КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ВАРВАР ІЗ ГІР
Чундер Шан, губернатор Пешкаурі, відклав золоте перо і уважно перечитав листа, щойно написаного на пергаменті з печаткою свого відомства. Він керував Пешкаурі давно, завдяки тому, що зважував кожне слово, перш ніж сказати або написати його. Небезпека породжувала обачність, і лише обережні люди довго жили в цьому дикому краю, де розпечені рівнини Вендії межували з потрісканими скелями Гімелії. Години їзди на захід чи північ було досить, аби перетнути кордон і опинитися в горах, де править закон кулака й ножа. Губернатор був у кімнаті сам. Сидячи за майстерно зробленим столиком із червоного дерева з інкрустацією, він бачив через широке, відкрите задля прохолоди вікно квадрат темно‑синього неба, усіяного великими білими зірками. Зубці фортечної стіни, що доходила до вікна, ледве видимою темною смугою вимальовувалися на тлі темно‑синього неба, а дальні бійниці й амбразури ніби розчинялися в ньому. Фортеця губернатора стояла поза стінами міста, охороняючи дороги, котрі ведуть до нього. Вітер, що ворушив на стінах гобелени, доносив із вулиць Пешкаурі слабкий відгомін життя – обривки пісень та тихий дзвін цитри. Губернатор поволі перечитав написане, безшумно ворушачи губами, затуляючи долонею очі від світла латунного світильника. Читаючи, він чув тупіт кінських копит за сторожовою вежею і різке стаккато голосу стражника, що запитував пароль. Зайнятий листом, він не надав цьому значення. Лист був адресований вазаму Вендії на королівському дворі в Айодії, і після традиційних вихвалянь на його адресу посалося таке: “Хай Вашій милості буде відомо, що я точно виконав наказ Вашої милості. Тих сімох горян посадив до в’язниці, що добре охороняється, і невпинно шлю звістки в гори. Сподіваюся, що їхній вождь особисто прибуде для перемовин про їхнє звільнення. Проте він досі не зробив ніяких кроків, за винятком розповсюдження чуток, що, коли їх не випустять, він спалить Пешкаурі і – прошу вибачення, Ваша милосте, – покриє своє сідло моєю шкірою… Він здатний зробити таку спробу, тому я потроїв варту на стінах. Ця людина не гулістанського походження. Я не можу передбачити, що він зробить. Та оскільки це наказ Деві…” Губернатор зірвався з крісла й миттю опинився біля склепінчастих дверей. Схопився за кривий меч, що лежав у оздоблених піхвах на столі. Здійнявши його у привітанні, застиг. Персона, котра так несподівано зайшла, виявилася жінкою. Її муслінова одежа не могла приховати ні дорогих прикрас, ні гнучкості стрункого молодого тіла. До її хвилястого волосся, перехопленого трійчастою кіскою і прикрашеного золотим півмісяцем, була приколена прозора вуалька, яка спадала нижче грудей. Чорні очі дивилися крізь вуаль на приголомшеного губернатора, а біла долоня рішучим жестом прикривала лице. – Деві! Губернатор схилив коліно, проте здивування і збентеження зіпсували ефект від цього урочистого жесту. Рухом руки вона наказала йому встати. Він поспішив провести її до фотелю із слонової кістки, весь час перебуваючи в глибокому, шанобливому уклоні. Проте його першими словами були слова докору: – Ваша високосте! Це надзвичайно нерозсудливо! На кордоні неспокійно. Постійні напади з гір. Ваша високосте, сподіваюся, ви прибули з достатньою кількістю людей? – Великий кортеж мене супроводжував до Пешкаурі, – відповіла вона. – Там я залишила своїх людей і поїхала у фортецю з придворною дамою на ім’я Гітара. Чундер Шан охнув від страху. – Деві! Ти не усвідомлюєш небезпеки. У годині їзди звідси в горах повно варварів, які грабують, убивають. Траплялося, що на до” розі між містом і фортецею викрадали жінок і вбивали чоловіків. Пешкаурі – це не південна провінція… – І все ж таки я тут, ціла й неушкоджена, – нетерпляче перервала його Деві. – Я показала мій перстень із печаткою стражнику біля вежі і тому, що біля твоїх дверей, вони дозволили мені зайти без повідомлення, не знаючи мене, але підозрюючи, що я – таємний кур’єр з Айодії. Не гаймо часу. Є у тебе які‑небудь вісті від; вождя варварів? – Ніяких, окрім погроз і прокльонів, Деві. Він обережний і підозрілий. Вважає, що це пастка, і, певне, його важко за це звинувачувати. Кшатрії не завжди дотримувалися своїх обіцянок, що давали людям гір. – Він мусить прийняти мої умови! – перервала його Жазміна, стискаючи кулаки так, що побіліли пальці. – Не розумію, – губернатор похитав головою. – Коли мені вдалося зловити цих сімох горян, я повідомив, як годиться, про це вазаму, але, перш ніж я встиг їх повісити, мені прийшов наказ не поспішати й домовитися з їхнім вождем. Так я і зробив, та він, як я вже говорив, не поспішає. Ці люди належать до племені афгулів, а їхній вождь прибув із заходу, і звуть його Конан. Я передав йому, що завтра повішу їх удосвіта, якщо він не прийде. – Чудово! – вигукнула Деві. – Добре задумав. Я відповім тобі, чому я віддала такий наказ. Мій брат… – промовила вона уривчастим голосом, губернатор нахилив голову, за традицією пошанувавши тим пам’ять померлого короля, – король Вендії став жертвою чаклунства. Я присягнулася, що присвячу своє життя помсті вбивцям. Вмираючи, брат навів мене на слід, яким я і йду. Я прочитала Книгу і розмовляла з безіменними відлюдниками з печери Йелай. Я дізналася, хто і як його вбив. Це зробили Чорні Чаклуни з гори Імш. – Боже! – прошепотів Чундер Шан і зблід. Вона пронизала його поглядом. – Боїшся їх? – Хто ж їх не побоюється, ваша високосте? – відповів він. – Це демони, що живуть у безлюдних горах за перевалом Забар. Але перекази твердять, що вони рідко втручаються в справи простих смертних. – Не знаю, чому вони вбили мого брата, – сказала вона. – Та я присягнула на вівтарі Асура, що знищу їх. Мені нині потрібна допомога горян. Без них кшатрійська армія не пройде на Імш. – Так, – буркнув Чундер Шан. – Чистісінька правда. Нам довелося б битися за кожну п’ядь землі, а волохаті горяни скидали б на нас каміння з кожного пагорба і рвали б нам горлянки в кожній полонині. Колись туранці прорвалися через Гімелії, та скільки їх повернулося в Курусун? Зовсім небагато з тих, хто врятувався від кшатрійського меча, коли король, твій брат, розбив їхню кінноту над річкою Юмда, знов побачили Секундерам. – Тому мені необхідно підпорядкувати прикордонні племена, – сказала Деві. – Люди, що знають дорогу на Імш… – Але вони бояться Чорних Чаклунів і обходять ту прокляту гору, – перервав її губернатор. – А їхній вождь, Конан, теж боїться Чаклунів? – запитала вона. – Ну, якщо говорити про нього, – сказав губернатор, – я сумніваюся, чи існує щось, чого б цей диявол уві плоті боявся. – Мені теж так говорили. Отже, це саме той, хто мені потрібен. Він хоче звільнити сімох своїх людей? Чудово, платою за свободу будуть голови Чорних Чаклунів! Останні слова вона вимовила голосом, повним ненависті, її руки мимоволі стислися в кулаки. Стоячи з гордо піднесеною головою і грудьми, що високо здіймалися, вона здавалася втіленням люті. Губернатор знову преклонив коліно, знаючи зі свого багаторічного досвіду, що жінка, яку захопив такий вулкан почуттів, так само небезпечна для оточуючих, як і розлючена кобра. – Буде так, як бажає ваша високість, – сказав він, а коли Деві дещо охолола, підвівся і спробував застерегти її: – Не можу передбачити, що зробить Конан. Горяни завжди були неспокійні, а в мене є підстави вірити, що емісари туранців підбивають їх нападати на наші землі. Як ваша високість знає, туранці заснували на півночі Секундерам та інші міста, хоча горські племена все ще не розбиті. Король Ездигерд одвіку жадібно поглядає на південь і, можливо, збирається завдяки зраді досягти того, чого не вдалося йому досягти силою. Можливо, Конан – один із його шпигунів? – Побачимо, – відповіла Деві. – Якщо він цінує своїх людей, то з’явиться удосвіта біля воріт, аби вести переговори. Я проведу цю ніч у фортеці. В Пешкаурі я приїхала перевдягненою, а свій почет влаштувала на заїжджому дворі, а не в палаці. Окрім них, тільки ти знаєш про моє прибуття. – Я проведу вашу високість до покоїв, – сказав губернатор. Коли вони вийшли до коридору, він кивнув стражнику, який стояв перед дверима. Той, оголивши зброю, рушив за ними. Перед кімнатою на них чекала придворна дама, теж у вуалі, як і її пані. Всі четверо пішли широким, покрученим коридором, освітленим кіптявим полум’ям смолоскипів. Підійшли до приміщень, призначених для знатних гостей, в основному для генералів і віце‑королів, бо досі ніхто з королівської сім’ї не вшановував фортецю своєю присутністю. Чундера Шана весь час непокоїла думка, що це приміщення не зовсім підходить для такої важливої особи, як Деві. І хоча Деві прагнула, щоб у її присутності він почувався вільно, він усе ж таки відчув полегшення, коли вона його відпустила. Низько кланяючись, губернатор вийшов і скликав усіх слуг; які були у фортеці, щоб вони поклопоталися про гостей. Щоправда, він не сказав, хто ці гості, але поставив перед їхніми дверима загін списоносців, а разом з ними і воїна, який раніше охороняв двері його власної кімнати. Збитий з пантелику всіма цими подіями, він забув замінити його іншим.
Минуло небагато часу після того, як губернатор пішов, коли Жазміна пригадала, що забула дещо сказати йому. Її цікавила людина на ім’я Керім Шах, дворянин з Іраністану, який перед прибуттям до двору Айодії якийсь час жив у Пешкаурі. Смутні підозри щодо цієї людини підкріплювалися його присутністю тепер у Пешкаурі. Жазміні подумалося, чи не стежив за нею Керім Шах від самої Айодії. Проте оскільки вона була нерозважливою Деві, то не викликала губернатора до себе, а вийшла в коридор і попростувала до його кабінету. Чундер Шан тим часом повернувся до кабінету, зачинив двері і підійшов до столу. Узяв свого листа до вазама і порвав на клаптики. І раптом почув тихий шерех на парапеті за вікном. Звівши очі, на тлі зоряного неба він побачив нечіткий силует, і до кімнати вправно скочила якась людина. У світлі світильника блиснуло довге вістря. – Ша! – застеріг його голос. – Не зчиняй шуму, бо відправлю до праотців. Губернатор опустив руку, що потягнулася було до меча, що лежав на столі. Страшна швидкість реакції горян і вправність, з якою вони поводяться із забарськими кинджалами, були відомі всім. Прибулець був високим чоловіком, могутнім, та все ж гнучким і спритним, немов барс. На ньому був одяг горян, проте суворі риси його обличчя й палаючі блакитні очі не відповідали вбранню. Чундер Шан таких раніше не бачив; чужак напевне не належав до жодної зі східних рас – швидше за все він був варваром з далекого заходу. Проте його манера поводитися видавала в ньому натуру дику й неприборкану, таку ж, як і в довговолосих горян, що живуть на височинах Гулістану. – Ти приходиш ночами, як злодій, – прокоментував губернатор, знаходячи потроху впевненість у собі, хоча не забував, що в межах чутності звідси – жодного стражника. Але горянин про це знати не міг. – Я здерся на стіну фортеці, – гаркнув чужак. – Вартовий вчасно виставив голову над зубцями так, що мені було зручно ударити по ній руків’ям кинджала. – Ти Конан? – А хто ж іще? Ти послав звістку, що хочеш, аби я прибув для переговорів із тобою. Отже, в ім’я Крома, я прибув! Тримайся подалі від столу, а то я випущу тобі тельбухи! – Я тільки хочу сісти, – відповів губернатор, обережно опускаючись у фотель зі слонової кістки, який відсунув від столу. Конан безперервно кружляв по кімнаті, підозріло поглядаючи на двері й пробуючи нігтем вістря свого півметрового кинджала. Він ступав інакше, ніж афгули, і, не вдаючись до надмірної східної чемності, сказав з грубуватою безпосередністю: – У тебе семеро моїх людей. Ти відмовився прийняти запропонований мною викуп. Чого ж ти, хай йому чорт, хочеш? – Поговоримо про умови, – обережно відповів губернатор. – Умови? – В голосі прибульця з’явилася небезпечна погрозлива нотка. – В чому справа? Хіба я не запропонував тобі золото? Чундер Шан розсміявся. – Золото? В Пешкаурі стільки золота, скільки тобі й не снилося. – Ти брешеш, – сказав Конан. – Я бачив золотарів у Курусуні. – Ну, більше, ніж бачив хто‑небудь з афгулів, – поправився Чундер Шан. – А це тільки крапля в морі багатства Вендії. Так навіщо ж нам жадати золота? Було би більше користі для нас, аби ми повісили цих бандитів. Конан люто вилаявся, його бронзові м’язи напружилися, як канати, а довге лезо затремтіло в стиснутій руці. – Я розколю твій череп, як стиглу диню! Очі горянина заблищали від гніву, та губернатор лише знизав плечима, хоча й не відривав зору від виблискуючого вістря. – Ти без зусиль можеш це зробити, а можливо, й зникнути. Тільки ж сімом полоненим від цього не буде легше; Мої люди неодмінно повісять їх. Адже це вожді афгулів. – Знаю, – сказав Конан. – Все плем’я нападає на мене, як зграя вовків, мовляв, я мало роблю, аби їх звільнити. Скажи прямо, що ти хочеш, чи – о Кром! – якщо не буде іншого способу, зберу всю орду й приведу їх до брами Пешкаурі! Помітивши гнівний блиск у його очах, Чундер Шан не сумнівався в тому, що варвар, який стоїть перед ним зі зброєю в руках, здатний на це. Губернатор не вірив, що навіть найчисленніша орда горян зможе взяти місто, проте аж ніяк не бажав спустошення своєї провінції. – Є одне доручення, яке ти мусиш виконати, – сказав він, підбираючи слова обережно, немов це були леза. – Ти маєш… Губи Конана скривилися у вовчій гримасі, він відскочив назад і обернувся лицем до дверей. Гострим слухом він спіймав тихий шерех близьких кроків. Тієї ж миті двері несподівано відчинилися, і до кімнати зайшла струнка жінка у шовках. Вона причинила за собою двері й завмерла, побачивши горянина. Чундер Діан зірвався з крісла, відчуваючи своє серце десь аж під горлом. – Деві!. – мимоволі вигукнув він, на мить утративши голову. – Деві! – як луна повторив варвар. Губернатор зауважив блиск в очах Конана і зрозумів його наміри. Вигукнувши у відчаї, схопився було за меча, та горянин рухався зі швидкістю урагану. Він кинувся на губернатора і ударом руків’я кинджала по голові звалив його на підлогу, потім згріб м’язистою рукою онімілу Жазміну і скочив до вікна. Чундер Шан, у відчаї намагаючись звестися, якусь мить ще розрізняв на тлі неба його, тріпотливі тканини й відчайдушні помахи рук схопленої ним Деві. – Спробуй тепер повісити моїх людей! – переможно вигукнув Конан, зіскочив між зазублини на стіні і зник. Губернатор тільки почув пронизливий крик Жазміни. – Тривога! Тривога! – загорлав він. Потім підвівся й, хитаючись, підійшов до дверей. Відчинив їх і вивалився в коридор. Луна розносила його крики коридорами, скликаючи солдатів, які вирячили очі, побачивши губернатора, що тримався за розбиту, скривавлену голову. – Солдати, на коней! – ревів він. – Викрадення! Незважаючи на жахливість становища, йому вистачило глузду, аби приховати всю правду. Він стояв, немов скам’янівши, почувши тупіт копит за вікном, відчайдушні крики дівчини й переможні вигуки варвара. Потім він майнув сходами вниз, за ним бігла приголомшена сторожа. У дворі фортеці біля засідланих коней завжди перебував загін вершників, готових щомиті до погоні. Чундер Шан особисто очолив ескадрон у погоні за викрадачем, хоча голова в нього йшла обертом і йому довелося обома руками триматися за луку сідла. Він не казав, хто така викрадена, сказав тільки, що дворянку з королівським браслетом викрав вождь афгулів. Хоча лиходій зі своєю жертвою швидко щез із очей, вони знали, куди він поїде, – звичайно ж, по дорозі, що веде навпростець до ущелини перевалу Забар. Ніч була безмісячна, тьмяне світло зірок скупо падало на хатинки селян обіч дороги. Чорні контури фортечних бастіонів і веж Пешкаурі залишилися за спиною у вершників. Далеко попереду зметнулася чорна стіна гір Гімелії.
|