Контроль розрахунків з претензій та відшкодуванню матеріальних збитків.

Основні напрями контролю —це перевірка:

1) обґрунтованості претензій за невиконання договірних зо­бов'язань;

2) правильності оформлення і своєчасності пред'явлення пре­тензій;

3) обґрунтованості відображення в обліку операцій з виник­нення, пред'явлення та врегулювання претензій.

Види претензій:

· до постачальників — за недопоставку товарно-матеріальних цінностей, завищення цін, тарифів, невідповідність якості това­рів, несвоєчасність виконання робіт (послуг), а також простої з вини постачальників;

· до транспортних організацій — за нестачу вантажів, що вини­кла при транспортуванні, завищення тарифів за надані послуги;

· по санкціях — за порушення умов договорів, визнаних платни­ком, чи ухвалених арбітражним судом штрафів, пені;

· до банків — по сумах грошових коштів, які помилково списані з поточних, валютних чи інших рахунків підприємства.

Претензії пред'являються після того, як підприємство встано­вило або дізналося про порушення своїх майнових прав чи ін­тересів іншим підприємством.

Документально претензії оформляються юристами підприємс­тва як претензійні листи.

Претензійні листи —це обґрунтування вимоги до поста­чальника чи покупця, які виникли внаслідок порушення догові­рних зобов'язань.

Пред'явлення претензії є обов'язковою попередньою стадією перед поданням позову до суду або арбітражу і засобом урегулю­вання розбіжностей на добровільних засадах.

Строки подання претензії залежать від її виду. Так, претензію щодо якості та кількості товарів пред'являють постачальнику не пізніше 10 днів після складання комерційного акта. Постачальни­ки повинні в 10-денний термін розглянути одержану претензію і повідомити покупця про згоду задовольнити претензію або про відмову із зазначенням її мотивів. Претензії до транспортних ор­ганізацій про відшкодування збитків за втрати, нестачу або по­шкодження вантажу подають протягом 6 місяців, а за повну втра­ту вантажу — після ЗО діб з дня закінчення терміну за угодою постачання.

День подачі претензії визначається за датою розписки про вручення від постачальника або при пересилці через пошту за поштовим штемпелем про приймання листа відділенням зв'язку.

При перевірці своєчасності та правильності врегулювання претензії ревізор звертає увагу на те, які результати були отримані ревізованим під-вом при розгляді претензії та яким чином ця претензія була погашена.

У разі порушення термінів розгляду претензії або залишання її без відповіді, господарський суд має право стягнути з винної сторони штраф в дохід держ. бюджету у розмірі 2 % від суми претензії, але не менше 5 і не більше 100 розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Шляхом нормативної і арифметичної перевірки ревізор контролює правильність визначення обсягів недостач, псування матеріальних цінностей та наданої матеріальної шкоди ревізованому під-ву. Відповідно до Порядку оцінки збитків, розмір збитку визначається:

Р_З = ((БВ – А) * І_і + А_З + ПДВ) * Коеф.

Р_З – розмір збитку від розкрадання, нестачі, псування мат. цінностей.

БВ – Балансова вартість мат. цінностей;

А – Амортиз. відрахування; І_і – заг. індекс інфляції; А_З – Акцизний збір

Коеф – коеф. відшкодування, встановлений для окремих видів чи груп мат. цінностей.

67. Вказати основні напрями перевірки розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків, пояснити як встановити порушення щодо обсягів відшкодування збитків.

При перевірці розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків (шкоди) як джерела інформації використовують дані аналітичного обліку з рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», який повинен вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб, первинних документів, на підставі яких в обліку відображені операції по дебету і кредиту рахунку 375.

Матеріальні збитки (шкода) — це нестача матеріальних цінностей, виявлена при інвентаризації, або пошкодження, зниження споживчої якості, втрата, крадіжки, знищення, погір­шення чи зменшення вартості майна, що зумовлює необхід­ність для підприємства додаткових витрат на відновлення чи придбання майна.

Починається перевірка з ознайомлення та аналізу даних бух­галтерського обліку і звітності (за Книгою головних рахунків або балансом) про залишки на рахунку 375, стан розрахунків з відш­кодування протягом ревізованого періоду. Потім, аналізуючи ма­теріали проведених працівниками бухгалтерії підприємства ін­вентаризацій і відображення їх в обліку, необхідно вивчити при­чини виникнення матеріальної шкоди.

Практика ревізійної роботи свідчить, що основними причина­ми нестач, крадіжок, втрат є недотримання умов зберігання, не­достатність контролю за збереженням майна, несвоєчасність і формальне проведення інвентаризацій.

Важливо перевірити правильність визначення обсягів матері­альної шкоди, що підлягає відшкодуванню матеріально відпові­дальними особами на державних підприємствах. Застосовуючи прийоми нормативної перевірки, треба пересвідчитися у право­мірності оцінки обсягів матеріальної шкоди. В обов'язковому порядку перевіряється стан відшкодування матеріальної шкоди.

Основні порушення:

· повернення судом на дооформлення до­кументів чи відмова в позові на матеріально відповідальну особу;

· повнота і своєчасність утримань чи перерахувань на пога­шення боргу;

· стан контролю з боку бухгалтерії за відшкодуваннями бор­жників;

· відображення цих операцій в обліку із застосуванням мето­ду перевірки кореспонденції рахунків з даних змісту первинних документів про суть господарської операції.

Особливо детально розглядають факти списання заборговано­сті як безнадійної по термінах виникнення, неплатоспроможності боржника. Підставою для списання боргу може бути тільки рі­шення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржника. Ця списана з рахунку 375 заборгованість повинна п'ять років обліковуватися на позабалансовому обліку підприємства і щорічно контролюватися через звернення до суду стосовно мож­ливих змін майнового стану боржника щодо погашення раніше списаного боргу.

При наявності фактів непогашення заборгованості за три мі­сяці бухгалтерія підприємства повинна вжити заходів впливу, звертаючись до суду з позовом про розшук боржника, примусове стягнення боргу судовими виконавцями згідно з чинним законо­давством.

68. Напрями перевірки, об’єкти і джерела контролю розрах. з ін. дебіторами і кредиторами.

Перевірка розрахунків з іншими дебіторами про­водиться на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (зі здійснення спільної д-ті без створення юридичної особи, з працівниками), а розрахунки з іншими кредиторами відображаються на субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” (операції некомерційного хар-ру з ін. кредиторами, з наймачами квартир, гуртожитків, орендарями, з батьками дітей, які ходять у садок)/

Основні напрями контролю — це перевірка:

1) реальності заборгованості, виходячи з даних аналітичного і синтетичного обліку;

При перевірці тотожності даних синтетичного і аналітичного обліку розрах. з ін. дебіторами і кредиторами треба перевірити підсумки, обороти та сальдо за дебіторами (кредиторами) і зіставити їх з сумами, що визначаються за субрах. 377 та 685 у Головній книзі та журналі 3.

2) повноти і своєчасності нарахувань плати за вищевказані по­слуги протягом ревізованого періоду. Використовують дані касових і банківських док-тів, проводиться зіставлення сум фактично оприбуткованих коштів з записами на рах. 377 і 685, здійснюється зустрічна перевірка по окремих видах розрахунків.

3) обґрунтованості перерахунків, надання пільг, списання за­боргованості минулих періодів;

4) своєчасності та повноти погашення заборгованості в розрізі дебіторів.

У процесі контролю стану розрахунків з квартиронаймачами ефективними є застосування прийомів зустрічної перевірки даних відомості обліку розрахунків з мешканцями квартир і гуртожитків і касових звітів. Стосовно боржників вибірково перевіряються дані квитанцій про оплату послуг, наявних у них. Особлива увага звер­тається на дотримання діючих тарифів за послуги при нарахуванні плати за звітний місяць, обґрунтованості перерахунків за минулі періоди, коригуючі записи бухгалтерії щодо виправлення допуще­них помилок в обліку, первинні документи, які надають право на пільгові тарифи оплати, використання під оренду приміщень дер­жавних підприємств.

69. Методичні прийоми і способи контролю операцій з обліку списання простроченої кредиторської заборгованості.

70. Контроль стану розрахунків з оплати праці працівників під-ва.

Перевірка операцій по нарахуванню зарплати та її виплаті є одним з найважливіших питань комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

Під час ревізії розрахунків з персоналом з оплати праці слід керуватися “Кодексом законів України”, Законом України “Про оплату праці”, Законом “Про підприємство” Законом “Про відпустки” та іншими нормативними і законодавчими документами, які регулюють порядок тарифікації, нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємств.

Основним завданням контролю розрахунків з працівниками по оплаті праці є перевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні заробітної плати, обов’язкових утриманнях з неї та правильності ведення бухгалтерського обліку певних розрахунків.

Ревізію розрахунків з оплати праці на підприємствах розпочинають з вивчення організації бухгалтерського обліку за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці” та його субрахунками 661 “Розрахунки за заробітною платою”, 662 “Розрахунки з депонентами”.

Послідовність і напрями контролю:

1) перевірка стану заборгованості і відповідності даних про за­лишки на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» в Книзі го­ловних рахунків, балансі з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по графі «Сума до видачі». При наявності заборгованості за минулі періоди повинна мати місце розшифровка заборгованості по місяцях року;

2) перевірка достовірності первинних документів, які є підста­вою для нарахування заробітної плати (табель про відпрацьова­ний час, наряди про виконану роботу, трудові угоди і т. п.);

3) перевірка правомірності застосування тарифних ставок, умов трудових контрактів при почасовій оплаті праці;

4) перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок, до­стовірності обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці;

5) перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, понад­урочні роботи, щорічні основні та додаткові відпустки;

6) перевірка розрахунку утримань з нарахованої заробітної плати (прибуткового податку із заробітної плати, обов'язкових зборів у Пенсійний фонд, фонд зайнятості, стягнень за виконав­чими листами органів суду і т. п.);

7) контроль розрахункових, розрахунково-платіжних і платіж­них відомостей з точки зору правильності узагальнення підсум­кової облікової інформації, оформлення документації, достовір­ності цих документів;

8) контроль обґрунтованості бухгалтерських записів по опера­ціях з нарахування оплати праці та прирівняних видів оплати, утриманнях із заробітної плати та фактичних обсягах виплат працюючим (аванси за другу половину місяця, заборгованості за минулі періоди, премії, допомоги при тимчасовій непрацездатно­сті тощо);

9) перевірка розрахунків з депонентами по ЗП.

71. Вказати основні напрями перевірки розрахунків з оплати праці працівників і пояснити як встановити порушення щодо обґрунтованості бух. записів даних в поточному обліку і звітності.

Послідовність і напрями контролю:

1) перевірка стану заборгованості і відповідності даних про за­лишки на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» в Книзі го­ловних рахунків, балансі з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по графі «Сума до видачі». При наявності заборгованості за минулі періоди повинна мати місце розшифровка заборгованості по місяцях року;

2) перевірка достовірності первинних документів, які є підста­вою для нарахування заробітної плати (табель про відпрацьова­ний час, наряди про виконану роботу, трудові угоди і т. п.);

3) перевірка правомірності застосування тарифних ставок, умов трудових контрактів при почасовій оплаті праці;

4) перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок, до­стовірності обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці;

5) перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, понад­урочні роботи, щорічні основні та додаткові відпустки;

6) перевірка розрахунку утримань з нарахованої заробітної плати (прибуткового податку із заробітної плати, обов'язкових зборів у Пенсійний фонд, фонд зайнятості, стягнень за виконав­чими листами органів суду і т. п.);

7) контроль розрахункових, розрахунково-платіжних і платіж­них відомостей з точки зору правильності узагальнення підсум­кової облікової інформації, оформлення документації, достовір­ності цих документів;

8) контроль обґрунтованості бухгалтерських записів по опера­ціях з нарахування оплати праці та прирівняних видів оплати, утриманнях із заробітної плати та фактичних обсягах виплат працюючим (аванси за другу половину місяця, заборгованості за минулі періоди, премії, допомоги при тимчасовій непрацездатно­сті тощо);

9) перевірка розрахунків з депонентами по ЗП.

При перевірці особливу увагу приділяють правильності оформлення розрахунково-платіжних відомостей, в яких зустрічаються такі порушення:

· включення до відомостей підставних осіб (встановлюють шляхом проведення зустрічної перевірки)

· завищення суми “Разом до виплати” (встановлюють арифметичною перевіркою)

· збільшення суми нарахованої ЗП, а потім її утримання під виглядом вкладу на рахунок в банк (встановлюють шляхом перевірки правильності нарахування ЗП і, при необхідності, зустрічної перевірки в банківській установі). Слід також звернути увагу на правильність бух. оформлення операції з ОП.

72. Особливості контролю розрахунків з оплати праці в умовах автоматизації обліку.

Облік розрахунків по оплаті праці на більшості підприємств здійснюється за допомогою ПЕОМ, що значно полегшує контроль таких розрахунків. Ревізор повинен ознайомитися з особливостя­ми організації і технологією облікового процесу на підприємстві при застосуванні комп'ютерної техніки (ведення архівної інфор­мації, нормативної бази, внесення змін, коригування інформації за минулі звітні періоди). Основна увага при виборі інформації для контролю приділяється обґрунтованості внесення змін і до­повнень до нормативної бази даних класифікаторів по персоналу підприємства з точки зору документальної обґрунтованості змін у чисельності працюючих, місячних ставок заробітної плати, ви­дів та обсягів утримань із заробітної плати, надання пільг при оподаткуванні прибутковим податком, звільненні з роботи.

73. Методика перевірки утримань із ЗП працівників.

Для перевірки правильності утримань із заробітної плати використовують особові рахунки, виконавчі листи, накази і розпорядження керівництва підприємства, податкового законодавства.

Перевіряючи правильність утримань із сум заробітної плати, ревізор повинен знати і перевірити:

1) прибутковий податок згідно із встановленою шкалою з урахуванням пільг;

2) збір на обов’язкове пенсійне страхування згідно встановлених процентів від нарахованої заробітної плати;

3) збір до фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням згідно встановлених процентів від нарахованої заробітної плати;

4) збір до фонду соціального страхування, на випадок безробіття згідно встановлених процентів від нарахованої заробітної плати;

5) аліменти (згідно з виконавчим листом);

6) сума отриманого авансу;

7) надлишково виплачені суми за попередній період;

8) своєчасно неповернені підзвітні суми;

9) штрафи (згідно з протоколами чи актами).

74. Основні методичні прийоми і способи контролю розрахунків з ОП.

75. Перевірка розрахунків з банками по короткострокових і довгострокових кредитах.

Основні напрями перевірки кредитних операцій:

1) ознайомлення з наявністю отриманих під-вом кредитів за даними балансу, Гол. книги, Ж. № 2 та виписок банків;

2) отримання від установ банків підтверджень стосовно рах. з обліку довгострокових і короткострокових позикв їх аналітичному розрізі;

3) аналіз дотримання співвідношення власних і позикових засобів ревізованого під-ва;

4) оцінка можливостей під-ва погасити кредити і позики в установлені терміни;

5) перевірка віднесення отриманих кредитів від довгострокових;

6) перевірка правильності і достовірності даних, які надаються під-вом установі банку для отримання кредиту та док-тів, що гарантують його повернення в разі зміни передбачуваної проектом обставин;

7) перевірка доцільності отримання кредитів;

8) перевірка дотримання ревізованим під-вом цільового використання отриманих кредитних коштів за призначенням;

9) перевірка випадків перегляду умов кред. договорів у зв’язку з повним чи частковим їх скасуванням банком;

10) перевірка достовірності даних виписок банків та додатків до них;

11) перевірка рівномірності і своєчасності погашення кредиту на предмет виявлення випадків порушення термінів повернення кредитів, причин, винних осіб та розмірів додаткових витрат у вигляді штрафів, пені;

12) перевірка правильності обчислення і сплати % за кредит та віднесення їх на витрати під-ва;

13) перевірка правильності відображення кредитних операцій у БО.

76. Напрями і джерела ревізії ОЗ.

Завдання ревізії:

• дати оцінку стану збереження, ефективності використання;

• установити наявні факти порушень чинного законодавства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників ревізованого підприємства при при­дбанні, використанні, реалізації і ліквідації окремих об'єктів ос­новних фондів і нематеріальних активів;

• розробити заходи по реалізації результатів контролю: притя­гнення до відповідальності винних службових осіб з відшкоду­ванням збитків, нарахування і стягнення штрафних фінансових санкцій на користь державного бюджету за допущені порушення чинного законодавства по об'єкту контролю, які взаємозв'язані з оподаткуванням доходів підприємства (оцінка майна, амортиза­ція, реалізація і т. п.).

Напрями ревізії:

1) контроль стану збереження основних фондів (засобів) і не­матеріальних активів;

2) контроль операцій з джерел надходжень та видів вибуття основних фондів (засобів);

3) контроль правильності нарахування амортизації (зносу);

4) контроль операцій по ремонту основних засобів (фондів);

5) контроль операцій по нематеріальних активах.

Основні джерела інформації —це нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

· Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність»

· Інструкція по інвентаризації ОЗ, НА, товарно-ма­теріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків

· Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

· П(с)БО 7, 8

До реєстрів синтетичного обліку належать Ж. №№ 4, 5 по К-ту рах. 10 – 16 і 83 і рах. класу 9.

77. Контроль стану збереження ОЗ.

Послідовність і напрями контролю:

1) перевірка дотримання умов збереження ОЗ:

а) контроль повноти закріплення об'єктів ОЗ за матеріально відповідальними особами. Контроль повноти закріплення об'єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами в структурних підрозділах підприємства здійснюється методом порівняння даних Книги го­ловних рахунків про залишок на перше число місяця по рахунку 10 «Основні засоби» з підсумковими даними оборотної відомості про залишки основних засобів у розрізі матеріально відповідаль­них осіб. Використовуючи дані бухгалтерії з аналітичних рахун­ків по розрахунках з оплати праці матеріально відповідальних осіб, можна виявити факти порушень, коли ці працівники не не­суть відповідальності за збереження основних засобів.

б) оцінка добору кадрів на посади матеріально відповідаль­них осіб. Візуальна перевірка наявності угод з працівниками, які тимча­сово чи постійно виконують обов'язки матеріально відповідаль­них осіб, зустрічна перевірка через письмовий запит до право­охоронних органів щодо можливості заборони деяким працівникам виконувати роботу, пов'язану з матеріальною відповідаль­ністю, дають можливість визначитися в критеріях вибору об'єк­тів для контролю, виявити взаємопов'язані порушення, нестачі і крадіжки, їх причини.

в) перевірка стану інвентарного обліку в матеріально відпо­відальних осіб і бухгалтерії;

2) перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризації ОЗ та відображення її результатів у обліку. Ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвен­таризацій, особливу увагу звертаючи на своєчасність їх прове­дення та оформлення, відображення результатів у обліку. Зустрі­чаються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об'єкти інвентаризації переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток чи минулорічних інвентаризаційних описів. Повноту об'єктів інвентаризації встановлюють порівнян­ням інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборот­них відомостях.

Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибір­кову інвентаризацію окремих об'єктів основних засобів. Повна інвентаризація призначається: коли встановлено факти відсутно­сті актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні і прийнятті нових працівників, інші грубі порушення чинного законодавства.

Під час проведення інвентаризації одночасно здійснюється обстеження умов зберігання, використання, технічного стану окремих об'єктів основних засобів як власних, так і орендованих, особливо тих, які не використовуються, підлягають реалізації, перебувають у запасі, консервації у зв'язку з припиненням виро­бничої діяльності державних підприємств.

3) вибірковий контроль стану збереження ОЗ (фондів) у структурних підрозділах підприємства.

Надзвичайно важливе значення при організації ревізії ОЗ (фондів) має оцінка стану бухгалтерського обліку та оперативного контролю за їх збереженням, який здійснює бухгал­терія підприємства.

78. Методичні прийоми і способи контролю операцій з надходження ОЗ.

Основні напрями ревізії операцій з надходження ОЗ (фондів):

1) перевірка обґрунтованості придбання окремих об'єктів ос­новних засобів (виходячи з виробничої необхідності, спеціаліза­ції підприємства, ефективності подальшого використання);

2) перевірка повноти і своєчасності оприбуткування, урахо­вуючи особливості документального оформлення операцій по джерелах надходжень (нове будівництво, придбання устаткуван­ня, безкоштовне надходження);

3) контроль правильності оцінки основних засобів:

а) при введенні в експлуатацію від нового капітального бу­дівництва;

б) при оренді через викуп державного майна;

в) при приватизації державного майна;

г) при безкоштовному одержанні;

д) при переоцінці основних засобів;

4) контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, ви­ходячи зі змісту господарської операції, відображеної у первин­ному документі.

79. Контроль операцій з вибуття ОЗ.

Основні напрями ревізії операцій з вибуття ОЗ (фондів):

1) перевірка правомірності операцій з вибуття основних засобів:

а) при ліквідації об'єктів основних засобів через непридат­ність для подальшого використання, знос;

б) при реалізації іншим організаціям (обґрунтованість ціни реалізації, правильність розрахунку ПДВ, акцизного збору, якщо оподатковується цей товар);

в) незавершене будівництво державних підприємств (об­ґрунтованість оцінки, виходячи з аналізу діючих цін, наяв­ність дозволу органів держмайна);

2) контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, ви­ходячи зі змісту господарської операції, відображеної у первин­ному документі.

При здійсненні контролю широко застосовуються методи нор­мативної перевірки на відповідність операцій з вибуття основних засобів чинному законодавству та їх узгодженість щодо правил оцінки майна, умов реалізації, документального оформлення про­цесу продажу чи купівлі при приватизації державного майна.

80. Напрями перевірки, джерела інформації і об’єкти контролю витрат на ремонт ОЗ.

Основні напрями і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об'єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ве­дення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій по витратах на ремонти, джерел коштів на їх виконання.

Правильність обліку витрат на ремонт ОЗ контролюється на підставі даних Ж № 5 з Д-ту рах. 23, 91, 92 і субрах. 949.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних фондів, по­трібно визначити: чи ці об'єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду: здійснення ремонту. Первинні документи (акти технічного огляду, затверджені керівником підприємства; відомості дефектів, де вказано вузли, деталі, агрегати, які не придатні до експлуатації та які належить поновити; кошториси витрат на ремонт, договори з підрядними організаціями) мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток з показни­ків: дата введення в експлуатацію, дата здійснення попереднього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призна­чення об'єкта.

При перевірці капітального ремонту основних фондів, вико­наного підрядним методом, треба встановити, чи є договір підря­ду, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором.

Щоб установити факти неправомірних витрат на запасні час­тини, вузли, деталі, будівельні матеріали, треба широко викорис­товувати контроль документів по взаємопов'язаних операціях, зустрічну перевірку документів, вибіркову контрольну інвента­ризацію виконаних ремонтних робіт, письмові запити підрядни­ків, які виконували роботи.

Відповідно до чинного законодавства витрати на всі види ремон­тів у обсязі 5% від балансової вартості основних фондів на початок року відносяться на валові витрати виробництва, а решта — за рахунок амортизаційного фонду та прибутку, який залишається після оподаткування. Крім цього, ці витрати відносяться на збільшення балансової вартості відповідних груп основних фон­дів виробничого призначення, отже, підлягають подальшій амор­тизації в складі основних фондів.

81. Методика перевірка зносу і амортизації ОЗ.

Джерелами інформації та об'єктами контролює відомості нарахування амортизації, картки аналітичного обліку складу об'єктів основних засобів по чотирьох групах, з яких у вищевка­заному законі базовими для нарахування амортизації визначено три групи (будівлі і споруди, офісне устаткування, інші основні засоби позажитлового фонду).

Послідовність і основні напрями контролю:

1. Перевірка правомірності і правильності формування груп основних засобів як бази для нарахування амортизації на перше число першого ревізованого періоду (кварталу року).

2. Перевірка обґрунтованості і повноти включення або виклю­чення об'єктів ОЗ по відповідних групах для формування бази даних (за їх первинною і залишковою вартістю для розрахунку обсягів амортизації за звітний квартал, виходячи з надходжень і вибуття об'єктів основних засобів за попередній перед звітним квартал року).

3. Контроль дотримання встановлених норм амортизації по групах основних засобів і правильності визначення обсягу нара­хування амортизаційних відрахувань по звітних кварталах.

4. Контроль відображення в обліку операцій по нарахуванню амортизації (зносу) ОЗ як витрат виробництва і ва­лових витрат для розрахунку податку на прибуток.

При перевірці правильності нарахування амортизації ОЗ ревізору слід враховувати, що з 1.01.2000р. введено в дію П(с)БО 7, яким визначено право під-в у БО обирати відповідно до своєї облікової політики методи нарахування амортизації ОЗ. Однак, діючим законодавством не змінено податковий облік нарах. амортизації ОЗ.

При здійсненні контролю застосовуються методи нормативної правової перевірки на відповідність чинному законодавству щодо включення до складу групи основних засобів (їх три) встановле­них норм нарахування амортизації по групах.

82. Перевірка нематеріальних активів.

Джерелами інформації для контрою НА є:

- дані відомості 4.3

- Ж 4 по рах. 12, 133, 154

- Дані первинних док-тів

- Господарські угоди, засновницькі док-ти

- Майнові права

Напрями і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості складу нематеріальних активів на перше число початку ревізованого періоду:

а) по об'єктах, які внесені засновниками підприємства до статутного фонду;

б) по об'єктах, придбаних за плату;

в) по об'єктах, одержаних безкоштовно від юридичних і фі­зичних осіб;

г) перевірка операцій з надходжень нематеріальних активів протягом ревізованого періоду (Д-т рахунку 12);

2) перевірка операцій з реалізації нематеріальних активів і пе­редачі безкоштовно іншим підприємствам;

3) перевірка обґрунтованості нарахування зносу нематеріаль­них активів та їх списання як використаних. Здійснюється із застосуванням методів: нормативно-правової перевірки щодо методів і бази нарах. зносу; Техніко-економічних розрахунків обсягу нарах. амортизації по звітному періоду та розподілу по витратах д-ті; перевірки кореспонденції бух. рах. у регістрах поточного БО та порівняння даних податкового обліку щодо даних розрах. податку на прибуток.

4) контроль правильності та обґрунтованості бухгалтерських записів у облікових реєстрах і звітності.

83. Завдання, напрями і джерела ревізії матеріальних запасів.

Завдання ревізії:

• дати оцінку стану складського гос-ва і дотримання умов збереження матеріальних запасів;

• установити наявні факти порушень чинного законодавства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників ревізованого підприємства при при­дбанні і використанні, матеріальних запасів;

Основні напрями ревізії:

1. Контроль стану складського гос-ва і дотримання умов збереження матеріальних запасів.

2. Контроль операцій з надходження мат. запасів.

3. Контроль операцій з використання мат. запасів.

4. Контроль операцій з МШП.

5. Контроль повноти та якості проведення інвентаризації запасів і відображення результатів в обліку.

Джерелами інформації для контрою мат. запасів є:

- дані Відомості 5.1

- П(с)БО 7, 9

- Дані Ж. №№ 3, 5, 5А, 6, 20, 22

- Головна книга

- Первинні док-ти

84. Особливості проведення інвентаризації матеріальних запасів під час ревізії.

Джерела інформації для контролю: накази, розпорядження керівника підприємства про проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а про реалізацію матеріалів такого контролю — інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, протоколи засідань центральної інвентаризаційної комісії, розрахунки обсягів природного убування та заліку пересортиці по матеріалах журналів-ордерів №№ 3, 5, 5А, 6, Відомість 5.1, Книги головних рахунків.

Основні напрями контролю:

1) перевірка стану організації інвентаризаційної роботи на підприємстві щодо призначення планових і позапланових повних чи часткових інвентаризацій матеріальних цінностей у структурних підрозділах підприємства;

2) перевірка компетентності інвентаризаційних комісій;

3) перевірка повноти та якості документації з матеріалів інвентаризації матеріальних цінностей;

а) оформлення інвентаризаційних описів;

б) повнота відображення об'єктів інвентаризації (найменування марки, сорту, артикула, інших ознак);

в) чи у всіх матеріально-відповідальних осіб здійснено інвентаризацію;

4) перевірка правильності складання і оформлення порівняльних відомостей (перенесення інформації з інвентаризаційних описів та відповідних їм облікових даних з номенклатури матеріальних цінностей стосовно одиниці виміру, кількості);

5) перевірка правильності визначення результатів інвентаризації:

а) у натуральних показниках;

б) по обсягах вартості окремих об'єктів та в цілому по матеріально відповідальних особах і підприємству;

6) перевірка правильності розрахунку обсягів списання нестач у межах норм натурального природного убування та заліку наявної пересортиці однорідних матеріалів;

7) перевірка оформлення виявленого браку продукції, бою тари, псування і непридатності матеріалів;

8) перевірка дотримання порядку оформлення списання втрат від псування матеріальних цінностей (наявність актів про знищення, накладних про вивезення на смітник чи здачу в утиль, тобто чи не створюються умови для повторного списання);

9) перевірка правильності визначення обсягів нестач, що відносяться за рахунок винних матеріально відповідальних осіб для відшкодування втрат підприємства;

10) перевірка відображення в обліку результатів інвентаризації матеріальних цінностей:

а) дотримання термінів відображення результатів інвентаризації;

б) правильність кореспонденції бухгалтерських рахунків і обсягів відображення результатів інвентаризації щодо виявлених надлишків, нестач матеріалів, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами;

11) перевірка стану контролю за реалізацією матеріалів інвентаризації на підприємстві.

При здійсненні контролю за цими напрямами, застосовують методи нормативно-правової перевірки на предмет дотримання правил визначення величини нестач, що відносяться за рах. винних матеріальних осіб, перевірки кореспонденції рах., на яких відображаються результати інвентаризації.

85. Перевірка правильності відображення в обліку результатів інвентаризації матеріальних запасів, яку проводила інвентаризаційна комісія ревізованого під-ва.

Перевірка відображення в обліку результатів інвентаризації матеріальних цінностей:

- дотримання термінів відображення результатів інвентаризації;

- правильність кореспонденції бухгалтерських рахунків і обсягів відображення результатів інвентаризації щодо виявлених надлишків, нестач матеріалів, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами.

86. Перевірка операцій з оприбуткування матеріальних запасів.

Перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Особливо детально, тобто в повному обсязі, а не вибірково, здійснюється контроль даних журналів-ордерів 3, 5, 5А щодо наявності матеріалів у дорозі, на відповідальному зберіганні, зустрічна перевірка, аналіз даних обліку та первинних документів, службового листування з постачальниками щодо терміну, причини виникнення, заходів по розшуку, прийнятих управлінських рішень, які витікають з умов договорів про постачання, нормативна перевірка правомірності відображення в обліку первинних та кінцевих операцій з даних об'єктів такого обліку.

При контролі повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи підприємства порівнюють з документами постачальників, облікових реєстрів на відповідність даних про назви постачальника, номер документа, дату, асортимент, ціну, кількість, вартість, ПДВ, суму до сплати.

Крім цього, ревізор повинен перевірити обґрунтованість оформлення актів на розбіжності за кількістю, асортиментом, якістю в документах постачальника і фактично при прийманні, своєчасність пред'явлення претензій до постачальників чи транспортної організації.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей ревізор вивчає правильність їх оцінки (договірні ціни, транспортно-заготівельні витрати на придбання матеріальних цінностей, їх розподіл по групах матеріальних цінностей, облік та розподіл відхилень від облікових цін).

Як свідчать матеріали проведених ревізій, до основних порушень слід віднести: запущеність аналітичного обліку, «вуалювання» операцій про отримання матеріальних цінностей (матеріали в дорозі, на відповідальному зберіганні), несвоєчасність оприбуткування матеріальних цінностей; завищення договірних цін, необґрунтованість включення до складу транспортно-заготівельних витрат, які відносяться на собівартість придбання окремих видів матеріальних цінностей; наявність прихованих нестач, крадіжок, втрат і псування матеріальних цінностей, порушення податкового обліку витрат на придбання матеріальних цінностей.

87. Перевірка операцій з витрачання матеріальних запасів.