КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Літературно-мистецькі напрями
Напрям, час появи в літературі
| Особливості
| Зразки і представники
| Метод
| Монумента-лізм
Раннє Середньовіччя,
X - XI ст.
| · Увага до змісту, простота форми (простота синтаксису, мінімум стилістичних прикрас),
· культ держави (герой зображується як дійова особа історії, його доля є складовою долі держави, тому пристрасті та індивідуальна вдача або сприяють, або перешкоджають державницьким інтересам),
· християнський оптимізм (переказування історії походження світу за Біб-лією, у текстах використані численні запозичення зі Старого Письма тщ).
· Ідеологічна мета мистецтва: утвердити державну єдність Києвської Русі, що має ґрунтуватися на династичній єдності князів та християнській вірі.
| Житія,
літописи («Повість минулих літ»),
«Повчання Володимира Мономаха»
| Реалістичний
| Орнамента-лізм
Пізнє Середньовіччя, XII - XIII ст.
| · Ускладненість (символіка; тропи; ускладнена композиція, часто мозаїчна), яка іноді завуальовує провідну думку (інколи її взагалі нема: твір позбавлений тематичного осердя або має численні мотиви),
· аскетизм (герой замальовується за характеристиками «гріховність-праведність», за гріх його обов’язково покарано, за спокуту прощено, за праведність піднесено до сонму святих),
· песимізм,
· мета мистецтва стає не ідеологічною, а суто естетичною: автори прагнуть до оригінальності індивідуального стилю – це стає практично самоціллю твору.
| «Слово о полку Ігоревім»,
«Києво-Печерський патерик»,
«Моління Данила Заточника»
| Романтичний
| Ренесанс
Кінець XV -початок XVII ст.
| · Наслідування античного мистецтва,
· гуманізм,
· критика Середньовіччя, католицької церкви,
· релігійний індивідуалізм.
| Твори латиною Ю. Дрогобича, С.Клено-вича, вірші К.Сако-вича, послання І.Вишенського
| Реалістичний
| Бароко
XVII - XVIII ст.
(від італ. - дивний, химерний)
| Барокова культура є оригінальним поєднанням культур Середньовіччя та Ренесансу:
· Ускладнена форма, перенасиченість стилістичними прикрасами (барокова поезія позначена елітарністю: вона творилася ерудитами й цілком сприймалася тільки ерудитами, здатними прочитати шифри й коди: міфологеми, алюзії, символи, розгорнуті метафори, гіперболи, парадокси, алегорії),
· увага до сильних почуттів і переживань (культ сильної людини запозичено в Ренесансу: герой бароко долає тернистий шлях до Бога в собі, він сповнений суперечностей та тривог, його марнотне існування є трагічним і від початку позначено смертю),
· поєднання античної та християнської традицій (світ зображується як теоцентричний – той, де центральне місце віддано Богові, водночас спостерігаємо ренесансну увагу до світу природи, яка теж містить духовне, веде до Бога),
· нові жанри: з’являються фігурні вірші,
· ідеологічна мета мистецтва: гра сильного інтелекту та емоцій, гра естетичних примх як вияв єдиної Божої краси мають справити сильне естетичне враження на читача, піднести його духовність.
| П. Могила, І.Величковський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода.
Гетьмани та козацькі громади були меценатами освіти й мистецтва епохи бароко (І.Мазепа не тільки спонсорував зведення численних барокових храмів, а й сам писав поетичні твори)
| Романтичний
| Класицизм
Кінець XVIII -початок XIX ст.
(від грец. - зразковий)
| · Ідеологія просвітництва («основною історичною силою є розум»),
· ідеал краси як величавості (орієнтація на античні ідеали),
· герой зображений як частинка суспільства чи держави, його пристрасті підлягають розумові, його індивідуальні інтереси є не важливими, порівняно із громадськими (слова Евріала з «Енеїди» Котляревського «Де общеє добро в упадку,|Забудь отця, забудь і матку,|Лети повинність ісправлять» виражають кредо класицистичної людини).
· канонічність (наприклад, був чіткий поділ жанрів на «високі» - трагедія, епопея, роман, ода, елегія, ідилія - та «низькі» - травестійна поема, комедія, байка, епіграма. Кожний жанр мав свої художні засоби, змальовував лише певні образи. У драматичних творах слід було дотримуватися правила «триєдності» часу - місця - дії),
· простота форми,
· мета мистецтва: прозоре й чітке висловлення думки, щоб твір викликав враження спокійної гармонії
|
Іван Котляревський («Енеїда»),
Петро Гулак-Артемовський
|
Реалістичний
| Сентимента-лізм
Кінець XVIII -початок XIX ст.
(від фр. - почуття, чутливість)
| · Надмірна чуттєвість,
· моралізаторство,
· увага до життя народу (герой – звичайна людина, представник середнього і навіть нижчого стану, заклопотаний власними турботами й пристрастями. Але при цьому майже ідеально внутрішньо шляхетний, високодуховний).
· психологічне вмотивування вчинків і поведінки персонажа
· зростає роль пейзажів та ліричних відступів
· жанри: подорожі, сімейно-побутова повість, психологічний роман, епістолярні твори, міщанська драма
· мета мистецтва: розчулити читача, викликати його співчуття до нещасливої долі героя.
| Григорій Квітка-Основ'яненко
(повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» )
| Романтичний
| Романтизм
Перша половина
XIX ст.
| · Світ ірраціональний: його не можливо пізнати, у ньому є місце таємничому, фантастичному; можна вийти поза межі повсякденної реальності ( у творах з’являються: божевілля, сон, екстаз, натхнення, передчуття),
· виняткові характери у виняткових обставинах: герой – борець-одинак, що постійно перебуває у внутрішній роздвоєності (не вміє врівноважити протилежні начала свого єства: духовне – тілесне, емоційне – раціональне, особисте – суспільне…) та протистоїть стихіям світу чи собі,
· звернення до фольклору (звідти взято ліризм, поетичні засоби, мову та міфологію),
· пейзажі – історичне тло або таємничі (особливо «поезія ночі»),
· увага до історичного минулого, героїв-лицарів,
· символобачення (поширеним є образ долі),
· нові жанри: балада, романтична (байронічна) поема
· мета мистецтва: мріючи про ідеальне майбутнє, висловити протест проти сучасного, що є лихим поворотом історії та представлено незгармоніїзованим світом, який постійно перебуває у боротьбі протилежних начал добра і зла (у внутрішніх та зовнішніх їх виявах).
| М. Гоголь «Вечера на хуторе близ Диканьки»,
Т.Шевченко (ранні твори: балади «Причинна», «Тополя», поема «Гайдамаки» тощо), П.Куліш («Чорна рада»)
| Романтичний
| Реалізм
Друга половина
XIX ст.
(від фр. – матеріальний, предметний)
| · Увага до повсякденного суспільно-побутового життя,
· Романтичний історизм поступився історизму соціальному (світом керують соцзакони, він різко поділений на дві частини: соціального визиску і гуманістичного протесту проти гноблення),
· правдивість та певна стандартизація,
· герой – представник певного класу, він - типовий, діє у типових обставинах, нічого виняткового чи глибоко індивідуального,
· психологізм обмежений (душа вважається чимось вторинним. Людина залежить від суспільних обставин - отже, причина розвитку характеру чи поведінки, вчинків персонажа полягає в його соціальній приналежності та інших матеріальних, соціально-економічних чинниках)
· епічність (слабне ліричний струмінь мистецтва, бурхливо розвиваються епічні жанри: оповідання, повість, роман).
· мета мистецтва: об’єктивно збагнути життя, яким керують соціальні закони та передати читачу це знання й свій гуманістичний ідеал.
| Марко Вовчок «Інститутка», І.Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»,
І.Карпенко-Карий «Хазяїн»
| Реалістичний
| Модернізм Кінець XIX –
XX ст.
| · Увага переноситься на особистість, її внутрішній світ, індивідуальне,
· естетизм (якщо для реаліста було важливо «що сказати», то для модерніста «як сказати», краса форми – мета творчості),
· ліризм (проникає навіть у прозу; з’являються нові жанри: лірична новела, лірична драма, драматична поема),
· умовність, символомислення,
· ідеологічність (для модерніста характерна переконаність, що дійсність можливо перебудувати, удосконалити, і він зазвичай пропагував власний рецепт такої перебудови),
· волюнтаризм.
Течії: неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, неореалізм, футуризм, сюрреалізм та ін.
| О.Кобилянська,
І. Франко,
Леся Українка, М.Рильський,
П. Тичина, М.Хвильовий, Є.Маланюк,
І. Драч, Л. Костенко
| Романтичний
| Постмодерн
Кінець XX -початок XXI ст.
| · Релятивізм (людські знання відносні), а значить: відкидання абсолютних об'єктивних істин, будь-яких ідеологій (відмова від докорінного перетворення світу), визнання багатогранності світу, істин, стирання опозицій «добре-лихе», «прекрасне-потворне», «реальність-вигадка» тщ,
· підкреслена ерудованість (акумуляція духовно-культурного досвіду різних часів і народів, розгляд явищ сучасності в контексті історії і культури попередніх епох),
· іронічність та пародійність (повсякденне життя – це театр абсурду, де людина втрачає себе, перетворюючись на трагіфарсову маску ),
· ускладнене асоціювання: ремінісцентність (цитування інших авторів, відгук чужих творів), цитатність, алюзії (натяк на відомі історичні події чи літературний твір, слово чи фраза, що викликають низку асоціацій).
· стильовий еклектизм (перемішування), зокрема потяг до лицарсько-готичної архаїки, міфу
· колажність: не творення цілих чи первинних, власних моделей світу, а конструювання із вторинних елементів
· геройвідбиває культ незалежної вільної особистості
· мета мистецтва: суцільний скепсис, мети життя немає, культура закінчилася («все вже написано», лишилося з ним гратися).
| Bалерій Шевчук, Юрій Андрухович,
Оксана Забужко, О.Ірванець, А.Охрімович,
C.Процюк, К. Москалець
| Реалістичний
|
|