Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Безпека туристичних подорожей як умова їх організації та здійснення




Читайте также:
  1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В УМОВАХ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ
  2. Аналіз групи методів організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
  3. Аналіз процесу організації надання послуг споживачам в готелі
  4. Антитерористичні дії та порядок роботи командира підрозділу, частини при організації виконання завдань щодо боротьби з незаконно створеними збройними формуваннями
  5. Антишумовая эффективность насаждений
  6. Б) Показники маршу. Особливості здійснення маршу зимою, в горах, зміст бойового наказу
  7. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ: ІНФОРМАЦІЙНІ ЗАГРОЗИ
  8. Безпека в надзвичайних ситуаціях при експлуатації ОТ
  9. Безпека в пішохідному туризмі
  10. Безпека життедіяльності у сфері туризму

Безпека туристичних подорожей

 

Безпека туристичних подорожей завжди була однією з найважливіших умов їх організації та здійснення. У періоди підвищеної небезпеки інтенсивність поїздок різко знижувалася і навпаки - безпечні умови для мандрівок стимулювали їх розвиток. І нині питання безпеки подорожей знаходяться в центрі уваги учасників міжнародного туристичного співробітництва.

Так, в організаційній структурі Секретаріату Всесвітньої туристичної організації, у відділі пропаганди й розвитку туризму сектор № 1 займається питаннями безпеки й захисту. ВТО приступила до виконання всесвітньої програми з безпеки та захисту туристів, метою якої є розробка рекомендацій для держав-членів та приватного оперативного сектору, а також ухвалення загальних правил, що регулюють питання безпеки та захисту туристів. За ініціативою ВТО влітку 1995 р. в Естерунде (Швеція) проведено І міжнародну конференцію з безпеки туризму та зменшення ризиків у подорожах.

Поява нових ризиків у туризмі, ознаменована терористичними актами, зокрема, подіями 11 вересня 2001 року в США, викликала створення спеціальної Комісії зі сталого розвитку туризму в рамках ВТО, метою якої був аналіз та вжиття заходів з мінімізації ризиків та наслідків їх настання.

Питання безпеки туристичних подорожей були предметом обговорення на багатьох міжнародних туристичних форумах. Особливо детально ці питання розглядались на Міжпарламентській конференції з туризму в Гаазі (Нідерланди) у 1989 р. Принцип VII і VIII Гаазької декларації з туризму і ІІІ розділ Рекомендацій конференції цілком присвячені безпеці й захисту туристів, туристичних пам’яток і об’єктів.

У рекомендаціях про місце туризму в економічному та соціальному розвитку сформульовано триєдине завдання, що стоїть перед організаторами і учасниками туристичних подорожей і повинно знайти відображення у туристичному законодавстві:

“Три мети мають бути взяті за основу при розробці туристичного законодавства: а) захист туристів; в) захист будь-якої країни на випадок виникнення проблем, обумовлених розвитком туризму, зокрема в тому, що стосується впливу на довкілля й збереження культурної самобутності; і с) просування туризму”.[i]

Таким чином, безпека туристичних подорожей – поняття комплексне, його вирішення потребує координації зусиль усіх суб’єктів туризму – держав, суб’єктів туристичного підприємництва (туристичних фірм, підприємств) і самих туристів. Шляхи вирішення деяких проблем безпечного функціонування і розвитку туристичних подорожей визначаються у пункті 67 Рекомендацій Гаазької декларації з туризму наступним чином:



“Цього можна досягти шляхом:

а) розробки і впровадження у життя норм безпеки для подорожей і туристичних перебувань;

б) інформування та просвіти громадськості;

в) створення інституційних рамок для вирішення проблем, пов’язаних з безпекою туристів, зокрема в екстремальних ситуаціях;

г) міжнародного співробітництва на двосторонньому, регіональному, субрегіональному, міжрегіональному та світовому рівнях”.[ii]

Тобто з боку держави сприяння розвитку туризму і безпеці подорожей знаходить своє відображення у створенні законодавчих основ, що забезпечують громадський порядок та загальну безпеку і відповідний контроль за їх виконанням; у налагодженні співробітництва з іншими державами з цих питань на дво- та багатосторонній основі; у розробці на державному рівні стандартів, нормативів, правил та програм забезпечення безпеки подорожей для різних видів туризму і суб’єктів туристичної діяльності та контролі за їх дотримання.



З боку туристів очікується розуміння й повага до країн і місцевостей, що відвідуються, до їх населення, природного й культурного середовища. Туристи не повинні перевозити наркотики та інші небезпечні речовини, заохочувати проституцію, завдавати шкоди довкіллю, провокувати конфлікти з місцевим населенням. Значною мірою сприяти цьому може туристична освіта та хороша поінформованість туристів. Про це, зокрема, йдеться у таких міжнародних туристичних документах, як Хартія туризму і Кодекс туриста. Так за рекомендаціями Хартії туризму для того, щоб “захищати в інтересах сучасного й майбутнього поколінь туристичне середовище, яке, включаючи людину, природу, суспільні відносини і культуру, є надбанням усього людства”, слід “сприяти зростанню туристичної свідомості й контактам відвідувачів з місцевим населенням з метою поліпшення взаєморозуміння та взаємного збагачення”.[iii]

Нормативні документи з питань безпеки окремих видів туристичних подорожей та окремих категорій туристів розробляються як на міжнародному, регіональному, так і на національному рівнях. Зокрема це стосується транспортних подорожей, дитячого туризму, спортивно-оздоровчого туризму з активними засобами пересування тощо.

Провідна роль у забезпеченні безпеки туристичних подорожей під час їх здійснення належить туристичним фірмам і підприємствам. До їх компетенції входить підготовка умов подорожі – обладнання туристичних трас, об’єктів, перевірка їх стану; інформування та інструктування туристів; надання їм необхідної допомоги в разі потреби; забезпечення дотримання норм і правил безпеки; охорона туристів та забезпечення спеціалізованих заходів безпеки, необхідних для виконання певних видів туристичної діяльності: рятувальні служби на водах, допомога контрольно-рятувальних та пошуково-рятувальних служб у гірському туризмі, посилений медичний догляд при організації дитячих подорожей, медичні огляди, щеплення тощо. Туристичні підприємства повинні розробляти конкретні заходи безпеки з урахуванням специфіки подорожей, аналізувати їх ефективність, передбачати питання безпеки у нормативних документах, зокрема – у договорах з партнерами щодо туристичної діяльності, активно запроваджувати туристичне страхування тощо.



Міжнародна практика дає приклади розробки державними органами ряду держав рекомендацій, пов’язаних з відвідуванням тих або інших країн і регіонів світу. Так, Державний департамент США регулярно друкує списки країн, подорожі до яких не рекомендуються або забороняються. МЗС Німеччини у 1996 р. оприлюднило список 80 країн світу, до яких німецьким туристам не рекомендовано їздити. Поїздки до таких країн, як Афганістан, Ангола, Бурунді, Заїр, Лівія, Руанда, Сомалі й Судан заборонялися, стосовно інших країн було подано відомості про ступінь загрози туристам та рекомендації щодо їх поведінки.

Таким чином, питання безпеки туристичних подорожей отримує інформаційне забезпечення на державному рівні.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 90; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты