Юридичні особи наднаціонального характеру

З перших років існування Співтовариств було поставлене завдання розробки законодавчої бази нових форм юридичних осіб - європейських. Ідея полягала в підпорядкуванні їх єдиному для всіх держав-членів праву.

У зв'язку з цим з ініціативи Франції 15 березня 1965 Європейська Комісія створила експертну групу під головуванням професора Роттердамського університету Сандерса, що розробила і передала в 1967р. до Ради ЄС проект Статуту Європейської Компанії[55]. В 1970 р. Європейська Комісія внесла пропозицію про прийняття на підставі ст. 308 (колишня ст. 235) Договору про заснування Європейського співтовариства Регламенту, що містить проект Статуту Європейської Компанії[56]. Однак положення щодо правового регулювання груп компаній, а також участі працівників в управлінні компанією викликали великі розбіжності серед держав-членів ЄС, і проект Регламенту був відхилений. Після прийняття Єдиного Європейського Акту (1986 р.) Комісія 29 серпня 1989 р. знову подала до Ради ЄС проект Регламенту Статуту ЄК і проект Директиви Ради ЄС від 25 серпня 1989р. про участь працівників в управлінні компанією, що доповнює Регламент, але прийняття проекту знову було відкладено на невизначений час.

Для поновлення роботи над проектом у листопаді 1996р. була призначена група експертів під головуванням віконта Давіньона, що представила в травні 1997р. звіт для внутрішнього користування (неопублікований). На підставі даного звіту була сформована компромісна угода на період з 1997 по 1999 р., що пропонувала «схему політичних угод», які дозволили перебороти існуючі розбіжності між низкою держав. Нарешті, після численних відхилень, ідея прийняття Статуту ЄК була повністю схвалена на міжурядовій конференції в Ніцці в грудні 2000р[57]. Угода була досягнута через визнання різних форм трудових відносин, що існують у державах-членах. Було вирішено, що кожна держава-учасник повинна вирішити питання імплементації Директиви про участь працівників в управлінні компанією у випадку створення ЄК шляхом злиття. Якщо держава вирішує не застосовувати дану Директиву, то ЄК можливо буде зареєструвати тільки в цій державі-учаснику. При цьому повинна бути укладена угода, що містить положення про участь працівників в управлінні компанією.

Після 30 років переговорів Рада ЄС прийняла 8 жовтня 2001 р. Регламент, що містить Статут Європейської Компанії, і Директиву про участь працівників в управлінні компанії, що є невід'ємною частиною Регламенту[58].

Порядок утворення, функціонування і припинення діяльності ЄК регулюється статутом, а у випадках, передбачених Регламентом – установчими документами компанії, в інших випадках – нормами національного законодавства держави-члена ЄС, де компанія має зареєстрований офіс.

Відповідно до положень Статуту, Європейська компанія може бути утворена компаніями або фірмами, зареєстрованими на території однієї з держав-членів ЄС, центральне управління і основна підприємницька діяльність яких перебувають на території Співтовариств. Однак у законодавстві держави-члена може бути передбачена можливість заснування Європейської Компанії компанією або фірмою, центральне управління якої перебуває за межами ЄС, але, такою, що має на території Співтовариств вторинну установу (що підтверджує тривалий і ефективний зв'язок компанії з державою-членом).

У Статуті передбачено п'ять способів відкриття:

шляхом злиття акціонерних товариств, принаймні, два з яких засновані і функціонують на підставі законодавства різних держав-членів ЄС;

за допомогою заснування холдингової Європейської Компанії (ЄК холдинг) акціонерними товариствами та/або товариствами з обмеженою відповідальністю. При цьому центральне управління, принаймні двох з них, повинне перебувати на території різних держав-членів, або філія одного з них повинна бути розташована протягом не менш двох років на території держави-члена іншої, ніж та, де розташований головний офіс, і регулюватися його законодавством;

за допомогою створення спільного дочірнього підприємства (ЄК філія) компаніями або фірмами в рамках ст.48 (колишньої ст.58) Договору про заснування Європейського Співтовариства з урахуванням вимог по територіальній приналежності, перелічених у попередньому пункті;

за допомогою перетворення в ЄК акціонерних товариств, зареєстрованих на території однієї з держав-членів, що мають філію, протягом не менш двох років, на території держави-члена іншої, ніж та, де перебуває його центральне управління;

відкриття філії або дочірньої компанії самою Європейською Компанією.

Європейська компанія наділяється статусом юридичної особи з моменту її реєстрації в одній з держав-членів ЄС, за умови, що: у відповідних установчих документах буде міститися пункт про участь робітників та службовців в управлінні компанією відповідно до положень Директиви від 08 жовтня 2001р.; компанія являє собою об'єднання капіталів; капітал компанії поділений на акції; мінімальний розмір капіталу – 120000 євро.

У випадках, не передбачених Регламентом або іншими нормативно-правовими актами ЄС, застосуванню підлягає право країни, де перебуває центральне управління компанії. Структура і функціонування компанії регулюються установчими документами компанії. Засновникам надане право вибору між дволанковою (наявність спостережної і адміністративної рад) і одноланковою (наявність лише адміністративного органа) системою управління.

Разом із тим, багато питань, що стосуються важливих моментів діяльності (наприклад, питання оподатковування, ліквідації і банкрутства компанії і т.ін.), залишилися поза рамками Регламенту і регулюються залежно від застосовного національного права.

Таким чином, можна зробити висновок, що ідея створення наднаціональної (європейської) юридичної особи не була втілена в життя повною мірою. Проте, прихильники уніфікації всіх галузей європейського права розцінюють прийняття Статуту ЄК не як поразку, а як успіх[59], вказуючи на те, що це – ще один крок на даному шляху після прийняття 25 липня 1985 року Регламенту[60], що містить Статут Європейського об'єднання за економічними інтересами (ЄОЕІ).

Європейське об'єднання за економічними інтересами являє собою досить гнучкий і зручний інструмент для середніх і малих підприємств з метою реалізації певних економічних цілей або завдань і розвитку їхньої діяльності.

Діяльність ЄОЕІ повинна бути пов'язана з основною діяльністю його учасників. Учасниками об'єднання можуть бути компанії або фірми, що підпадають під ст. 48 (колишню ст.58), а у випадках передбачених національним законодавством – некомерційні організації і юридичні особи публічного права в тій мірі, у якій вони займаються підприємницькою (комерційною) діяльністю, а також фізичної особи (незалежно від їх національності), що здійснюють підприємницьку діяльність або іншу діяльність у сфері надання послуг на території ЄС.

Учасники ЄОЕІ несуть необмежену солідарну відповідальність за зобов'язаннями об'єднання. У випадку дострокового виходу учасника, компанія несе протягом п'яти років після його виходу необмежену і солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли в період його участі.

Необхідно відзначити, що питання про надання об'єднанню правосуб'єктності залишено на розсуд національного законодавства, хоча ЄОЕІ й має деякі ознаки юридичної особи – правом виступати в торговельному обороті від власного імені, бути позивачем і відповідачем у суді. У більшості держав-членів за ЄОЕІ визнається статус юридичної особи, виключення становлять лише Німеччина та Італія[61].

Для заснування ЄОЕІ повинен бути укладений відповідний договір між його учасниками, де вказуються мета його створення, визначається частка кожного учасника (прибуток розподіляється залежно від частки). ЄОЕІ необхідно зареєструвати в торговельному реєстрі держави-члена ЄС, де буде знаходитися юридична адреса об'єднання, з дотриманням всіх формальностей, що стосуються заснування компаній, відповідно до європейського і національного законодавства (наприклад, відносно обов'язкового опублікування інформації про заснування в спеціалізованих вісниках).

Щодо оподатковування також обрана зручна форма: з метою запобігання подвійного оподатковування ЄОЕІ не обкладається податками, податки сплачуються учасниками з їхньої частки прибутку у відповідності зі своїм національним законодавством у своїй державі.

Припинення діяльності ЄОЕІ можливо або за взаємною домовленістю його учасників, або по закінченню певного строку з моменту реєстрації (якщо об’єднання було створено на певний строк), або по досягненню мети об'єднання (якщо об’єднання було створено на невизначений строк), а також на підставі рішення суду.

З моменту набрання чинності Регламентом про Статут ЄОЕІ, ця форма набула великої популярності у Європі, кількість таких об'єднань неухильно росте, особливо в сфері надання послуг[62] .

Розроблені організаційно-правові форми по праву ЄС - ЄОЕІ, ЄК - виявилися недостатніми для реалізації планів співробітництва між підприємствами в масштабах Співтовариства. Це викликало необхідність прийняття нового Статуту, пристосованого до потреб і масштабів Співтовариства, що охоплює, зокрема, кооперативний рух. Успіх прийняття Статуту Європейського кооперативного товариства (ЄКТ) багато в чому був прискорений прийняттям в 2001 р. Регламенту про Статут ЄК.

Прийняті 22 липня 2003 року Регламент № 1435/2003/ЄС «Про Статут Європейського кооперативного товариства» (далі - Регламент про Статут ЄКТ), що набрав чинності 18 серпня 2006 року, і Директива, що його доповнює, 2003/72/EC про участь трудящих у його управлінні покликані сприяти розвитку транскордонної діяльності кооперативів, здійснюваної за допомогою співробітництва або злиття між уже існуючими кооперативами з різних держав-членів або у вигляді створення нових кооперативних товариств у масштабах Співтовариства[63].

Регламент про Статут ЄКТ і Директива, що його доповнює, дозволяють створювати кооператив як фізичним особам, що проживають у різних державах-членах ЄС, так і юридичним особам, розташованим у різних державах. Мінімальний розмір пайового фонду ЄКТ становить 30 000 євро. ЄКТ можуть здійснювати свою діяльність на території всього Співтовариства, володіють юридичною право- і дієздатністю, однаковим правовим регулюванням і однаковою структурою. Вони можуть розвивати і реструктуровувати свою транскордонну діяльність без необхідності створювати розгалужену мережу дочірніх компаній. При цьому національний кооператив, що здійснює свою діяльність в державі-члені ЄС іншій, ніж у тій, де він має своє зареєстроване місце знаходження, може перетворюватися в ЄКТ без попереднього «розпуску».

Особливості ЄКТ полягають в пріоритеті особистої участі членів кооперативу в його діяльності, що конкретизується специфічними положеннями про умови прийому, виходу з кооперативу на свій розсуд і виключенню за рішенням загальних зборів членів кооперативу; рівних правах на участь в управлінні кооперативом (одна людина – один голос); принципі «подвійної якості» (double qualité), відповідно до якого члени кооперативу є одночасно і клієнтами і працівниками або постачальниками, або іншим способом залучені до діяльності ЄКТ; справедливий розподіл результатів діяльності ЄКТ залежно від особистої трудової участі.

На відміну від ЄК, ЄКТ розраховано не тільки і не стільки на об'єднання майна його учасників, скільки на їх спільну особисту трудову участь у діяльності створеної ними організації. Звідси - розподіл отриманого доходу між членами кооперативу, головним чином, здійснюється пропорційно трудовому, а не майновому внеску.

ЄКТ, проте, допускає в обмежених розмірах участь у них не тільки особистою працею, але й винятково майновими внесками (інвестори). Важливо лише, щоб інвестори не переважали серед інших членів кооперативу, по суті, перетворюючи його тим самим у господарське товариство. Регламент про Статут ЄКТ відсилає з цього питання до національного законодавства держав-членів ЄС і передбачає участь інвесторів, але обмежує їх право голосу. Кількість голосів, наданих інвесторам, не може перевищувати в сукупності 25% від числа звичайних членів кооперативу.

При розробці Статуту ЄКТ використаний метод, апробований при розробці Статуту ЄК, зокрема, застосування регламенту і відсилання до національного законодавства держав-членів ЄС, а також застосування принципів участі працівників в управлінні компанією[64].

Що стосується структури органів управління ЄКТ, то вона містить у собі загальні збори членів кооперативу, наглядову раду і правління (дволанкова система), або адміністративну раду (одноланкова система), залежно від обраної у статуті структури ЄКТ, і багато в чому схожа зі структурою управління ЄК, надає право вибору підходящої для кооперативів системи органів управління.

Питання участі працівників в управлінні ЄКТ регулюються Директивою Ради ЄС №2003/72/ЄС від 18 серпня 2003 р., що покликана координувати законодавчі, виконавчі і адміністративні положення законодавства держав-членів ЄС з даного питання.

Можна дійти висновку про те, що прийняття Статуту ЄКТ і удосконалювання методів процесу створення і діяльності юридичних осіб за правом ЄС можуть сприяти прийняттю і інших статутів, зокрема. Зокрема, Європейська Комісія передала в Раду ЄС пропозиції двох регламентів[65], що містять Устави Європейської асоціації(некомерційної організації), Європейського взаємного товариства(покликаного сприяти діяльності в сферах страхування, охорони здоров'я і соціального забезпечення)[66]. Невід'ємною частиною Регламентів є

Директиви про участь робітників та службовців в управлінні відповідних компаній.

Варто підкреслити, що головною метою створення нових видів юридичних осіб наднаціонального (європейського) характеру є надання можливості фізичним і юридичним особам з різних держав-членів ЄС засновувати об'єднання, які могли б здійснювати підприємницьку діяльність на всій території ЄС і регулюватися єдиним (однаковим) законодавством.

[1] Ст. 43 Договору про заснування ЄС (колишня ст. 52).

[2] Ріешення Суду ЄС по справі Van Binsbergen (33/74) від 3 грудня 1974 // CJCE 1974. С.1299.

[3] J. Schapira, G. Le Tallec, J.-B. Blaise, L. Idot, Droit européen des affaires. – 1999. - С. 567.

[4]Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение. – М., 2001. - С.217.

[5] JOCE. – 1962. - С. 32, 36.

[6] Factortame, № C-221/89. – 25.07.1991. - Том 1б. – С. 3905. - CJCE.

[7] Commission c. Royaume-Uni, № C-246/89. - 4.10.1991. - Том 1б. – С. 4585. - CJCE.

[8] Commission c. France, № C-334/94. - 7.03.1996. - Том 1. – С. 1307. - CJCE.

[9] Commission c. Irlande, № C-151/96. - 12.06.1997. - Том 1. – С. 3327. - CJCE.

[10] Commission c. Grèce, № C—63/96. - 27.11.1997. - Том 1. – С. 6725. - CJCE.

[11] S. Poillot. M. Luby. Le droit communautaire appliqué à l’entreprise. – Dalloz, 1998. - С. 144.

[12] V.C. Gavalda, G. Parleani, Droit des affaires de l’Union Européenne. - Litec. –1998. - С.144.

[13] JOCE № L 395, 30.12.1989. - Р. 40.

[14] JOCE № L 199, 30.12.1989. – Р. 71.

[15] Daily Mail -CJCE С.5483. N 81/87, 27.09.1988.

[16] Відповідь Європейської комісії № Е-3250/96 // JO. - 05.05.1997. Р. 138.

[17] № 3250/96 // JO 1997. – Р. 138.

[18] Centros Ltd c. Erhvervs- og Selskabsstyrelsen, № C-212/97. - JO. - 09.08.1999.

[19] Commission c. Italie, № С-101/94 // JO 06.06.1996. – Р. 2691.

[20] Рішення Суду ЄС по справі Pfeiffer, № С-255/97 // JO – 11.05.1999. - 1. - Р. 2835.

[21] Рішення Суду ЄС по справі Commerzbank № С0330/91 // JO. – 13.07.1993. - Збірник 1. - Р. 4017.

[22] Jeanne Boucourechliev, Une societé de droit européen? Paris. – 1999. - Р.35.

[23] Проект Чотирнадцятої директиви про перенесення місцезнаходження компанії зі зміною права, що застосовується від 20 квітня 1997 р. // Zeitschrift für Wirtschaftsrecht (ZIP). 1997 (офіційно не опублікований).

[24] A.Viandier, Free Movement and Mobility of Companies. European Commission “Acts of the Conference on Company Law and the Single Market”, 15-16 Dec. 1997, Brussels.

[25] Шемятенков В.Г. Европейская интеграция. М., 2003 г. - С.51.

[26] № 2137/85, JOCE 1985 L 199.

[27] Регламент № 1435/2003 от 22.07.2003 // JO L 207 dsl 18.08.2003

[28] Юрьев М.Е. Европейская компания (Societas Europaea): новая организационно-правовая форма юридического лица по праву Европейского Союза (ЕС) в банковской сфере // Банковское право. – 2007. – №5. – С.41.

[29] JOCE 2000 L 160.

[30] Регламент Європейського парламенту і Ради ЄС № 1606/2000 від 19 липня 2002 року про застосування міжнародних норм бухгалтерського обліку, JO L 243. - 11.09.2002. - Р.1.

[31] Офіційна доповідь Високої експертної групи у галузі акціонерного права від 4 листопада 2002 року, опублікований на сайті ЄС - http://europa.eu.int/comm/internal_market/fr/company/company.

[32] Перша директива Ради Міністрів ЄС № 68/151/CEE від 9 березня 1968 року. JOCE L 65 14.03.1968.

[33] R. Sinay, La première directive européenne sur les sociétés et la mise en harmonie du droit francais. Gaz. Pal. 1971,1, doctr.158.

[34] Рішення по справі Marleasing SA c. La Comercial Internacional de Alimentacion SA, n 106/89, CJCE 13.11.1990.

[35] V.P. Van Ommeslaghe, La première directive de Conseil du 9 mars 1968 en matière de sociétés. Cah. Dr. Eur. 1969. -Р.550.

[36] G. Daublon, Le droit francais des sociétés et les directives de la Communauté européenne. Defrénois 1982, art. 32913, p. 1026.

[37] Marleasing SA c. La Comercial International de Alimentacion SA, 13.11.1990 ; n : 106/89.

[38] Ubbink Isolatie BV c. Daken Wandtechniek BV, CJCE 20.09.1988, n 136/87, p. 4665.

[39] Одинадцята Директива Ради ЄС №89/666 від 21 грудня 1989 року, JOCE L 395, 30.12.1989.

[40] Дванадцята Директива Ради ЄС №89/667 від 21 грудня 1989 року // JOCE № L 395, 30.12.1989.

[41] S. Mousoulas, La socété unipersonnelle à responsabilité limitée communautaire – Appréciation de la XII directive du Conseil en matière de societés. Rev. Sociétés 1990, Р. 395.

[42] Друга Директива Ради ЄС №77/91 від 13 грудня 1976 року // JOCE L26. - 31.01.1977.

[43] S.-W. Mayson, D. French , Ch. Ryan, Company Law, Blackstone, 1998, p. 49; P.-L. Davies, Gower’s Principales of Modern Company Law, Sweet & Maxwell, 1998, p. 12.

[44] Le rachat par les societes de leurs propres actions. Bull. COB, 01.1998

[45] JOCE 1972, С 7 із змінами (JOCE 1983, С 240; С 7).

[46] V. Palmer’s Company Law, Pars 16, 03.1998, p.16209.

[47] V.R. Kidner, Statutes on Employment Law, Blackstone Press Ltd, 1998.

[48] Директива Ради ЄС про створення європейських рад працівників або встановлення процедур інформування та консультацій з найманими працівниками на підприємствах або групах підприємств європейського рівня № 94/45, JO 1994, L 254.

[49] J.J.du Plessis, J.Dine, The Fate of the Draft Fifth Directive on Company Law – Accommodation Instead of Harmonization, Reuter Textline – SCAD, 21.02.1997.

[50] V.A. Mazeau, Transfert d’entreprise, breves observations a la lecture de la directive du 29 juin 1998, Dr. Soc 2000, p.417.

[51] № 78/855, JOCE 1978, L295.

[52] № 82/891, JOCE 1982, L378.

[53] JO L 310 du 25.11.2005, p. 1.

[54] JO С 162, 06.06.1996, Р. 5.

[55] Документація Комісії Європейських Співтовариств, серія «Право конкуренціи» 1967, №6.

[56] JOCE № 124/1 10 /10/ 1970., Bull. CE, 8/70.

[57] M. Menjucq. Droit international et europeen des societes. Montchrestien, 2001, p.130-133

[58] Регламент, що містить статут Європейської компанії № 2157/2001 // JO 2001, L 294.

[59] Le droit prive europeen. Etudes juridiques sous la direction de P. de Vareilles-Sommieres, Economica,1998.

[60] Регламент 2137/85 (JOCE 1985 L 199), набрав чинності 1 липня 1989 р.

[61] European Corporate Law. Kluwer. 1994, p.136-137.

[62] Основы права Европейского союза, под ред С.Ю. Кашкина, М., 1998. - С. 302-306

[63] Council Directive 2003/72/EC of 22 July 2003. OJ L 207, 18.8.2003, p. 25–36.

[64] Юрьев М.Е. Европейская компания (Societas Europaea): новая организационно-правовая форма юридического лица по праву ЕС: статья // Московский журнал международного права. – 2005. – №3. – С.29.

[65] Memento Pratique Francis Lefebvre. Communaute Europeenne. 2002-2003, p.602 et s.

[66] JOCE 1993. С 236.

Запитання для самоперевірки:

1. Чи дозволяє корпоративне законодавство ЄС створення товариства одним засновником?

2. Які способи реєстрації юридичної особи відомі праву ЄС?

3. Надайте загальну характеристику злиття і поглинання компаній за корпоративним правом ЄС.

4. Які підстави визнання товариства недійсним встановлені в законодавстві ЄС?

5. Що являє собою Європейське акціонерне товариство?

6. Які інші наднаціональні юридичні особи відомі праву ЄС?