Глосарій

Авторська школа – експериментальний навчально-виховний заклад, діяльність якого базується на розробленій автором чи авторським колективом педагогічній концепції.

Авторські навчальні програми – складова частина навчально-методичного забезпечення освітнього процесу навчально-виховного закладу.

Авторські освітні технології – розроблені педагогами-практиками технології, в яких у різних варіантах поєднано адекватні змісту і цілям різнорівневого і різнопрофільного навчання структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп’ютерні, діалогові, тренінгові технології.

Альтернативні школи – «вільні школи», які виникли наприкінці 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи і США як протиставлення авторитарним рухам. Вони забезпечують альтернативну за змістом, формами і методими роботи з учнями.

Антиінноваційні бар’єри – зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності.

Базова освіта – суспільно необхідний рівень загальноосвітньої підготовки, який передбачає всебічний розвиток і ціннісно-етичну орієнтацію особистості, формування загальнокультурної основи її освіти, громадянського та професійного становлення.

Впровадження – це спеціально організований, систематизований процес, спрямований на вдосконалення педагогічної практики на основі інновацій (нових досягнень педагогічної науки, педагогічних технологій, взірцевого досвіду), які втілюються і виявляються у ціннісних орієнтирах, піднесенні якості знань, умінь і навичок учнів, сприяють підвищенню професійних компетентностей педагогів, а отже, забезпечують їхню освіту впродовж життя і високу конкурентоспроможність.

Гра – один з видів діяльності, значимість якого не в результаті, а у процесі.

Рольова гра – групова гра, в якій діти беруть на себе різноманітні соціальні ролі (батька, матері, лікаря та ін.) у спеціально створених сюжетних умовах.

Гра сюжетна – гра в яких діти відтворюють сюжети із реального життя людей чи художньої літератури.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Групова робота на уроці – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об’єднані в невеликі групи, виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога.

Гуманістична освіта – освітні системи і концепції, які базуються на цінностях гуманізації і гуманітаризації освіти.

Ділова гра – імітація ситуації з модулюванням професійної чи іншої діяльності шляхом гри за попередньо повідомленими правилами.

Діяльність учня – активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб’єкт, який цілеспрямовано впливає на об’єкт і тим самим задовольняє свої потреби.

Дидактика – галузь педагогіки, що вивчає теорію освіти і навчання, теоретична і науково-прикладна наука, яка розвиває сутність і рушійні сили у взаємозв’язку його освітніх, виховних і розвивальних функцій.

Дискусія – метод навчання, який передбачає організацію спільної мовної діяльності з метою пошуку ефективного розв’язання певної проблеми.

Диференціація – це цілеспрямоване навчання груп учнів, які виділяються педагогом за схожими індивідуальними особливостями, здібностями.

Ефективність навчання – міра досягнення навчальної мети, визначається на основі зіставлення мети і здобутих результатів, внаслідок чого робиться висновок про ефективність навчання.

Індивідуалізація навчання – це процес здійснення принципу індивідуального підходу до учнів.

Інновація педагогічна – процес створення, поширення і використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому.

Інноваційна компетентністьпедагога – система мотивів, знань, умінь, навичок, особистих якостей педагога, що забезпечує ефективність нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

Інноваційна культурапедагога – система система засвоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системо утворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану.

Інноваційна мета освіти – створення сприятливих умов для творчості, реалізації природної суті, соціальних потреб людини.

Інноваційна освіта – система ідей, головною метою яких є збереження і розвиток творчого потенціалу людини.

Інноваційні освітні процеси – зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, впровадження, поширення новацій і зміни освітнього середовища.

Інноваційна педагогічна діяльність – заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу, з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Інноваційна педагогічна технологія – цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Інноваційна поведінка педагога – сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє «Я», спрямовані за зміну складових сучасної системи освіти.

Інноваційна школа – навчально-виховний заклад, діяльність якого побудована на оригінальних (авторських) ідеях і технологіях. Являє собою нову освітню практику.

Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка ґрунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Інноваційне середовище – педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу навчального закладу.

Інноваційний педагогічний експеримент – метод дослідницько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті. Формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності.

Інноваційний потенціал педагога – сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, що виражає готовність удосконалювати педашлшічну діяльність, а також наявність внутрішніх засобів і методів, які забезпечують цю готовність.

Інновація – нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

Інтеграція – процес і результат взаємодії елементів, що супроводжується відновленням, встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв’язків між ними на основі достатньої підстави, в результаті чого формується інтегрований об’єкт з якісно новими властивостями у структурі якого зберігаються індивідуальні властивості вихідних елементів.

Інтегровані інновації – інновації, що передбачають обєднання інтенсивного та екстенсивного шляхів розвитку педагогічної системи за умови ретельного дослідження невикористаних резервів педагогічної системи, які виявляються на межі різнопланових, різнорівневих і різнохарактерних педагогічних підсистем та їх компонентів.

Інтенсивні інновації – інновації, які передбачають розвиток педагогічної системи за рахунок внутрішніх резервів.

Інтерактивний – спосіб взаємодіяти або знаходитися у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад – комп’ютером) або ким-небудь (людиною).

Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Класно-урочна система – організація навчального процесу, за якої дітей за віком та рівнем підготовки об’єднують у класи. Основною формою навчання є урок. Заняття проходить за розкладом, складеним на основі навчального плану.

Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльності учнів – форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. За такою організацією навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи.

Мета педагогічної діяльності – свідоме бачення кінцевого результату діяльності, що планується як позитивний перетворювальний вплив на особистість.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємної діяльності вчителя й учнів, спрямований на розв’язання навчально-виховних завдань.

Метод проектів (з грецької мови - дослідження) - це система навчання, за якої учні набувають знань у процесі планування та виконання завдань-проектів, котрі поступово ускладнюються.

Методика навчального предмету – часткова дидактика, теорія навчання певного навчального предмету; розглядає різні форми взаємодії викладання й учня в оволодінні змістом конкретного предмету.

Новація – це нове, нова ідея, засіб, які створені людиною (новатором).

Новизна – один з основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень, результат творчого пошуку, властивість і самоцінність нововведення.

Оцінювання навчальних результатів – встановлення ступеня виконання школярами навчальних завдань, рівня їх якості, дидактичні вимоги до оцінювання: обєктивність, систематичність, урахування індивідуальних особливостей, стимулювання учнів до вдосконалення своєї праці тощо.

Педагогічна технологія – науково обґрунтована педагогічна (дидактична) система, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних цілей і наперед визначений кінцевий результат.

Планування уроку – конструювання взаємодії викладача і учнів у процесі реального навчального часу. Основою планування служать мета, завдання, принципи, методи і зміст навчально-виховної діяльності викладача і навчально-пізнавальної діяльності учня. Планування уроку здійснюється у вигляді конспекту уроку.

Проблема – знання про невідоме, різновид про запитання, відповіді на яке не існує в накопиченних знаннях і тому вимагає відповідних дій для одержання нових знань.

Проблемна ситуація – обставина, коли перед учнями постають нові умови й інформація, за яких вони не можуть прийняти рішення на основі своїх власних знань і досвіду, тому мають відшукувати нову інформацію і набувати новий досвід.

Проект – це спеціально організований вчителем і самостійно виконааний учнями комплекс дій, що завершується результатом, створенням творчого продукту.

Проектування – це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, навчально-пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, предметно-перетворювальної, професійно-трудової, комунікативної, теоретичної і практичної діяльності.

Рефлексія – здатність людини на самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви і зіставляти їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей.

Співробітництво (кооперація) – спільна діяльність для досягнення загальних цілей.

Структура уроку – сукупність елементів уроку, що забезпечують його цілісність і збереження основних характеристик при різних варіантах поєднання. До таких елементів належить: організація початку уроку, постановка мети і завдань уроку, пояснення, закріплення, повторення, домашнє завдання, підбиття підсумків уроку.

Урок – основна одиниця освітнього процесу, чітко обмежена часовими рамками (45 хв.), планом роботи та складом учнів (класом).

Управління педагогічними інноваціями – вид соціального управління, що підтримує цілеспрямованість і організованість інноваційних процесів у системі освіти.

Якість освіти – рівень знань і вмінь розумового, морального і фізичного розвитку тих, хто навчається, на певному етапі відповідно до поставлених цілей; рівень забезпечення навчальної діяльності і надання освітніх послуг учасникам освітнього процесу навчально-виховним закладом.