Тектоніка

У тектонічному відношенні Південно-Гвіздецьке нафтогазоконденсатне родовище пов'язано з Внутрішньою зоною Передкарпатського прогину, яка на більшій частині території перекрита крейдово-палеогеновими відкладами Скибової зони Карпат. Надзвичайно складна будова Передкарпатського прогину обумовила наявність декількох схем його тектонічного районування і на сьогодні немає одностайної думки стосовно поділу його на окремі структурні одиниці. Одна частина геологів підрозділяє прогин на Вільче-Волинську, Самбірську і Бориславсько-Покутську зони, друга на Зовнішню і Внутрішню. Однак більш обґрунтованим є розподіл Передкарпатського прогину на дві структурні одиниці: Зовнішню і Внутрішню зони. Він ґрунтується як на особливостях тектонічної будови обох частин прогину, так і на відмінностях історії їх розвитку. Якщо Внутрішня зона почала розвиватись на флішовій основі одночасно з підняттям Карпат і для неї характерною рисою є не тільки наявність усього комплексу нижніх і верхніх молас, але й інтенсивна складчастість із широко розвинутими насувними явищами, то Зовнішня зона формувалась на платформовій основі значно пізніше Внутрішньої і складена тільки верхніми моласами. Внутрішня зона розділяється на дві підзони (покриви): Бориславсько-Покутську і Самбірську.

У цілому Південно-Гвіздецька складка являє собою лінійну антикліналь Карпатського простягання довжиною понад 12 і шириною 2,4-2,6 км.

За аналогією з Гвіздецькою структурою і сейсмічними даними вона ускладнена поздовжнім диз'юнктивним порушенням насувного характеру, по якому основний елемент її насунуто в північно-східному напрямі на відірвану частину північно-східного крила. Амплітуда насуву складає 150-200 м. Південно-Західне крило складки більш пологе (40-45°), а північно-східне – крутіше, переходячи у підвернуту відірвану частину.

Поперечними порушеннями Південно-Гвіздецька складка розбита на три блоки (з північного заходу на південний схід): Битківський, Пасічнянський і Любіжнянський, північно-східні границя яких (фронт складки) встановлено за даними сейсмічних досліджень. Характеристика покладів Південно-Гвіздецького родовища наведена в табл. 1.1.

У першому блоці виділено п'ять ділянок (I, II, III, IV, V), в яких шарнір складки поступово занурюється майже на 900 му південно-східному напрямку до регіонального порушення, що відділяє Пасічнянський блок, який уже припіднятий на 600-700 м і фронт складки зміщений на північний схід на 700 м.

Ділянка I Битківського блоку з південного сходу обмежена поперечним порушенням, яке встановлено за даними значень абсолютних відміток ГВК -2125,7 м у свердловині 40-Ст і ВНК на -2302,2 м у свердловині 1 у нижньоменілітовій підсвіті.

Ділянки II, III, IV і V також виділені за різними значеннями глибин залягання ВНК у нижньоменілітових відкладах відповідно з абсолютними відмітками -2302,2, -2433,6, -2542 і -3088,3 м.

Простягаються перелічені ділянки відповідно на 1000 (I), 750 (II), 420 (III), 340 (IV) і 1580 м (V). Переміщення їх фронту відносно одна від одної дуже не значне і амплітуда порушень також мала – декілька десятків метрів.

У залежності від товщини колекторських різновидів обумовлюється розподіл флюїдів у ділянках. Так для нижньоменілітової підсвіти створюються окремі пастки на всіх ділянках, а для середньо менілітової, де є відносно більша товщина колекторів, які контактують між собою по площині розриву, спостерігається взаємозв'язок між ними, зокрема між III, IV і V ділянками.

Регіональне порушення, яке відокремлює Пасічнянський блок від Битківського, чітко вирисовується згідно з структурними побудовами і сейсмічними дослідженнями. Так, у свердловині 7, що розташована на V ділянці Битківського блоку, абсолютна позначка розкриття еоценових відкладів дорівнює – 3128 м, а в Пасічнянському у свердловинах 6, 4 і 51 значно вище (абс. позначки від 2819 м до 2910 м). Крім того, за даними ГДС і випробування свердловин на V ділянці Битківського блоку газоносні пласти еоценових відкладів знаходяться нижче (св.7) ніж у Пасічнянському (св.9). У свою чергу цей блок розбивається на дві великі ділянки: I – північно-західну і II – південно-східну, розміри по простяганню яких відповідно становлять 3380 м 1800 м. Порушення проведено між ними згідно з структурними побудовами де абсолютна позначка еоценових відкладів у свердловині 10 на II ділянці дорівнює – 3413 м, а на I у свердловині 16-Пд.-Гв. – 2997 м. Вагомим підтвердженням цьому є те, що свердловиною 10 виявлено нафтові і газові поклади у вигодських і манявських відкладах глибше ніж у вигодських на I ділянці.

Дальше, південно-східніше, Південно-Гвіздецька складка продовжується в Любіжнянському блоці, який згідно з сейсмічними даними поперечним порушенням відділяється від Пасічнянського і є опущеним на 100 м.

Таблиця 1.1 – Характеристика покладів Південно-Гвіздецького родовища.