Терпеливість у зношенні погорди від людей

Врешті – ми повинні вправлятися у терпеливості, а також виявляти любов до Бога у терпінні погорди виявленої нам іншими зі спокоєм.

Коли хтось віддасться повністю Богові, Бог сам влаштує це або дасть дозвіл на те, щоб був погорджуваний і переслідуваний людьми. Одного дня бл. Генрику Сузо з'явився ангел і сказав: "Генрику, досі ти умертвляв себе по–своєму, від сьогодні будеш умертвлятися так, як це сподобається іншим". Наступного дня, коли виглянув з вікна, побачив собаку, що тримав в зубах ганчірку, яку повністю пороздирав. Тоді почув голос: "Так і ти будеш шарпаний язиками людей". Нахилився і забрав це лахміття, зберігаючи його для своєї втіхи на час мук, які були йому пророковані.

Зневаги і наклепи – це бажані і розшукувані насолоди святими. Св. Филип Нері, проживаючи в домі св. Єроніма в Римі, протягом ЗО років був там багатьма дуже зневажений, але саме тому не хотів покинути його і перейти до нової ораторії, заснованої ним самим, де проживали його улюблені сини, котрі гаряче запрошували його туди, до того часу, аж сам Папа не наказав йому це. Св. Іван від Хреста, будучи змушений змінити клімат з приводу хвороби, яка пізніше довела його до смерті, відмовився від конвенту, де знайшов би більше вигод і доброзичливого собі настоятеля, а вибрав убогий монастир, де настоятелем був його недруг, котрий довший час, а навіть майже до його смерті, упокорював його і знущався над ним різним чином, навіть іншим монахам заборонив відвідувати його.

Ось як святі шукають нагоди, щоб бути більше принижуваними. Св. Тереза написала ось таку пам'ятну максиму: "Хто бажає досконалості, повинен бути добре уважним, щоб не жалітися, кажучи: "Вчинено мені те і те безпідставно..." Бо якщо не хочеш нести кожного хреста, а тільки той, що має раціональні підстави, то досконалість не для тебе". Чудова відповідь, що дав Христос св. Петрові мученику, коли той нарікав, на несправедливе своє ув'язнення, бо нічого злого не зробив: "А я що зробив, що мусів потім висіти на хресті, страждати і умерти за людей?"

Так робили й інші святі. Коли були зневажувані, то втішалися, бо Ісус також ради нас зносив ці зневаги! Коли св. Єлеазара дружина запитала, як він може терпіти стільки зневаг навіть від власних слуг, він відповів: "Роздумую про упокорення Ісуса і бачу, що вчинені мені зневаги є ніщо у порівнянні з тими, які Він витерпів для мене. І так Бог дає мені силу стерпіти у мирі". Для людини, яка не любить Бога, всякі зневаги, убожество, страждання і різні муки є нагодами, щоб більше віддалитися від Бога. Зате для люблячої особи вони є стимулами, щоб ще більше з Ними єднатися і ще більше любити Його: "Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити" (П. п. 8, 7). Навіть найтяжчі і найбільші терпіння не загасять полум'я любові, а навіть розпалюють його в серці, що не любить нічого, крім Бога.

Дехто може запитати: "Чому Бог обтяжує нас численними хрестами і радіє, бачачи наші страждання, упокорення, переслідування і муки від світу? Чому він подібний до жорстокого тирана, що з задоволенням дивиться на наші терпіння? Ні! Бог не є жорстоким тираном, а сповнений милосердя і любові до нас. Досить зауважити, що полюбив нас, жертвувавши своє життя. Правдою є, що радіє, коли бачить наші терпіння, але тільки з уваги на наше добро. Бо, терплячи тут, звільняємося від терпіння у майбутньому житті за провини, що вчинили перед Божою справедливістю. Радіє тим, бо таким чином не прив'язуємося до суєтних благ землі, подібно, як мати, яка хоче відлучити дитину від грудей, прикладає до них жовч, щоб їй викликати відразу до них. Радіє також тому, бо коли бачить, що терпеливо і покірно зносимо страждання, знає, що так виявляємо йому нашу любов. Це є його радістю, бо таким чином здобуваємо більшу славу в раю. З таких причин, а саме: тільки з милосердя і любові Господь тішиться, бачачи як терпимо.

Закінчимо цей розділ постановою розвивати в собі святу терпеливість у всіх наших муках. Мусимо бути переконані, що кожне страждання походить з Божих рук безпосередньо чи через людей. Коли нам особливо важко терпіти, дякуймо Господеві і приймаймо з радістю усе, що Він нам посилає – як втіхи, так і труднощі, бо все є для нашого добра: "Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро" (Рм. 8, 28).

Тим більше, коли нас щось мучить, варто глянути на страждання у пеклі, на які колись ми заслужили. Тоді всяке наше теперішнє страждання у порівнянні з муками в пеклі здасться нам непомірно меншим. Але найбільшою допомогою, більшою від будь–якого переконування у терпеливому зношенні кожного страждання, кожної зневаги і всяких прикростей, є молитва. А Божа допомога, що випливає з молитви, дасть нам таку силу, якої ми самі у себе не знайдемо. Так само робили святі: доручали себе Богові і завдяки цьому протиставлялися всяким мукам і переслідуванням.