ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;

2) відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства:

–– кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї (далі – кризові центри);

–– центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації, незалежно від форми власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів із попередження насильства в сім’ї. Їх повноваження визначені статтями 5-9 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» відповідно.

Інші нормативні акти додають до цього переліку:

–– службу у справах дітей;

–– центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

–– органи охорони здоров’я;

–– органи освіти й установи кримінально-виконавчої системи (у частині жорстокого поводження з дітьми).

Від налагодження тісної взаємодії між усіма суб’єктами здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї, включаючи і неурядові громадські організації, значною мірою залежить ефективність протидії насильству в сім’ї.

Органи внутрішніх справ, зокрема:

–– проводять роз’яснювальну роботу в сім’ях, у яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення, повідомляють членів сім’ї про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися,

та передбачену законодавством відповідальність;

–– приймають і розглядають заяви та повідомлення відповідно до Порядку № 616-2003 та нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ;

–– інформують протягом трьох днів про отримання заяви чи повідомлення відповідне управління (відділ) у справах сім’ї, а у випадках, коли заява й повідомлення стосується неповнолітнього або недієздатного члена сім’ї – службу у справах дітей та орган опіки і піклування, згідно з додатком 6 до Інструкції № 3131/386-2009;

–– отримавши заяву про вчинення насильства в сім’ї, користуються передбачених законодавством заходів щодо припинення насильства. У разі необхідності надання потерпілому або правопорушнику першої медичної допомоги, викликають бригаду швидкої медичної допомоги;

–– при безпосередній загрозі життю та здоров’ю дитини або інших членів сім’ї, які постраждали від насильства в сім’ї, уживають заходів щодо

ліквідації цієї загрози та надають необхідну допомогу в направленні до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї;

–– до члена сім’ї, яким вчинено насильство в сім’ї, уживають відповідно до законодавства спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї.

Працівники кримінальної міліції у справах дітей тісно співпрацюють зі службами у справах дітей, центрами соціальних служб для молоді, органами

прокуратури, освіти, навчальними закладами, закладами охорони здоров’я відповідно до законодавства. У разі потреби термінового вилучення дитини із сім’ї, де батьки чи особи, які їх замінюють, жорстоко поводяться з нею, вирішують питання щодо подальшого влаштування дитини.

Служби у справах дітей, зокрема:

–– координують діяльність органів освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ щодо профілактики та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми;

–– уживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків і загрози неправомірних дій щодо дитини; за потреби разом із кримінальною міліцією у справах дітей вирішують питання про тимчасове вилучення дитини із середовища, де вона зазнала жорстокого поводження, та про подальше її влаштування;

–– разом із центрами соціальних служб для молоді надають необхідну соціально-психологічну допомогу, проводять профілактичну та роз’яснювальну роботу щодо наслідків жорстокого поводження з дітьми;

–– уживають заходів щодо своєчасного виявлення дітей, стосовно яких учинено насильство в сім’ї або існує загроза його вчинення;

–– разом з членами постійної діючої комісії перевіряють отриману інформацію про вчинення насильства стосовно неповнолітніх або реальну його загрозу (проводять зустрічі з дитиною, членами сім’ї, працівниками закладу освіти, де навчається чи виховується дитина, сусідами тощо), проводять обстеження житлово-побутових умов сім’ї;

–– розглядають заяви (повідомлення) про випадки вчинення в сім’ї насильства, жорстокого поводження стосовно неповнолітнього відповідно до Порядку № 616-2003 і в межах компетенції вживають заходів щодо захисту прав дитини;

–– порушують питання перед відповідними органами про притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення прав, свобод та законних інтересів неповнолітніх;

–– повідомляють про випадки вчинення насильства в сім’ї відповідний відділ (управління) у справах сім’ї та молоді, кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ у строк не більше трьох днів з часу отримання такої інформації.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, зокрема:

–– приймають інформацію про випадки вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення;

–– здійснюють соціальне інспектування сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім’ї або в яких існує реальна загроза його вчинення, відповідно до Порядку здійснення соціального інспектування центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей і осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 31.03.2008 № 1278 (далі – Порядок № 1278-2008);

–– здійснюють соціальний супровід сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім’ї або в яких існує реальна загроза його вчинення, відповідно до Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 25.04.2008 № 1795 (далі – Порядок № 1795-2008);

Органи опіки і піклування, зокрема:

–– надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті законних інтересів дітей, які мають батьків і проживають у сім’ях, дітям- сиротам, які залишилися без піклування батьків та виховуються в сім’ях опікунів (піклувальників), прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;

–– надають допомогу членам сім’ї, визнаним у судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

–– представляють у суді інтереси неповнолітніх та недієздатних членів сім’ї, які стали жертвами насильства в сім’ї.

Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї:

–– надають жертвам насильства в сім’ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу», іншими законодавчими та нормативними актами;

–– повідомляють про вчинене насильство в сім’ї службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей.

Жертви насильства в сім’ї перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом часу, необхідного для їх лікування та психосоціальної реабілітації. За їхнім бажанням вони можуть пройти курс лікування і психосоціальної реабілітації амбулаторно.

Кризові центри створюються місцевими державними адміністраціями за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї відповідно до соціальних потреб регіону. Вони також створюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об’єднаннями громадян і окремими громадянами за погодженням зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї й реєструються в порядку, визначеному законодавством.

Працівники кризових центрів:

–– здійснюють прийом осіб, які вчинили насильство в сім’ї, для проходження корекційної програми;

–– організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім’ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї;

–– розробляють корекційні програми та організовують їх проходження

особами, які вчинили насильство в сім’ї;

–– відповідно до можливостей, надають притулок для тимчасового перебування членам сім’ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї;

–– повідомляють службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім’ї або про факти вчинення такого насильства;

–– взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими організаціями у проведенні просвітницької та виховної роботи з питань попередження насильства в сім’ї.