Уніфікація корпоративного права ЄС

Уніфікація законодавства в ЄС здійснюється за допомогою прийняття регламентів, які розглядаються як «найбільш сильні і ефективні засоби інтеграційного будівництва»[25] . Такі нормативно-правові акти характеризуються трьома основними властивостями:

- загальне застосування у всіх державах-членах, отже, поширюються на всі категорії громадян або організацій і регулюють, таким чином, необмежену кількість правовідносин;

- обов'язковість у повному обсязі в кожній державі-члені;

- пряма дія, тобто не вимагає імплементації в національне право, діючи автоматично на всій території ЄС.

Таким чином, єдиним правовим актом - регламентом - одночасно встановлюються результат, форма і методи, що сприяє однаковому застосуванню норм у всіх державах-членах.

Спочатку дана форма правового зближення була використана інститутами Співтовариств для реалізації ідеї створення наднаціональних компаній, що формуються і діють відповідно до єдиних норм інтеграційного права, які функціонували б нарівні з національними формами.

Для полегшення кооперації між малими і середніми підприємствами в рамках створення загального ринку Рада ЄС прийняла 25 липня 1985 року Регламент, що засновує Європейське об'єднання за економічними інтересами (ЄОЕІ)[26]. Це була нова форма економічного співробітництва, що дозволила компаніям з різних країн-членів вести спільну господарську діяльність без здійснення операцій по злиттю або заснуванню нового підприємства. Слід зазначити, що до набрання чинності Регламентом дана форма була відома лише французькому законодавству, де за об'єднаннями за економічними інтересами (ОЕІ) визнається статус юридичної особи.

Крім цього Європейською Комісією розроблені і передані в Раду ЄС проекти регламентів, що містять статути Європейської асоціації (ЕА) і Європейського товариства взаємодопомоги (ЕВО).

У 2001 році був прийнятий Статут європейської компанії, робота над яким велася протягом майже 30 років. Завдяки цьому Регламенту юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність у декількох державах-членах, отримали змогу проводити злиття і функціонувати на всій території ЄС відповідно до однакових правових норм і уніфікованої системи керування і звітності. Таким чином, вони позбулися необхідності створювати складну мережу дочірніх підприємств і філій, регульованих законодавствами різних держав, знижуючи фінансові витрати і уникаючи додаткових адміністративних процедур.

22 липня 2003 року був прийнятий регламент, що містить Статут Європейського кооперативного товариства (ЄКТ)[27], який протягом декількох років розроблявся і допрацьовувався інститутами ЄС. Після прийняття Статуту європейської компанії стало очевидним, що викладені в ньому загальні принципи, застосовні до акціонерних товариств, не можуть також регулювати і діяльність кооперативів. У свою чергу Статут ЄОЕІ, хоча і надає підприємствам можливість вести певну загальну діяльність, зберігаючи при цьому за учасниками їхню автономію, також не враховує специфіку регулювання кооперативів. Регламент, що містить Статут ЄКТ, набув чинності 18 серпня 2006р.

Таким чином, створення організаційно-правових форм за правом ЄС реально сприяє вирішенню проблеми мобільності компаній у масштабах Співтовариства і відкриває нові можливості для розвитку бізнесу в Європейському Союзі. Прикладом цього є створення в Європі 56 Європейських компаній, у тому числі Європейської компанії Allianz SE шляхом злиття найбільшої німецької страхової компанії Allianz AG і другою за величиною італійської страхової компанії Riunione Adriatica di Sicurita Sp; створення шляхом перетворення Європейської компанії Elcoteq SE, що займається виробництвом електронної техніки, і такої, що має свої дочірні підприємства більш ніж в 15 країнах світу. Виявлено зацікавленість у створенні Європейської компанії з боку ще 24 найбільших європейських компаній, у тому числі однієї з найбільших у світі сталеливарних компаній Arcelor S.A., найбільшої фінансової групи в Скандинавії і країнах Балтії - Nordea, що може стати першим банком, що виявив активний інтерес до можливої нової структури ЄК, призначеної для того, щоб одержати максимальну вигоду від єдиного внутрішнього ринку ЄС в області надання банківських послуг. Вивчається можливість злиття з метою створення ЄК з боку французьких енергетичних гігантів Suez і Gaz de France, у результаті чого може з'явитися новий лідер у сфері енергетики. Активно використовується в господарському обороті форма ЄОЕІ, кількість яких у порівнянні з 1991 роком збільшилося більш ніж в 6 разів і становила на липень 2007 року 1400. Примітним є факт створення в Італії відразу після набрання чинності Регламентом про Статут ЄКТ першого в історії Європи ЄКТ - ESCOOP, що об'єднав італійської, фінські і іспанської організації[28].

Юридичні особи, створені в одній з організаційно-правових форм, спеціально призначених для ведення підприємницької діяльності в масштабах Співтовариства, у перспективі можуть стати важливими суб'єктами економічної активності на ринку ЄС.

Крім заснування нових форм організації діяльності компаній інститути ЄС застосували метод уніфікації і у рішенні такого складного питання як процедура неспроможності (банкрутства) підприємств. 29 травня 2000 року був прийнятий Регламент № 1346/2000[29], що регулює процедуру неспроможності (банкрутства). Регламент сприйняв положення Брюссельської конвенції від 23 листопада 1995, що так і не набула чинності через недостатню кількість ратифікацій. Даний Регламент, що набув чинності 31 травня 2002 року, йпідлягає прямому застосуванню без здійснення яких-небудь заходів для його імплементації в національне законодавство. Отже, інститути ЄС почали успішну спробу по регулюванню питання функціонування компанії за допомогою створення єдиних норм, відійшовши від методу гармонізації, що застосовувався раніше. Аналогічним чином, в 2002 році були запроваджені і міжнародні норми ведення бухгалтерського обліку[30].

Ці факти дають підстави для висновку, що інститути і органи ЄС ідуть шляхом формування єдиного, а не загального корпоративного законодавства ЄС. Слід зазначити, однак, такий спосіб, так само як і директива, не є ідеальним, оскільки проміжок між початком розробки проекту і набранням чинності занадто великий, що відзначено в офіційній доповіді Високої експертної групи в області корпоративного права, створеної у вересні 2001 року[31].