Розділ II. Авторське право і суміжні права. Глава 9. Правова охорона суміжних прав

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

Передачі, призначені для виходу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю, є результатом організаційних, фінансових і технічних зусиль організацій мовлення, спрямованих на створення відносно цілісних і завершених інформаційних блоків, адресованих певній аудиторії глядачів і (або) слухачів. До передач можуть входити і творчі твори, права на використання яких організації мовлення придбали у встановленому законом по­рядку.

Як правило, передачі створюються самими організаціями мов­лення за допомогою діяльності їх працівників у межах одержаного від організації службового завдання. Передачі можуть готуватися і особами, які є самостійними суб'єктами цивільного права і діють на підставі одержаних замовлень та за рахунок коштів організацій-замовників. Можлива й ініціативна підготовка передач, права на використання яких передаються організації мовлення.

Хоча основна практична потреба в особливій правовій охороні прав організацій мовлення виникає з моменту випуску передачі в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю, самі передачі стають об'єктами правової охорони з моменту їх створення.

Передачами мовлення повинні вважатися будь-які призначені для використання шляхом передачі в ефір і (або) сповіщення для загального відома по кабелю звуки і (або) зображення, які не є в цілому творчими творами, незалежно від того, чи передані вони в ефір (по кабелю) або тільки ще підготовлені (записані) для ефіру (сповіщення для загального відома по кабелю).

Нарівні з передачами як об'єктами суміжних прав організації мовлення передають в ефір або по кабелю творчі твори, права на використання яких придбані ними у встановленому законом по­рядку. Жодних особливих суміжних прав у організацій мовлення при цьому, як правило, не виникає, бо в цьому разі відсутній додатковий об'єкт правової охорони, крім самого твору. У тих же випадках, коли передача твору в ефір або по кабелю супрово­джується додатковими сюжетами, коментарями, інтерв'ю тощо, в організацій мовлення можуть виникнути особливі суміжні права на саму передачу, однією зі складових якої є творчий твір.

Римська конвенція (1961) визнала тільки права організацій ефірного мовлення, бо систем кабельного і супутникового мов­лення на той час просто не існувало.

Угода ТРШС надала організаціям мовлення право забороняти без їхнього дозволу запис, відтворення записів і ретрансляцію за допомогою засобів бездротового зв'язку передач, а також сповіщення телевізійних передач аналогічного змісту (ст. 14(3)). Угода ТРШС під організаціями мовлення має на увазі організації ефірного, кабельного та супутникового мовлення.

Організації мовлення належить виключне право на викорис­тання її передачі відповідно до закону.

Виключні права організації мовлення на використання її передачі означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

—ретранслювати передачу;

—записувати передачу;

—відтворювати запис передачі;

—розповсюджувати оригінал або примірники запису передачі, у тому числі шляхом продажу;

—доводити до загального відома запис передачі;

— публічно сповіщати передачу в місцях із платним входом.
Право на ретрансляцію передачі.Організація мовлення може

дозволити іншій організації мовлення ретранслювати передачу од­ночасно із трансляцією цієї передачі першою організацією мов­лення. Право першої організації мовлення застосовують незалеж­но від того, здійснюється перша передача з живого виконання або із запису.

Виокремлення зазначеної правової можливості зумовлене на­явністю особливого інтересу саме до першого сповіщення публіці тієї або іншої передачі. Прикладом може бути передача в ефір або по кабелю спортивних змагань. Ретрансляція можлива не тільки відносно передачі в ефір або по кабелю «живих» подій, а й уперше оприлюднених записів раніше підготовлених і записа­них передач.

Право на запис передачі.Запис — це фіксація за допомогою тех­нічних засобів звуків (або їх відображень) і (або) зображень (або їх відображень) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому

Розділ II. Авторське правоі суміжні права

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

матеріальному носії), що дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідних технічних засобів.

Запис передачі може бути суто технічним записом, який не створює нових прав, а може породжувати нові суміжні та авторські права.

Запис передачі за певних умов приводить до появи або суміжного права на фонограму чи відеограму, або авторського пра­ва на звукозапис чи відеозапис.

Якщо передача створена за замовленням і коштом організації мовлення, суміжні права виникають у організації мовлення в мо­мент випуску передачі — це будуть первинні права організації мов­лення.

На записи майбутніх, ще не переданих передач суміжні права на передачі не виникають.

Оскільки щодо записів майбутніх передач можуть виникати фо­нограмні права й авторські права на звукозаписи та відеозаписи, саме ці права можуть бути об'єктами договорів про відступлення прав на записи, підготовлені для радіо та телебачення.

Несанкціонований запис чужих передач становить собою пору­шення суміжних прав організацій мовлення, хоча б даний запис і не був призначений для комерційного використання. Викорис­тання запису для наступної передачі в ефір або по кабелю може здійснюватися тільки з дозволу організації мовлення, якій нале­жать права на передачу.

Права на відтворення запису передачі.У цьому контексті відтво­ренням є виготовлення одного або більше примірників запису пере­дачі або її частини (прямо або непрямо, тимчасово або постійно) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матеріальному носії).

Право на відтворення не поширюється на випадки, коли:

— запис передачі був здійснений за згодою організації мовлення;

— відтворення передачі здійснюють із тією самою метою, з
якою був здійснений запис короткострокового користування.

Перше обмеження означає, що, якщо організація мовлення да­ла дозвіл на запис її передачі, дозволу на відтворення цієї передачі не вимагають.

Виготовлені шляхом відтворення примірники запису передачі можуть у подальшому використовуватися шляхом розповсюджен­ня, включаючи їх продаж і здавання у прокат. Із їх допомогою ефірна передача може розійтися по кабельних мережах. На основі примірників запису різних передач можуть створюватися нові пе­редачі. Все це свідчить про те, що право на відтворення запису пе­редачі зачіпає суттєві інтереси організацій мовлення.

Право на розповсюдження запису передачі.Право на розповсюд­ження означає право дозволяти розповсюдження серед публіки примірників запису передачі шляхом продажу, прокату або іншим способом.

Вичерпання права на розповсюдження запису передачі відбу­вається тоді, коли запис передачі з дозволу організації мовлення був уведений в цивільний оборот шляхом продажу або іншим спо­собом.

Право на доведення до загального відома запису передачі.Організація мовлення має виключне право дозволяти робити за­писи своїх передач доступними для публіки. Зазначене право включає доступ до записів передач по дротах або за допомогою за­собів бездротового зв'язку. Право доступу обмежене ситуаціями, коли представники публіки можуть одержати доступ до записів передач із будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним ви­бором.

Право на сповіщення.Сповіщення — це передача по проводах або за допомогою засобів безпроводового зв'язку зображення і (або) звуків твору, виконання, фонограми, передачі організації мовлення таким чином, що зображення і (або) звуки стають до­ступними для сприйняття осіб, які не належать до кола сім'ї, у місцях, настільки віддалених від місця передачі, що без останньої ці зображення і (або) звуки не були б доступні для сприйняття.

Сповіщення становить собою одну з форм розповсюдження об'єктів авторського права або суміжних прав із використанням технічних, в основному телекомунікаційних, засобів.

Нині під правом на сповіщення розуміють сповіщення передачі іншою організацією мовлення або в місцях із платним входом. У першому разі йдеться про ретрансляцію оригінальної передачі, а в

Розділ 11. Авторське право і суміжні права

другому — про перегляд телевізійної передачі або прослуховування радіопередачі в таких місцях, як ресторани, кафе, дискотеки тощо.

Усі сповіщення можливі тільки з дозволу організації мовлення, яка створила передачу, або іншого правоволодільця. Застереження із приводу сповіщення передачі у місцях із платним входом оче­видне, оскільки інакше ніхто не мав би права вільно транслювати будь-які передачі для публіки з комерційною метою.

Закріплення цих прав за організаціями мовлення відповідного виду цілком виправдане, бо ними регулюються хоча й близькі, але самостійні способи використання, як і вихід в ефір передачі ка­бельного мовлення, охоплює собою як ретрансляцію, так і подальше використання вже оприлюднених передач. В останньо­му випадку використовується запис передачі, здійснення якого регламентується законом самостійно.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Майнові права організацій мовлення можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначається спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок випла­ти винагороди, територія, на яку розповсюджуються передачі пра­ва, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи — суб'єкта суміжних прав.

§ 4. Вільне використання об'єктів суміжних прав

Як і твори літератури і мистецтва, об'єкти суміжних прав у пе­редбачених законом випадках можуть використовуватися без зго­ди виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мов­лення і, як правило, без виплати їм винагороди. Наявність у законі подібних випадків, які є у законодавстві всіх держав, що охороня­ють суміжні права, і допускаються ст. 15 Римської конвенції, пояс­нюється тими ж причинами, що й наявність обмежень прав авто­рів. Такі обмеження встановлені в інтересах суспільства, яке

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

зацікавлене у вільному розповсюдженні інформації, розвитку освіти і науки. Як і будь-які винятки із загального правила, перед­бачені законом обмеження суміжних прав не підлягають розшире­ному тлумаченню. Вільне використання об'єктів суміжних прав не повинне завдавати шкоди нормальному їх використанню, зачіпа­ти законні інтереси виконавця, виробника фонограми, відеогра­ми, організації мовлення, а також авторів виконуваних чи переда­ваних творів.

Вилучення зі сфери суміжних прав, передбачені ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», поширюються на всіх володільців суміжних прав та їх правонаступників. Установ­лені Законом випадки вільного використання об'єктів суміжних прав полягають у такому.

По-перше, дозволяється вільне використання виконання, пере­дачі в ефір або по кабелю та їх записів, а також відтворення фоно­грам, відеограм для включення до огляду про політичні події неве­ликих уривків із виконань, фонограми, відеограми, передачі в ефір абопо кабелю. Метою огляду або репортажу є інформування публіки про події, а не доведення до її відома виконання, фонограми, віде­ограми, передачі в ефір або по кабелю. Тому у відповідному огляді або репортажі можуть подаватися лише уривки, які стають побаче­ними або почутими під час висвітлення поточних подій.

По-друге, можливе використання невеликих уривків із вико­нання, фонограми, відеограми, передачі в ефір або по кабелю для цитування за умови, що таке цитування здійснюється з інфор­маційною метою.Під невеликим уривком закон розуміє таку частину виконання, фонограми, відеограми або передачі, яка є необхідною і разом із тим достатньою для того, щоб публіка одер­жала уявлення про той об'єкт суміжного права, відомості про який доводяться до неї шляхом цитування. Поняттям «інформаційна мета» не охоплюється практика використання цитат із чужих творів і об'єктів суміжних прав, за якої цитати включаються до інших об'єктів суміжних прав із художньою метою.

Подібні дії можуть здійснюватися лише за умови дотримання авторських і (або) суміжних прав правоволодільців використову­ваних об'єктів.

Розділ II. Авторське право і суміжні права

По-третє, об'єкти суміжних прав можуть використовуватися будь-якими зацікавленими особами з метою навчання або науково­го дослідження. Формулювання цього випадку вільного викорис­тання передбачено ст. 15 Римської конвенції.

По-четверте, дозволяється без згоди виконавця, виробника фо­нограми, відеограми, організації ефірного або кабельного мовлен­ня використання передачі в ефір або по кабелю та її запису, а також відтворення фонограми, відеограми в особистих цілях. Виплата ви­нагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені вище відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вар­тості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

— професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

— обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за мит­ну територію України;

— обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися вироб­никами та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробника­ми та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перера­ховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (уповноваженим організаціям). Зібрані кошти роз­поділяються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені органі­зації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники — у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені ор­ганізації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробників, імпорт і реалізацію (продаж) вище­зазначеного обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, ви­робниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між ор­ганізаціями колективного управління не передбачене інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам — 50 %, вико­навцям — 25 % і виробникам фонограм (відеограм) — 25 %.

По-п'яте, дозволяється визначене законом використання фоно­грам або відеограм, опублікованих із комерційною метою, без дозво­лу правоволодільців, алез виплатою їм винагороди.Бернська кон­венція визнає можливість запровадження ліцензій національним законодавством держав — членів Бернського союзу. Стаття ll^bis, закріпивши в п. 1 виключне право автора дозволяти передачу в ефір і сповіщення кабельними мережами своїх творів, у п. 2 передбачає таке: «Законодавство країн Союзу може визначати умови здійснен­ня прав, передбачених попереднім пунктом; проте дія цих умов бу­де суворо обмежена кордонами країн, які їх встановили. Ці умови жодним чином не можуть зачіпати ні немайнові права автора, ні на­лежне автору право на одержання справедливої винагороди, вста­новленої, за відсутності угоди, компетентним органом»¹.

Стаття 43 Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» допускає без згоди виробників фонограм або відеограм, які розтиражовані для використання з комерційною метою, і вико­навців, виконання яких зафіксовані в цих фонограмах або відео­грамах, але з виплатою винагороди, пряме чи непряме комерційне використання фонограм, відеограм та їхніх примірників, а саме:

— публічне виконання фонограми або її примірника чи
публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

— публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та "їхніх примірниках, в ефір;

¹ Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. Париж­ский акт от 24 июля 1971 года, измененный 2 октября 1979 года. — ВОИС. — Женева. — С. 20.

Розділ II. Авторське право і суміжні права

— публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їхніх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання зазначеної винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійсню­ють зазначені установою уповноважені організації колективного управління. Зібрані кошти розподіляють між організаціями колек­тивного управління, які є на обліку в установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями ко­лективного управління. Одержану від уповноваженої організації винагороду розподіляє відповідна організація колективного управління в таких пропорціях: виконавцям — 50 %, виробникам фонограм або відеограм — 50 %.

Розмір винагороди за використання фонограми або відеограми, порядок та умови її виплати визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 18 січня 2003 р. затверджені такі розміри винагороди (роялті) за викорис­тання опублікованих із комерційною метою фонограм і відеограм:

— 4 % від суми валового збору, одержаного від продажу квит­ків, — за комерційне використання зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, публічне виконання розтиражованих із комерційною метою фонограм та їхніх примірників, публічну демонстрацію розтиражованих із комерційною метою відеограм та їхніх примірників у місцях із платним входом;

— 1 % доходів, одержаних від того виду діяльності, у процесі якого здійснюють використання об'єктів суміжних прав, або 2,5 % від загальної суми витрат на зазначений вид використання об'єктів суміжних прав у разі відсутності таких доходів — за комерційне використання зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, публічне виконання розтиражованих із комерційною метою фонограм та їхніх примірників, публічну демонстрацію розтиражованих із комерційною метою відеограм та їхніх примірників у місцях із безплатним входом;

— 2 % доходів, одержаних від того виду діяльності, у процесі якого
здійснюють використання об'єктів суміжних прав, — за публічне
сповіщення та ретрансляцію (повторне публічне сповіщення)
зафіксованих у фонограмах виконань, а також безпосередньо фоно-

Глава 9. Правова охорона суміжних прав

грам, розтиражованих із комерційною метою, та їхніх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення;

— 2 % доходів, одержаних від того виду діяльності, у процесі якого здійснюють використання об'єктів суміжних прав, — за публічне сповіщення та ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах вико­нань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, розтира­жованих із комерційною метою, та їхніх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення;

— 5 % доходів, одержаних від того виду діяльності, упроцесі якого здійснюють використання об'єктів суміжних прав, — за публічне сповіщення та ретрансляцію (повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, розтиражованих із ко­мерційною метою, та їхніх примірників у передачах кабельного радіомовлення і (або) телебачення чи через мережу Інтернет.

По-шосте, не потрібен дозвіл виконавця, виробника фоногра­ми або відеограми й організації мовлення на здійснення записів короткострокового користування, відтворення таких записів і фонограми, опублікованої з комерційною метою, якщо запис короткострокового користування або відтворення здійснює органі­зація ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі за умови:

— знищення запису короткострокового користування протягом
6-місячного строку після його виготовлення, якщо триваліший
строк не був погоджений із володільцями прав на запис, за винят­
ком єдиного примірника, який може бути збережений в офіційних
архівах на підставі його виключно документального характеру;

— попереднього одержання організацією ефірного мовлення
дозволу на передачу в ефір виконання або передачі, щодо яких
здійснюють запис короткострокового користування або відтво­
рення такого запису.

По-сьоме, вільне відтворення об'єктів суміжних прав дозволе­но також у випадках, встановлених Законом України «Про ав­торське право і суміжні права» щодо творів науки, літератури та мистецтва.