Розділ II. Авторське право і суміжні права. Зазначене не суперечить тому, що виконання за своїми художніми якостями може стати вищим від відповідних якостей виконуваного твору і саме виконання може

Згідно з визначенням, що міститься у ст. 3(a) Римської кон­венції 1961 p., під виконавцями розуміються «актори, співаки, музиканти, танцюристи та інші особи, які грають роль, співають, читають, декламують, грають або будь-яким іншим чином беруть участь у виконанні літературних і художніх творів»¹. Із певними варіантами подібне визначення було прийняте в національних за­конодавствах різних країн.

На Дипломатичній конференції про міжнародну охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 р. було вирішено, що керівники інструментальних або вокальних ан­самблів повинні включатися до категорії виконавців. Із цього визначення вилучається низка осіб, які хоча й виконують артис­тичну роботу, але не є виконавцями літературних або художніх творів, наприклад артисти вар'єте і цирку (еквілібристи, повітряні акробати, акробати, клоуни, фокусники, ілюзіоністи), а також ар­тисти, зайняті у допоміжних ролях, які не виконують творчу робо­ту (статисти та інші допоміжні учасники спектаклю), а також ті, хто виконує технічні функції (робітники сцени, реквізитори тощо).

Проте ст. 9 Римської конвенції дозволяє договірним сторонам розширити сферу охорони, включивши до неї артистів, які не ви­конують літературних або художніх творів. Так, Кодекс інтелекту-

¹ Авторское право: Нормативные документы. Национальное законодательство и междуна­родные конвенции. — М.: Элит-клуб; Юридическая книга, 1998. — С. 370.

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

альної власності Франції (ст. L.212-1) відповідно до Римської кон­венції спеціально виключає зі сфери охоплення «допоміжний ар­тистичний персонал», а включає осіб, які виконують «естрадні но­мери, артистів цирку і ляльководів».

Вираз «артист-виконавець» означає, що йдеться про тих, хто бере участь у колективному виконанні музичних творів (оркестру або хору), в той час як вираз «артист-інтерпретатор» застосо­вується до музикантів, які виступають індивідуально (диригент ор­кестру і солісти), а також до акторів.

У статті 4 Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» дане таке визначення поняття «виконавець» — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка вико­нує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів. А стаття 36(a) Закону відносить до суб'єктів суміжних прав «виконавців творів, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо вико­нань».

Виконання виконавця завжди має конкретний характер і кож­не нове виконання становить самостійний об'єкт правової охоро­ни. Лише в тому разі, коли виконання зафіксоване на певному матеріальному носієві, воно «відривається» від свого творця і розпочинає самостійне життя.

Виконавцем може бути лише фізична особа, вік і стан дієздат­ності якої не мають значення. За малолітніх і недієздатних вико­навців права здійснюються їх законними представниками. Щодо виконань, які здійснюються різними штучно створеними ме­ханізмами або тваринами, виконавські права набувають їх творці або дресирувальники. Охороняються результати виконавської діяльності як професіоналів, так і любителів.

Якщо виконавців твору декілька, вони здійснюють належні їм права лише за взаємною згодою. Реалізація прав великих колекти­вів виконавців, наприклад хорів, оркестрів, театральних труп то­що, здійснюється їх диригентами, режисерами, солістами, керів-