Андрій ПАТРУС-КАРПАТСЬКИЙ

Патрус-Карпатський Андрій Михайлович народився 29 березня 1917 р. у с. Теребовля Тячівської округи на Закарпатті (кол. Австро-Угорщина) в сім’ї хлібороба. По закінченні місцевої початкової та дворічної сільськогосподарської школи (1930 р.) поступив до Хустської гімназії, звідки 1935 р. був виключений за приналежність до підпільної комсомольської групи. Переїхавши до Мукачева, влаштувався на навчання в реальну російську гімназію, яку екстерном закінчив у 1937 р.
Того ж року обраний членом підпільного крайового комітету комсомолу, який направив його на роботу в редакцію газети «Голос молоді». Відтоді Патрус-Карпатський назавжди пов’язав своє життя з журналістикою. Редагував газету «Русский народний голос», що виходила в Ужгороді, затим — «Нову свободу» (Хуст), в яких друкував свої вірші, оповідання, нариси.
29 вересня 1939 р., після окупації Закарпаття хортистськими військами, рятуючись од переслідування угорських фашистів, нелегально перебрався на Велику Україну. Як члена Комуністичної партії, ЦК КП(б)У направив його на роботу в редакцію газети «Червоний кордон» (Кам’янець-Подільський), де він працював до початку Великої Вітчизняної війни.
26 червня 1941 р. Патрус-Карпатський добровільно вступив у ряди Червоної Армії. Закінчивши курси удосконалення командного складу (КУКС), воював у чині техніка-інтенданта на Південно-Західному фронті. В жовтні під час відступу з України в районі Лохвиці був поранений, а через місяць під Богодуховом контужений, після чого тривалий час перебував на лікуванні.
Влітку 1942 р. при формуванні Чехословацького армійського корпусу був направлений, як колишній громадянин Чехословаччини, в розпорядження генерала Свободи, який призначив його своїм перекладачем-ад’ютантом. У складі Чехословацького корпусу пройшов бойовий шлях від Бузулука до Праги. В травні 1945 р. за рішенням ЦК КП(б)У направлений на роботу в редакцію газети «Закарпатська правда».
Літературну діяльність Патрус-Карпатський розпочав у 1934 р. Першу збірку віршів «Плетью по сердцу» видав у 1927 р. в Ужгороді. Затим побачили світ його поетичні книжки «Мой клич» (Нью-Йорк, 1938), «Батьківщина кличе до бою» (Куйбишев, 1943), «Однієї матері ми діти» (Ужгород, 1946), «У сім’ї радянській» (Ужгород, 1947). Після цього в творчості поета настала вимушена тривала перерва.
В жовтні 1947 р. він був заарештований як соціально підозрілий елемент. На підставі вигаданих звинувачень отримав від сталінських «правоохоронців» 10 років ув’язнення в таборах особливого режиму. Незаслужене покарання відбував на Воркуті, працюючи в шахті прохідником, потім був переведений в Озерлаг у район Тайшета, де опанував професії лісоруба і електропильщика. На початку грудня 1956 р. був випущений з-під охорони із довідкою МВС за № 043035, в якій стверджувалося, що він «содержался в местах заключения МВД с 12.Х.1947 г. по 24.ХІ.1956 г., откуда освобожден по прекращению дела за недоказанностью обвинения».
6 грудня 1956 р. президія Правління СПУ своїм рішенням поновила Патруса-Карпатського в своїх рядах «у зв’язку з його реабілітацією», виплативши компенсацію за дев’ять змарнованих по тюрмах та концтаборах літ у розмірі двомісячного заробітку — 6000 (тодішніх!) карбованців.
Останні роки життя письменник віддав творчій роботі.
Помер 19 квітня 1980 р.