Основний зміст. Питання 1. Характерні риси дидактичної гри.

Питання 1. Характерні риси дидактичної гри.

Гра являє собою складний соціо-культурний феномен, якому присвячено багато філософсько-культурологічних психологічних та педагогічних досліджень. Серед них особливе місце належить питанню про використання ігор у навчальних цілях. Складність знаходиться в особливій природі ігрової діяльності: в її багаточисельних визначеннях незмінно підкреслюєтья самоцінність і самопроізвольність, відсутність практичної направленості, орієнтації на результат (не внутрішній, ігровий, а практичний). Між тим, навчання за самої своєї суті – цілеспрямована діяльність, яку вчитель за родом своєї професії покликаний організовувати, підпорядковуючи її свідомо поставленої дидактичної мети, яка виходить за межі ігрових завдань. Тому дидактична (навчальна, навчаюча) гра – внутрішньо суперечливе явище.

На допомогу в теоретичному плані (понятті) і в практичному відношенні (конструюванні і використанні) приходить розмежування ігрової діяльності і цілеспрямованої гри, ігри с правилами, підпорядкованої досягненню заздалегідь накресленого ігрового (все ж не практичного!) результату.

Теоретичні уявлення про дидактичні можливості гри відображали більш загальну сферу науково-педагогічної свідомості. Так, у педагогічних пошуках «нового виховання» знаходили своє місце й втілювалися уявлення про філогенетичну відповідність («біогенетичний закон»). Аналогія розвитку дитини з розвитком «людського роду» відображалися в ідеях дидактичної ігри як ігри-драматизації, розігрування-подання, дозволяючого відтворити фрагменти минулого або сьогодення культурного досвіду людства.

У сфері теоретичних уявлень міцно утвердилася ідея, висловлена відомим соціальним психологом Д. Мідом про те, що гра являє собою модель соціальної взаємодії, засіб засвоєння дитиною соціальних установок. Первинні соціальні установки виникають у вільній грі дитини і мають конкретну, безпосередню форму змінюють один одного ігрових ролей. Більш складні, узагальнені («генералізовані») соціальні установки, які не є індивідуальним відображенням загальних зразків соціальної або групової поведінки, виникають у грі з правилами. Механізм засвоєння установок пов’язаний із одночасним врахуванням різних рольових позицій. Через генералізовані соціальні установки відбувається подальше засвоєння дитиною соціального досвіду.

Більш пізніше дослідження дозволили уточнити ці уявленн. В останнє десятиліття продовжилися соціально-психологічні та соціально-антропологічні дослідження ігри як соціального феномену, особливо в її соціалізіруючому значенні. На основі аналізу етнографічного матеріалу було зроблено висновок про те, що співвідношення між культурним досвідом та змістом дитячої гри складне, чим це уявляється в теорії імітації. Засвоєння соціальних ролей та діяльності дорослих у грі організується через особливі форми їх трансформації, вбираючі їх гротескні зміни, тобто не тільки через пряму їх імітацію. Паралельно теоретичним уявленням змінюється й практика застосування дидактичних ігор. З 60-70-х рр. відбувається бум дидактичних ігор.

Протягом останніх десятиріччь навчальні ігри разом із задачами ілюстрації, позитивного емоційного окрасу навчання здобули все більшу змістовну, пізнавальну насищеність, пов’язану з посиленням використовуємого в них імітаційного моделювання (що не відміняє грі состязательности).

Питання 2. Рольові ігри в процесі навчання.

Спочатку навчальні ігри були переважно рольовими (ігри-драматизації), причому рольовий компонент зберігає важливіше, як правило, провідне значення і в сучасних дидактичних іграх.

У разі навчання рольова гра - це перш за все мовна діяльність, ігрова та навчальна одночасно. З точки зору учнів рольова гра – це ігрова діяльність, в процесі якої вони виступають у певних ролях. Метою рольової гри є здійснювана діяльність – гра, мотив лежить у змісті діяльності, а не поза нею. Навчальний характер гри школярами не усвідомлюється. З позиції вчителя рольову гру можна розглядати як форму організації навчального процесу.

Для вчителя мета гри - формування та розвиток навичок і вмінь учнів. Рольова гра керована, її навчальний характер чітко усвідомлюється вчителем.

Застосування рольової гри в навчанні – яскравий приклад двуплановости, коли педагогічна мета прихована і виступає в завуальованій формі.

Аналіз літератури з використання рольової гри в навчанні показує, що гра - явище поліфункціональне. Розглянемо, які ж функції вона може виконувати. Рольову гру можна віднести до навчальних ігор, оскільки вона значною мірою визначає вибір засобів, сприяє розвитку навичок і вмінь, дозволяє моделювати спілкування учнів у різних ситуаціях іншими словами, рольова гра являє собою вправу для оволодіння навичками і вміннями в умовах міжособистісного спілкування. У цьому плані рольова гра забезпечує навчальну функцію.

Важко переоцінити виховне значення рольової гри, її всебічний вплив на підлітка. Гра допомагає згуртувати дитячий колектив, в активну діяльність втягуються сором'язливі і боязкі, і це сприяє самоствердженню кожного в колективі. У рольових іграх виховується свідома дисципліна, працьовитість, взаємодопомога, активність підлітка, готовність включатися в різні види діяльності, самостійність, уміння відстояти свою точку зору, проявити ініціативу, знайти оптимальне рішення в певних умовах. Як показує практика навчання і спеціальні дослідження, учням імпонують позитивні ролі.

Разом з тим діти з задоволенням грають ролі негативних персонажів з метою висміяти їх негативні риси. Тобто, ми говоримо про виховну функції рольових ігор.

Рольова гра формує у школярів здатність зіграти роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. Вона орієнтує учнів на планування власної поведінки і поведінки співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших. Отже, рольова гра виконує орієнтуючу функцію.

Характеризуючи дитячу рольову гру, А. Н. Леонтьєв підкреслює, що протиріччя, невідповідність між потребою дії у дитини і неможливістю здійснити необхідні дією операції може вирішитися в одному-єдиному типі діяльності - в ігровій діяльності, у грі. Такого роду протиріччя характеризує і дітей підліткового віку. Більше того, підлітки прагнуть до спілкування, до дорослості, а рольова гра дає їм можливість вийти за рамки свого контексту діяльності і розширити його. Забезпечуючи здійснення бажань підросту, рольова гра тим самим реалізує компенсаторну функцію.

Таким чином, рольова гра виконує в навчальному процесі 5 основних функцій: мотиваційно-спонукальну, навчальну, виховну, ориентирующую і компенсаторну.