![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ВУЗЬКОПРОФІЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯНадалі для характеристики особливостей методології розроблення стратегії самостійних господарських підрозділів використовуватимемо прийнятий у стратегічному управлінні термін — стратегічний господарський центр (СГЦ). Стратегічний господарський центр — самостійна організаційна одиниця (відділення, завод або інший центр прибутку), для якої може бути налагоджений облік доходів, витрат, капіталовкладень і яка відповідає за розроблення стратегічних позицій організації у певному сегменті ринку. Термін самостійний господарський центр застосовується як синонім понять — бізнес-оди-ниця, самостійний господарський підрозділ, вид діяльності. Процес розроблення стратегії на рівні СГЦ (рис. 2.4) складається з аналогічних стадій здійснення стратегічного вибору на Розділ 2 Стратегічне планування в організації
корпоративному рівні. Відмінність полягає в тому, що сформульовані корпорацією завдання та розроблена загальна стратегія є цілями, які повинні бути досягнуті на рівні СГЦ. Останнім часом розроблення бізнес-стратегії все тісніше пов'язане з проблемами конкурентної боротьби, тому що цілі виживання переважають над іншими цілями, які визначають перспективну лінію поведінки організації. Сформовану стратегію можна вважати ефективною, якщо забезпечується відчутна та стабільна конкурентна перевага, і неефективною, якщо спостерігається послаблення конкурентних позицій. При цьому повинна бути знайдена відповідь на такі питання: де організація має найбільші шанси виграти у конкурентній боротьбі; які характеристики продукції здатні привабити покупця більше, ніж продукція конкурента; як нейтралізувати дії конкурентів? У ширшому розумінні бізнес-стратегія має бути зорієнтована на об'єднання стратегічних зусиль у різних функціональних сферах для досягнення конкретної мети, тому вона виступає основою для формування функціональних стратегій. Для прикладу подамо підпорядкування маркетингової стратегії стратегічному управлінню СГЦ (рис. 2.5). Стратегії організації, які є засобами для досягнення її цілей, одночасно виступають метою для конкретного функціонального простору, а функціональні стратегії є засобами їхнього досягнення. 2.5. Організування розроблення стратегії Характеристика процесу розроблення і впровадження корпоративної стратегії й бізнес-стратегії може скласти помилкове враження, що ці процеси відбуваються автономно. Однак на практиці деякі їхні етапи суміщені в часі й просторі. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що процес стратегічного управління складається з таких основних стадій: формування місії діяльності організації; стратегічної діагностики її середовища; визначення основних планових показників — стратегічних цілей; поглибленого аналізу ринку (сегментація ринку, оцінка привабливості сегментів, формування в структурі організації СГЦ і оцінка їхньої конкурентоспроможності); вибору стратегій СГЦ і попередніх стратегічних програм дій; формування функціональної стратегії Рис. 2.5. Співвідношення бізнес- і маркетингової стратегій організації (визначення ролі та місця конкретної функціональної служби в плановій діяльності СГЦ, розроблення програми дії; узгодження стратегій СГЦ і функціональних стратегій); формування й оцінки конкретних програм дій на рівні СГЦ і функціональних служб; розроблення бюджету СГЦ і функціональних служб; узгодження бюджетів і розроблення загальнокорпоративного бюджету. Організаційна структура, яка забезпечує функцію вибору стратегії, залежить від складності системи управління, її специфічних властивостей, нагромадженого досвіду тощо. Здебільшого
Як свідчить досвід зарубіжних корпорацій, формування та впровадження корпоративної стратегії здійснює вище керівництво, зокрема обмежене коло менеджерів. Вони формують загальний напрям розвитку на тривалу перспективу, визначають основні сфери діяльності організації тощо. Уточнюються і затверджуються стратегічні плани на нарадах вищого керівництва, які проводяться щорічно. Протягом року діяльність зі стратегічного планування координує невеликий плановий відділ корпорації. Розроблена стратегія обов'язкова для нижчих рівнів управління. Основна відповідальність за розроблення та впровадження стратегії покладена на виконавчого директора. Проблеми, вирішення яких він вважає найважливішими для успішної діяльності організації в майбутньому, стають стратегічними завданнями. Переважно виконавчий директор персонально приймає рішення щодо серйозних стратегічних дій. У диверсифікованій організації вищому керівництву доволі важко врахувати всі особливості різних сегментів ринку, тому виникає потреба у передачі частини повноважень на розроблення стратегії керівникам самостійних господарських підрозділів. Вони організовують розроблення бізнес-стратегії, а також відповідають за успішну її реалізацію. Стратегічне планування в такій організації забезпечує відділ стратегічного планування на найвищому рівні управління і служби стратегічного планування, які входять до складу СГЦ. При цьому центральний відділ планування може розробляти стратегію для всієї організації та її підрозділів, або здійснювати стратегічне планування шляхом надання методичної допомоги й координації діяльності планових служб СГЦ. СГЦ визначають свою стратегію відповідно до узгоджених умов, відповідають за результати своєї діяльності. Управління підрозділами характеризується відкритими діловими стосунками. Віце-президенти з виробництва, маркетингу, фінансів, кадрів та інші функціональні керівники також відповідають за розроб- Стратегічне планування в організації
Менеджери основних оперативних підрозділів і регіональних відділів (підприємства, регіональні відділи, місцеві бюро) несуть основну відповідальність за внесені під час роботи уточнення та реалізацію корпоративної стратегії на відповідному рівні. У великій одногалузевій організації до розроблення стратегії залучають такі категорії: виконавчого директора, який є головним керівником робіт з вибору стратегії та відповідає за її реалізацію; функціональних віце-президентів; менеджерів оперативних підрозділів. У невеликих організаціях діяльність з вибору та реалізації стратегії зосереджується в руках одного-двох менеджерів. Служба планування бере безпосередню участь у розробленні стратегії організації, формуванні її основних цілей. Фахівці з планування здійснюють збір і опрацювання інформації, яка потрібна для відповідного рівня управління під час формування стратегії, сприяють впровадженню передових методів планування стратегії. Відділ з планування також координує процес перегляду і затвердження стратегічних планів, розроблених для різних відділів організації. Однак, як свідчить досвід, такі фахівці не повинні давати рекомендації щодо формування стратегії, приймати стратегічні рішення, готувати стратегічні плани для виконання іншими, тому що це може призвести до негативних наслідків. По-перше, наділяючи службу планування відповідальністю за розроблення стратегії, а лінійних керівників — за її виконання, доволі важко встановити причини недоотримання результатів. Вибір стратегії обов'язково має бути функцією лінійних керівників, а не тільки плановиків. По-друге, коли лінійні керівники знають, що стратегічний план сформований плановою службою, то ставляться до нього не завжди серйозно й докладають недостатньо зусиль для його реалізації. Стратегічний план, за який вище керівництво не несе персональної відповідальності і в якому не особливо зацікавлене, викликає аналогічну реакцію і в керівників нижчих рівнів. Розділ 2
Необхідність залучення консультантів та їхня роль визначаються різними чинниками. Для малих організацій зовнішні консультанти відіграють особливу роль: їх залучають на противагу створенню власної планової служби. Водночас середні організації здебільшого передбачають у своєму штаті наявність працівника, який займається плануванням стратегії без допомоги зовнішніх консультантів. Великі організації створюють спеціальні служби планування і залучають консультантів, забезпечуючи найкращу організацію формування стратегії. У процесі стратегічного управління можуть бути реалізовані три підходи до формування стратегії: "згори — вниз", "знизу — вгору" і за принципом "цілі вниз — план вгору". Централізований підхід здебільшого застосовують вузькоспе-ціалізовані організації. Основну планову роботу в них виконують відповідні служби, які безпосередньо підпорядковані вищому керівництву, а СГЦ, які організовані переважно у розрізі регіональних ринків, тільки виконують доведені їм плани. Фінансова відповідальність СГЦ при цьому обмежена. Стратегічне планування в організації
При комбінованому підході керівництво, виходячи з можливостей зовнішнього та внутрішнього середовища організації, визначає цілі її діяльності; СГЦ формують плани, спрямовані на досягнення цих цілей; затверджує ці плани вище керівництво організації. Ця система є доволі поширеною, оскільки найповніше задовольняє потреби диверсифікованих організацій. Таким чином, особливості організації стратегічного планування визначаються багатьма чинниками: складністю організаційної структури організації, її специфічними властивостями, нагромадженим досвідом, традиціями планування тощо. При цьому вирішують питання про те, чи відділ планування повинен бути лінійним чи штабним і до якого рівня управління він має належати. Склад і чисельність служби планування в організації залежить від типу організаційної структури управління (централізована чи децентралізована), стилю управління, розмірів організації тощо. Контрольні питання одиничного і множинного вибору відповідей 1. Планування, яке спрямоване на забезпечення стійкої відпо а) стратегічним; б) оперативним; в) цільовим; г) довгостроковим. 2. Стратегічне планування на відміну від довгострокового: а) забезпечує передбачення майбутнього; б) майбутнє організації можна визначати шляхом екс ________ ______________________________________________ Розділ 2 в) пріоритетним є формування оптимістичних значень г) неможливість використання методів екстраполяції. 3. Стратегічне планування діяльності організації трактують як: а) сукупність дій та рішень щодо розроблення стратегії; б) процес визначення цілей організації; в) розроблення стратегій, що спрямовані на досягнення г) розроблення календарних планів-графіків виробництва. 4. Стратегічне планування виникло як відповідь на: а) необхідність зміни організаційних структур управлін б) недоліки довгострокового планування; в) насичення ринку; г) підвищення рівня конкуренції; ґ) зростання кризових явищ в окремих галузях економіки. 5. При виборі стратегії слід дотримуватися принципу розум а) стратегія повинна бути максимально ефективною; б) стратегія повинна бути достатньо ефективною, гнучкою в) стратегія повинна бути достатньо ефективною і від 6. Вимоги при формуванні ефективної стратегії: а) врахування змін, які відбуваються в зовнішньому се б) альтернативність або варіантність розроблення; в) відповідність специфіці діяльності організації; г) врахування особливостей архітектоніки організації; Стратегічне планування в організації________________________________ 7. Яку методологію управління доцільно застосувати при се а) управління шляхом рангування стратегічних завдань; б) управління "за слабкими сигналами"; в) директивне планування; г) регулярне стратегічне управління; . 8. Загальна стратегія— це: а) стратегія, яка гнучко й адекватно змінюється під впли б) стратегія, яка передбачає взаємодію всіх своїх підсис в) стратегія, яка передбачає узгодження всіх своїх підсис 9. До основних завдань бізнес-стратегії організації належать: а) розроблення заходів, спрямованих на посилення кон б) досягнення цілей функціональних підрозділів; в) аналіз і формування цільового господарського портфе г) встановлення інвестиційних пріоритетів та напрямів ґ) розв'язання вузькопофільних питань і проблем. 10. Перевагами стратегічного плануванняє: а) заохочення керівників мислити стратегічно; б) чіткіша координація зусиль на досягнення сформу в) можливість адаптуватися до раптових змін; г) втілення стратегії в формальному стратегічному плані; . в 5 5 — 5-994 Розділ 2 Питання для поглибленої самоперевірки знань 1.Як оцінити рівень нестабільності зовнішнього середовища? 2. Які основні відмінності довгострокового планування від 3. Перелічіть основні етапи планування стратегії організації. 4. Чим відрізняється стратегічне планування від тактичного? 5. Які особливості розроблення стратегії на корпоративно 6. Для якої організації планування стратегії зводиться до роз 7. Ким запропонований методичний підхід до планування 8. Визначення стратегічної орієнтації організації входить 9. Хто здійснює планування стратегії організації? Яку роль 10. Які основні підходи застосовують до планування стратегії? Сформулюйте їхні переваги та недоліки.
|