Формули. Найбільші, а також довгі й громіздкі формули розміщуються на окремих рядках

Найбільші, а також довгі й громіздкі формули розміщуються на окремих рядках. Це стосується і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одна під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснень починають зі слова "де" без двокрапки з абзацного відступу.

Наприклад:

(3.1)

де Р – рентабельність виробництва, %;

П – прибуток, грн.;

Ф – середньорічна вартість основних та оборотних фондів, грн.

Вище і нижче кожної формули потрібно залишити один вільний рядок (інтервал). Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рiвностi (=) або після знаків плюс (+), мінус (—) множення (х) i ділення (:).

Нумерувати слід всі формули, на які є посилання в подальшому тексті курсової (дипломної) роботи. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номер формули пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круг­лих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу). Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступ­ний рядок нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до складу речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними ставлять розділові знаки відповідно до пунктуації. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.