Правові інструменти спільної аграрної політики Співтовариства

Упродовж десятиліть функціонування спільної аграрної політики Співтовариства було утворено систему спільної організації сільськогосподарських ринків, побудованих за галузевою ознакою[18]. Спільна організація ринку сільськогосподарської продукції – це особливий правовий режим, встановлений правом Співтовариства для окремих видів сільськогосподарської продукції, який передбачає запровадження єдиних для всього Співтовариства правил виробництва і торгівлі ними. Кожний з організаційно відокремлених сільськогосподарських ринків регулюється спеціальними правовими приписами, які спираються на ст. 34 Договору про Співтовариство. Специфіці окремих видів сільськогосподарської продукції, що утворюють свої ринки, підпорядковані механізми їх функціонування, а також важелі правового й економічного впливу.

Поміж різнорідних інструментів внутрішнього регулювання сільськогосподарських ринків у Співтоваристві важливе місце посідають[19]:

а) ціноутворення на сільськогосподарську продукцію;

б) різні види обмеження обсягів сільськогосподарського виробництва (зокрема, квотування виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції);

в) премії і доплати;

г) інтервенційні закупівлі сільськогосподарської продукції;

д) фінансування складського зберігання сільськогосподарської продукції.

Що стосується регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією з державами, які не є членами ЄC, важливе значення мають також такі інструменти, як:

1) дотування експорту;

2) митна політика;

3) кількісні контингенти (обмеження імпорту);

4) нетарифні засоби охорони внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції Співтовариства (Схема № 2).

Схема № 2: Правові інструменти аграрної політики ЄС