Міжнародно-правова охорона авторських прав.

Поняття „інтелектуальна власність” є узагальнюючим щодо цілого ряду правових інститутів, та використовується досить умовно, незважаючи навіть на своє закріплення в ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, 1967р.[251].

Виходячи з положень ст.2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності інтелектуальна власність включає в себе права, які відносяться до літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях діяльності, наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань, комерційних позначень; захисту від недобросовісної конкуренції та ін. Цей перелік не є вичерпним і постійно поповнюється у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу. Так, в багатьох країнах світу були прийняті спеціальні закони щодо захисту комп’ютерних програм, електронних баз даних та інших нових об'єктів інтелектуальної творчості.

З урахуванням сформованої в цій галузі системі джерел права інтелектуальна власність поділяється на авторське право, суміжні права та право промислової власності. Насамперед, в теорії виділяють інститут авторського права та суміжних прав. Ним регулюються відносини, які виникають у зв’язку зі створенням та використанням наукових, літературних та художніх творів (авторське право), фонограм, постановок, передач організацій ефірного і кабельного мовлення (суміжні права).

Авторські та суміжні права мають ряд особливостей у порівнянні з речовими правами. По-перше, це відсутність екстериторіальної дії-авторські права носять так званий територіальний характер, сутність якого полягає в тому, що їх захист здійснюється тільки в межах тієї країни, де воно виникло та визнано у встановленому порядку. По-друге, обмежений строк охорони, який, як правило, складеться з двох термінів: усього часу життя автора, та додаткового строку охорони після смерті автора, який встановлюється національним законодавством. По-третє, авторське право включає в себе майнові права (право на переклад, на винагороду та ін.) і особисті немайнові права (право авторства на твір, право на обнародування твору, право на захист твору та захист репутації автора та ін.). По-четверте, особливий порядок передачі авторських прав (на підставі авторських договорів). По-п’яте, суб’єктами авторських прав, як правило виступають фізичні особи, у зв’язку з чим особисті немайнові права є невідчужуваними. Зазначені особливості, сучасні тенденції світового розвитку зумовили необхідність створення міжнародної системи захисту авторських та суміжних прав шляхом прийняття нормативно-правових актів міжнародного рівня.