Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ВЧЕННЯ ПРО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ВПЛИВ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ




Читайте также:
  1. Gt; зупинення провадження у справі
  2. Gt; несуть відповідальність за правопорушення, зв.язані з недодержанням установлених
  3. Адміністративна відповідальність
  4. Адміністративна відповідальність неповнолітніх
  5. Адміністративна відповідальність юридичних осіб
  6. Адміністративна відповідальність.
  7. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
  8. Аліментні зобов’язання в міжнародному приватному праві
  9. Аналіз зразків організації бесіди під час вивчення нового матеріалу
  10. Базові знання, необхідні для вивчення теми

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчаючи дану тему, студенти мають розуміти, що питання кримінально-правового впливу є самостійним перспективним напрямом в науці кримінального права, який активно розвивається. У першу чергу, слід розрізняти кримінально-правовий вплив та кримінально-правове регулювання:

- механізм кримінально-правового регулювання - система нормативно визначених засобів впливу на суспільні відносини (компонентами механізму є юридичні норми, юридичні факти, акти застосування норм та акти реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків)

- кримінально-правовий вплив, окрім системи спеціальних юридичних заходів, може здійснюватися також за допомогою неінституалізованих явищ правової дійсності - правосвідомості, правової культури, правових цінностей, правових ідей.

Кримінально-правовий вплив підлягає розгляду на загальному та індивідуальному рівнях.

На загальному рівні кримінально-правовий вплив можна визначити як об'єктивний динамічний процес впливу кримінального закону на поведінку, який починається з моменту вступу в дію кримінального закону та реалізується у функціях останнього. В цьому плані цілі та принципи кримінально-правового впливу збігаються з цілями та принципами кримінального закону.

На індивідуальному рівні кримінально-правовий вплив пов`язаний із реалізацією справедливої та невідворотної реакції держави на поведінку, яка має кримінально-правове значення. При цьому механізм кримінально-правового впливу починається з моменту набрання чинності кримінально-правовою нормою, що встановлює заборону суспільно небезпечної поведінки, і триває до моменту, коли повністю вичерпані всі кримінально-правові наслідки, пов`язані зі вчиненням суспільно небезпечного діяння. Студенти мають розуміти доцільність виокремлення стадій реалізації механізму кримінально-правового впливу:

- прийняття кримінально-правової норми та виникнення юридичної підстави кримінально-правового впливу;

- порушення кримінально-правової норми та виникнення фактичної підстави кримінально-правового впливу;

- кваліфікація вчиненого та оцінка його у відповідних актах правозастосування;

- кримінально-правовий вплив у процесі виконання заходу кримінально-правового впливу;



- кримінально-правовий вплив протягом строку судимості (у разі призначення покарання).

Відповідно до цього студенти мають усвідомити, що об'єктом кримінально-правового впливу на індивідуальному рівні є поведінка особи, яка порушила кримінально-правову заборону. Внаслідок впливу підлягає модифікації правовий статус такої особи. В свою чергу, суб'єктами кримінально-правового впливу слід вважати сторони кримінально-правових відносинами.

Студенти мають усвідомлювати, що питання видів кримінально-правового впливу пов`язане з різновидами кримінально-правових норм (заборонних та заохочувальних). Відповідно до цього студенти мають сформувати позицію щодо правомірності виокремлення примусового та заохочувального різновидів кримінально-правового впливу.

Кримінальна відповідальність є однією з найбільш дискусійних проблем кримінально-правового циклу, яка до сьогодні не знайшла свого належного відображення у КК України. Зокрема, з одного боку, законодавець вказує на підстави, умови та форми реалізації кримінальної відповідальності, з іншого, - не визначає її як таку. В свою чергу, ані в науці кримінального права, ані в кримінально-правовій доктрині не існує однозначного розуміння кримінальної відповідальності.



Відповідно до цього студенти мають знати основні підходи до розуміння кримінальної відповідальності:

- кримінальна відповідальність як захід кримінально-правового впливу, в цьому сенсі вона посідає особливе місце серед інших таких заходів;

- кримінальна відповідальність як правовідношення, яке виникає з приводу вчинення особою діяння, що містить склад злочину; в цьому сенсі заходи кримінально-правового впливу, що застосовуються до суб`єкта злочину є формами реалізації кримінальної відповідальності; саме в рамках такого правовідношення можна говорити про права та обов`язки двох сторін – держави та особи, яка вчинила злочин

Студенти мають орієнтуватися у дискусії щодо виділення видів кримінальної відповідальності: проспективної (перспективної) та ретроспективної (перший рівень класифікації), негативної та позитивної (другий рівень класифікації).

Як випливає з узагальненого аналізу позицій прихильників виділення проспективної кримінальної відповідальності, вона може виявлятися як:

- почуття відповідальності, яке обумовлене наявністю нереалізованих правових норм; однак будь-яка юридична категорія характеризується визначеністю змісту та процесуальною формою його реалізації, але проспективна відповідальність такими якостями не володіє;

- погроза, яка існує в санкції норми, що може бути реалізована у майбутньому стосовно конкретної особи, яка вчинила злочин; однак оскільки значення цього виду кримінальної відповідальності фактично зводиться до одного з аспектів функціонального призначення кримінального закону (загальної превенції), відпадає необхідність в існуванні двох термінів, які позначають одне і те ж саме явище



Виходячи з викладеного, слід погодитися з думкою Ю.В. Бауліна про те, що реально існуюча кримінальна відповідальність у вузькому спеціально-правовому значенні трактується як відповідальність ретроспективна, тобто як відповідна реакція держави на вчинене в минулому правопорушення (злочин).

Щодо різновидів ретроспективної кримінальної відповідальності студенти мають знати, що традиційно кримінальна відповідальність сприймається як атрибут публічного права, що може бути тільки негативним. Однак останнім часом значна увага приділяється проблематиці позитивної кримінальної відповідальності. Одними з найпоширеніших до розуміння позитивної кримінальної відповідальності є такі підходи:

- позитивна кримінальна відповідальність – це обов'язок дотримуватися кримінально-правових заборон, погоджувати з ними свою поведінку, тобто це динамічна сукупність правовідносин з дотримання юридичних заборон, учасником яких відповідно до закону є конкретний суб'єкт;

- позитивну кримінальну відповідальність можна розглядати з погляду передбаченої кримінальним законом суспільно корисної поведінки (необхідна оборона, крайня необхідність тощо), тобто позитивна кримінальна відповідальність спрямована на реалізацію заходів державного заохочення, яке особа має право вимагати, а держава зобов'язана застосувати.

В цьому контексті студенти мають знати, що будь-який різновид кримінальної відповідальності пов'язаний як зі спонуканням до певної діяльності, так і з утриманням від вчинення певних дій, адже вони пов'язані з реакцією на поведінку особи, яка вступила в конфлікт із кримінальним законом.При цьому не заперечується ретроспективний характер кримінальної відповідальності. Вчинення особою діяння, що містить склад злочину, актуалізує ретроспективну кримінальну відповідальність. Звільнення від кримінальної відповідальності завжди є звільненням від негативної відповідальності, яке не звільняє особу від обов'язку нести позитивну кримінальну відповідальність.

Крім цього, студенти мають звернути увагу на те, що диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності тісно пов`язані та одна логічно слідує за одною: спочатку законодавець встановлює кримінальну відповідальність та диференціює (градуює) її, потім правозастосувач обирає конкретний, індивідуальний захід відповідальності у межах, вже визначених законодавцем на етапі диференціації.

Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання є засобами заохочувального кримінально-правового впливу, притаманними КК України, які полягають в обмеженні або усуненні кримінально-правових обтяжень внаслідок виконання суб`єктами злочинів певних вимог закону.

Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання мають бути чітко розмежовані з:

- інститутом обмеження дії КК, який гарантує права чітко визначеної категорії осіб у визначених законом випадках: їхні діяння не є злочинами, але не внаслідок позитивної поведінки, а відповідно до особливостей соціальних ролей та відносин цих індивідів (це підтверджується вибором законодавцем терміна «не підлягає»);

- інститутами, що утворюють виключення злочинності діяння – розділ VIII Загальної частини КК України, оскільки у цих випадках гарантуються права осіб, які діють активно та соціально позитивно; виключення злочинності діяння є кримінально-правовою гарантією принципу «дозволено все те, що не заборонено законом», на цю обставину звернув увагу Верховний Суд України, вказуючи на необхідність розмежування випадків звільнення від кримінальної відповідальності та випадків, коли вона взагалі є неможливою;

- імунітетами як сукупністю особливих правил, що відносяться до спеціально вказаних у законі осіб|облич,лиць|, які регулюють порядок|лад| настання|наступу| кримінальної|карної| відповідальності, відмінний від загальноприйнятого; імунітет не декриміналізує вчинене особою протиправне діяння, а встановлює деякі обмеження при розслідуванні справи й притягненні обвинуваченого до кримінальної відповідальності, хоча мова йде про статус особи як суб’єкта права, однак цей статус існує у вигляді об’єктивної обставини, яка не залежить від посткримінальної поведінки особи, не спрямована на усунення шкідливих наслідків злочину.

Щодо звільнення від кримінальної відповідальності студенти мають сформувати власну позицію щодо обгрунтованості наявності такого інституту в кримінальному праві, адже в літературі висловлюються думки про доцільність звільнення лише від покарання (О.М.Костенко).

Студентам слід звернути увагу й на дискусію про про виділення видів кримінальної відповідальності: проспективної (перспективної) та ретроспективної (перший рівень класифікації), негативної та позитивної (другий рівень класифікації). При цьому доцільно наголосити на тому, що ретроспективна кримінальна відповідальність передбачає як негативний, так і позитивний її різновиди: вони обидва пов'язані з реакцією на поведінку особи, яка вступила в конфлікт із кримінальним законом. Звільнення від кримінальної відповідальності завжди є звільненням від негативної відповідальності, яке не звільняє особу від обов'язку нести позитивну кримінальну відповідальність. Однак звільнення від кримінальної відповідальності є за своєю природою ретроспективним явищем. Воно хоча й реалізується у майбутньому, але фактично повернене у минуле (Ю.В.Баулін). Звільнення від кримінальної відповідальності є проявом диференціації, а не індивідуалізації кримінально-правового впливу.

В КК України передбачені таки види звільнення від кримінальної відповідальності як загальні та спеціальні; умовні та безумовні; імперативні та дискреційні.

При цьому слід звернути увагу на особливі випадки:

- звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст.ст. 48, 49 КК України), адже таке звільнення фактично пов'язується з формальними обставинами, але не з переліком вимог, що висуваються до поведінки суб'єкта злочину;

- звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 97 КК України), що є дискреційним та таким, яке поєднується із застосуванням примусових заходів виховного характеру;

- ч. 4 ст. 401 КК України, яка передбачає дискреційність звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтями розділу XIX Особливої частини КК України. При цьому законодавець не робить прямих вказівок на сукупність вимог, що висуваються до посткрімінальної поведінки відповідної особи.

Звільнення особи від покарання є менш сприятливим для неї засобом заохочення, адже кримінально-правові обтяження не усуваються, а зменшуються. Порядок звільнення від покарання та його відбування передбачений розділом XII Загальної частини КК України. При цьому особливу увагу студенти мають звернути на положення ч. 4 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України. Внаслідок цього студенти повинні вміти сформувати власну позицію щодо взаємообумовленності вимог, які висуваються до посткримінальної поведінки суб`єкту злочину, та обсягом зменшення кримінально-правових обтяжень.

 

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

1. Поняття, механізм та принципи кримінально-правового впливу.

2. Види кримінально-правового впливу.

3. Поняття кримінальної відповідальності: сучасні підходи.

4. Проблеми нормативного закріплення поняття кримінальної відповідальності.

5. Види кримінальної відповідальності.

6. Кримінальна відповідальність в контексті кримінально-правового впливу.

7. Поняття та соціальна обумовленність звільнення від кримінальної відповідальності.

8. Система підстав звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення за КК України: проблеми нормативного регулювання та застосування.

9. Поняття звільнення від покарання.

10. Підстави та види звільнення від покарання: проблеми нормативного регулювання та застосування.

 

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Вплив та примус у кримінальному праві: співвідношення понять.

2. Види кримінально-правового впливу.

3. Проблеми кримінально-правового впливу на юридичних осіб.

4. Кримінальна відповідальність та кримінально-правовий вплив.

5. Проблеми нормативного закріплення принципів кримінальної відповідальності.

6. Звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання: співвідношення понять.

7. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності: загальна характеристика.

8. Види звільнення від кримінальної відповідальності в контексті кримінально-правового впливу.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Астемиров З.А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания. – Махачкала: Изд-во Дагестан. ун-та, 1987. – 315 с.

Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. - О.: «Дизайн и полиграфия», 2000. - 566 с.

Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск, 1976. – 384 с.

Баулін Ю.В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук України. – №2-3. – Х., 2003. – С.626-633.

Безбородов Д.А. Методологические основы учения об уголовной ответственности за совместное преступное деяние: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Санкт-Петербургский ун-т МВД России. – СПб., 2007. - 57 с.

Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика). – СПб.: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 505 с.

Бойцов А.И. Действие уголовного закона во времени и пространстве. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1995. – 257 с.

Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. - М.: Изд. «Юридическая литература», 1967. - 239 с.

Вечерова Є.М. Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Міжнар. гуманіт. ун-т. – О., 2010. – 232 с.

Генрих Н.В. Предмет и метод уголовно-правового регулирования: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Академия права и управл. ФСИН. – Рязань, 2011. – 61 с.

Голик Ю.В. Метод уголовного права // Журнал российского права. – 2000. - №1. – С.69-75.

Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.

Голосніченко І. Перспективні положення коди­фікації норм правового інституту адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – №8. – С. 60-63

Дуюнов В.К. Механизм уголовно-правового воздействия: теоретические основы и практика реализации: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Волжский ун-т им. В.Н.Татищева. - Тольятти, 2001.- 40 с.

Дуюнов В.К. Уголовно-правовое воздействие: теория и практика. – М.: Науч. кн., 2003. – 520 с.

Егоров В.С. Вопросы правового регулирования мер уголовного принуждения. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2006. – 312 с.

Жалинский А.Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2009. – 400 с.

Жариков Ю.С. Уголовно-правовое регулирование и механизм его реализации. – М.: ИД «Юриспруденция», 2009. – 216 с.

Загородников Н.И. О пределах уголовной ответственности // Советское государство и право. - 1967. - №7. - С.39-46.

Коган В.М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. – М.: Наука, 1983. – 183 с.

Колб О.Г., Журавська З.В. Про форми кримінальної відповідальності // Держава та регіони. Серія: Право. – 2009. - № 2. – С. 38-41.

Коломієць Ю.Ю. Невідворотність кримінальної відповідальності : правова природа та зміст: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. націон. юрид. академія. – О., 2005. – 205 с.

Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система. – СПб.: СПбГУ, 1999. – 262 с.

Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. - 2-е изд , перераб и доп. - М.: Издательство НОРМА, 2000. – 400 с.

Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 339 с.

Ляпунов Ю. Уголовное право: предмет и метод правового регулирования // Уголовное право. – 2005. - №1. – С.48-52.

Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – 250 с.

Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.

Меркулова В.О. Кримінальна відповідальність: окремі теоретичні та соціально-правові аспекти. - О.: Одес. юрид. ін-т Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. — 224 с.

Митрофанов І.І. Теоретичні проблеми механізму реалізації кримінальної відповідальності. – Кременчук: Вид. ПП Щербатих О.В., 2010. – 520 с.

Орловская Н.А. Основания и принципы построения уголовно-правовых санкций. – О.: Юрид. л-ра, 2011. – 624 с.

Орловская Н.А. Уголовно-правовые санкции: проблемы определения, классификации, функционального анализа. – О.: Юрид. л-ра, 2010. – 296 с.

Осауленко А.О. Нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 22 с.

Петрова Г.О. Уголовно-правовое регулирование и его средства: норма и правоотношение: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нижегор. акад. МВД России. – Н. Новгород, 2003. – 48 с.

Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. – 177 с.

Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 5. Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в України / В.В. Сташис, А.П. Закалюк, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, В.П. Тихий, Ю.В. Баулін; Акад. прав. наук України. — Х.: Право, 2008. — 839 с.

Прокопович Г.А. Теоретическая модель юридической ответственности в публичном и частном праве: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01/Акад. эконом. безопасности МВД РФ. – М., 2009. – 70 с.

Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 96 с.

Соловій Я.І. Межі кримінальної відповідальності. — Івано-Франківськ: Надвірн. друк., 2009. — 297 с.

Сорочинський М.Г. Попередження злочинності засобами кримінального права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2004. – 19 с.

Сташис В.В., Тацій В.Я. Концептуальні положення і система чинного Кримінального кодексу України // Проблеми законності : зб. наук. праць. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2009. - Вип. 100. - С. 278-290.

Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978. – 288 с.

Султыгов Н.Н. Место и роль правовых запретов в системе правовых ограничений // История государства и права. – 2004. - №4. – С.13-16.

Тарбагаев А.Н. Понятие и цели уголовной ответственности. - Красноярск, Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – 120 с.

Фирсова А.П. Уголовно-правовое воздействие: сущность и содержание // Актуальные проблемы российского права. – 2008. - №2. – С.158-165.

Хавронюк М. Диференціація кримінальної відповідальності: чи кримінальна безвідповідальність // Підприємництво, господарство і право. - 2009.- № 8. - С.3-7.

Хавронюк М.І. Міф про справедливість і милосердя (до питання про механізм кримінально-правового впливу) // Актуальні проблеми держави і права. – 2010.- Вип. 54. – С. 68-73.

Хряпінський П.В. Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України. — Х.: Харків юрид., 2009. — 840 с.

Чистяков А.А. Уголовная ответственность и механизм формирования ее основания. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. – 275 с.

Чугуников І.І. Правовідносини та форми їх реалізації у кримінальному праві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2001. – 19 с.


Дата добавления: 2015-04-05; просмотров: 37; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты