Препарати метаболічної дії

• Кислота аденозинтрифосфорна (Adenosintriphosphoric acid)

Фармакотерапевтична група:С01ЕВ10 – кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія:кардіопротективна дія; молекула речовини містить макроергічну фосфорну сполуку аденозин-5’-трифосфат (АТФ), амінокислоту гістидин, іони магнію та калію; механізм дії пов’язаний з впливом на пуринергічні (аденозинові) рецептори та прямим мембранним впливом; активація пуринергічних рецепторів супроводжується пригніченням надходження іонів кальцію в клітину, що виявляється в антиішемічній, мембраностабілізуючій дії препарату, в його антиаритмічному ефекті; нормалізує енергетичний обмін, активність іонтранспортних систем мембран клітин, структуру ліпідного складу мембран, активність мембранозв’язаних ферментів, виявляє антиоксидантну дію та поліпшує протиокислювальну систему захисту міокарда; препарат в умовах коронарної недостатності виявляє енергозберігаючий ефект за рахунок зменшення потреби міокарда в кисні, пригнічення активності ферменту 5’-нуклеотидази, що відповідає за швидкість гідролізу енергетичних субстратів; зменшує кількість лактату в міокарді, пригнічує активність фосфоліпаз, зв’язаних з мембранами, інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів, тим самим справляє мембраностабілізуючу дію та попереджує структурно-функціональні пошкодження мембран кардіоміоцитів, забезпечує сталість кількісного та якісного складу ліпідів мембран при ішемії, що супроводжується поліпшенням скоротливої та ритмічної діяльності серця в умовах ішемії; при застосуванні препарату в умовах ішемії підвищується активність Na/K- і Са-АТФаз, збільшується кальційзв’язуючий потенціал мембрани, що супроводжується зменшенням пошкоджуючого впливу іонів кальцію; шляхом активації аденозинових рецепторів нормалізує показники центральної та периферійної гемодинаміки, що супроводжується поліпшенням коронарного кровотоку, підвищенням скоротливої здатності міокарда, поліпшенням функціонального стану лівого шлуночка та серцевого викиду; препарат підвищує толерантність до фізичного навантаження, зменшує частоту нападів стенокардії; застосування препарату сприяє нормалізації концентрації іонів калію та магнію в тканинах; виявляє антиаритмічний ефект при суправентрикулярних тахікардіях, передсердній та шлуночковій екстрасистолічній аритмії, парасистолії; підвищує фізичну працездатність; під впливом терапії препапаратом покращується фетоплацентарний кровоток.

Показання для застосування ЛЗ:в комплексній терапії ІХС, стенокардії напруження та спокою, нестабільної стенокардії; постінфарктного та міокардитичного кардіосклерозу (дифузного та вогнищевого кардіосклерозу); порушень серцевого ритму; нейро-циркуляторної дистонії; міокардіопатій (міокардіодистрофій) та міокардитів; с-му хр. втоми.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:дорослим вводять в/м по 1-2 мл (з розрахунку 0,2-0,5 мг на кілограм маси тіла) 1-2 рази/день; в/в у вигляді повільних краплинних інфузій в дозі 1-5 мл препарату (з розрахунку 0,05-0,1 мг/кг/хв) під контролем АТ; табл.приймають сублінгвально (під’язично) і тримають під язиком до повного розсмоктування; разова доза - 10-80 мг 3-4 р/добу незалежно від прийому їжі; курс лікування - 20-30 днів; при необхідності курс повторюють через 10-15 днів; при г. серцевих станах (напад стенокардії, аритмія) препарат приймають по 10-80 мг до покращення стану; МДД - 600 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:не встановлена; гіперчутливість до препарату у вигляді нудоти, посилення моторики ШКТ, зниження АТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін'єкцій 2 % по 1 мл або 2 мл в амп.; табл. по 10 мг.

Торгова назва:

• Інозин (Inosine)

Фармакотерапевтична група:С01ЕВ14 - кардіологічні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія:кардіопротективна, антигіпоксичнуа, метаболічна, антиаритмічна дія; метаболічний засіб, попередник АТФ; підвищує енергетичний баланс міокарда, поліпшує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок; бере безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активізації обміну в умовах гіпоксії та при відсутності АТФ; активує метаболізм піровиноградної кислоти для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази; стимулює синтез нуклеотидів, підсилює активність деяких ферментів циклу Кребса; проникаючи в клітини, підвищує енергетичний рівень, позитивно діє на процеси обміну в міокарді, збільшує силу скорочень серця та сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, у результаті чого зростає ударний об’єм крові; знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки ШКТ); метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та наступним її окисленням.

Показання для застосування ЛЗ:ІХС; порушення серцевого ритму, у тому числі обумовлені застосуванням серцевих глікозидів; кардіоміопатія різного генезу; уроджені та набуті вади серця; міокардит; коронарний атеросклероз; «легеневе" серце, дистрофічні зміни міокарда після важких фізичних навантажень і перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; цироз печінки; г. і хр. гепатит; алкогольні та лікарські ушкодження печінки; жирова дистрофія печінки; виразкова хвороба шлунку та ДПК; урокопропорфірія; для поліпшення зорової функції при відкритокутовій формі глаукоми з нормалізованим (шляхом лікування гіпотензивними засобами) внутрішньоочним тиском; г. отруєння ЛЗ; хр. алкоголізм; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як ЛЗ фармакологічного захисту, коли тимчасово вимикається кровообіг нирки).

Спосіб застосування та дози ЛЗ:призначають в/в вводять повільно 40–60 крап./хв краплинно або струминно; спочатку вводять 200 мг (10 мл 2 % р-ну) 1 р/добу, у наступні терміни при гарній переносимості – до 400 мг (20 мл 2 % р-ну) 1–2 р/добу; курс лікування – 10–15 днів; струминне введення можливо при г. порушеннях ритму серця в разовій дозі 200–400 мг (10–20 мл 2 % р-ну); при краплинному введенні в вену 2 % р-н препарату розводять у 5 % р-ні глюкози або ізотонічному р-ні натрію хлориду (до 250 мл); перорально препарат приймають до їжі - добова доза встановлюється індивідуально і становить 0,6 – 2,4 г/добу; зазвичай на початку лікування препарат призначають у добовій дозі 0,6-0,8 г (по 1 табл. 3-4 р/добу); якщо препарат добре переноситься, дозу поступово (протягом 2-3 днів) підвищують спочатку до 1,2 г/добу (по 2 табл. 3 р/добу), надалі – до 2,4 г/добу (по 4 табл. 3 р/добу); тривалість лікування становить від 4 тижнів до 1,5 – 3 місяців; при уропорфірії Інозин призначають по 0,8 г/добу (по 1 табл. 4 р/добу); тривалість курсу лікування становить 1-3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:гіперурикемія, загострення подагри (при тривалому прийомі високих доз), шкірний свербіж, гіперемія шкіри; тахікардія, підвищення рівня сечовини у крові, при тривалому лікуванні – загострення подагри.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до компонентів препарату; подагра; гіперурикемія.

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін'єкцій 20 мг/мл по 5 мл або по 10 мл в амп.; табл., вкриті оболонкою, по 200 мг; табл., вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг.

Торгова назва:

• Калію оротат (Potassium orotate) ** (див. п. 2.17.2.2. розділу "КАРДІОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ")
• Кверцетин (Quercetin) ** ^{[тільки гранули]}

Фармакотерапевтична група:С05СХ10 - капіляростабілізуючі засоби. Біофлавоноїди.

Основна фармакотерапевтична дія:кардіопротективна дія; має властивості модулятора активності різних ферментів, що беруть участь у деградації фосфоліпідів (фосфоліпаз, фосфогеназ, циклооксигеназ), впливають на вільнорадикальні процеси і відповідають за клітинний біосинтез оксиду азоту, протеїназ; інгібуюча дія на мембранотропні ферменти і, насамперед, на 5-ліпоксигеназу позначається на гальмуванні синтезу лейкотрієнів LTC4 і LTВ4; поряд з цим кверцетин дозозалежно підвищує рівень оксиду азоту в ендотеліальних клітинах, що пояснює його кардіопротекторну дію при ішемічному і реперфузійному ураженнях серця; препарат виявляє також антиоксидантні та імуномодулюючі властивості, знижує вироблення цитотоксичного супероксид аніона, нормалізує активацію субпопуляційного складу лімфоцитів і знижує рівень їх активації; гальмуючи продукцію протизапальних цитокінів, дія препарату позитивно позначається на зменшенні об’єму некротизованого міокарда і посиленні репаративних процесів; захисний механізм дії препарату пов’язаний також із запобіганням збільшення концентрації внутрішньоклітинного кальцію в тромбоцитах і активації агрегації, з гальмуванням процесів тромбогенезу; при одноразовій в/в інфузії препарату швидко підвищується концентрація в крові.

Показання для застосування ЛЗ:у комплексній терапії при г. порушенні коронарного кровообігу та ІМ, для лікування і профілактики реперфузійного с-му при хірургічному лікуванні хворих на облітеруючий атеросклероз черевної аорти і периферичних артерій; профілактика і лікування місцевих променевих уражень після рентген- та γ-променевої терапії; лікування парадонтозу, ерозивно-виразкових захворювань слизової оболонки ротової порожнини; гнійно-запальних захворювань м’яких тканин; у комплексному лікуванні клімактеричного, вертебрально-больового с-му, нейрорефлекторних проявів остеохондрозу хребта; хр. гломерулонефриту; для попередження ерозивно-виразкових уражень верхніх відділів ШКТ, спричинених прийомом НПЗЗ; нейроциркуляторна дистонія, ІХС, стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:при г. ІМ - у першу добу вводиться в/в в дозі 0,5 г, р-неного у 50 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду відразу після госпіталізації, через 2 год та через 12 год; протягом другої та третьої діб - 0,5 г 2 р/добу з інтервалом 12 год; на четверту та п’яту добу - 0,25 г у 50 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду 1 р/добу, вводити протягом 15 – 20 хв; при хірургічному лікуванні хворих на облітеруючий атеросклероз черевної аорти і периферичних артерій, при реперфузійному с-мі за 10 хв до зняття затискача з аорти вводять в/в 0,5 г препарату, р-неного у 150 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; наступне введення в аналогічній дозі повторюють через 12 год; на другу – п’яту добу – 0,25 г 2 р/добу; вводити протягом 30-40 хв; для місцевого застосування 2 г гранул р-няють в 10 мл гарячої води (або 1 г в 5 мл) і настоюють до отримання геля; при парадонтозі та ерозивно-виразкових захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини щодня застосовують одну аплікацію гелем, який попередньо наносять на стерильні серветки; хворим, які проживають у зонах, забруднених радіонуклідами, препарат призначають внутрішньо дорослим та дітям старше 12 років по 1 г (1/2 ч.л.) 2 р/добу; перорально рекомендовано приймати за 30 хв до їди, попередньо р-нивши гранули в ½ склянки води; в комплексній терапії гнійно-запальних захворювань м’яких тканин - дорослим та дітям старше 12 років місцево і внутрішньо в тих самих дозах: місцево - 2 г гранул на 10 мл гарячої води (або 1 г на 5 мл), внутрішньо - по 1 г (1/2 ч.л.) на ½ склянки води, 2 р/добу; для профілактики і лікування місцевих уражень при променевій хворобі препарат призначають місцево і внутрішньо - аплікації гелем здійснюють на пошкоджені ділянки тіла 2-3 р/добу; всередину дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 г 3-4 р/добу; для цього 1/2 ч.л. гранул р-няють в ½ склянки води, настоюють і приймають за 30 хв до їди; дорослим хворим з нейрорефлекторними проявами остеохондрозу хребта, хр. гломерулонефритом, ІХС, а також з метою запобігання ульцерогенній дії НПЗЗ препарат призначають у дозі 3 г/добу, розподіленій на три прийоми; при сумісному застосуванні з НПЗЗ дорослим можливе застосування дози 6 г (3 р/добу по 2 г) з метою запобігання проявам виразкової хвороби шлунка; підліткам, які хворіють на нейроциркуляторну дистонію призначають по 2,0 г 2 р/добу впродовж місяця; для лікування жінок у пре- і постменопаузний період із вертебральним больовим с-мом у комплексне лікування включають гранули по 1,0 г 3 р/добу; термін лікування - 6 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:при швидкому в/в введенні та в комбінації з органічними нітратами - невелика гіпотензія; гіперчутливість до препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до кверцетину, препаратів з Р-вітамінною активністю.

Форми випуску ЛЗ:гранули, 0,04 г/1 г по 1 г або по 2 г; порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,5 г у фл.

Торгова назва:

• Мексикор (Mexicor)

Фармакотерапевтична група:С01ЕВ - кардіологічні препарати

Основна фармакотерапевтична дія:поліпшує функціональний стан ішемізованого міокарда при ІМ, поліпшує скорочувальну функцію серця, зменшує прояв систолічної та діастолічної дисфункції лівого шлуночка. Основою дії препарату є його антиоксидантна активність, здатність гальмувати вільно радикальні процеси, знижувати ушкоджуючу дію вільних радикалів на кардіоміоцити; в умовах критичного зниження коронарного кровообігу сприяє збереженню структурно-функціональної організації мембран кардіоміоцитів, стимулює активність мембранних ферментів; підтримує активацію аеробного гліколізу, яка розвивається при г. ішемії, та сприяє в умовах гіпоксії відновленню мітохондріальних окисно-відновних процесів, збільшує синтез АТФ і креатинфосфату. Зазначені механізми забезпечують цілісністьть морфологічних структур і фізіологічних функцій ішемізованого міокарда; нормалізує метаболічні процеси в ішемізованому міокарді, зменшує зону некрозу, відновлює або поліпшує електричну активність і скоротність міокарда, збільшує коронарний кровообіг в зоні ішемії, підвищує антиангінальну активність нітропрепаратів, поліпшує реологічні властивості крові, зменшує наслідки реперфузійного с-му при г. коронарній

Показання для застосування ЛЗ:р-н для ін'єкцій - у складі комплексної терапіі г. ІМ (з першої доби); капс. в комплексній терапії: ІХС (стабільної стенокардії напруження; нестабільної стенокардії; г. ІМ; ІХС, ускладненої АГ кризового перебігу; хр. СН; шлунковими аритміями; дизліпопротеїдемії атерогенного типу

Спосіб застосування та дози ЛЗ:вводять в/в або в/м протягом 14 діб, на фоні традиційної терапії ІМ.У перші 5 діб для досягнення максимального ефекту препарат бажано вводити в/в, в наступні 9 діб препарат може вводитись в/м. в/в препарат вводять шляхом краплинної інфузії, повільно, на фізіологічному р-ні або 5% р-ні декстрози (глюкози), в об’ємі 100 – 150 мл, протягом 30 - 90 хв. За необхідності можливо повільне струминне введення препарату тривалістю не менше 5 хв; вводять препарат 3 р/добу, ч/з кожні 8 год; добова терапевтична доза становить 6 -9 мг/кг, разова доза – 2 – 3 мг/кг маси тіла; МДД не повинна перебільшувати 800 мг, разова – 250 мг; внутрішньо починають лікування з дози по 100 мг 3 р/добу, поступово підвищуючи дозу до отримання терапевтичного ефекту, МДД не повинна перевищувати 800 мг, разова 200 мг; добову дозу препарату бажано розподілити на 3 прийоми протягом дня; тривалість курсу терапії у хворих на ІХС не менше 1,5-2 місяців; після призначення парентерального введення препарту при ІХС для підтримки досягнутого ефекту рекомендується продовжити застосування препарату перорально у вигляді капс. по 100 мг 3 р/добу; при застосуванні препарату з метою корекції дизліпопротеїдемії, в комплексній терапії ІХС, ускладненій АГ кризового перебігу; хр. СН, шлуночковими аритміями, препарат призначають без обмеження курсу лікування по тривалості в дозі по 100 мг 3-4 р/добу; курсову терапію препаратом закінчують поступово, зменшуючи щодобово дозу препарату на 100 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:при в/в введенні, особливо струминному, можливо виникнення сухості та металевого присмаку у роті, відчуття жару у всьому тілі, неприємного запаху, дряпання в горлі та дискомфорту в грудній клітці, задишки; зазначені явища пов’язані з надмірною швидкістю введення препарату і мають короткочасний характер. На фоні довготривалого введення: нудота, метеоризм; порушення сну.

Протипоказання до застосування ЛЗ:підвищена індивідуальна чутливість до препарату, печінкова або ниркова недостатність, вік до 18 років, вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ:капс. по 100 мг; р-н для ін'єкцій, 50 мг/мл по 2 мл в амп.

Торгова назва:

• Тіотриазолін (Thiotriazolin)

Фармакотерапевтична група:С01ЕВ - кардіологічні препарати

Основна фармакотерапевтична дія:має протиішемічніми, антиоксидантні, мембраностабілізуючі та імуномодулюючі властивості. Активує антиоксидантну систему і гальмує процеси окислення ліпідів в ішемізованих ділянках міокарда, зменшує чутливість міокарда до катехоламінів, запобігає прогресивному пригніченню скорочувальної функції серця, стабілізує і зменшує відповідно зони некрозу та ішемії міокарда. Покращує реологічні властивості крові (активація фібринолітичної системи); запобігає загибелі гепатоцитів, знижує ступінь іх жирової інфільтрації і розповсюдження центролобулярних некрозів печінки, сприяє процесам регенерації гепатоцитів, нормалізує в них білковий, вуглеводний, ліпідний та пігментний обміни. Збільшує кількість синтезу і виділення жовчі, нормалізує її хімічний склад

Показання для застосування ЛЗ:у комплексному лікуванні ІХС: стенокардії, інфаркту міокарда, постінфарктному кардіосклерозі; як додатковий засіб у терапії серцевих аритмій; у комплексному лікуванні хр.гепатиту, алкогольного гепатиту, фіброзу та цирозу печінки

Спосіб застосування та дози ЛЗ:при хр. гепатиті з вираженою активністю процесу та г. ІМ препарат у перші 5 днів вводять в/м по 2 мл 2,5% р-ну 2 - 3 р/день, або в/в повільно, зі швидкістю 2 мл/хв одноразово по 4 мл 2,5% р-ну (100 мг) або краплинно зі швидкістю 20 - 30 крап./хв (2 амп. 2,5% р-ну р-няють у 150 - 250 мл фізіологічного р-ну). З 5 по 20 день захворювання призначають препарт у табл (100 мг 3 р/день); при хр. гепатиті, мінімальному та помірному ступені активності, стенокардії напруження і спокою та постінфарктному кардіосклерозі препарат вводять в/м по 2 мл 1% р-ну 3 р/добу; курс лікування – 20 - 30 днів; при цирозі печінки курс лікування - 60 днів; табл.: при стенокардії напруження та спокою, ІМ, постінфарктному кардіосклерозі по 1 - 2 табл. 3 - 4 р/добу протягом 20 - 30 днів

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:хворих із підвищеною чутливістю можуть виникати АР: свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, шкірні висипання; у окремих пацієнтів, переважно літнього віку, при прийомі інших препаратів, описані рідкі випадки: загальна слабкість, запаморочення, шум у вухах; тахікардія, артеріальна гіпертензія; прояви диспепсичних явищ - сухість у роті, нудота, здуття живота, блювання; задишка та ядуха

Протипоказання до застосування ЛЗ:ниркова недостатність, підвищена чутливість до препарату

Форми випуску ЛЗ:супозиторії по 200 мг; табл. по 100 мг.

Торгова назва:

• Триметазидин (Trimetazidine)

Фармакотерапевтична група:C01EB15 - кардіологічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія:антиангінальна, антиішемічна, кардіоцитопротекторна дія; забезпечує оптимізацію енергетичного метаболізму в клітинах в умовах гіпоксії та ішемії; запобігає зменшенню рівня внутрішньоклітинного АТФ і забезпечує належне функціонування іонних насосів i трансмембранного натрiєво-калiєвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу; механізм дії базується на частковому пригніченні окислення жирних кислот завдяки iнгiбiцiї довголанцюгової 3-кетоацил СоА тiолази (3-КАТ); таке часткове переключення енергетичного обміну з окислення жирних кислот на окислення глюкози, що є більш вигідним при ішемії; одночасно збільшує обмін фосфолiпiдiв та їх включення в мембрану, забезпечуючи тим самим захист мембрани вiд ушкоджень; антиангiнальнi властивості триметазидину є результатом поліпшення енергетичного обміну в серці в умовах гіпоксії; триметазидин – з 15-го дня лікування, збільшує коронарний резерв, значно покращує переносимість та збільшує об’єм фізичних навантажень, збільшує час до виникнення нападів стенокардії та час до появи депресії ST–сегмента на електрокардіограмі, значно зменшує частоту нападів стенокардії, зменшує необхідність застосування нітратів, не впливає на рівень АТ та ЧСС.

Показання для застосування ЛЗ:довготривале лікування ІХС, попередження виникнення нападів стенокардії (як монотерапія або в комбінації з іншими ЛЗ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ:добова доза для дорослих - 3 табл./добу у три прийоми; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання; табл. пролонгованої дії призначають по 1 табл. під час їди, вранці та ввечері; тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, за необхідності схема лікування може бути переглянута через 3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:АР; нудота, блювання біль у епігастральній ділянці живота, діарея, диспепсія; астенія; головний біль, запаморочення, можливе виникнення екстрапірамідних симптомів (тремор, ригідність, акінезія, нестійкість), зокрема у пацієнтів із хворобою Паркінсона; висип, свербіж, кропив’янка; ортостатична гіпотензія, почервоніння обличчя.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату; період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ:табл., вкриті вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг; табл., вкриті оболонкою з модифікованим вивільненням по 35 мг; табл., вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії по 60 мг.

Торгова назва:

• Мілдронат (Mildronate)

Фармакотерапевтична група:С01ЕВ17 - препарати, що впливають на серцево-судинну систему.

Основна фармакотерапевтична дія:кардіопротекторна дія; структурний аналог γ-бутиробетаїну, попередника карнітину; пригнічуючи активність γ-бутиробетаінгідроксилази, знижує біосинтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот крізь мембрани клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот – похідних ацилкарнітину А, таким чином попереджуючи їх несприятливу дію; мілдронат відновлює рівновагу процесів доставки кисню і його споживання в клітинах; попереджує порушення транспорту АТФ, одночасно з цим активує гліколіз, що відбувається без додаткового споживання кисню; в результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується γ-бутиробетоїн, якому притаманні судинорозширюючі властивості; механізм дії мілдронату визначає широкий спектр його фармакологічних ефектів; препарат підвищує працездатність, зменшує симптоми психічного і фізичного перенапруження, при СН поліпшує скорочувальну здатність міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, при стабільній стенокардії II і III функціонального класу підвищує фізичну працездатність хворих і знижує частоту нападів стенокардії; при г. і хр. ішемічних порушеннях мозкового кровообігу мілдронат поліпшує циркуляцію крові в осередку ішемії, сприяючи перерозподілу мозкового кровотоку на користь ішемізованої ділянки; мілдронату властива також тонізуюча дія на ЦНС, він усуває функціональні порушення соматичної і вегетативної нервової системи, у тому числі при абстинентному с-мі у хворих на хр. алкоголізм; препарат також має позитивний вплив на дистрофічно змінені судини сітківки і на клітинний імунітет.

Показання для застосування ЛЗ:у складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, ІМ, хр. СН і дисгормональна кардіопатія).

Спосіб застосування та дози ЛЗ:дорослим в/в при СС захворюваннх і порушеннях мозкового кровообігу у складі комплексної терапії добова доза становить 5-10 мл р-ну (0,5-1 г відповідно) у 2 прийоми, мінімальний курс лікування – 4-6 тижнів; можливий пероральний прийом - у складі комплексної терапії - 0,5-1,0 г/добу на один прийом (або розділити добову дозу на 2 прийоми), курс лікування - 4-6 тижнів; при кардіалгії на фоні дисгормональної дистрофії міокарда – внутрішньо по 0,5 г/добу день на один прийом (або розділити на 2 прийоми), курс лікування - 12 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:свербіж, диспептичні явища, тахікардія, збудження, зміни АТ.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до компонентів препарату, підвищення внутрішньочеревного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочеревних пухлинах); вагітність, лактація, дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ:капс. по 250 мг, по 500 мг; капс. тверді по 250 мг; р-н для ін'єкцій, 0,5 г/5 мл по 5 мл в амп., 100 мг/мл по 5 мл в амп.; табл. по 500 мг.

Торгова назва:

• Фосфокреатин (Fosfocreatine)

Фармакотерапевтична група:С01Е В06 - кардіологічні препарати

Основна фармакотерапевтична дія:кардіопротекторна дія зумовлена явищами стабілізації сарколеми, збереженням клітинного пулу аденинових нуклеотидів, яке забезпечується через інгібування ферментів, які приймають участь у контролі катаболізму нуклеотидів, а також через інгібування розкладу фосфоліпідів в ішемічному міокарді та за рахунок покращання мікроциркуляції в ішемічній ділянці, які відбуваються за рахунок інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів.

Показання для застосування ЛЗ:інтраопераційна ішемія міокарда; інтраопераційна ішемія кінцівок; метаболічні розлади міокарда при гіпоксії: міокардіосклероз, старече серце, кардіоміопатія в результаті гіпертензії, хр.ішемічна кардіоміопатія; комплексна терапія: г. ІМ; г. та хр. СН; г. порушення мозкового кровообігу, енцефалопатії, гіпоксичних, ішемічних, травматичних та токсичних уражень ЦНС.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:при г. ІМ в першу добу препарат вводять дорослим у дозі 2-4 г в/в струминно з подальшою 2-годинною краплинною інфузією р-ну, що містить 8-16 г препарату у 200 мл води для ін'єкцій, 0,9 % р-ну натрію хлориду або 5 % р-ну глюкози; на другу добу препарат вводять у дозі по 2-4 г в/в краплинно 2 р/добу; на третю добу вводять препарат у дозі 2 г в/в краплинно 2 р/добу; за необхідності надалі проводять 6-денний курс інфузій у дозі по 2 г препарату 2 р/добу; г. та хр. СН:. вводять дорослим у вигляді 2-годинних в/в інфузій у дозі по 5-10 г/добу протягом 3-5 днів; при хр. СН препарат слід вводити дорослим у вигляді в/в краплинних інфузій у дозі 1-2 г 2 р/добу впродовж 10-14 днів; при метаболічних розладах міокарда при гіпоксії препарат вводять дорослим в/в у дозі 1-2 г/добу у вигляді болюсних ін'єкцій або краплинних інфузій; рекомендована тривалість курсу лікування становить 2-4 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:помірне і короткочасне зниження АТ при швидкій в/в ін'єкції препарату у дозах, які перевищують 1 г.; ангіоневротичний набряк у пацієнтів з гіперчутливістю до інших препаратів.

Протипоказання до застосування ЛЗ:індивідуальна гіперчутливість до препарату; у високих дозах (5-10 г/добу) протипоказаний хворим із ХНН.

Форми випуску ЛЗ:порошок для приготування р-ну для інфузій по 1 г у фл. у комплекті з розчинником по 50 мл у фл. та набором для перфузій.

Торгова назва: