Терпеливість у зношені убожества

Очевидним є те, коли бракує нам дочасних благ і терпимо убожество, потрібно нам також багато терпеливості. Проте св. Августин говорить: "Хто не має Бога, немає нічого; хто має Бога, має все". Хто має Бога і єднається з Його волею, знаходить у Бозі всяке благо. Ось приклад св. Франциска Асизького: хоч босий, одягнений в плащ, позбавлений всього, але повторює "Мій Бог і Все моє", і вважає себе найбагатшим за всіх монархів землі.

Бідним є той, хто бажає тих благ, котрих не має. Але хто не бажає нічого і задовольняється своїм убожеством, справді є багатим. Про таких людей св. Павло говорить: "Нічого не мають, а все посідають" (2 Кор. 6, 10). Ті, котрі справді люблять Бога, нічого не маючи, мають все, бо коли бракує їм дочасних благ, кажуть: "Мій Ісусе, тільки Тебе мені вистарчає". І таким чином завжди щасливі.

Святі не лише терпеливо зносили своє убожество, але старалися ще відірватися від усього, щоб з'єднатися тільки з Богом. Якщо ми не вміємо відмовитися від усіх благ цієї землі, то принаймні будьмо задоволені тим станом, у котрому Господь бажає бачити нас. Не дбаймо лише про земні багатства, але про небесні, які безмірно переважають дочасні і тривають вічно. Даймо себе переконати словами св. Терези: "Чим менше будемо мати тут, тим більше отримаємо там".

Св. Бонавентура вважав, що багатство земних благ не є нічим іншим як тягарем для душі – узами, які перешкоджають їй піднестися до Бога. Навпаки, убожество, – як пише св. Іван Клімак, –буде дорогою без перешкод, котра веде до Бога. Господь говорить: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне" (Мт. 5, 3). Інші блаженства обіцяють небо людям лагідним і чистим серцем, але в майбутньому, зате це обіцяє убогим небо, значить небесну радість, вже тепер, у тому житті: "бо їхнє Царство Небесне". Слушно, адже убогі вже в цьому житті насолоджуються майбутнім раєм. Визначення вбогі духом стосується не лише тих, які позбавлені земних благ, але й тих, які навіть не прагнуть до них, а живуть задоволені, маючи тільки те, що потрібне для життя, як каже сам апостол Павло: "А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені" (1 Тм. 6, 8).

"О блаженне убожество, – взивав св. Лаврентій Юстиніан, – яке нічим не володіє і нічого не боїться! Завжди погідне і завжди в щедрості, бо кожна невигода, котру переживає, служить йому на користь душі". А св. Бернард пише: "Захланний бажає земних речей, як жебрак, а убогий погорджує ними як цар". Скуп'яга захланний, як жебрак, тому що ніколи не насититься бажаними благами, а убогий навпаки – буде неначе паном усього, погорджує багатством, бо нічого не бажає.

Одного дня сказав Ісус до св. Ангеліни з Фоліньо: "Якщо убожество не було б великим добром, я не вибрав би його для себе і не залишив би його частини моїм вибранцям". І справді: святі, дивлячись на убогого Ісуса, самі дуже полюбили убожество. Св. Павло пише, що бажання стати багатим – це диявольські тенета, що призвели до загибелі багатьох людей: "А ті, що хочуть багатіти, впадуть у спокуси та в тенета, і в безліч бажань безглуздій та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель" (1 Тм. 6, 9). О які ж нещасливі ті, які задля мізерних благ цього світу, втрачають безмежне Добро, яким є сам Бог!

Коли цісар Ліциній запропонував св. мученику Василію залишити Ісуса Христа і стати настоятелем його поганських священиків, той йому дуже слушно відповів: "Скажіть цісарю, коли б схотів дати мені всю свою імперію, не дав би мені стільки, скільки би мені перед тим відібрав, привівши до втрати Бога". Нехай вистачає нам самого Бога і також тих благ, якими Він нас обдаровує. Радіймо, коли ми убогі, бо саме тоді бракує нам того, чого бажаємо і чого не маємо: на цьому ж полягає вся наша заслуга. "Чеснота убожества, – каже св. Бернард, – не полягає в тому, щоб бути убогим, а в любові до убожества". Бо багато є убогих, але вони не люблять свого убожества, тому не мають заслуги у цьому.

Любов'ю убожества повинні відзначатися особливо особи монаші, котрі склали обіт убожества. Св. Бернард зауважує, що багато монахів бажає бути убогими, але не хочуть, щоб їм будь-чого бракувало. Тому св. Франциск Салезій твердить, що "вони бажають поваги, яка випливає з убожества, але не його невигод". їх також стосується те, що сказала бл. Саломеа, клариска: "Посміховищем ангелів і людей буде монахиня, яка, схотівши бути убогою, буде нарікати, що їй чогось бракує". Але так не поводяться добрі монахині: вони люблять убожество більше, ніж багатство. Дочка цісаря Максиміліана II, клариска боса, звана Маргарита від Хреста, з'являючись перед архикнязем Альбертом, своїм братом, у подертому габіті, так відповіла на його зауваження, що таке вбрання не пристойне для людини високого роду: "Брате, я більше щаслива в цьому лахмітті, ніж всі монархи, одягнені у свої пурпури". А св. Марія Магдалина Паційська каже: "Щасливі монахині, бо через святе убожество відірвані від усього і можуть сказати: "Господь –частка моєї спадщини" (Пс. 16, 5). Мій Боже, Ти є частиною моєї спадщини і кожного блага". А св. Тереза, отримавши щедру милостиню від одного купця, просила сказати йому, що його ім'я записане в книзі життя, а на знак цього буде позбавлений благ цієї землі. І дійсно так сталося: цей купець збанкротував і був убогим аж до смерті. Подібно, на думку св. Алойзія Гонзаги, нема певнішого знаку, що хтось буде серед вибраних, ніж тривання у страсі Божому і одночасно випробування муками та опущенням у цьому світі.

Певним чином втрата і смерть близьких, а також – приятелів є для нас випробуванням убожества. Тут необхідною є терпеливість. Деякі, втрачаючи якогось родича або приятеля, не вміють заспокоїтися; закриваються в домі і плачуть, віддаючись таким чином суму, стають нетерпеливі, майже неприступні. Я хотів би дізнатися від них, кому роблять приємність таким відчаєм і непоміркованим плачем? Богові? Ні! Бог бажає, щоб покірно підкорилися Його волі. Людині, яка покинула цей світ? Але ж ні! Якщо погубила себе, то ненавидить вас і ваші сльози, якщо ж спаслася і є вже в небі, то бажає щоб ви дякували Богові за неї. Якщо натомість є в чистилищі, хоче, щоб ви допомогли їй вашими молитвами і, єднаючись з Божою волею, стали святими, а колись, у майбутньому, її товаришами в раю. Чому служить цей великий плач? Преподобний отець Йосиф Караччіольо з чину театинів, коли помер у нього брат, сказав до своїх родичів, які не переставали плакати: "Досить, заховаймо ті сльози, щоб плакати з поважнішої причини: оплакуймо смерть Ісуса Христа, нашого Отця, Брата і Нареченого, котрий помер з любові до нас". В таких ситуаціях втрати найближчих слід вчинити як Йов, котрий, дізнавшись про вбивство своїх дітей, будучи повністю з'єднаним з Божою волею, так сказав: "Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне" (Йов. 1,21). Бог дав мені дітей і Бог взяв їх у мене. Те, що сталося, подобалося Богові, подобається також мені, тому завжди буду благословити Його.