Мовна проблема

Ще одна серйозна проблема помітно вирізнялася в українській пресі діаспори, як, власне, і в Україні — проблема посиленого зросійщення населення, а, отже, захисту і розширення сфери функціонування української мови. Ця проблема була постійною, виникала залежно від ситуації то гостріше, то спокійніше, починаючи з відомого періоду українізації 20-х років і до наших днів.

Особливо мовне питания загострилося після хрущовської відлиги в часи Щербицького, коли зросійщення набуло державного розмаху. Анатоль Камінський писав з цього приводу:

«Питання української мови під час панування Щербицького стало на Україні не тільки загально гостропроблемним, а й наскрізь політичним. Далекосяжна і суцільна русифікація, що її він домігся за 20 років свого режиму, була в першу чергу наслідком усунення української мови не тільки з партійного і адміністративного та господарського діловодства, але й зі шкільництва, науки, культури і з суспільного обігу взагалі. Обмеження функціонування української мови робило її «безперспективною» і «зайвою», а через «безперспективність» мови й саме українство стало «безперспективним» і «зайвим»²⁹.

__________________

²⁹Див.: Камінський Анатоль. На перехідному етапі. «Гласність», «перебудова» і «демократизація» на Україні. — Мюнхен: Український Вільний Університет, 1990. - С.69.

ст. 31

Вочевидь, створення в Україні масового Товариства української мови на хвилі патріотичного ентузіазму під час перебудовної політизації було відповіддю на мовну політику Щербицького, і справи таки повернули на краще. Шкода, що ТУМ переіменували в «Просвіту», і конкретні, прицільні орієнтири Товариства були розчинені в загальнокультурницькому просвітянському річищі. Багато хто вважає це істотним прорахунком і помилкою, надто з огляду на подальші події, новий приступ зросійщення та звуження сфери вживання української мови після обрання президентом Л. Кучми та його заяви у Верховній Раді про доцільність двомовності в Україні.

Є чимало свідчень впливу виступів української преси в діаспорі на справи в Краю, надто під час судових процесів кінця 60-х — початку 70-х років, не кажучи вже про часи перестройки, коли періодика з-за кордону стала доступніша для споживача в Україні, а закордонні радіоголоси перестали глушити. Характерний у цьому плані відкритий лист Романа Рахманного до літераторів Української РСР, які прагнуть зберегти «собори своїх душ», оприлюднений у «Наших днях» за грудень 1968 року під заголовком «За гідну Українську державу». Письменник, взявши за сюжетний стрижень Шевченкові слова «Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні...», у прекрасній публіцистичній формі викладає свої погляди щодо того, що діється в Україні. Мені однаково, — запевняє автор, — чи київські правлячі кола зрозуміють логіку моїх міркувань, — вони ніколи не були вільними громадянами української суверенної держави. Мені однаково, як називається теперішній гнобитель українського народу: москаль, по-традиційному, чи «старший брат», по-пропагандистському... Мені однаково, який суспільно-економічний лад мав би існувати в Україні: радянський, соціалістичний, комуністичний прогресивний чи система вільних підприємств, але українці самі, з власної волі мають це вирішувати... Мені однаково, яку політичну форму мала б україн ська держава: республіканську чи монархічну, націонал-демократичну чи соціялістично-радянську...

ст. 32

Та не однаково мені, — наголошував Роман Рахманний, — коли російський колоніст займає кращі місця в адміністрації України, коли москаль отримує вигідніше помешкання в українському місті, коли росіяни примушують моїх братів-українців славити расову, культурну, економічну, військову вищість ніби братнього російського народу, коли за всяку спробу відвоювати гідне ім'я українському народові в СССР українців обвинувачують у «буржуазному націоналізмі» і гноблять по тюрмах і концтаборах українських патріотів³⁰ ...

У такому дусі — афористично, емоційно, переконливо і водночас просто — написане це послання до побратимів по перу в Україні. Навряд чи дійшов відкритий лист до широкого загалу, але він викликав гостру реакцію офіційних речників письменницької організації УРСР , а також московських засобів масової інформації³².