Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Предмет ні п фін мни її і. кін о нрава




Читайте также:
  1. II. Предметная и методическая компетентность
  2. VIII. Указатель имен и предметов.
  3. Анализ предметной области
  4. Аналіз показників матеріально-технічного забезпечення і використання предметів праці
  5. Билет №1 Социально-культурное творчество как общественное явление и объект регулирования. Предмет и задачи курса, методы исследования.
  6. Бухгалтерский учёт в системе управления деятельностью организации, его предмет и метод
  7. В конкурсе на получение образовательного гранта учитываются баллы по казахскому или русскому языку (язык обучения), истории Казахстана, математике и предмету по выбору.
  8. В. Бачення обома очима об’ємного зображення предмету
  9. В. ПРЕДМЕТЫ, ИСПОЛЬЗУЕМЫЕ В САТАНИНСКОМ РИТУАЛЕ
  10. ВВОДНАЯ ТЕМА 1. ФИЛОСОФИЯ, ЕЕ ПРЕДМЕТ И ЗНАЧЕНИЕ

Предметом підпршмиицького права є специфічне коло сус­пільних відносин, що виникають у процесі або у зв'язку зі здій­сненням підприємницької діяльності її суб'єктами — носіями взаємопов'язаних прав і обов'язків, передбачених і забезпече­них законом. Відносини, то регулюються нормами підприєм­ницькогоправа, складаються на початковому етапі організації підприємницької діяльності (прийняття рішення про створення суб'єкта підприємницької діяльності, його державна реєстрацій, отриманий дозволів на початок роботи), тривають упродовж всього періоду її здійснення (отримання ліцензій, патентів, ук­ладення та виконання договорів різних ШВІВ,захист своїх інте­ресів в судових та інших державних органах) та закінчуютьсяу ш'язку з припиненням суб'єкта підприємницькоїдіяльності (відносини з визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, його ліквідація тошо).

Метод in input чинш.мни права

Метод підприємницького права, тобто спосіб впливу m відповідні відносини, зумовлений специфікою метолів тих га­лузей, норми яких належать до його складу. Наприклад, май нові відносини, що складаються в процесі зайняттяіпдприсм ніші.кою діяльністю, регулюються нормами різних галузей прана; відповідно й методи регулювання в кожному разі різні. А саме: метод владних розпоряджень — при плановому розпо­ділі матеріалів і коштів, що переважав при адміністративно-ко­мандному управлінні державним сектором (адміністратишіе право); метод заборони під загрозою покарання — при злочин­них посяганнях на власність (кримінальне право); метод дого­вору — при безпосередньому провадженні підприємницької ді­яльності її суб'єктів, які вступають у майнові правовідносини як рівноправні сторони (цишльне право); метод рівноправ'я — при регулюванні майнових відносин між подружжям, то вини­кають у разі поділу майна суб'єкта підприємницької діяльнос­ті, заснованого на базі спільного сумісного майна подружжя (сімейне прано) та ін.Загальним методом підприємницького


права є переважно дозвільний метод (для суб'єктів підприєм­ницької діяльності — «дозволено все, що не заборонено зако­ном»; для публічних органів влади — «дозволено те, що вста­новлено законом»).

2. Співвідношення підприємницького права з іншими галузями права



Підприємницькепрано — комплексна підгалузь. З кожної класичної галузі підприємницьке право запозичає відповідні правовінорми, що прямо або опосередковано регулюють відно­сини, які складаються у зв'язку із зайняттям підприємницькою діяльністю.

У складі підприємницького права переважають норми адмі­ністративного і цивільного права. До норм адміністративного права, предметом регулювання якого є, зокрема, відносини у сфері управління, належать, наприклад, норми, шо регулюють порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяль­ності, порядок отримання ними ліцензій, патентів та інших дозволів тощо Норми цивільногоправа регулюють майнові та пов'язаніз ними немайнові відносини, що складаються в про­цесі зайняття підприємницькою діяльністю — порядок укладан­ня договорів, визначення їх сторін, момент виникнення право і дієздатності та інші питання.

Підприємницьке право також становлять норми фінансово­го (регулювання відносин, шо складаються у зв'язку зі сплатою податків та інших зборів за наслідками підприємницької діяль­ності), земельного (регулювання відносин, що складаються у зв'язку з оформленням прав на земельну ділянку для зайняття підприємницькою діяльністю) права. Норми сімейного права стають частиною підприємницького при розподілі майна суб'єкта підприємницької діяльності, створеного в шлюбі, між подружжям, а житлового — у разі купівлі або використання придбаного на інших підставах жилого приміщення для зайнят­тя підприємницькою діяльністю.



Нарешті, цілим блоком підприємницького права є норми відповідних галузей права, шо встановлюють відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності (наприклад, фінансову — фінансове,майнову — цивільне право), а також відповідальність засновників таких суб'єктів або їх посадових осіб (криміналь­ну — кримінальне, адміністративну — адміністративне право).

У теорії зазвичай ставиться питання про співвідношення підприємницького права із суміжними галузями господарсько-


го та комерційного нрава. Різниця полягає в обсягах відносин, що становлять предмет їх правового регулювання

Предметом правового регулювання господарського права є здебільшого відносини, що складаються у процесі виробництва (виготовлення) продукції, надання послуг, виконання робіт як виробничого, так і допоміжного, невиробничого характеру з метою задоволення всього спектру потреб суспільства, тобто під час здійснення господарської діяльності. Крім того, госпо­дарська діяльність може провадитися юридичними особами не­залежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності, а також фізичними особами — суб'єктами підпри­ємницької діяльності, як з метою, так і без мсти отриманий прибутку.

Предметом правового регулювання підприємницького права є підприємницька діяльність, шо визначається як самостійнії, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська ді­яльність, шо здійснюється суб'єктами господарювання (підпри­ємцями) з метою досягнення економічних і соціальних резуль­татів та одержання прибутку. Тобто вона є специфічним видом господарської діяльності, яка здійснюється від імені підприєм­ця, під його майнову відповідальність, на його власний ризик, обов'язковою ознакою якої є отримання прибутку.

Комерційна діяльність, в свою чергу, є елементом підприєм­ницької діяльності. Вона обмежується відносинами, які мають місце під час реалізації вже готової продукції, доведення її до споживача, і стосується виконання робіт та надання послуг, в тому числі посередницьких, щодо торгівлі, рекламних заходів, планування нових обсягів продаж, експортно-імпортних опера цій,опрацювання способів виходу на зовнішній ринок та ш

3. Джерела підприємницького праваДжерелами ПІДПРИЄМНИЦЬКОГОправа є нормативно-иравові акти, шо регулюють відносини у сфері зайняття підприємниць­кою діяльністю.

Джерела підприємницького права за ознакою юридичної си­ли нормативно-правових актів мають 4 рівня:

1) конституційне регулювання відносин у сфері підприєм­
ництва;

2) міжнародно-правове регулювання;

3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікова­
них нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших ак­
тів, що мають силу закону;


4) регулювання підприємницьких відносин під/законними норма і іншими актами1.

І Конституційне регулювання відносин у сфері підприєм­ництва здійснюється на основі Конституції України — акта, що має найвищу юридичну силу. Вона, зокрема, встановлює за­гальні принципи здійснення підприємницької діяльності, заз­начаючи у ст. 42, що кожен має право на підприємницьку ді­яльність, яка не заборонена законом.

2. Норми, за допомогою яких здійснюється міжнародно-пра­
вове регулюванняпідприємницької діяльності, містяться в між­
народних договорах України,
згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України. При цьому під міжнародним дого­
вором України розуміється договір, укладений у письмовій
формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародно­
го права, який регулюється міжнародним правом, незалежно
від того, міститься договір в одному чи кількох пов'язаних між
собою документах,і незалежно віл його конкретного наймену-
иання (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

3. Основним джерелом права у правовій державі є закони.
Базовим нормативним актом у сфері підприємництва, що

має силу закону, є ГК. Саме він визначає основні засади госпо­дарювання в Україні, містить загальні положення щодо госпо­дарських зобов'язань, відповідальності за порушення у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання тощо, тобто регулює господарські від­носини, що виникають у процесі організації та здійснення гос­подарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Кодекс містить і положення щодо суб'єктів господарюван­ня — фізичних та юридичних осіб, організаційно-правові фор­ми останніх, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господар­ської (в тому числі підприємницької) діяльності. Крім ГК, нор­мативну базу щодо організаційно-правових форм суб'єктів під­приємницької діяльності становлять закони України від 19 ве­ресня 1991 р. «Про господарські товариства», від 14 лютого 1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство», від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство». Відноси­ни кооперації додатково врегульовані законами України від

1 Див.Підпрш ммішьке право України / За ред. Р В. Шишки. - Харків.2000 — С 54.


10 квітня 1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію», від 10 липня 2003 р. «Про кооперацію».

Специфічну групу становлять нормативно-правові акти, що регулюють порядок легалізації (легітимації) суб'єктів підпрін м іпшької діяльності до яких насамперед належать закони Украї­ни від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», від 19 грудня 1995 р. • Про державне регулювання виробництваі обігу спирту етило­вого, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюно­вих виробів», від 23 березня 1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від І червня 2000 р. «Про ліцензування ііснних видів господарської діяльності» n in.

Серед кодифікованих нормативних актів (кодексів) найваж­ливіша, після ГК, роль у сфері правового регулювання підпри­ємницької діяльності належить ЦК. Регулюючи особисті не­ма» нові та майнові відносини (цивільні відносини) відповід­них учасників, він встановлює загальні положення щодо фі-зичкихосіб, в тому числі тих, що мають статус суб'єктів під­приємницької діяльності, шодо юридичних осіб та їх органна ційно-иравових форм, щодо угод (правочннів) та інституту представництва, норми зобов'язального права та щодо недого-вірних зобов'язань.

4. Систему підзаконних нормативних актів очолюють укази Президента України — нормативні акти, що видаються на осно­ві Конституції і законів України. Наприклад, з метою ефектив­ного використання можливостей підприємництва для розвитку національної економіки Президентом України 3 липня 1998 р. був виданий Указ № 727/98 «Про спрощену систему оподатку­вання, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Указами також встановлюється компетенція окремих держав­них органів, в тому числі таких, що здійснюють захист прав суб'єктів підприємницької діяльності (див. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затверджене Указом Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/2000).

Нормативні акти Кабінету Міністрів України (постанови та розпорядження) шімають наступну сходинку в ієрархії иідза-конних нормативних актів. Це означає, що їх положення по­винні відповідати положенням Конституції, міжнародних дого­ворів України, законів і актів Президента України. Зазвичай нормативні акти Кабінету Міністрів України конкретизують,


уточнюють положення вищенавелених актів, якщо про це є від­повідне застереження в документах вищої юридичної сили.

Так. наприклад, згідно з ч. 5 ст. 10 Закону «Про ліцензуван­ня певних видів господарської діяльності» для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до зая­ви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України На виконання цієї вимоги 4 липня 2001 р. Кабінет Міністрів Укра­їни постановою№ 756 затвердив Перелік документів, які дода­ються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господар­ської діяльності.

Нормативні акти органів виконавчої влади — постанови, на­кази і розпорядження органів виконавчої влади, їх посадових осіб — приймаються на основі і на виконання Конституції, за­конів, указів Президента України та нормативних актів Кабіне­ту Міністрів України, а отже, повинні відповідати їм Вони ма­ють велике значення як галузеві нормативніакти. Так, з метою використання єдиної методики обліку платників податків і збо­рів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби наказом Державної податкової алміністрації України від 19 лютого 1998 р. № 80 була затверджена Інструкція про поря­док обліку платників податків; для посилення митного контро­лю за здійсненням зовнішньоекономічноїдіяльності суб'єктів господарювання наказом Державного митного комітету Украї­нивід 31 травня 1996 р. № 237 був затверджений Порядок ве­дення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в мит­них органах та ін.

4. Поняття та ознаки підприємницької діяльності (підприємництва)

Поняття підприємницької діяльності (підприємництва)

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнен­ня економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Характеристика підприємницької діяльності (підприємництва)

І. Підприємниці но є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами Украї­ни, на вибір підприємця (ст. 45 ГК). Також фізичні особи ма-


ють можливість зареєструватись як громадяни — суб'єкти під­приємницької діяльності і провадити таким чином діяльність без створення організації.

По-друге, зважаючи на передбачений ч. 1 ст. 44 ГК принцип вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльнос­ті, підприємці мають право здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд прий­маючи відповідні рішення, що не суперечать законодавству.

2. Підприємництво є ішшлнтном діяльністю. Це означає, що
зайняття підприсмнииькою діяльністю є добровільним вчинком.
Жоден державний орган, недержавна організація, посадова осо­
ба не можуть примусити особу до зайняття підприємницькою ді­
яльністю. Проте це не означає, що особа не може бути приму­
шена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (нап­
риклад, за договором, укладеним в процесі провадження підпри­
ємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою
і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності
(наприклад, зобов'язань зі сплати податків).

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Чітких
кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів пот­
рібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася під­
приємницькою) законодавством не встановлено. У цьому разі
можливо застосовувати Декрет Кабінету Міністрів України від
17 березня 1993 р. № 24-93 «Про податок на промисел», за
змістом ст. 1 якого систематичним вважається продаж вироб­
лених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів,
який здійснюється більше чотирьох разів протягом календар­
ного року1.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це озна­
чає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розра­
хункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та
інших правил здійснення господарської діяльності підприємс­
тво та приватний підприємець самостійно несуть відповідаль­
ність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт під­
приємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і нега­
тивні наслідки підприємницької діяльності. Підтвердженням
цього є положення ЦК, що встановлюють самостійну відпові­
дальність фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльнос­
ті (ст. 52) та юридичної особи (ст. 96) за зобов'язаннями.

Див.: Аксенов И., Платонов С. Что такое предпринимательство? // Предпринима­тельство, хозяйство и право. — 1996. — N» 7. — С. 3.


пов'язаними з їх підприємницькою діяльністю. За загальними правилами ч. З ст. 96 цього Кодексу учасник (засновник) юри­дичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної осо­би, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учас­ника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

5. Підприємництво є господарською діяльністю. Цс означає,
що, не зважаючи на свою специфіку, підприємницька діяль­
ність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська
діяльність».

Згідно зі ст. З ГК під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного вироб-ніщгна, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

6. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами гос­
подарювання (підприємцями). Іншими словами, підприєм­
ницька діяльність провалиться фізичними та юридичними осо­
бами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності
у порядку, встановленому законодавством. Це означає, що під­
приємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, так
і фізичні особи, які набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності за правилами Закону «Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються еконо­
мічні й соціальні результати.

Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середови-ща, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Малий і середній бізнес лає нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфіка­ції працівників,їх ініціативу і творчість, загалом сприяє вижи­ванню населення в кризові періоди. Поступове зміцнення суб'єктів підприємництва, їх прибутковість закладає додаткову фінансову базу для такої соціально корисної діяльності, як бла­годійництво та спонсорство.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибут­
ку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання при­
бутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця ме­
та, як правило, знаходить своє вшображення в установчих до­
кументах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується,


виходячи з характеру його діяльності1. За цією ж ознакою під­приємницька діяльність відмежовується від поняття господар­ської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за ос­новну мету.


Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 6; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты