Специфіка стилю науково-дослідної роботи

Особливу увагу слід звернути на стиль написання науково-дослідної роботи - науковий.

Стиль - це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо) [6, с.11]. Основним призначенням наукового стилю є об'єктивне повідомлення про результати дослідження, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань.

Основні ознаки наукового стилю:

- широке використання термінів, абстрактної лексики, наукової фразеології; наскрізними постають однозначність слів, недопустимість різного тлумачення, що має на меті забезпечити зрозумілість інформації;

- переважають складні розповідні речення, насамперед складнопідрядні з причиновими і наслідковими відношеннями, які дозволяють висловити складну думку з дотриманням її послідовності;

- текстам наукового стилю притаманна чітка внутрішня структура, послідовний поділ на розділи, параграфи, що полегшує його сприймання, а також пошук у ньому певної інформації;

- характерним є використання спеціальної наукової символіки, умовних скорочень, формул, таблиць, списків, а також інформації, поданої у графічному вигляді: карт, схем, графіків;

- тексти зберігають між собою зв'язок: наводяться цитати інших авторів, посилання з чіткою адресацією - вказівкою назви джерела, автора, місця видання і цитованої сторінки [3,с.18].

У науковій роботі необхідний єдиний лаконічний об'єктивно-безсторонній стиль викладення матеріалу, орфографічна та синтаксична грамотність. Зокрема, не рекомендується викладення інформації від першої особи однини, слід уникати таких висловлювань як «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку» тощо. Більш доречними вважаються вирази «На наш погляд», «На нашу думку» і т.п., звороти у безособовій формі (наприклад, «вважається, що», «були отримані наступні дані», «розроблена методика», «наведені приклади свідчать про», «як показує аналіз результатів» тощо), можна використовувати вставні слова та конструкції: «дійсно», «очевидно», «напевно», «звичайно» тощо.

Особливої уваги і точності у вживанні вимагають терміни (слова чи словосполучення, які називають явища, предмети спеціальних галузей людської діяльності). При використанні термінів слід дотримуватися таких вимог:

- фіксованість форми у словнику;

- однозначність;

- при утворенні відтермінологічних похідних слів слід дотримуватися літературних норм і не використовувати власні новотвори;

- якщо значення терміна викликає сумніви, слід звернутися до тлумачного словника [3, с.238].

Необхідно стежити за точністю формулювань і коректністю використання термінів та понять, за необхідності у тексті роботи слід надавати визначення понять (із посиланням на джерело), пояснювати, чому обраний той чи інший варіант терміну. Не варто використовувати в якості термінів слова, запозичені із іноземної мови, якщо існують тотожні поняття в українській мові. Сформульовані наукові положення повинні читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей і уточнень).

Науково-дослідна робота, на відміну від реферату, є самостійним дослідженням, в основі якого лежить авторський аналіз проблеми, обраної для дослідження. Ефективність такого аналізу обумовлюється обізнаністю автора роботи із досягненнями сучасної науки. Тому у науково-дослідній роботі мають бути представлені наукові позиції різних дослідників, що займалися даною проблемою.

При написанні науково-дослідної роботи потрібно обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичено матеріали або окремі результати.. При згадуванні у тексті прізвищ науковців - ініціали ставляться перед прізвищем, наприклад: Л.С.Виготський, В.Вундт; їх не можна залишати на іншому рядку при переносі.