Поділи Польщі. Реформи Марії-Терези та Йосифа II

Гайдамацький рух і Коліївщина насамкінець ослабили Поль­щу, яка на той час переживала глибоку кризу й занепад. У 1772 р. Річ Посполита була поділена між Росією, Прусією та Австрією (Перший поділ). До складу Росії відійшли воєводства: Полоцьке, Вітебське, Мстиславське, частина Мінського; до Прусії — польсь­ке Примор'я; до Австрії — Галичина. Українські землі Східної Галичини та польські землі Краківсь­кого і Сандомирського воєводства були об'єднані в окрему австрійську провінцію під назвою «Королівство Галичини і Лодомерїї». Таке штучне об'єднання українських і польських земель приводило до того, що уряд у всьому надавав переваги полякам. У 1786,р. до цього «Королівства» включена була також Буковина. Для управління новоприєднаною територією у Відні було ство­рено Галицьку надвірну канцелярію на чолі з канцлером. У самій же Галичині утворювалося губернське управління, кероване гу­бернатором, який призначався імператором. «Королівство» поділялося на «циркули» (округи) і «дистрикти», очолювані призначеними імператором старостами. Міське самоврядування за Магдебурзьким правом було ліквідоване. Офіційною урядовою мовою стала німецька. З місцевим населенням у циркулах і дистриктах чиновники спілкувалися польською, а в судах — латинсь­кою мовами.

Внаслідок другого поділу Польщі (1793 р.) до складу Росії було приєднано Київщину, Брацлавщину, Східну Волинь, Поділля, Мінське воєводство; до Прусії — м. Гданськ та територію по р. Вісла. У результаті третього поділу (1795 р.) до Росії відійшли Кур­ляндія, Литва, Західна Волинь, Західна Білорусія; до Прусії — центральна Польща; до Австрії — Південна Польща з м. Любліном і Краковом. Інкорпорація західноукраїнських земель до складу Австрійсь­кої імперії збіглася у часі з першою хвилею реформ у цій державі. Ці реформи запроваджувалися у життя в 70-80 рр. XVIII ст. Марією-Терезою та Йосифом II. Підхід до реформування суспільства був комплексним: зміни водночас відбувалися майже у всіх сферах життя. Було проведено: реформу управління; перші статистичні переписи населення та земельних володінь; упоряд­ковано систему обліку та контролю; військова реформа ввела обов'язкову військову повинність та централізований рекрутсь­кий набір. У 1779 р. Марія-Тереза видала патент (наказ), у якому вимага­ла від поміщиків поводити себе з селянами «по-людськи». її спад­коємець Йосиф II пішов ще далі: у 1782 р. його патентом було ска­совано особисту залежність селян від дідичів та надано їм певні права обирати професію без згоди пана, одружуватися, переселя­тися, передавати майно у спадщину тощо; 1784 р. сільським гро­мадам були надані права самоврядування; 1786 р. запроваджено 3-денну панщину. Пройшла церковна реформа: церква була підпорядкована дер­жаві; змінювався статус священиків — вони стали державними службовцями; 1773 р. було ліквідовано орден єзуїтів; у 1781 р. зрівняно в правах католицьку, протестантську та греко-католицьку церкви. Серйозні зміни пройшли у галузі освіти: було проголошено за­гальну середню освіту; школи перевели на державний кошт; 1784 р. на місці закритої єзуїтської академії відкрили Львівський універ­ситет; дозволили початковій школі користуватися рідною мовою. Але після смерті Йосифа II (1790 р.) правлячі кола імперії, по­боюючись, що поглиблення реформ може призвести до рево­люційного вибуху, аналогічного Великій Французькій рево­люції, відмовилися від нього. Більшість реформ була скасована. Результатом поділів Польщі в кінці XVIII ст. було об'єднання земель Правобережної України з Лівобережною, відбувся процес етнічного збирання українських земель у складі двох імперій: Російської та Австрійської.