Послідовність і основні напрями контролю.

1. Перевірка на кінець місяця відповідності загального підсумку вибуття та залишків матеріалів по всіх структурних підрозділах (матеріально відповідальних особах) з кредитовими оборотами та залишками на кінець місяця по рахунках матеріальних цінностей у Головній книзі рахунків.

2. Перевірка операцій з відпуску матеріалів у виробництво:

а) документації операцій (у межах установлених лімітів по нормах, понад норм, при заміні матеріалів);

б) перевірка обґрунтованості встановлених норм витрат на виробничий процес.

Вибіркові інвентаризації залишків матеріалів у цехах, відділеннях дають можливість установити наявні надлишки матеріалів на цехових складах або в незавершеному виробництві. Ефективним прийомом установлення фактів завищення норм витрат є контрольний запуск сировини, аналіз даних про витрати за кілька звітних періодів.

3. Перевірка операцій з відпуску матеріалів на інші цілі:

а) невиробничі потреби підприємства;

б) при реалізації матеріалів іншим підприємствам у рахунок виплати заробітної плати працівникам, безкоштовної передачі окремим організаціям чи фізичним особам.

4. Перевірка правильності оцінки при списанні витрат матеріалів.

Треба врахувати, що в аналітичному обліку матеріали обліковуються за договірними, покупними цінами в розрізі їх номенклатури з відокремленням транспортно-заготівельних витрат на їх придбання по підгрупах матеріальних цінностей. Таким чином, щоб оцінити за фактичною собівартістю матеріальні витрати в розрізі їх фактичного цільового використання, треба розподіляти транспортно-заготівельні витрати щомісяця. При здійсненні контролю вивчається обґрунтованість включення витрат до складу транспортно-заготівельних, а потім — правильність їх розподілу за місяць на залишок матеріалів на кінець місяця та на обсяг використаних матеріалів за напрямами витрачання (виробниче, невиробниче споживання, реалізація матеріалів, безкоштовна передача іншим організаціям), застосовуючи метод техніко-економічних розрахунків.

5. Перевірка правильності відображення операцій по списанню матеріальних цінностей в обліку. Ревізор керується П(с)БО 9, Ж-5, 5А по рах. 23, 24, 91 – 94, 99, 374.

Завершуючи перевірку при документальному контролі господарських операцій з вищевказаних напрямів ревізії, ревізор перевіряє правомірність бухгалтерських записів методом аналізу змісту господарських операцій по первинних документах і кореспонденції бухгалтерських рахунків у журналах-ордерах №№ 5, 5А.

88. Особливості ревізії операцій з оприбуткування та витрачання матеріальних запасів при використанні ПОЕМ.

89. Методичні прийоми та способи контролю МШП.

Починається ревізія з вивчення організації і постановки бухгалтерського обліку МШП у бухгалтерії і структурних підрозділах підприємства.

Послідовність і напрями контролю:

1. При вивченні організації і постановки обліку особлива увага звертається на закріплення МШП за конкретними відповідальними службовими особами в місцях їх зберігання чи використання, наявність маркування (жетони, штампи), правильність оформлення документами операцій при експлуатації МШП та їх оперативного обліку.

2. При перевірці операції з оприбуткування МШП треба визначити правильність класифікації окремих об'єктів згідно з їх класифікаційними групами, встановленими з урахуванням функціонального призначення засобів праці та ціни одного предмета (предмети довгострокового використання вартістю до 500 грн. за одиницю, малоцінні вартістю до 10 грн. за одиницю, виробничого чи невиробничого використання).

3. Контроль стану запасів МШП. Рівень забезпечення МШП виробничого процесу вивчається за допомогою методичних прийомів аналізу запасів з номенклатури груп на складі і в експлуатації станом на перше число по кварталах року на підставі даних оборотних відомостей з рахунку 22, карток чи книг оперативного обліку в місцях експлуатації (цехах, відділах, бригадах).

4. Перевірка операцій з видачі та списання спеціального одягу і спеціального взуття працівникам підприємства:

а) нормативна перевірка правомірності безкоштовного забезпечення працівників підприємства спецодягом;

б) дотримання нормативів видачі з номенклатури видів спеціального одягу на одного працівника та термінів їх використання.

Вивчаючи операції з видачі спеціального одягу та спеціального взуття, ревізор керується діючими на підприємстві нормами видачі, термінами використання та переліком працівників, яким вони можуть бути видані безкоштовно, установлює випадки передчасної заміни, неправомірної їх видачі окремим працівникам, а також матеріальні збитки підприємства в результаті використання таких МШП не за призначенням чи підміни нових предметів тими, що були в користуванні.

5. Перевірка правильності нарахування зносу МШП та включення його у виробничі витрати.

Треба мати на увазі, що підприємство самостійно встановлює, який метод нарахування зносу МШП йому застосовувати щодо окремих класифікаційних підгруп номенклатури МШП, але при дотриманні принципу незмінності методології, протягом поточного року.

6. Перевірка операцій по списанню МШП (К-т 22). Детально перевіряється оформлення актів на списання та оприбуткування матеріалів від ліквідації.

7. Контроль правильності відображення в обліку здійснюється методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків на підставі змісту відображеної господарської операції в первинних документах.

Особлива увага звертається на правильність відображення ПДВ, обґрунтованість виправлень, як здійснювалось коригування допущених помилок за минулі періоди часу.

8. Контроль правильності відображення операцій з МШП у податковому обліку. Дані про залишки МШП на початок і кінець звітного кварталу відображаються в складі податкової звітності по податку на прибуток (відомість про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів), їх приріст або убування зменшує або збільшує валові витрати звітного періоду, отже, і впливає на обсяг бази оподаткування. Тому при виявленні розбіжностей треба встановити їх причини, скласти додаток до акта перевірки, де узагальнити дані про виявлені порушення з визначенням рівня їх впливу на оподаткування податком на прибуток.

90. Завдання, напрями і джерела ревізії витрат основної д-ті.

Основні завдання ревізії:

1) установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт 5 послуг, методики їх облікового процесу;

2) розробити заходи впливу для їх ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних службових осіб.

Джерела інформації:

· первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. п.;

· облікові реєстри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об'єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, журнал-ордер № 5, Книга головних рахунків по рахунках 23, 24, 25, 90, 91, 92, 93);

· нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошторис на загальновиробничі та загальногосподарські витрати, статистична звітність з окремих показників річного звіту

· дані податкового обліку про валові витрати на виробництво.

Напрями ревізії:

1. ревізія основних витрат на вир-во

2. перевірка загальновиробничих витрат

3. перевірка правильності визначення виробничої с/в продукції, робіт, послуг

4. контроль фактичної виробничої с/в реалізованої продукції, робіт, послуг

5. контроль адміністративних витрат

6. контроль витрат на збут продукції

91. Контроль основних прямих витрат на вир-во продукції, робіт (послуг).

Основні напрями ревізії:

1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво. Здійснюючи контроль матеріальних витрат, треба визначити обґрунтованість включення їх до виробничих витрат:

а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;

б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії і т. п.);

в) правомірність включення витрат на тару;

г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їх оцінки, подальше їх використання.

2. Важливе місце в структурі витрат на виробництво займають витрати на оплату праці. В умовах ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри, порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу під-ва у тому числі і премії за виробничі результати, що стимулюються, на компенсації по оплаті праці у зв’язку з підвищенням та індексацією заробітної плати в межах норм передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці працівників, що не є в штаті підприємства.

При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат виробництва в розрізі об'єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їх виникнення (центрами витрат) та за видами продукції (по кожному найменуванню виробів на дебет відповідних субрахунків до рахунку 23 «Виробництво»). Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства по об'єктах витрат.

3. Тісно пов'язані із витратами на оплату праці витрати на обов'язкове державне соціальне страхування працівників (збір у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості населення). Обґрунтованість їх включення до безпосередніх основних витрат на виробництво визначається методами нормативної та арифметичної перевірки їх обсягів, виходячи з нормативних ставок нарахування і уточнених обсягів витрат на оплату праці як бази для розрахунку по даних групувальної відомості розподілу заробітної плати в розрізі об'єктів витрат. При виявленні фактів завищення або заниження обсягів витрат на оплату праці в розрізі об'єктів треба обов'язково визначити обумовлені взаємопов'язані відхилення щодо такої групи витрат.

4. Перевірка інших безпосередніх витрат. До них належать надані основному виробництву послуги допоміжного виробництва, субпідрядних організацій у частині витрат, які безпосередньо за технологією, виробничого процесу є його складовою або пов'язані з обслуговуванням конкретного об'єкта витрат (плата за оренду спеціального устаткування, експертизу, сертифікацію продукції і т. п.), витрати на відрядження працівників.

При здійсненні контролю застосовують такі методичні прийоми і способи: візуальна перевірка оформлення і достовірності первинних документів та аналіз їх змісту щодо виду витрат на конкретний об'єкт та договорів з організаціями-виконавцями послуг, робіт, плановими калькуляціями; нормативна перевірка дотримання встановлених норм відшкодування витрат на відрядження; техніко-економічні розрахунки обсягів витрат; перевірка правильності кореспонденції бухгалтерських рахунків на підставі аналізу змісту первинних документів.

92. Контроль загальновиробничих витрат.

Основні напрями контролю:

1) вивчення та оцінка виконання кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат (за рік, у розрізі кварталів, окремих статей витрат) методом аналізу даних аналітичного обліку з рахунку 91

2) перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загальновиробничих і загальногосподарських і конкретних статей витрат:

а) по оплаті праці апарату управління;

б) по відрахуваннях на обов'язкове державне соціальне страхування, у спеціальні позабюджетні державні фонди, нарахуваннях податків у бюджет, установлених чинним законодавством;

в) по нарахуванню, амортизації основних фондів;

г) на поточний і капітальний ремонт основних фондів;

д) на послуги зв'язку, комунальні послуги;

3) перевірка правильності визначення загального обсягу місячних витрат;

4) перевірка правильності розподілу накладних витрат на об'єкти основного виробництва, невиробничого споживання.

Таким чином, контроль віднесення витрат на виробництво в частині загальновиробничих і загальногосподарських витрат здійснюється методом нормативної перевірки щодо правомірності включення до складу таких витрат на підставі вивчення первинних документів про такі витрати.

Важливе місце в контролі займає візуальна перевірка наявності і достовірності первинних документів про витрати:

• на поточний і капітальний ремонт основних фондів як власних, так і орендованих чи зданих в оренду іншим підприємствам, організаціям;

• на відрядження працівників за кордон;

• на послуги, які надаються на підставі господарських договорів.

93. Контроль адміністративних витрат.

Адміністративні витрати складають 40 %, регулюються П(с)БО 16.

Основні напрямки контролю:

1) оцінка виконання кошторисів адміністративних витрат

2) перевірка обґрунтованості, достовірності, правильності включення до групи адміністративних витрат в цілому та по статтях витрат

3) перевірка правильності відображення адміністра-тивних витрат в поточному БО і податковому обліку (методи нормативно-правової перевірки, методичні прийоми аналізу даних, методи логічної перевірки даних про витрати підприємницької д-ті, застосування техніко-економічних розрахунків)

94. Контроль виробничої с/в продукції, робіт, послуг.

Основні напрями контролю включають:

1) перевірку правильності оцінки обсягів незавершеного виробництва на кінець місяця;

2) перевірку обґрунтованості і правомірності включення витрат до складу витрат майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат (рахунки 39, 47);

3) перевірку розрахунку фактичних витрат на виробництво за видами продукції, що виробляється підприємством, видами виробничої діяльності (видами робіт чи послуг, що виконуються підприємством на сторону, а також для непромислових господарств свого підприємства);

4) перевірку правильності ведення податкового обліку валових витрат на виробництво як узагальнення облікової інформації з різних журналів-ордерів (№№ 1, 3, 5) за звітний період для складання декларації про прибуток.

Здійснюючи контроль достовірності даних про наявність незавершеного виробництва, його реальні обсяги, ревізор вивчає особливості напряму і сфери підприємницької діяльності, проводить під час ревізії інвентаризацію незавершеного виробництва, може застосовувати прийоми експертної оцінки спеціалістами по об'єктах витрат. Відповідно до чинного законодавства про оподаткування прибутку підприємств обсяги матеріальних витрат у складі незавершеного виробництва впливають на рівень оподаткованого за звітний квартал доходу. Занижуючи обсяги незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу, підприємство фактично завищує валові витрати і занижує дохід підприємства, оподаткований податком на прибуток.

95. Перевірка витрат на збут продукції.

Витрати на збут складають 40 %, регулюються П(с)БО 16.

Основні напрямки контролю:

1) оцінка виконання кошторисів витрат на збут

2) перевірка обґрунтованості, достовірності, правильності включення до групи витрат на збут в цілому та по статтях витрат

3) перевірка правильності відображення витрат на збут в поточному БО і податковому обліку (методи нормативно-правової перевірки, методичні прийоми аналізу даних, методи логічної перевірки даних про витрати підприємницької д-ті, застосування техніко-економічних розрахунків).

96. Основні напрями і об’єкти ревізії фактичної виробничої с/в реалізованої продукції.

Основні напрями контролю:

1. Контроль розрахунку фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції. Для цього вивчають дані розрахунку фа­ктичної собівартості готової продукції за поточний місяць та її залишки на початок і кінець місяця, використовуючи дані дода­ткових зведених відомостей до журналів-ордерів №№ 5, 5А. Основні порушення при цьому виникають через неправильний розподіл фактичних відхилень від облікових цін на обсяг реалі­зації продукції поточного місяця на залишок готової продукції на кінець місяця.

2. Перевірка правильності визначення і віднесення в дебет рахунку 90 «С/в реалізації» нарахувань по ПДВ, акцизного збору (якщо ця продукція оподатковує­ться). Обсяг цих податків за місяць визначається, виходячи з даних обсягів реалізації продукції, показаних у журналах-ордерах № 5, 5А. При наявності завищених або занижених обсягів ПДВ стосовно оборотів з фактичної реалізації продукції детально вивчають причини таких відхилень (допущені помилки за ми­нулі періоди, донарахування за матеріалами контролю Держав­ної податкової адміністрації тощо).

3. Перевірка правильності віднесення в Д-т 90 нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

4. Перевірка правильності коригування фактичної виробничої с/в реалізованої продукції, при наявності повернення покупцями раніше відвантаженої продукції, як такої, що не відповідає умовам договору і наявності претензії чи нестачі.

5. Контроль відображення в обліку фактичної виробничої собівар­тості реалізованої продукції (дебет рахунку 90).

На заключній стадії контролю за кожен день проводиться пе­ревірка правильності визначення і відображення фактичної пов­ної собівартості реалізованої продукції в системі рахунків бухгал­терського обліку за методом перевірки кореспонденції рахунків у журналах-ордерах № 5, 5А з даними змісту первинних документів, на підставі яких вони складені. Обов'язково підлягають перевірці на відповід­ність методом порівняння, арифметичних розрахунків підсумкові дані журналів-ордерів і Книги головних рахунків 5, 5А, що стосуються дебету рахунку 90.

97. Контроль правомірності підприємницької д-ті під-в і організацій.

Контроль правомірності здійснення підприємницької діяль­ності. На початку ре­візії підприємства, застосовуючи методи обстеження та норма­тивної візуальної перевірки, перевіряється дотримання Закону України «Про підприємництво», наявність і достовірність доку­ментів на право займатися підприємницькою діяльністю та ведення БО на під-ві (уста­новчі документи, свідоцтва про реєстрацію як платників подат­ків, про сертифікацію продукції, ліцензії). З’ясовується політика щодо обґрунтованості вибору правильності застосування методів обліку.

98. Напрями контролю обсягів вир-ва продукції.

Контроль обґрунтованості програми випуску починається з аналізу залишків готової продукції за вартістю і номенклатурою готової продукції. Як джерела інформації використовуються: роз­рахунки обсягів виробництва за програмою і договорами замовників-покупців; дані оперативного обліку відділу збуту; групу­вальні відомості обліку випуску готової продукції; оборотні ві­домості про залишки готової продукції на складі на перше число звітного періоду. Методами нормативної перевірки і техніко-економічних розрахунків здійснюється контроль узгодженості обсягів виробничої програми з обсягами, визначеними відповідно до договорів з покупцями-замовниками. При незабезпеченні об­сягів випуску продукції таким договорам треба встановити, які заходи проводить підприємство, здійснюючи пошук покупців, ринків збуту (організація виставок, реклама і т. д.). Якщо обсяги, розраховані по договорах, перевищують запланований випуск продукції, то встановити, чи забезпечений такий випуск продук­ції матеріальними і трудовими ресурсами, потужностями устат­кування цехів, чи наявна програма з упровадження нового техно­логічного устаткування.

99. Ревізія обсягів реалізації продукції, робіт, послуг.

Послідовність і напрями контролю:

1. Загальна оцінка виконання плану реалізації підприємством та в розрізі договорів з покупцями по звітних періодах року (ме­тоди аналізу даних про виконання договорів з покупцями).

2. Перевірка виконання графіка відвантаження готової продук­ції покупцям-замовникам:

а) перевірка організації обліку у відділах збуту за відванта­женням продукції покупцям. Достовірність обліку контролюється методом порівняння показників накладних на відвантаження з дани­ми оперативного обліку відділу збуту;

б) перевірка своєчасності відвантаження готової продукції методом порівняння даних про випуск продукції та її від­вантаження по датах місяця, ураховуючи обсяги залишків на складі, візуальної перевірки документів (розпоряджень, товарно-транспортних накладних).

3. Перевірка своєчасності здачі первинних документів про відвантаження продукції покупцям до бухгалтерії (метод порів­няння дати звіту і дати відвантаження).

4. Перевірка своєчасності і правильності оформлення платіж­них документів для розрахунків з покупцями (рахунків-фактур, платіжних доручень-вимог фінансовим відділом, бухгалтерією). Застосовується метод візуальної перевірки реквізитів документів, аналіз листування з покупцями, арифметична перевірка обсягів за вартістю, договірних цін, ПДВ.

5. Перевірка дотримання методики бухгалтерського та подат­кового обліку, достовірності даних про розрахунки з покупцями та обсяги реалізації продукції:

а) перенесення залишків з рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» з минулого місяця на початок поточно­го місяця, відповідність їх даних Книзі го­ловних рахунків;

б) обґрунтованість бухгалтерських записів поточного реві­зованого місяця.

в) правильність ведення податкового обліку по ПДВ, вало­вих доходів по операціях з реалізації продукції (робіт, по­слуг).

6. Перевірка достовірності звітності (ф. 2) про фінансові ре­зультати, податкової звітності з обсягів реалізації продукції.