стеаринові свічки) в 25-градусний мороз температуру повітря усередині притулку можна підняти до +1° С. Температуру усередині плоту вдається підтримувати ще вищою, якщо його додатково утеплити шаром сніжних блоків.

Для обігріву тимчасового притулку, приготування їжі, розтоплення снігу і кип'ятіння води використовують різноманітні засоби — стеаринові свічки, пігулки сухого спирту, жир здобутих на полюванні тюленів, моржів, карликові дерева, торф'яний дерен, суху траву, плавник (викинуті на берег стволи і великі гілки дерев). Торф'яний дерен треба заздалегідь нарізати невеликими брикетами і підсушити, а суху траву обов'язково зв'язати в пучки.

Найбільш зручна для обігріву невеликого притулку жирова лампа. Конструкція її проста. У денці консервної банки пробивається отвір, через який
опускається гніт зі шматка бинта, носової хустки або іншої тканини, заздалегідь змочених або натертих жиром. Шматки жиру укладаються зверху на денце і жир, плавлячись, стікатиме вниз, підтримуючи полум'я. Приплив повітря до лампи забезпечують 3—4 отвори, пробиті збоку. Можна зробити лампу з пласкої консервної банки, коробки від аптечки або просто із заломленого по краях металевого листа. Її заповнюють пальним, в яке опускається половина гніту. Дві такі лампи можуть забезпечити в притулку позитивну температуру при найлютішому морозі.