Соціально-економічний зміст і роль страхування в умовах ринкової економіки України

Тема 9 СТРАХОВА СПРАВА

Основні терміни і поняття

Ризик, страхування, страховий ринок, страховик, страху­вальник, об'єкти страхування, добровільне страхування, стра­ховий ринок України, страхова компанія, особисте страхуван­ня, майнове страхування, страхування відповідальності, стра­хові посередники, страхові агенти, страхові брокери, актуарій, сюрвейєр, аварійний комісар, диспашер.

Соціально-економічний зміст і роль страхування в умовах ринкової економіки України

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для всіх суб'єктів ринку та соціальні перетворення в державі зумовлюють суттєві зміни в організації страхової справи. Ос­новним завданням стало подолання монополізму страхової діяльності, формування дієвого й успішно функціонуючого страхового ринку, розширення сфери і підвищення якості страхових послуг, удосконалення механізму мобілізації гро­шових фондів та використання їх ресурсів для забезпечення надійного страхового захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Статті 46, 92 Конституції України від 28 червня 1996 р. встановили загальні норми правового регулювання фінансо­вої політики, складовою частиною якої є страхова справа, ад­же разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма господарюючими суб'єктами зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підви­щується ступінь ризику на всіх рівнях. Підприємець у ринко­вих умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрату капіталу у своїх поста­чальників, споживачів або посередників, а працівник - може втратити життя, здоров'я, роботу, працездатність, свої заощад­ження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повер­тають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти тощо.

Звідси випливає такий висновок: ризик- це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що сто­сується майнового інтересу членів суспільства.

Найповніша сукупність послідовних заходів антиризикованої діяльності, застосування яких має комплексний, систем­ний характер, у сучасній економічній теорії та практиці визна­чається терміном англомовного походження - „ризик-менеджемент",тобто управління ризиками в його найширшому ро­зумінні (рис. 14).

Оскільки необхідність страхового захисту має кілька ас­пектів (природний, економічний, соціальний, юридичний і міжнародний), то виникає така закономірність: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує ок­ремій особі.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування" від 7 березня 1996 р., з наступними змінами і доповненнями, стра­хування- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настан­ня певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юри­дичними особами страхових платежів (страхових внесків, стра­хових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Отже, страхування- це система економічних відносин, а будь-які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів. У страховій справі страховик та страхувальник - го­ловні суб'єкти страхового ринку України.

Страховий ринок- це сфера економічних відносин, у про­цесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Страховик - це фінансова установа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, а в окремих випад­ках і державної організації (фонди соціального страхування), що має статус юридичної особи та володіє ліцензією на право здійснення страхової діяльності. Така діяльність дозволяється виключно страховикам-резидентам України.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлен­ня всіх необхідних документів для своєчасного здійснення

страхової виплати або страхового відшкодування страхуваль­нику;

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбаче­ний договором строк;

4) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених зако­нодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Страхувальник- це юридична або дієздатна особа, яка ук­лала договір на страхування (або є страхувальником згідно з чинним законодавством), сплатила належні внески і в разі на­стання страхового випадку має право отримати відшкодуван­ня в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

Згідно зі ст. 21 Закону України „Про страхування", до обов'язків страхувальниканалежать:

* своєчасно вносити страхові платежі;

* при укладанні договору страхування надати інфор­мацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику,
і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхо­вого ризику;

* повідомити страховика про Інші діючі договори стра­хування щодо цього об'єкта страхування;

* вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового ви­падку;

* повідомити страховика про настання страхового ви­падку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Виходячи з цього, страхування-- це двосторонні еко­номічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні (попереджувальні) захо­ди, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестрахо­вує частину своєї відповідальності.

Об'єктами страхуванняє майнові інтереси, пов'язані:

* з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (осо­бисте страхування);

* з володінням, користуванням та розпорядженням майном (майнове страхування);

* з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності; рис.
15).

Найважливіша класифікаційна ознака в страхуванні - форма проведення.За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов'язкове.

Добровільне страхуванняформа страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником і здійснюється згідно з правилами страхування, які розробляє страховик і реєструє в Уповноваженому органі. Добровільному страхуванню підля­гає: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування інвестицій, страхування судових витрат, страхування фінансових ризиків, страхування вантажів та багажу, страхування кредитів, інші види доб­ровільного страхування, обумовлені ст. 6 Закону України „Про страхування".

Обов'язкове страхування- форма страхування, що ґрун­тується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Такому страхуванню підлягає: страху­вання спортсменів вищих категорій, авіаційне страхування, страхування цивільної відповідальності власників транспорт­них засобів, страхування засобів водного транспорту, страху­вання об'єктів космічної діяльності, інші види згідно зі ст. 7 Закону України „Про страхування".

Сучасне страхування також ґрунтується на певних спе­цифічних принципах, до яких насамперед належать: конкурентність, страховий ризик, страховий інтерес, максимальна сумлінність, відшкодування в межах реально завданих збитків, франшиза, суброгація, контрибуція, співстрахування і перестрахування, диверсифікація.

З розвитком ринкових відносин зростає ступінь ризику, отже, зростає потреба суспільства в засобах захисту та ме­ханізмах обмеження ризику. Страхування компенсує збитки (або частину їх) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності і, таким чином, не може повністю усуну­ти порушений хід відтворювального процесу. Але воно по­слаблює залежність суспільного виробництва і окремого підприємця від непередбачуваних небажаних випадків і являє собою вироблений суспільством механізм боротьби із порушенням економічної рівноваги. Та часткова або повна компен­сація збитків - не єдина функція страхування. Існують і інші, зокрема: ризикована, функція створення і використання стра­хових резервів (фондів), функція заощадження коштів та пре­вентивна.

У чому ж полягає роль страхування в ринковій еко­номіці?

По-перше, страхування надає впевненості в розвитку бізнесу, тому що в умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування - справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтереса­ми, що постійно коригуються ситуацією, на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати аван­сованих ресурсів.

Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим ор­ганізаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха чи крадіжки завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися креди­том, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби вироб­ництва, поповнити товарну масу в торговельній мережі тощо.

Часто страхування сприяє появі та упровадженню нової техніки й технологій, наукових розробок.

По-друге, страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки, оскільки страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Воно дає змогу досягти раціональної струк­тури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оператив­не усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які пере­шкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування ре­зервами, є важливою ланкою формування всієї системи еко­номічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належно­го рівня розвитку страхової справи.

По-третє, страхування забезпечує раціональне форму­вання й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагро­мадження і використання коштів на соціальні програми стра­ховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосову­ються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Перевага страхового методу формування й використання коштів соціального спрямування полягає ось у чому. Він усу­ває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнялівку в їх розподілі, коли однакові за розміром пенсії одержують го­ловні конструктори та прибиральниці, підвищує відповідальність за якість медичних та інших послуг.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромади­ти кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оп­лати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можли­вості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується на­вантаження на державний бюджет, а контроль за раціональ­ним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

По-четверте, у страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають „працювати" на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб'єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки - дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові по­слуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систе­му інвестування сприяють розширенню виробництва або при­скоренню виконання інших програм. Це вигідно страхуваль­никам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємниць­ким структурам і державі в цілому.

Отже, в ринковій економіці страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку нашої держави, задовольняти інтереси щодо захисту життя і здоров'я, майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб.