Розділ II. Авторське право і суміжні права. користуються автори. Воно було включене до ст

користуються автори. Воно було включене до ст. 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми з метою пояснення того факту, що між правами виконавців і правами авторів щодо цього не існує жодної різниці.

Право на розповсюдження.До прийняття Договору ВОІВ про ви­конання і фонограми в 1996 р. відповідно до міжнародних угод ви­конавці не мали прав розповсюджувати свої записані виконання.

Під час обговорення, яке привело до появи ст. 8 Договору ВОІВ про виконання і фонограми, присвяченої виключному праву ви­конавців на розповсюдження, було з'ясовано, що принцип загаль­ного права виконавців на розповсюдження, супроводжуваний відповідними положеннями про вичерпання, дістав широке міжнародне визнання. Проте не було досягнуто єдності думок що­до обсягу цього права після першого продажу або іншої передачі права власності на примірник записаного виконання. Національні законодавства з цього погляду відрізняються. Відповідно до біль­шості юрисдикцій щодо примірника записаного виконання право на розповсюдження перестає існувати, тобто вичерпується, після першого продажу такого примірника. Не вирішено питання про те, чи має таке вичерпання відбуватися на національному, регіональному або міжнародному рівні.

Відповідно до ст. 8 Договору ВОІВ про виконання і фонограми:

«(1) Виконавці користуються виключним правом дозволяти до­ведення до загального відома оригіналу і примірників своїх вико­нань, записаних у вигляді фонограми, шляхом продажу або іншої передачі права власності.

(2) Ніщо в цьому Договорі не впливає на свободу Договірних Сторін визначати або не визначати умови, на яких вичерпання права, згаданого в пункті (1), застосовується після першого прода­жу або іншої передачі права власності на оригінал або примірник записаного виконання з дозволу виконавця»¹.

Зазначена стаття допускає міжнародне вичерпання права. Договірні Сторони у своєму національному законодавстві можуть передбачати, що право на розповсюдження не застосовується до

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

розповсюдження після першого продажу або іншого передання права власності на оригінал або примірники запису виконань відповідно до дозволу. При цьому перший продаж або передання права власності можуть бути здійснені в країні — Договірній Сто­роні або в будь-якому іншому місці.

Право на здавання у прокат.Римська конвенція не містить будь-яких положень щодо прокату примірників записаних виконань.

Стаття 9 Договору ВОІВ про виконання і фонограми визначає: «Виконавці користуються виключним правом дозволяти комерційний прокат оригіналу та примірників своїх виконань, записаних на фонограми, як це визначено в національному зако­нодавстві Договірних Сторін, навіть після їхнього розповсюджен­ня, здійсненого виконавцем або за його дозволом»¹.

Право на передачу запису виконання.Виконавцеві належить виключне право на передачу запису його виконання в ефір або по кабелю. Якщо фонограми та відеограми, які містять записи вико­нань, опубліковані з комерційною метою, допускають їх вільне використання для передачі в ефір або по проводах, але з виплатою винагороди виконавцям і виробникам фонограм.

Право на доведення до загального відома запису виконавця.Стаття 10 Договору ВОІВ про виконання і фонограми запроваджує нове право для виконавців — виключне право дозволяти робити свої записані виконання доступними для публіки: «Виконавці користуються виключним правом дозволяти доведення до загаль­ного відома своїх виконань, записаних у вигляді фонограм, по проводах або за допомогою засобів бездротового зв'язку таким чином, що представники публіки можуть мати доступ до них із будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором».

Зазначене право включає доступ до записаних виконань по проводах або засобами безпроводового зв'язку. Таким чином, відбувається розмежування між розповсюдженням примірників записаних виконань у відчутній матеріальній формі, яка підпадає під дію права на розповсюдження, і доступом до фонограм через передачу.

¹ Інтелектуальна власність. — 2001. — № 11. — С 77.

¹ Інтелектуальна власність. — 2001. — N° 11. — С. 77.