Структура національного страхового ринку та основні проблеми його розвитку

Страховий ринок України- це частина фінансового рин­ку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.

В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90-х років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії,які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них: „Омета-Інстер", „Ризик", „Скайд", „Саламандра", „Скайд-вест", „АСКО-Прометей", „Росток", „Славія" тощо. На страховий ринок України починають приходити провідні та досить відомі іноземні страхові компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так з'явився альянс „Омета-Інстер" - „Ллойд" (Англія), Українсько-ізраїльське товариство страхова компанія "Система резервних фондів", пряме пред­ставництво відкрила австрійська фірма „Save invest".

Страхова компанія- це юридична оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Усі компанії страхового ринку України можна поділити наступним чином:

1) за формою власності (приватні, акціонерні, взаємні, державні, урядові тощо);

2) за характером операцій (спеціалізовані, універсальні та перестрахувальні);

3) за територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні і транснаціональні);

4) за величиною статутного капіталу та обсягами нагро­мадження страхових платежів (великі, середні, малі).

Найтиповіші організаційні форми функціонування стра­хових організацій України показано на рис. 16.

В Україні Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю в 1997 р. було зареєстровано близько 700 страхо­виків, але за період з 1998-2003 рр. відкликано ліцензії майже у 250 з них. Найгрубіші порушення страхового законодавства ви­явлено в компаніях „Укар" (Харків), „Альбіна" (Львів), „Аспек" (Чернігів), „Херсон-Аско" (Херсон), „Укрін і К" (Київ) та ін. Основна причина - нездатність значної частини страховиків виконувати взяті на себе зобов'язання перед страхувальником.

Головною функцією національного страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Об'єктивна необхідність виникнення та розвитку страхо­вого ринку зумовлюється наявністю суспільної потреби на страхові послуги та наявністю страховика, здатного їх задо­вольнити.

До внутрішньої структури страхового ринку нашої дер­жави відносять:

* страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);

* систему організації продажу страхових полісів та фор­мування попиту на страхові продукти;

* гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);

* власну інфраструктуру страховика (агентства, контори, філії, представництва, канали комерційного зв'язку);

* матеріальні та фінансові ресурси, що визначають ста­новище страховика;

* людські ресурси страхової компанії;

* фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;

* ліквідність страхового фонду.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з еле­ментів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен їх враховувати у своїй діяль­ності. До складових, на які страховик може впливати, належать: ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку тощо.

До складових, на які страхові компанії впливати не мо­жуть, входять: чисельність населення, його вікова та статева структури, сезон міграції, купівельна спроможність населення тощо.

Отже, страховий ринок - це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.

Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку України, розрізняють інституціональну, те­риторіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституціональна структура ґрунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форми власності, на якій створюється страхова організація. Вона може бути пред­ставлена акціонерними, корпоративними, взаємними та дер­жавними страховими компаніями.

Територіальна структура страхового ринку представлена на рис 17.

За галузевою ознакою виділяють ринки особистого, май­нового страхування та страхування відповідальності. Кожна з названих ланок має свою структуру (сегментацію).

Особисте страхування - це галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров'я, працез­датність та пенсійне забезпечення людини. Таке страхування спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів грома­дян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансового благополуччя. До особистого страху­вання відносять такі види страхування: страхування життя і здоров'я громадян, страхування від нещасних випадків, ме­дичне страхування, страхування спортсменів вищих категорій, працівників державної лісової охорони, спеціалістів ветери­нарної медицини, службових осіб державних податкових інспекції, суддів, донорів крові, народних депутатів, працівників прокуратури, митних органів, осіб складу органів і підрозділів внутрішніх справ, контрольно-ревізійної служби в Україні тощо.

Майнове страхування - це галузь страхування, в якій об'єктом страхування є майно, що належить юридичним або фізичним особам. До майнового страхування належать такі ви­ди страхування: страхування залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, страхування вантажів та ба­гажу, страхування кредитів, фінансових ризиків, виданих га­рантій, страхування авіаційних суден, врожаю сільськогоспо­дарських культур і багаторічних насаджень в державних сільськогосподарських підприємствах тощо.

Страхування відповідальності - це галузь страхування, де об'єктом є відповідальність перед третіми особами в разі, як­що їм внаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника буде завдано шкоди. Страхування відповідальності охоплює такі види страхування: страхування цивільної відповідаль­ності власників наземного, повітряного, водного транспорту, страхування відповідальності перед третіми особами (іншої ніж передбачено в трьох попередніх випадках, відповідаль­ності повітряного перевізника і виконавця робіт щодо відшко­дування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, ванта­жу тощо.

Організаційна структура може бути представлена у ви­гляді страхових компаній, страхових спілок, асоціацій та стра­хових пулів, товариств взаємного страхування, страхових по­середників (див. рис. 18), у вигляді Комітету в справах нагля­ду за страховою діяльністю в Україні тощо.

Страховий посередник - це одна з трьох головних дійо­вих осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і стра­ховиком.

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують час­тину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Посередницька діяльність страхових брокерів у страху­ванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, робо­ту, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (су­проводом) договорів страхування, в тому числі щодо врегулю­вання збитків у частині одержання перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за уго­дою із страхувальником, інші посередницькі послуги в страху­ванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду по­середницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страху­ванні як страхувальник. Брокери не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та ви­плати страхового відшкодування.

Актуарій- це офіційно вповноважена особа, яка, маючи відповідну фахову підготовку, за допомогою методів матема­тичної статистики обчислює страхові тарифи, і на яку покла­дається відповідальність за те, щоб сума страхових виплат, страхових ризиків і страхових премій не перевищувала стра­хові фонди на момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов'язання за виданими полісами.

Сюрвейєр - це експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на стра­хування.

Аварійний комісар - це особа, яка на прохання страхови­ка з'ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків (у страхуванні переважно транспортних ризиків).

Диспашер (джастер) - це фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загаль­ною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

До основних проблем розвитку національного страхового ринку можна віднести: недосконалість страхового законодав­ства, фінансово-економічну нестабільність країни, відсутність державної цілеспрямованої політики щодо розвитку страхування та низьку страхову культуру населення. Упровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів наштовхнулося на перешкоди за­конодавчого характеру, існують випадки зволікання страхо­вих компаній із виплатами страхових сум і страхових відшкодувань, неправомірних відмов від виплат усупереч страховому законодавству. Усе це свідчить про незадовільне державне ре­гулювання страхової діяльності та недосконалу систему дер­жавного контролю за фінансовою надійністю страховиків.