Правове регулювання експорту та імпорту сільськогосподарської продукції у Співтоваристві

Запровадження спільної системи підтримання внутрішніх цін на сільськогосподарську продукцію зумовило необхідність уніфікації регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією з іншими країнами згідно з принципом преференції. Сутність цього принципу полягає в охороні внутрішнього ринку Співтовариства від конкуренції з боку дешевших імпортних продуктів, а також у підтриманні експорту дорожчих продуктів із держав-членів ЄС на світові ринки.

Важливими засобами впливу на імпорт сільськогосподарської продукції до ЄС є імпортні мита, а також засоби нетарифного регулювання, головним чином у вигляді кількісних контингентів. Крім того, інструментом регулювання імпорту сільськогосподарської продукції є забезпечувальні застереження (англ. safeguard clause), що слугують обмеженню чи припиненню імпорту сільськогосподарської продукції, яка може заподіяти серйозні негативні наслідки для внутрішнього ринку Співтовариства. Також слід додати, що імпортна сільськогосподарська продукція має відповідати певним законодавчим вимогам щодо якості, санітарним, ветеринарним тощо.

Для стимулювання експорту сільськогосподарської продукції з ЄС застосовуються експортні доплати(англ. export refunds)[22]. Їх завдання полягає у збільшенні конкурентноздатності сільськогосподарської продукції, виробленої в ЄС, на світових ринках, а також у заохоченні виробників до експорту надлишкової сільськогосподарської продукції. Ці доплати виплачуються як різниця між внутрішньою ціною сільськогосподарської продукції, виробленої в ЄС, і сплаченою експортеру покупцями нижчою світовою ціною.

Імпорт сільськогосподарської продукції до ЄС та її експорт за його межі ґрунтується на експортно-імпортних ліцензіях, що є засобом адміністративного контролю торгівлі ЄС з іншими країнами[23]. Такі ліцензії визначають обсяги експорту та імпорту сільськогосподарської продукції, а також терміни їх чинності. Ліцензування експортно-імпортних операцій здійснюється для отримання детальної інформації як на рівні ЄС, так і на рівні держав-членів про розміри планованих торгівельних операцій, що дозволяє планувати застосування відповідних інтервенційних засобів упливу на ринки сільськогосподарської продукції.

Іншим засобом адміністративного контролю над торгівлею з іншими країнами є сертифікати, що являють собою дозволи на вчинення визначеної у них кількості експортно-імпортних операцій протягом визначеного в них часу (найчастіше від трьох до шести місяців). Це своєрідна форма статистичного обліку торгівлі ЄС з іншими країнами, яка дозволяє спростити реєстрацію торгівельних операцій.

Ліцензії і сертифікати видаються за умови забезпечення виконання своїх зобов’язань грошовим депозитом, або банківською гарантією. Забезпечення не вимагається, якщо предметом ліцензії є невелика кількість продукції, або якщо її видано від імені державної інтервенційної агенції. Забезпечення повертається у разі виконання всіх вимог ліцензії протягом строку її чинності. Вважається, що вимоги ліцензії виконані в день, у який продукція розмитнена. Якщо ж умови ліцензії не будуть виконані, грошовий депозит втрачається, крім випадків, коли невиконання зумовлене дією обставин непоборної сили. Характеризуючи правову природу депозиту, ЄСП визначив[24], що його не можна розглядати як санкцію у порядку відповідальності, позаяк він слугує забезпеченню виконання торгівельних операцій протягом терміну чинності ліцензії.