Термінів та понять 4 страница

Типове – естетична категорія, що виражає єдність загального та індивідуального у конкретному образі. Риси характеру, спільні для певної групи людей або класу, називають типовими, тобто характерними. Типовими можуть бути не тільки риси характеру героя, а й певні життєві явища, обставини.

Травестія (італ. - перевдягати) – різновид жартівливої, бурлескної літератури, в якій відомий твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється, “перелицьовується” у твір комічний з використанням побутової лексики, жаргонних зворотів тощо.

Трагедія (грец., букв. – козлина пісня) – драматичний твір, предметом відображення в якому є глибокі суперечності суспільного або особистого життя. В основі Т. лежить гострий непримиренний конфлікт, який здебільшого завершується загибеллю героя у зіткненні з непереборними силами. Конфлікт Т. має глибокий філософський зміст, відзначається високою напругою психологічних переживань героя.

Трагічне – естетична категорія, що характеризує нерозв’язний на даному етапі суспільно-історичний чи особистісний конфлікт, який супроводжується стражданнями, втратами, навіть загибеллю людей.

Традиція (культурна пам’ять) (від лат. - передача) – зв’язок між старими і новими явищами життя чи літератури; свідома орієнтація на художні цінності минулого; елементи культурного надбання, які передаються з покоління в покоління і зберігаються довгий час. Може проявлятися як повтор чи варіювання художніх досягнень минулого, аж до повної тотожності, або творча, вибіркова переробка попереднього художнього досвіду, його збагачення і розвиток.

Тропи (від грец. – мовний зворот) – спеціальні засоби образної мови. Вони творять словесний образ різними формами, але завжди служать мистецькому описові й оцінці певного явища.

У

„Украинский альманах” – перший в Україні літературний альманах, виданий у 1831 р. в Харкові І.Срезневським та І.Розковшенком за участю групи харківських романтиків. До нього було вміщено народні пісні та думи, українські вірші Л.Боровиковського, переклади „Полтави” О.Пушкіна та „Конрада Валенрода” А.Міцкевича, здійснені О.Шпигоцьким, а також дебютні поезії Є.Гребінки та П.Морачевського. Статті наукового та літературно-критичного змісту, опубліковані у альманасі, зокрема „Мысли и замечания” І.Срезневського, відзначалися серйозними філософсько-лінгвістичними роздумами про особливості, етапи розвитку і вдосконалення української мови.

„Украинский вестник” — літературно-художній, науковий та громадсько-політичний щомісячник, що виходив у Харкові протягом 1816 - 1819 р.р. (закритий за розпорядженням цензури). Ініціатором видання був І.Срезневський, а редакторами-видавцями – викладачі Харківського університету Р.Гонорський і Є.Філомафітський, а також Г.Квітка-Основ’яненко. Журнал публікував статті з історії України та Росії, етнографічні матеріали, статті, у яких порушувалися питання політичного та суспільного устрою, а також переклади з європейських мов.

„Украинский журнал” – літературно-науковий журнал, що видавався у Харкові з 1823 по 1825 рр. за редакцією викладача Харківського університету О.Склабовського. У ньому були науковий та художній відділи, а також відділи політичних відомостей та огляду столичних журналів. Основними пріоритетами стала публікація найновіших наукових теорій і відкриттів, а також матеріалів з української історії та літератури, краєзнавчих матеріалів. На сторінках журналу вперше в українській періодиці з’явилася спеціальна стаття, присвячена українській літературі, – „Некоторые замечания касательно истории и характера малороссийской поэзии” І.Кульжинського, у якій подавався огляд народнопоетичної творчості та писемної літератури від Г.Сковороди до І.Котляревського.

„Украинский сборник” – друкований орган, заснований І.Срезневським для систематичної публікації художніх творів українських письменників, народної творчості, архівних та історичних матеріалів. У 1838 р. в Харкові було здійснено видання першої книги збірника, у якій була вперше опублікована „Наталка Полтавка” І.Котляревського. У другій книзі – у 1841 році – було вміщено п’єсу І.Котляревського „Москаль-чарівник”.

Умовність (у літературі і мистецтві)– особливий спосіб художнього узагальнення дійсності, у якому свідомо порушується зовнішня життєподібність образів з метою наочного втілення глибинних сутностей життя. Фантастичні за своєю природою, умовні форми органічно притаманні всім видам мистецтва. Міра У. залежить від творчого методу митця.

„Утренняя звезда” – один із перших українських альманахів, виданих у Харкові в 1833 році І.Петровим за підтримки Г.Квітки-Основ’яненка та І.Срезневського. У двох книгах альманаху були вміщені уривки спогадів про Г.Сковороду І.Срезневського, уривки з „Енеїди” І.Котляревського, твори П.Гулака-Артемовського („Рибалка”, „Рибка”, „Батько та син”), байки Є.Гребінки, уривки з повістей Г.Квітки-Основ’яненка „Маруся”, „Салдацький патрет”, „Супліка до пана іздателя”.

Ф

Фабула (лат. – байка, розповідь, переказ, казка, історія) – один із невід’ємних чинників сюжету, схема хронологічно послідовного розвитку подій у художньому творі, без часових і просторових зміщень, авторських відступів тощо.

Фантастика (грец. – мистецтво уявляти) – незвичайні, неймовірні образи й картини, стихійно або свідомо витворені людською уявою на відміну від форм, сприйнятих із реальної дійсності. Іноді Ф. розглядають як специфічний художній метод.

Фейлетон (від франц. - аркуш) – невеликий сатиричний художньо-публіцистичний твір (здебільшого опублікований у періодичній пресі), в якому викривається певна особа або негативне суспільне явище.

Філософсько-публіцистичний відступ – відступ від розгортання сюжету в творі і висловлення письменником у публіцистичній формі своїх філософських поглядів. У таких відступах автор вступає у пряму розмову з читачем, пояснює зображуване, доводить закономірність чи винятковість певних подій.

Фольклоризм – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється у різних формах: як сюжетне запозичення, як введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, як переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів.

Фольклористика – наука про народну творчість – фольклор. Предметом Ф. є словесна, пісенна, музична, драматична колективна народна творчість.

Фольклорно-міфологічна течія романтизму – тематично-стильова течія українського романтизму 30-40-х років ХІХ ст. побутово-етнографічного характеру, представники якої вдаються до літературної обробки народнопісенних сюжетів, надають літературної інтерпретації народним повір’ям, легендам, переказам, поряд з авторськими широко користуються фольклорними образотворчими прийомами та засобами.

Фольклорно-історична течія романтизму – тематично-стильова течія українського романтизму 30-40-х років ХІХ ст., представники якої використовують народну творчість як джерело сюжетів і образів. Зображені історичні події набувають значення політичних алегорій і служать цілям національно-визвольної боротьби українського народу.

Фоніка (від грец. – той, що звучить), евфонія, милозвучність– звукова організація мови творів.

Х

„Харьковский Демокрит” – перший в Україні журнал-місячник сатири і гумору, що видавався студентами і викладачами Харківського університету протягом 1816 р. (вийшло шість номерів) До редакційної колегії входили В.Маслович, І.Срезневський та Г.Квітка-Основ’яненко.

Хорей (грец. букв. – танцювальний) – у силабо-тонічному віршуванні – двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

Хроніка (грец. - літопис) – розповідний, драматичний або документальний твір з послідовним (хронікальним) викладенням подій.

Ц

Цвинтарна поезія – течія в англійській ліриці середини ХVІІІ ст., що розвивалася у контексті сентиментального романтизму, зосереджувалася на осмисленні ірраціональних проблем буття, його нетривкості та марності. В українській літературній традиції Ц.п. представлена творчістю А.Метлинського.

Цезура (лат. - рубаю) – ритмічна пауза, що повторюється на певному місці усередині кожного відповідного рядка твору і ділить його на дві, три або більше частин.

Цензура (від лат.) - система державного нагляду за творами літератури, мистецтва, особистою кореспонденцією, у процесі якого можуть бути заборонені до оприлюднення певні твори, повідомлення або частини їх.

Церковнопарафіяльні школи – початкові школи при церковних парафіях. У Ц.-п.ш. навчали елементарної грамоти дітей селян та інших „нижчих” верств населення.

Цикл (грец. - коло) творів – твори, об’єднані якоюсь спільністю: темою, жанром, часом чи місцем дії (або написання), персонажами, формою подачі художнього матеріалу, стилем тощо.

Ч

Час у художньому творі – одна з форм художнього чуття і мислення; відтворюється словом у процесі зображення характерів, ситуацій, життєвого шляху героя тощо. Суттєво відрізняється від реального часу. Характеристики Х.ч. (стиснення – розгортання, статика – динаміка, дискретність – безперервність, об’єктивність – суб’єктивність тощо) зумовлені методом, напрямом, жанрово-родовою приналежністю, сюжетом твору, індивідуальністю автора.

Ю

„Южно-русский сборник” – український альманах, виданий у 1848 р. А.Метлинським у Харкові. Після передмови і статті про український правопис вміщено твори А.Метлинського („Бандура”, „Козачі поминки”, „Сирітка”, „Козацька смерть”), М.Петренка („Думи мої, думи мої...”, „Дивлюсь я на небо...”, „Слов”янськ” та інші), Г.Квітки-Основ’яненка („Щира любов”). Також подані біографічні довідки про кожного письменника

Я

Ява – в драматичному творі та частина акту (дії), в якій бере участь незмінна кількість дійових осіб. З появою на сцені кожного нового персонажа чи групи персонажів, що з’являються одночасно, розпочинається нова ява.

Ямб (від грец. – назва музичного інструмента) – у силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

ЗМІСТ

Передмова

Плани лекцій

Плани практичних занять

Література до курсу

Контрольні роботи

Теми рефератів

Тести з курсу

Перелік поетичних текстів для вивчення напам”ять

Екзаменаційна програма з курсу

Словник термінів і понять

[1] Публікувався під псевдонімами: Основяненко; Грицько Основ’яненко; Любопытный Аверьян, состоящий не у дел коллежский протоколист, имеющий хождение по тяжбенным делам и по денежным взысканиям; Мякушкин Евсттаратий; Мяикушкін Єфстафій Основяненко; Повинухин Фалалей; Повинухин Фалурден; Шестериков; Пампушкин, штаб-лекарь; Юноша из Белого Города;, Земляк ваш Основъяненко.