Промислова власність та її міжнародна охорона. Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. Регіональні міжнародні договори про охорону промислової власності.

Промислова власність є складовою частиною інтелектуальної власності і містить в собі наукові відкриття, винаходи в усіх сферах людської діяльності, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування, знаки обслуговування і комерційні позначення, захист проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у промисловій сфері.

Право на промислову власність має територіальний характер, оскільки сам винахід необхідно зареєструвати в країні походження винаходу в спеціально створеному для цієї мети державному патентному органу. Для того щоб одержати захист своїх прав в іншій країні, авторові винаходу необхідно знову одержати охоронний документ відповідно до законів іншої держави1.Саме міжнародний характер відносин в зазначеній сфері зумовив необхідність створення системи міжнародно-правової охорони права промислової власності.

Міжнародно-правова регламентація питань захисту об'єктів промислової власності відбувається в основному міжнародному документі в цій сфері-в Паризькій конвенції про охорону промислової власності 1883 р., в якій визначено, що об'єктами охорони промислової власності є: патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування походження або найменування місця походження, а також питання недобросовісної конкуренції. Під промисловою власністю за змістом Конвенції слід розуміти не тільки промисловість і торгівлю, а й сільськогосподарське виробництво, видобувну промисловість, продукти промислового та природного походження, як, наприклад, вино, зерно та інші

Держави-учасниці Конвенції заснували Паризький союз по охороні промислової власності, куди входить й Україна як держава-учасниця Конвенції ( Стокгольмський Акт до Конвенції ратифіковано Верховною Радою УРСР 30.09.1968 року). Норми Конвенції містять наступні базові правила: по-перше в ст. 2 Конвенції встановлено національний режим для громадян країн-учасниць. Це означає, що відносно охорони промислової власності громадяни кожної держави-учасниці користуються в усіх інших країнах-учасницях тими ж самими правами, які надаються відповідними законами власним громадянам, не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених Конвенцією По-друге, будь-яка особа, що належним чином подала заявку на патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок або товарний знак в одній із країн Паризького Союзу, або правонаступник цієї особи користуються для подачі заявки в інших країнах правом пріоритету протягом 12 місяців для патентів на винаходи і для корисних моделей та 6 місяців - для промислових зразків і товарних знаків, тобто користується правом «конвекційного пріоритету». Використання правила «конвенційного пріоритету» дозволяє захистити особу-заявника від недобросовісної конкуренції. Умови подачі заявки і реєстрації товарних знаків визначаються в кожній державі-учасниці за її національним законодавством. В Конвенції безпосередньо вирішуються питання охорони промислової власності за допомогою патенту, встановлюються основні принципи щодо патентів (принцип територіальності, принцип незалежності реєстрації), містяться норми щодо захисту від недобросовісної конкуренції та інші.

З метою охорони промислової власності держави-учасниці Конвенції мають право укладати між собою спеціальні угоди, якщо ці угоди не будуть суперечити положенням Конвенції.

Окрім Паризької Конвенції 1883року, правова регламентація питань охорони права промислової власності відбувається в: Мадридській Угоді про міжнародну реєстрацію фабричних і товарних знаків 1891року, яка є основним міжнародним документом щодо охорони товарних знаків (Україна участі не бере), Вашингтонському договорі про інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем 1989року (Україна участі не бере), Женевському договорі про закони щодо товарних знаків 1994року (чинний для України з 01.08.1996року), Найробійському договорі про охорону олімпійського символу1981року (чинний для України з 20.12.1998року), Паризькій Конвенції по охороні нових сортів рослин 1961року (чинна для України з 02.06.1995року).

В міжнародно-правовій практиці відбувається й регіональне регулювання захисту об'єктів промислової власності. 09.09.1994року країни-учасниці СНД підписали Євразійську патентну конвенцію, відповідно до якої для виконання адміністративних завдань, пов'язаних із функціонуванням Євразійської патентної системи та видачею євразійських патентів, була заснована Євразійська патентна організація. Євразійська патентна організація видає євразійський патент на винахід, що є новим, має винахідницький рівень і може бути промислово застосовним. Право на євразійський патент належить винахіднику або його правонаступнику. Власник євразійського патенту має виняткове право використання, а також дозволу або заборони іншим в використанні запатентованого винаходу. Термін дії євразійського патенту становить 20 років з дати подачі євразійської заявки. Україна бере участь в цій Конвенції.