Водозабезпечення в екстремальних умовах

Загальновідомо, що людський організм майже на 65% складається з води. Вода входить до складу тканин, без неї неможливе нормальне функціонування організму, здійснення обмінних процесів, підтримка теплового балансу, видалення продуктів метаболізму тощо. Обезводнення організму всього на кілька відсотків спричинює порушення життєдіяльності. Відсутність води протягом доби негативно позначається на моральному стані людини, знижує його вольові якості, викликає швидку стомлюваність тощо.

Втрата організмом великої кількості води небезпечна для життя. У спекотних районах без води людина може загинути через 5—7 діб, а без їжі за наявності води може жити тривалий час. Навіть у холодних поясах для збереження нормальної працездатності людині потрібно близько 1,5—2,5 л води на добу.

Якщо кількість води, яку втрачає людина, досягає 10% маси тіла, наступає значне зниження працездатності, а якщо вона зростає до 25%, то це призводить до смерті. Проте навіть при великій втраті води всі порушені процеси в організмі швидко відновлюються, якщо організм поповниться водою до норми. При температурі навколишнього повітря +30°С навіть 20—25% обезводнення легше перенести, ніж 10—15% обезводнення, але при більш високій температурі повітря.

В умовах автономного існування, особливо в районах із спекотним кліматом, при обмежених запасах води або у випадку їх відсутності забезпечення водою стає першорядною проблемою. Треба відшукати вододжерело, очистити при необхідності воду від органічних і неорганічних домішок або опріснити її, якщо вона містить велику кількість солей, і забезпечити зберігання.

У районах з помірним і холодним кліматом пошук джерел води не становить складнощів. Велика кількість відкритих водоймищ, сніговий покрив дозволяють своєчасно забезпечувати потреби організму у воді, створювати необхідні запаси для пиття і приготування їжі. Лише в окремих випадках доводиться користуватися природними покажчиками для виходу до джерела води (прокладені тваринами стежки, які, звичайно, ведуть до води, вологий грунт низин). Значно важче забезпечити себе водою в пустелі, де джерела води нерідко приховані від очей і виявити їх неможливо без знання спеціальних ознак і особливостей рельєфу. На них можуть вказати характер рослинності, рослини-індикатори, штучні знаки тощо.

Воду з ключів, джерел гірських і лісових річок, струмків можна пити сирою, але перш ніж втамувати спрагу водою зі стоячих або слабопроточних водоймищ, її очищають від домішок і знезаражують. Для очищення легко виготовити прості фільтри з декількох шарів бинта або порожньої консервної банки, пробивши в денці три-чотири великих отвори, а потім заповнити піском. Можна викопати неглибоку ямку в 0,5 м від краю водоймища, і вона через деякий час заповниться чистою, прозорою водою.

Для знезараження використовують спеціальні препарати: пантоцид, йодин, холазон та ін. На 1 л води необхідно 2—3 пігулки пантоциду; воді необхідно дати відстоятися 15—30 хв. Дуже ефективними є пігулки мононатрієвої солі дихлорізоціанурової кислоти. За відсутності пігулок користуються настоянкою йоду (8—10 крапель на 1 л води). Проте найнадійніший спосіб знезараження води — кип'ятіння.

Створення запасу води під час переходів доцільно лише в умовах, коли джерела розташовані на великій відстані один від одного. Зберігати воду можна в будь-яких місткостях. У спекотному тропічному кліматі вона при зберіганні швидко змінює свої смакові якості і зацвітає, тому її під час привалу кип'ятять. При обмежених запасах води, особливо в спекотному кліматі, коли організм втрачає з потом багато рідини і зневоднюється, дуже важливо понизити потовиділення. Цього можна досягти, захистивши себе від прямої сонячної радіації за допомогою простого сонцезахисного тенту, обмеживши фізичне навантаження в спекотний час доби, зволожуючи одяг тощо.

У гірських умовах воду потрібно шукати в тріщинах і печерах, де б'ють джерела. Вода накопичується в тріщинах, що бувають досить глибокими. Джерела в гірській місцевості можна виявити в тих місцях, де сухі яри прорізують пласти пористого пісковику. У гірських породах на зразок граніту пошуки води, як правило, безуспішні; тут її можна знайти лише в розломах і тріщинах скель.

У зоні високогір'я вода видобувається таким чином. У сонячний день на великий, нагрітий сонцем камінь, що має південну експозицію і яскраво виражену улоговинку на поверхні, покласти 15—20 жмень снігу на відстані близько 10 см одну від одної: посуд поставити під гирло улоговинки. За декілька хвилин з одного великого каменя можна зібрати до 1 л питної води.

Видобування води в пустелях особливо складне. Висока вірогідність знайдення води в низині старого висохлого русла або в улоговині біля підніжжя бархана з підвітряної сторони. На близькість води вказують яскраво-зелені плями рослинності серед обширних просторів оголеного піску. В умовах пустелі видобути воду можна і за допомогою саморобних сонячних конденсаторів, основу яких складає тонка плівка. Нею вистилають яму діаметром близько 1 м і завглибшки 0,5—0,6 м. Плівці надають конусоподібної форми, поклавши в центр невеликий вантаж і розмістивши під ним водозбірник. За добу один конденсатор може дати до 1,5 л води.