Методика розрахунку та облік резерву сумнівних боргів.

При складанні фінансової звітності постає проблема реальної оцінки дебіторської заборгованості. Для визначення чи­стої вартості реалізації (net realisable value) необхідно оцінити чисту суму надходжень, яку очікується отримати в результаті по­гашення дебіторської заборгованості. Для цього валова сума реа­лізації має бути скоригована не тільки на суму наданих покупцям

знижок, повернень товарів та їх уцінки, а й на можливу сумнівну (безнадійну) заборгованість.

Здійснюючи продаж у кредит, підприємство бере на себе ри­зик того, що деякі покупці ніколи не сплатять своєї заборгова­ності. Фірми, які продають товари і надають послуги в кредит, розробляють систему контролю платоспроможності клієнта і на­магаються підвищувати її ефективність. Разом з тим. їм відомо, шо реалізація в кредит створює ризик неотримання частини пла­тежу. Це звичайний підприємницький ризик, тому сумнівні (без­надійні) борги розцінюються як необхідні витрати підприємства, пов'язані з реалізацією в кредит.

Згідно з принципом нарахування, компанії вимірюють дохід від реалізації сумою очікуваних грошових надходжень:

Дебет рахунку «Рахунки до стати»

Кредит рахунку «Дохід еід реалізації»

Таким чином, борги, які не будуть сплачені дебіторами внаслідок їх неплатоспроможності (безнадійні борги), вже врахо­вані в сумі доходу і необгрунтовано збільшили його. Тому нео­бхідно його відкоригувати. списавши безнадійну заборгованість на зменшення доходу або на збільшення витрат. Пряме списання непогашеної дебіторської заборгованості на зменшення прибутку звітного періоду не має теоретичного обґрунтування. Згідно з принципом відповідності, витрати на безнадійну заборгованість мають бути узгоджені з доходами від реалізації, які викликали ці витрати. Вони повинні відображатися у тому обліковому періоді, коли мала місце реалізація, шо спричинила ці витрати, а не в то­му, в якому клієнт не зміг заплатити. Цю вимогу важко виконати, бо наперед невідомо, шо борг не буде сплачено. Але збитки від сумнівної заборгованості повинні прогнозуватися на звітний пе­ріод, а такі оціночні дані — визнаватися витратами поточного фінансового року.

При нарахуванні резерву сумнівних боргів дається бухгалтер­ський запис:

Дебет рахунку «Витрати на сумнівну заборгованість»

Кредит рахунку «Резерв сумнівних боргів»

Витрати на сумнівну заборгованість відображаються у Звіті про прибутки та збитки як операційні витрати. Рахунок «Резерв сумнівних боргів» відіграє роль контрактнвного рахунка, який уточнює дебіторську заборгованість, внаслідок чого вона відо­бражається у Балансі «очншеною».

У міжнародній практиці застосовуються наступні способи ві­дображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності:

1) у Балансі окремими статтями відображається як первісна вартість дебіторської заборгованості, так і сума резерву сумнів­них боргів:

Дебіторська заборгованість25 000

Мінус Резерв сумнівних боргів100024 000

2) сума дебіторської заборгованості показується у Балансі «очи­щеною», але в дужках наводяться дані про нарахований резерв:

Дебіторська заборгованість (за вирахуванням резерву сумнівних боргів 1000)24 000

3) сума дебіторської заборгованості також показується у Бала­нсі в «чистому» вигляді, а сума резерву сумнівних боргів наво­диться у Примітках до фінансової звітності:

Дебіторська заборгованість24 000

Розрахунок суми резерву сумнівних боргів (його ше назива­ють «поправкою на сумнівні борги») здійснюється, виходячи з досвіду вивчення платоспроможності клієнтів та економічного стану країни. Перелік дебіторів постійно перевіряється і склада­ється список сумнівних боргів.

Для оцінки сумнівної заборгованості у звітному періоді вико­ристовуються два загальноприйняті методи:

1) метод процента від чистої реалізації в кредит (percentage of net sales method):

2) залежно від терміну давності дебіторської заборгованості (accounts receivable aging method).