Коліївщина

У 60-ті рр. XVIII ст. гайдамацький рух на Правобережній Ук­раїні набрав нового розмаху. Для того було кілька причин. По-перше, закінчувався пільговий період на Київщині й селяни мали виконувати панщину. По-друге, ускладнилось внутрішнє стано­вище Речі Посполитої. У 1768 р. польський сейм під тиском Росії прийняв закон, який урівняв у правах католиків із прибічниками інших віросподівань та заборонив смертну кару для селян. Це викликало виступ шляхти. Створивши збройні союзи-конфеде- рації, вона оголосила «хрестовий похід» проти православних під гаслом захисту католицизму, шляхетських прав і звільнення Польщі з-під російського впливу. Організуючим центром цього руху стала Барська конфедерація (Поділля, лютий 1768 р.).

У свою чергу» духовенство православних монастирів Правобе­режжя очолило впертий опір всім спробам подальшого розповсюд­ження католицизму та уніатства. Сіючи смерть серед православ­них, руйнуючи православні монастирі та церкви, конфедерати кривавим смерчем пройшлися Київщиною, Поділлям та Волинню.

Не маючи змоги самотужки вгамувати непокірних магнатів, польський король С. Понятовський звернувся по допомогу до Росії. На Правобережжя для боротьби з конфедератами вступає російське військо на чолі з генералом М. Кречетниковим. Місце­ве українське населення сприйняло появу російських збройних формувань як допомогу у боротьбі проти польської влади. Набула поширення чутка про те, що нібито Катерина II видала «Золоту грамоту», у якій закликала селян до боротьби з польською шлях­тою (М. Грушевський вважав, що можливо російський уряд і ро­бив такі заяви). Всі ці обставини сприяли розгортанню та поглиб­ленню селянсько-козацького виступу на Правобережжі, ор­ганізаторами якого були православні священики на чолі з ігуме­ном Мотронинського Троїцького монастиря Мельхиседеком ■ Значко-Яворським і послушником цього ж монастиря Максимом Залізняком. В урочищі Холодний Яр (біля Чигирина) у травні 1768 р. М. Залізняк закликав до повстання.

Гайдамацький рух 1768 р., що увійшов в історію під назвою Коліївщини (колій — людина з кілем, повстанець), охопив Київщину, Брацлавщину, частину Поділля та Волині.

18 червня повстанці, до яких приєднався сотник надвірного війська князя Потоцького Іван Гонта, штурмом взяли Умань. Як і в інших населених пунктах, гайдамаки (600 запорожців та близь­ко 5 тисяч селян) вирізали в місті поляків, євреїв, уніатське і като­лицьке духовенство, учнів василіанських шкіл (за даними польсь­ких дослідників 87 тисяч). В Умані повстанці обрали М. Залізняка гетьманом, а І. Ґонту — полковником.

Польські історики вважають, що під час «Коліївщини» заги­нуло близько 700 тис. поляків, євреїв, уніатів Правобережжя, можливо, ця цифра завищена. Але, без сумніву, безвинних жертв Коліївщини було багато, тому що у відозвах М. Залізняка чітко простежувалась вказівка: різати всіх, хто не бажає бути право­славним.