КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Про смерть дітейТа все ж смерть дітей переживається нами набагато гостріше, ніж смерть дорослих. Деякі батьки при смерті дітей починають у безсиллі погрожувати небу, інколи навіть відходять від Бога і Церкви; інші не доходять до цього, але зухвало запитують Вседержителя – чому, на якій підставі Він відняв у них найбільший скарб? Довго залишаються з незатихаючим наріканням на Творця. Треті – покірливіше запитують про те ж і хоча не ремствують, але залишаються в нерозумінні причини такого тяжкого горя. Все менше тих людей, які, вірячи в Божу любов до всякої людини, а особливо до дітей (пам’ятаючи слова Спасителя: «Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, таких бо є Царство Небесне» (Мф. 19:14), вірячи, що Бог все творить лише для нашого блага, зі смиренням підкоряються волі Божій і Йому лише виливають свою природну скорботу за померлим чадом, у Нього Одного лише шукаючи втіхи. Адже Господь не жорстокосердий кат чи суддя. Якщо Він вирішує призвати людину в дитячому або юнацькому віці, то на це у Нього є вагомі причини. Богові видно те, чого ми не можемо ні бачити, ні навіть передчувати. Буває і тепер дуже часто, що при всіх добрих якостях юної людини, вона вже отримала яку-небудь ще невидиму погану спадковість, яка загрожує з часом розвинутися і заглушити добре сім’я Царства Божого в душі цієї майбутньої людини. Або Бог передбачає, що добра душа юнака або дівчини не витримає майбутніх спокус і загине у вирі гріха. Або, що батьки своїм життям і поглядами можуть розтліваюче вплинути на дітей. І ось у цих випадках (невичерпних, звичайно, всіх приводів для трагічного втручання Божого Промислу в життя дітей) Бог прикликає до себе «душу молоду». У одній відомій сім’ї в Петербурзі вмирав єдиний син, хлопчик років чотирьох. Стан був таким, що лікарі біля ліжка хворого, оголосили його абсолютно безнадійним, навіть заздалегідь визначили годину його смерті... У цю жахливу ніч мати стала молитися однією з трьох молитов, коли від Бога вимагають чого-небудь, як від найманця, коли не лише умисне забувають, але умисно викреслюють відчуття смирення перед Божою волею. Молитва була почута, хлопчик залишився живий. Але подальші обставини показали, що було б краще, якби мати змирилася і віддала Богові свою дитину добровільно, коли Він його до Себе закликав. Хвороба негативно вплинула на мозок хлопчика, і він не зміг здобути навіть скромної освіти, а материнські пестощі ще підсилили його лінь. З нього, як мовиться, нічого не вийшло. Щоб прилаштувати його до якої-небудь справи, його поселили в одному з батьківських маєтків, аби там він не міг натворити великих бід. Але, на жаль, там він зійшовся з однією з дівиць, колишньою покоївкою своєї матері, жахливою жінкою років на 15 старшою за нього і на ній одружився. Який це удар для самолюбивої матері, що була відома у високих колах і походила з гучного титулованого роду! Дружина привчила його пити, і у віці трохи більше 30 років, нікому непотрібний, він помер від хвороби нирок, набутої від алкоголізму, без відома матері, яка його тоді вимолювала. Можна також пригадати про матір в одній із розповідей Л. М. Толстого «Легенда про матір». Ця мати, в ніч після смерті маленького сина, якого вона відбивала від хвороби, ради якого вона приголомшувала небо своїми молитвами, засинає у відчутті жорстокого нарікання на Бога і бачить сон... Бачить вона окремий кабінет ресторану, залишки розкішної вечері, безсоромно виряджених жінок і серед них – ожирілу людину, з тьмяним поглядом і ледве помітними слідами людських думок і відчуттів. І в цій людині вона з жахом впізнає щойно померлого свого сина... А ось і інший випадок, із не настільки віддаленого часу. У пані Рилєєвої захворів трьохрічний син дуже небезпечною формою дифтериту. Лікарі відмовилися лікувати його, бачачи, що смерть неминуча. Любляча мати в страшному горі схиляється перед іконою, що висіла біля ліжечка малятка, і в полум’яній молитві знемігши, впадає в забуття. Їй являється Мати Божа і говорить: «Не проси одужання малятку, йому краще буде, якщо він помре зараз». Це Пречиста повторила двічі. Але мати продовжувала благати Пресвяту Богородицю і уві сні. Тоді Богомати віщає їй: «Дивися, що буде з твоїм сином, якщо він залишиться живий» і показала їй його майбутнє. Мати закричала від жаху, бо побачила... шибеницю, але все-таки продовжувала благати про одужання сина. Богоматір віддалилася; мати прокинулася і побачила дитя рум’яним і всміхненим. Нарив у горлі прорвав, небезпека минула, малятко залишилося жити. Лікарі тоді визнали цей випадок чудом. Пройшли роки. Син Рилєєвої виріс, став розумним і красивим юнаком, але захопився згодом революційними ідеями, брав участь у змові декабристів і закінчив своє життя... на шибениці. Ще вельми повчальний приклад. У 1919 році, під час громадянської війни, при захопленні добровольцями одного з великих міст України, гвардійський загін був розподілений по всіх вільних приміщеннях. Авторові цих рядків довелося зупинитися в квартирі однієї вдови, яка перед цим втратила свого єдиного сина, хлопчика років дванадцяти. Вона була дочкою революціонера-терориста, невіруюча, і єдиним нагадуванням про Бога був невеликий образ Спасителя, що «випадково» (як вона висловилася) залишився в її квартирі, як благословення прабатьків. Розмовляючи увечері того ж дня за стаканом холодного морквяного чаю, автор виявив здивування, що мати спокійно переносить свою недавню тяжку втрату. Тоді вона розповіла йому наступне: «Син був у мене чудовим дитям, незвичайно здібним і привабливим; природно, що я на ньому зосередила всю свою любов. До його смерті я ніколи про питання віри або вічності не думала. Раптом мій хлопчик захворів і, не дивлячись на зусилля лікарів, став швидко згасати. Я в один із цих страшних днів підійшла до нього, притулилася до його руки і відчула, що вона холодніє... я зрозуміла відразу інстинктивно, що він помирає. У хвилину душевних страждань мій погляд мимоволі звернувся до тієї маленької іконочки Спасителя, яка висіла у головах. У цей же момент я чомусь згадала про старця-прозорливця ієромонаха В., який жив у монастирі на околиці нашого міста і був великим у своїх молитвах. Мій відчай був таким, що я тут же залишила дитя і вирушила до нього. У монастирі мені сказали, що старець здійснює проскомидію. Він вийшов із вівтаря, я кинулася до нього і вигукнула: «Я знаю, що лише ти можеш врятувати мою дитину, ти один лише можеш його вимолити, моє дитя при смерті...». Старець спокійно відповів: «Я можу його вимолити. Але чи візьмеш ти на себе всі ті гріхи, які зробить твій син потім? А раптом він стане розбійником або душогубом?». Ці декілька слів мене вразили; вони миттєво відкрили для мене те, про що я ніколи раніше не думала: тайну відповідальності батьків за дитину і взаємну відповідальність членів всього роду. Одним словом, відразу відкрилася мені ціла безодня. Мовчки постояли ми декілька хвилин, ніби випробовуючи один одного... Старець пішов у вівтар, а я повернулася додому і застала мого хлопчика вже мертвим... Смерть найдорожчої істоти відкрила для мене двері вічності. Ось чому я така спокійна. Я знайшла світ у Богові, я зрозуміла Його милосердя!». Цей погляд матері на смерть рідного сина так узгоджується з розумінням наших простих людей, які в минулому часто дивували менш налаштованих християнських інтелігентів. Коли селянка або селянин ховали свою дитину, інтелігенти бентежилися їх відносним спокоєм і мимоволі запитували: «Що ж ти не плачеш? Хіба тобі не шкода своєї дитини?» А вони відповідали: «Навіщо плакати? Він був чистий; адже не встиг нагрішити, а в нім ми маємо нового, свого і рідного молитвеника...». Хіба прадавні життя святих не повчають нас про те ж? Після мученицької смерті св. Уара, одна благочестива жінка на ім’я Клеопатра, побудувала на його честь церкву. У день перенесення тіла мученика мати молилася, аби святий дав щастя і благополуччя її 12-річному синові, якого вона хотіла послати на царську службу. В той же день юнак захворів і до вечора помер. Два дні мати в гірких сльозах припадала до труни, докоряючи мученика, що не зважаючи на її працю і прохання він обманув її сподівання та відняв своїми молитвами її єдиного сина. На третю ніч святий Уар з’явився перед Клеопатрою, тримаючи за руку померлого юнака: «Навіщо ти докоряєш мені, жінко? – сказав він, – хіба я міг забути твої благодіяння? Ти хотіла влаштувати сина на службу до земного царя, а я узяв його в небесні воїнства, де він зі всіма ангелами предстоїть перед Вічним Царем!». І син сказав своїй матері: «Навіщо ти хочеш узяти мене з Небесного Царства в земну убогість?». Тоді Клеопатра, побачивши свого сина в небесній славі, сказала: «Візьміть і мене з собою!». Через рік це прохання було виконане і вона з’єдналася з сином у обителях. Ось декілька зразків втручання безрозсудної волі людської в суд Божественного промислу. Як часто, при смерті дітей, чуємо зітхання: «Як шкода! Адже він ще життя не бачив, не пізнав щастя!». О, немудрі пророки! Адже померлий лише тепер пізнав вічне, нескінченне, незмінне щастя! У цих зітханнях стільки духовного нерозуміння і неуцтва, думаючи, що сенс життя лише в земних радощах, у земному існуванні, – скільки і простого егоїзму! Нерідко батьки плачуть і вимолюють у Бога для дитини життя не тому, що вони бажають добра їй (звідки вони знають, що спіткає дитину в житті?!), а лише упокорюючись батьківському інстинкту, що не хоче примиритися з втратою дитини. Вони жаліють себе, а не думають про дитину. Батьки і матері, справжні і майбутні! Якщо дуже важка для вас втрата улюбленої дитини, то просіть у Бога, і просіть відважно, життя для нього, але просіть глибоким сердечним закликом: «Хай буде воля ТВОЯ, Господи! І не як я хочу, а як ТИ хочеш!» Якщо молитва ваша не буде виконана, і Бог все ж призве ваше чадо в Своє Царство миру, радості і світла, то не слід виголошувати слів нарікання і обурення, бо все це марно і принесе лише страшну шкоду вам особисто, а покійному чаду завдасть надто гірких переживань. Подумайте лише про те, що ваша гордість, можливо, і є причиною того, що Господь відняв у вас дитя, оскільки Він здійснює це інколи для того, щоб воно не заразилося цією страшною хворобою волі, яка скинула навіть першоангела – Денницю з висоти Богопізнання у вічний морок богозабуття. Свята Церква своїм багатовіковим досвідом пропонує велику втіху в самому чині відспівування дітей ґрунтуючись виключно на словах Спасителя: «Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» (Мф.19:14), і на розумінні Її високих і духоносних світильників в особі святих мучеників, святителів, пастирів і вчителів, що склали цей особливий зворушливий чин поховання дітей. У своїх піснеспівах Вона називає покійну дитину блаженною, яку Господь сподобив Царства Небесного; називає її непорочною, яка «посиляється в дивних небесних чертогах» (Канон при чині поховання дітей). Свята Церква вклала у вуста покійної дитини заклик і такі сильні слова втіхи батькам і дорослим, промовляючи: «За мною не ридайте, тому що я нічого не почала робити гідного плачу». Зворушливий образ Богонемовляти, що лежить у яслах, пригадується і в ту тяжку хвилину, коли дитя кладеться в труну. Тут також ми чуємо голос Самого Христа: «Якщо ви не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мф.18:3). І ще говорить померле дитя: «Навіщо ви оплакуєте мене померлого? Я не в такому печальному стані, тому що немовлятам призначена радість всіх праведних...». І якими дивними образами Свята Церква, як квітами, прикрашає труну з немовлям! «З материних обіймів, як пташеня ти відлетіло і до Творця всіх несподівано відійшло... ти як корабель, що не має сліду, сховалось з очей...». Не можна не звернути уваги на те, що загальноморальний закон життя вимагає, щоб найбезневинніший і найчистіший страждав більше всіх і... за всіх. Такий християнський сенс розуміння життя, здійснення якого ми бачимо в особі Самого Христа. За гріхи батьків, за тяжкі гріхи кого-небудь у родині, або при загальному моральному падінні, навіть за гріхи цілого народу і людства розплачуються діти; вони згладжують і спокутують всі гріхи і злочини сім’ї і роду. У страшних війнах світового масштабу жертовний характер, поза сумнівом, мають не могили воїнів, озброєних за останнім словом техніки, а маленькі гробки могил тих дітей обеззброєних, які вбиті в цій же бійні і цією ж технікою . Це – вища спокутувана жертва за гріхи дорослих, які відповідальні за гріх і зло війни. Безневинні стогони і сльози дітей завжди служать найбільшим докором і повинні завдавати страшні страждання тим, хто несе відповідальність за всякі війни. Під час Різдва Христового першими мучениками за Нього, за світло, яке Він приніс світу, були 14000 Вифлеємських немовлят. Безхмарний схід Небесного Світила на перший погляд нібито затьмарений кров’ю цих непорочних страждальців. І мимоволі виникає запитання: чому Господь допустив таке жорстоке вбивство стількох немовлят, які могли б згодом стати хорошими людьми та корисними синами для свого народу? Звичайно, якби наше земне життя було винятковим призначенням людини, то такий подив мав би підставу; але ж життя християнської душі продовжується далі труни. А тому блаженні ті Вифлеємські і взагалі діти-мученики, бо за коротке своє страждання тут, на землі, Христос увінчав і увінчує їх Сам нев’янучим і славним вінцем у вічному Царстві Своєму. Припустимо, залишилися б ці діти живі, хто знає, мабуть, багато хто з них стали б в ряди гонителів Господа (як це і нині часто буває), і з їх же вуст почулися б страшні слова: «Розіпни, розіпни Його!». Чи не краще розсудив Господь, створивши їх спадкоємцями тієї Вітчизни Небесної, яка є метою і бажанням кожного з нас негідних?.. Іроди завжди шукають, на кому б можна було найбільше їх злому серцю виявити найвідчайдушнішу форму боротьби проти світла і добра. Вони не розуміють, що кожен із убитих або покійних дітей є тим новим світлом, яке підсилює, а не ослаблює торжество добра, а всяка моральна потворність гріха і жорстокості ще яскравіше і більше виявляється біля труни саме кожного немовляти. А чи не зустрічаємо ми і нині часто те, що дитяча труна не лише вперше відкриває таємницю життя і смерті батькам, які доти не замислювалися над віковічним питанням життя, але і примиряє їх, досі чужих небу, з Церквою, а з Нею приводить їх до вічності?
Про поминання померлих:
|