Правове регулювання інтервенційних закупівель у Співтоваристві

Інтервенційні закупівлі регулюються однаково на всій території ЄС. Право Співтовариства визначає не тільки порядок здійснення інтервенційних закупівель, але також порядок зберігання, транспортування сільськогосподарської продукції та наступного її використання. Інтервенційні закупівлі є засобами протидії падінню цін на сільськогосподарську продукцію нижче за певний рівень, що має забезпечити належний рівень доходів селян у Співтоваристві.

Держави-члени ЄС уповноважені утворювати спеціалізовані державні інтервенційні агенції, які мають провадити інтервенційні закупівлі надлишків сільськогосподарського виробництва, їх зберігання і наступну реалізацію, а так само виплачувати експортні доплати (англ. export refunds). Держави-члени зобов’язані інформувати Європейську Комісію про утворення таких агенцій, їх назву, організаційно-правову форму, а також складати річні звіти про їх діяльність. Функції інтервенційних агенцій можуть також виконувати уповноважені адміністративні органи держави. Незважаючи на певні відмінності в організації інтервенційних агенцій у різних державах-членах, що обумовлені особливостями історичного розвитку та культурними традиціями різних країн, у підвалини функціонування таких агенцій закладено однакові цілі та завдання, згідно з засадами спільної аграрної політики.

Важливим інструментом впливу на Спільний ринок Співтовариства є фінансова допомога інтервенційним агенціям або уповноваженим приватним підприємствам на забезпечення належного зберігання сільськогосподарської продукції. Цей правовий інструмент тісно пов’язаний з інтервенційними закупівлями і застосовується на більшості ринків сільськогосподарської продукції. Його завдання – забезпечення споживачам надійності поставок сільськогосподарської продукції.

Згідно з загальною засадою, сільськогосподарська продукція, що підлягає інтервенційній закупівлі, має зберігатися на складах держави-члена ЄС. Як виняток, передбачено можливість зберігання сільськогосподарської продукції на території іншої держави-члена, якщо це випливає з конкретних потреб. Надзвичайний характер має зберігання сільськогосподарської продукції на території інших країн, що допускається виключно у випадку, якщо її зберігання на території ЄС пов’язане з істотними труднощами. Сільськогосподарська продукція, що зберігається на складах, може реалізовуватися за цінами і на умовах, передбачених законодавством у місці її зберігання. Вона може призначатися на потреби визначених суспільних груп (напр., для надання допомоги особам, що перебувають у тяжкому майновому стані), експортуватися до інших країн, або використовуватися як сировина для виробництва непродовольчих товарів.