Надія на небо

Як надія сприяє збільшенню любові до Бога, так само любов збільшує надію. Бо любов робить нас вибраними дітьми Бога. У природному порядку ми є творінням Його рук, але в надприродному вимірі, через заслуги Ісуса Христа, ми стали дітьми Бога і учасниками Божої природи, як пише св. Петро: "Нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи" (2 Пт. 1, 4). Якщо любов робить нас дітьми Бога, то, як наслідок, також дітьми раю, як каже св. Павло: "А коли діти, то й спадкоємці ж Божі" (Рм. 8, 17). Діти мають право проживати в домі Отця, дітям належить спадщина, і саме тому любов дає зріст надії на небо. Особи, які люблять Бога, не перестають невпинно кликати: " Прийди вже, прийди Царство твоє!"

Бог любить того, хто любить Його: "Я люблю тих, які мене люблять" (Прип. 8, 17), і ласками обдаровує тих, що шукають Його з любов'ю: "Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає" (Пл. Єр. З, 25). Внаслідок , хто більше любить Бога, більше довіряє Його доброті. А з цієї довіри і приязні, у святих народжується тривалий мир, вони завжди спокійні, навіть серед випробувань. Люблячи Ісуса Христа і знаючи, який Він щедрий у роздаванні дарів усім, що люблять Його, лише Йому довіряють і в Ньому знаходять відпочинок. Саме це спричинило, що наречена з "Пісні пісень" була багата насолодою, не любила, нікого іншого, крім Нього, і тільки в Ньому знаходила підтримку, знаючи, як Він вдячний тому, хто любить Його, тривала у повноті радості. Саме про неї написано: "Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись" (П. п. 8, 5). Правдою є також слова Мудреця: "От і прийшли до мене з нею разом усі блага" (Муд. 7, 11). Бо разом з любов'ю отримуємо всі блага.

Основним предметом християнської надії є Бог, Ним душа втішається у Царстві Небесному. Проте не думаймо, що радість з Богом у небі стане перешкодою для любові. Бо надія неба нерозривно з'єднана з любов'ю, яка удосконалюється в небі і там знаходить свою повноту. Любов є тим безконечним скарбом, який, – як говорить Мудрець, – робить нас Божими приятелями: "Вона бо для людей – скарб невичерпний. Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять" (Муд. 7, 14). Св. Тома пише, що фундаментом приязні є передача собі благ; приязнь, не будучи нічим іншим, як взаємною любов'ю між приятелями, вимагає взаємного свідчення собі добра, згідно з можливістю кожного: "Де нема взаємного давання собі дібр, – твердить цей святий, – там нема також приязні". Саме тому Ісус сказав своїм учням: "Називатиму вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого" (Ів. 15, 15). Зробив їх своїми приятелями і тому передав їм всі свої таємниці.

Ось що говорить св. Франциск Салезій: "Коли б існувала – хоч це не можливо – безконечна Доброта, тобто сам Бог, з яким ми не могли б мати нічого спільного, жодного зв'язку, єдності, напевно шанували б її більше, ніж самих себе. Хотіли б любити її, але не полюбили б її ніколи, бо любов вимагає єдності. Любов є приязню, яка ґрунтується на даруванні благ, і має на меті – єдність". Тому св. Тома Аквінський навчає, що любов не лише не виключає бажання нагороди, яку Бог приготовляє нам в небі, але велить нам бачити в ній головний предмет любові, тобто Бога, Який чинить Самого Себе насолодою блаженних у небі. "Бо головною прикметою приязні є те, що приятелі знаходять радість у взаємному володінні собою".

Про взаємну передачу собі дарів говорить наречена з Пісні пісень: "Мій любий – мій, а я його" (П. п. 2, 16). В небі душа повністю віддана Богові, і Бог повністю дає себе душі, наскільки лише вона до цього здатна, відповідно до міри своїх заслуг. Душа, знаючи свою ницість перед безконечною добротою Бога, знає, що Бог заслуговує безмежно більше на те, щоб бути любленим нею ніж вона на те, щоб бути любленою Ним. Тому більше бажає подобатися Богові, ніж власної насолоди. Більше радується власною відданістю Богові, щоб Йому подобатися, ніж з того, що Бог дарує себе їй повністю: це на стільки є для неї радістю, скільки розпалює її до повного віддання себе Богові зі ще сильнішою любов'ю. Радіє славою, яку Бог їй передає, але тільки для того, щоб прославляти самого Бога і збільшити його славу, скільки лише може. В небі душа, яка оглядає Бога, не може не любити Його з усіх сил. Бог також не може ненавидіти того, хто Його любить. Коли б Бог міг ненавидіти люблячу Його душу, що по суті не можливе, і коли б блаженна душа могла жити в небі без любові до Нього, вибрала б радше всі муки пекла, щоб тільки їй дозволено любити Бога, навіть коли б Він ненавидів її, а ніж життя без любові до Нього, хоч би могла радіти всіма іншими насолодами неба. Стається так тому, що душа, знаючи, що Бог заслуговує на її безконечно більшу любов, ще більше прагне любити Бога, ніж бути любленою Ним.