КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Колонієстимулюючі фактори· Ленограстим (Lenograstim) Фармакотерапевтична група:L03AA10 - колонієстимулюючі фактори. Основна фармакотерапевтична дія:належить до групи цитокінів – біологічно активних протеїнів, які регулюють ріст і диференціацію клітин; рекомбінантний глікопротеїд (rHuG - CSF), еквівалент людського гранулоцитарного колонієстимулюючого чинника, отриманого з культури клітин CHU-2 людини, складається із 174 амінокислот і гліколізований в ділянці TR 133; чинить стимулюючий вплив на клітини-попередники лейкопоезу; викликає значне збільшення кількості нейтрофілів у периферичній крові; збільшення рівня нейтрофілів є дозозалежним у діапазоні доз ленограстіму від 1мкг/кг/добу до 10 мкг/кг/добу, повторне введення препарату в рекомендованих дозах посилює цей ефект; нейтрофіли, які утворюються під впливом ленограстіму, мають нормальні фагоцитуючі властивості і хемотаксис. Показання для застосування ЛЗ:зменшення нейтропенії і пов'язаних з нею ускладнень у хворих з немієлоїдними новоутвореннями, при трансплантації кісткового мозку; зменшення тривалості нейтропенії і пов'язаних з нею ускладнень у хворих з немієлоїдними новоутвореннями, які лікуються за допомогою різноманітних цитотоксичних схем хіміотерапії, що спричинюють значне збільшення частоти фебрильної нейтропенії БНФ ;мобілізації в периферичну кров аутологічних стовбурових клітин-попередників (АСКП). Спосіб застосування та дози ЛЗ:для зменшення вираженої нейтропенії і пов'язаних з нею ускладнень у хворих (з немієлоїдними новоутвореннями), які лікуються за допомогою хіміотерапії, рекомендована доза 150 мкг (19,2 млн. МО) /м2/добу, що еквівалентно 5 мкг (0,64 млн. МО)/кг/добу; ленограстим застосовується для хворих із поверхнею тіла площею до 1,8 м2; добова рекомендована доза для застосування в якості монотерапії з метою мобілізації АСКП становить 10 мкг/кг (1,28 млн МО); після трансплантації кісткового мозку наступного дня після процедури вводять його в дозі 150 мкг (19,2 млн МО)/м2/добу БНФ протягом 30 хв в/в з фізіологічним р-ном або п/ш щоденно аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові; тривалість безперервного застосування препарату (у режимі 1 р/добу щоденно) не повинна перевищувати 28 днів; після застосування стандартних протоколів цитотоксичної хіміотерапії ленограстим повинен призначатися щоденно, починаючи з наступного після завершення хіміотерапії дня, у дозі 150 мкг п/ш щоденно застосовується аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові; лікування можна продовжити до 28 днів; тимчасове збільшення кількості нейтрофілів можливе в перші 1-2 дні лікування, проте, припиняти терапію не слід, тому що при її продовженні максимальне падіння кількості нейтрофілів і подальше відновлення їхньої чисельності настануть раніше; при мобілізації АСКП після хіміотерапії ленограстим повинен призначатися щоденно, починаючи з наступного після завершення хіміотерапії дня, у дозі 150 мкг п/ш і продовжувати аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові; лейкаферез слід проводити, коли після максимального падіння кількість нейтрофілів знову зросте, або після визначення кількості СD34+ клітин; для здорових донорів застосовують дозу 10 мкг/ кг/добу п/ш 1 р/добу, протягом 5-6 днів, що дозволяє досягти мобілізації > 3,0х106 cd34+- кл/ кг у 83% донорів при однократному лейкаферезі і у 97% донорів – при двократному лейкаферезі; лікування ленограстимом слід проводити лише в умовах гематологічного центру і/або за участю досвідченого онколога/гематолога; діти: безпека і ефективність доведені для пацієнтів старше 2 років. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:зниження середнього рівня тромбоцитів, інфекція/запальний процес порожнини рота, підвищення температури тіла, діарея, висипання, біль у ділянці живота, блювання, алопеція, сепсис та інфекція; при нейтропенії, спричиненій проведенням хіміотерапії: алопеція, нудота, блювання, підвищення температури тіла, головний біль; незначне збільшення болю у кістках і локальні реакції у ділянці ін’єкції; при мобілізації АСКП: головний біль, біль у кістках, біль у спині, астенія, біль у животі, больовий с-м різної локалізації; ризик виникнення больового с-му підвищувався у пацієнтів з високими рівнями лейкоцитів, особливо коли він становив ≥ 50 х 109/л; транзиторне підвищення АсАТ і/або АлАТ, лужної фосфатази; АР, включаючи поодинокі випадки анафілактичного шоку; порушення з боку легень: зрідка відмічались пневмонія, набряк легень, легеневі інфільтрати та фіброз; в деяких випадках – з розвитком ДН та респіраторного дистрес-с-му дорослих, який може бути фатальним; шкірний васкуліт; були відмічені поодинокі випадки с-му Sweet (г.фебрильний нейтрофільний дерматоз), вузлової еритеми та гангренозної піодермії (переважно у пацієнтів з гематологічними злоякісними новоутвореннями; були також відмічені виняткові випадки с-му Лайєлла; декілька випадків спленомегалії та поодинокі випадки розриву селезінки. Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату, мієлоїдні новоутворення, окрім г. мієлоїдної лейкемії de novo; хворі молодше 55 років з г. мієлоїдною лейкемією de novo і/або з г. мієлоїдною лейкемією de novo і нормальною цитогенетикою, тобто t (8;21), t (15;17) і inv (16); одночасне з проведення цитотоксичної хіміотерапії (перше введення дозволяється не раніше, ніж через 24 год після останнього введення протипухлинного засобу); не слід використовувати з метою інтенсифікації хіміотерапії, тобто не дозволяється збільшення доз протипухлинних засобів і скорочення періодів між їх введеннями відносно рекомендованих режимів, ріст злоякісних клітин; стимулює ріст мієлоїдних та деяких не мієлоїдних клітин in vitro; безпека та ефективність при мієолодиспластичному с-мі, вторинній г. мієлоїдній лейкемії або хр.мієлоїдній лейкемії не встановлена (при цих захворюваннях слід дотримуватись обережності); особливу увагу слід приділяти диференціації між бластною трансформацією на тлі хр. мієлоїдної лейкемії та г. мієлоїдною лейкемією; обережно застосовувати у випадку прелейкемічного с-му; через потенційний ризик, пов’язаний з важким гіперлейкоцитозом, при лікуванні ленограстимом слід систематично контролювати кількість лейкоцитів; рідко при призначенні ленограстіму виникають побічні реакції з боку легень, у т.ч. інтерстиціальна пневмонія. Форми випуску ЛЗ:порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 33,6 млн. МО (263 мкг) у комплекті з розчинником по 1 мл. Торгова назва:
· Філграстим (Filgrastim) Фармакотерапевтична група:L03АА02 - колонієстимулюючі фактори. Основна фармакотерапевтична дія:рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ); має таку саму біологічну активність, як і ендогенний людський Г-КСФ, і від останнього відрізняється лише тим, що являє собою неглікозильований білок з додатковим N-кінцевим залишком метіоніну; філграстим виділяють з клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введено ген, кодуючий білок Г-КСФ; регулює утворення функціонально активних нейтрофілів та їх вихід у кров з кісткового мозку. Показання для застосування ЛЗ:скорочення тривалості нейтропенії і зменшення частоти фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хр.мієлолейкозу і мієлодиспластичного с-му); скорочення тривалості нейтропенії у хворих, що отримують мієлоаблативну терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку; мобілізація периферичних стовбурових клітин крові у пацієнтів; тяжка хр.уроджена БНФ, періодична або ідіопатична нейтропенія БНФ (абсолютна кількість нейтрофільних гранулоцитів ≤0,5х109/л) у дітей і дорослих. Спосіб застосування та дози ЛЗ:вводиться п/ш, п/ш інфузії, в/в; хворі, які одержують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань рекомендована доза — 0,5 млн. МО (5 мкг)/кг 1 р/добу БНФ; перша доза вводиться не раніше, ніж через 24 год після закінчення курсу цитотоксичної хіміотерапії шляхом щоденних п/ш або щоденних коротких (30-хвилинних) в/в інфузій на 5% р-ні глюкози; більш бажаним є п/ш введення, оскільки при в/в введенні дія може скорочуватися; щоденне введення проводиться до тих пір, поки кількість нейтрофілів після очікуваного зниження не перевищить очікуваний мінімум (надір) і не досягне діапазону нормальних значень; післяі цитотоксичної хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом і лімфолейкозу, тривалість лікування філграстимом - до 14 днів; після індукційної та консолідаційної терапії г. мієлолейкозу - до 38 днів; зворотне збільшення кількості нейтрофілів спостерігається через 1–2 дні після початку лікування філграстимом; не рекомендується відміняти лікування передчасно, до переходу кількості нейтрофілів через надір; хворі, які одержують мієлоаблативну терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку; початкова доза — 1 млн. МО (10 мкг)/кг/добу — призначається у вигляді 30-хв або безперервної 24-годинної в/в інфузії або безперервної 24-годинної п/ш інфузії; для в/в та п/ш філграстим розводять 20 мг 5% р-ну глюкози; після того, як пройде момент максимального зниження кількості нейтрофілів, добова доза коригується залежно від динаміки вмісту нейтрофілів; мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у пацієнтів, які одержують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з наступною аутологічною трансфузією ПСКК - 1 млн. МО (10 мкг/кг/добу у вигляді безперервної 24-годинної п/ш інфузії або шляхом п/ш ін’єкції 1 р/добу протягом 5–7 днів (звичайно досить одного або двох лейкаферезів на 5-й або 6-й день); для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії — 0,5 млн. МО (5 мкг)/кг/добу шляхом щоденних п/ш ін’єкцій, починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії; лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання кількості нейтрофілів з <0,5х109/л до >5,0х109/л; хворі з тяжкою хр.нейтропенією (ТХН) - початкова доза 1,2 млн. МО (12 мкг)/кг/добу п/ш ін’єкцій одноразово або шляхом кількох введень; при ідіопатичній або періодичній нейтропенії початкова доза 0,5 млн. МО (5 мкг)/кг/добу п/ш одноразово або шляхом кількох введень; корекція дози - філграстим вводять щоденно до стабільного перевищення кількості нейтрофілів 1,5х109/л; ; після досягнення терапевтичного ефекту визначають мінімальну щоденну ефективну дозу для підтримання цього рівня; через 1–2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити, залежно від ефекту терапії ; далі кожні 1–2 тижні проводять індивідуальну корекцію дози для підтримання середньої кількості нейтрофілів в діапазоні від 1,5х109/л до 10х109/л; мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у здорових донорів для алогенної трансплантації ПСКК рекомендована доза - 1 млн. МО (10 мкг)/кг/добу шляхом 24-годинної п/ш інфузії або п/ш ін’єкції 1 р/добу протягом 4–5 днів поспіль; лейкаферез проводять з 5-го дня і при необхідності до 6-го дня з метою одержання 4х106 CD34+-клітин/кг маси тіла реципієнта. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:часто - біль в кістках і м’язах (він буває слабким або помірним і в більшості випадків усувається звичайними анальгетиками; рідше - розлади сечовипускання; не збільшує частоти побічних реакцій на цитотоксичну хіміотерапію; можливе - оборотне, дозозалежне і звичайно слабке або помірне підвищення концентрацій лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сечової кислоти та g-глутамілтрансферази в сироватці; зрідка - минуще зниження АТ, яке не потребує лікування; іноді у хворих, які одержують високодозову хіміотерапію з наступною аутологічною трансплантацією кісткового мозку, - судинні порушення (вено-оклюзійна хвороба, порушення водного обміну); шкірний васкуліт, с-м Світа (г. фебрильний нейтрофільний дерматоз) у хворих на лейкоз; в окремих випадках - загострення РА, творення інфільтратів в легенях, які призводили до розвитку легеневої недостатності або респіраторного дистрес-с-му дорослих, що може призвести до смерті пацієнта; реакції алергічного типу, при цьому таких реакцій було більше після в/в застосування препарату; інші побічні явища - збільшення селезінки, тромбоцитопені, головний біль, діарея, анемія, носові кровотечі, минуще і клінічно безсимптомне збільшення сироваткових концентрацій сечової кислоти, лактатдегідрогенази і лужної фосфатази, зниження концентрації глюкози в крові після їди, реакції в місці ін’єкції, головний біль, збільшення печінки, біль в суглобах, алопецію, остеопороз і шкірні висипи. У здорових донорів при мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) - слабкий або помірно виражений біль у кістках і м’язах, лейкоцитоз (>50х109/л), минуща тромбоцитопенія (тромбоцити <100х109/л), клінічно безсимптомне збільшення концентрацій лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аспартат-амінотрансферази та сечової кислоти, загострення артриту, дуже рідко - тяжкі АР; в поодиноких випадках у здорових донорів ПСКК, які одержували гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор, відбувався розрив селезінки. Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату, хр.мієлолейкоз та мієлодиспластичний с-м; тяжка уроджена нейтропенія (с-м Костмана) з цитогенетичними порушеннями, лактація, ріст злоякісних клітин; мієлодиспластичний с-м і хр.мієлолейкоз (безпека та ефективність застосування при цих захворюваннях не встановлені), вторинний г.мієлолейкоз обережно (після диференціальної діагностики з хр.мієлолейкозом). Форми випуску ЛЗ:р-н для ін`єкцій, 30 000 000 МО/мл по 1 мл (30 000 000 МО) або по 1,6 мл (48 000 000 МО); р-н для ін'єкцій, 25 мкг/0,1 мл по 0,3 мл (75 мкг), або по 0,6 мл (150 мкг), або по 1,2 мл (300 мкг). Торгова назва:
|