Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Про сенс християнського життя

Читайте также:
  1. Olkom» - обери свій STYLE життя!
  2. АНАМНЕЗ ЖИТТЯ /ANAMNESIS VITAE/.
  3. Вартість робочої сили, рівень життя та структура доходів населення
  4. Викриття невір’я в загробне життя
  5. Гравець НЕ МАЄ ПРАВА вночі співати, танцювати, бити по столу, говорити або робити інші дії, які не входять в рамки нічного життя. За порушення ведучий виносить попередження.
  6. Грішне життя і брак віри
  7. Еней і життя інших
  8. Життя Єгипту після реформи. Ліквідація атонізму Хоремхебом
  9. Життя після смерті
  10. ЗРІСТ ЖИТТЯ

Наше покликання не тут – на землі, наша батьківщина і наша мета – там, у тому світі, до якого призвав нас Господь. Люди, що не розділяють поглядів Церкви, говорять, що церковне вчення про потойбічне життя – якийсь темний та безпредметний містицизм.

Чи так це? Чи праві ми?

Ми християни, не від світу цього. Це не означає, що наш світ десь звідси за мільярди верст, десь за нескінченними зоряними світами. Зовсім ні. Він усередині нас, у природі, що оточує нас, на кожному місці, в кожній душі. Прагнути з цього світу в той не означає мчати і рватися кудись у безмежну зоряну далечінь, у невідомі простори сонця та сузір’їв. Ні, це означає просто увійти всередину того, що знаходиться у нас самих і навколо нас.

В моїй душі, яка б вона зараз не була, все ж просвічується щось вище, благородніше і святе: хороші думки, почуття і бажання, та ж душа, але тільки в досконалішій і прекраснішій формі буття. Йти туди, до цього світла, вживатися в його атмосферу, ткати з неї свої життєві ниті, означає йти в той небесний світ, до якого ми покликані Господом. Намагатися віддавати свою глибоку увагу усьому живому, що оточує нас, всякій билинці і речі, входити своїм умиротвореним серцем у те світле і прекрасне буття, яке проникає в усе і відбивається в усьому, споглядаючи усе в Богові, відмовившись від себе, означає йти в царство «не від світу цього». Той світ є лише просвітлення, потоншення і натхненний розквіт цього.

Ми дивимося на те ж, на що дивляться і інші, але бачимо той світ, який для інших поки що залишається прихованим. Чи можемо уявити собі, що говорила непомітна квітка – лілія – серцю і очам Господа, коли Він усю славу Соломона кинув перед нею ниць!

Ми не від світу цього. Це, проте, не означає, що ми повинні цуратися тих людей, з якими нас зводить життя, і мріяти про інших особистостей, які більше б підходили до нашого ідеалу. Так, ми маємо бути якнайдалі від усього поганого і в нас, і в інших, наш обов’язок боротися з цим невпинно. Віруючий в те царство, входить саме у внутрішнє спілкування з людьми, що оточують його, хоча часто і невідомо для них. Не лише повз їх він шукає того неба, до якого покликаний, а в них і через них же. Він йде до того світу через діяльне спілкування з ближніми, чи воно у сфері думки, діла чи невидимої молитви і любові. Те, що може здаватися усамітненням християнина, тільки видимість; він ближче до своїх ближніх, ніж самі ближні між собою і до самих себе. Він крізь них же, в їх власній глибині, бачить просвітлений дивний світ того царства краси, життя і гармонії, який завжди обіймає їх, але в який вони ніяк увійти не можуть, нестримно ковзаючи по блискучій поверхні цього світу... Наш розум схильний протестувати проти подвигів, що роблять подвижники, як, наприклад, усамітнення, стовпництво, піст, молитва.



Приведемо дуже характерний приклад такого протесту, що опинився у відгуках одного російського публіциста про преп. Серафима Саровського. Як відомо, преп. Серафим віддавався стовпництву у кінці XVIII століття, в епоху великих революційних рухів на Заході, і публіцист із цього приводу кидає подвижникові такий докір: «Дух Божий і дух пітьми зіткнулися, як два урагани в смерчі революції, і руйнувалися царства, гинули народи, а він, Серафим, стояв тисячу днів на камені у безмовній молитві. Люди боролися з людьми за майбутнє світу, а він боровся з бісами за самого себе...».

Звичайно, якщо оцінювати людей зі сторони їх боротьби за формальне право, що прагне встановити в світі зовнішню правду, в якій донині багато хто бачить єдині ліки від усіх бід, то преп. Серафим, як такий громадський діяч, був явищем негативним. Але не варто судити про таку величезну і просвітлену силу, як цей праведник Божий, лише за цією міркою, бо у нього були підстави шукати інших засобів до лікування людей. Для цього він прагнув перш за все осягнути внутрішнє духовне життя людини, знайти правду внутрішню, прагнув для цього очистити себе від негідних пристрастей, а потім допомагати людям. І результати життя преп. Серафима, як ми знаємо, виправдали його подвиги. Преп. Серафим зробив свого часу (і по цей час робить і робитиме) дуже багато, для стражденного людства, непомірно більше, ніж ті, які думають боротьбою на барикадах встановлювати зовнішню правду. Тисячі страждаючих душею і тілом приходили до старця за допомогою, допомогою не примарною, а дійсною, такою, що лікує людей. Приходили змучені життям, що пройшло для багатьох із них у безплідній боротьбі в середовищі того самого формального права, в якому малий розум людський бачить свій порятунок від усіх бід. Всім святий подвижник давав мир Христовий, і всі, хто мав із Преподобним спілкування, відчували його велику любов і її благодатну силу. І чим більше в народі таких «даремних егоїстів», що борються з бісами в самому собі, тим досконалішим робиться суспільний устрій, якщо не за зовнішньою формою, то за духом свого життя. Тут здійснюється велика тайна дії благодаті Божої через вибрані «посудини» – на групу людей.



Усамітнення подвижника – лише дорога до вищого єднання. Подвижники вирушали в пустелі, ліси, поривали зв’язки з людьми і цілком віддавалися подвигам духовного вдосконалення, але відхід від світу продовжувався лише до того часу, поки вони не відчували, що можуть бути корисними для людей. Відчувши ж це, вони з ентузіазмом і наполегливістю віддавалися справі духовного проводу людей, що шукали спасіння. У цьому сенсі наші подвижники були громадськими діячами в найвищому і найблагороднішому розумінні цього слова. Віддавшись ідеалу духовної досконалості, вони йшли твердо і неухильно до цієї мети, і промені цього подвигу освітлювали не тільки їх одних, але всіх, хто був причетний до них.

 


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 4; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Про справжність і божественність особистості Ісуса Христа | Значення і всезагальність віри в безсмертя
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты