Право на відшкодування збитків – одна з основоположних засад відповідальності за Господарським кодексом України.

Як уже зазначалося, першою формою (видом) господарсько-правової відповідальності є відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміють заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Натомість для учасника господарських відносин, який постраждав від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів (ч. 2 ст. 20 ГК України).

У ч. 1 ст. 224 ГК України зазначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

При цьому не слід ототожнювати поняття збитків і шкоди. Шкода може бути матеріальною і нематеріальною. Збитки є матеріальною шкодою, яка характеризується зовнішніми (фізичними) та внутрішніми (якісними) змінами майнової бази суб'єкта господарювання. Тому збитки в господарських правовідносинах – це завжди вартісний (грошовий) вираз майнової шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю) одного учасника таких відносин іншому.

У ч. 2 ст. 224 ГК України зазначається, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, названа частина статті не дає загального визначення збитків, а лише називає два їх види: витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна (реальний збиток) і не одержані нею доходи (утрачена або, іншими словами, упущена вигода).

Ст. 225 ГК України конкретизує і доповнює положення ст. 224 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила господарське правопорушення, включено чотири різновиди збитків:

1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), здійснені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тут необхідно зазначити, що значно краще, ніж у ЦК України, вирішено у ГК України питання про склад збитків. Так, при визначенні суми збитків ст. 22 ЦК України прямо вказує на можливість включення потерпілою стороною у склад збитків не тільки фактично зазнаних нею витрат, а й тих витрат, які вона повинна буде зазнати, ГК України таку можливість виключає.

В іншому випадку неможливо буде уникнути ситуації, коли недобросовісні контрагенти стануть включати до складу збитків, наприклад, штрафи, пені, збитки, які вони нібито повинні будуть сплатити своїм контрагентам. У господарських відносинах (на відміну від цивільних) це бувають дуже значні суми, які внаслідок тих чи інших причин можуть зовсім не виникати або виникати у значно менших обсягах.

У результаті з'явилась би можливість для незаконного збагачення або для незаконного „перекачування” грошей від одних структур до інших і т. д., що однаково негативно для економіки.

Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, тому що її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір зазнаних нею збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. У свою чергу відповідач має право доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, якщо відповідно до закону вина в цьому разі є умовою відповідальності.

У ч. 2 ст. 225 ГК України зазначається, що законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Оскільки за загальним правилом збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі, то обмеження відповідальності, передбачене в цьому випадку, є винятком з принципу їх повного відшкодування.

Проте вказана частина цієї статті не містить вказівок ні щодо того, у яких конкретно господарських зобов'язаннях розмір відповідальності у формі відшкодування збитків обмежується, ні щодо тих способів, якими має реалізуватись зазначене обмеження.

У ній передбачена лише можливість такого обмеження відповідними законами, що регулюють ті чи інші господарські правовідносини.

Так, наприклад, у ст. 352 Кодексу торговельного мореплавства України вказується, що відповідальність судновласника за своїми зобов'язаннями обмежується щодо будь-яких інших вимог (крім вимог, викликаних втратою життя або ушкодженням здоров'я) для судна місткістю не більше 500 одиниць –167000 розрахункових одиниць. До зазначеної суми додається така сума на кожну одиницю: від 501 до 3000 одиниць – 167 розрахункових одиниць тощо.

Законодавством встановлено певні вимоги щодо визначення розміру збитків: при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі, якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, – на день подання до суду відповідного позову про стягненння збитків. Виходячи з конкретних умов, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день виконання рішення суду.

Як правило, збитки не є майновою санкцією заздалегідь визначеного розміру, в чому і полягає універсальність їхнього застосування.

Певна складність застосування зазначеної санкції обчисленні, як дехто вважає, труднощами в обрахуванні розміру збитків.

Відповідно, існує точка зору, згідно з якою господарсько-правова відповідальність у вигляді відшкодування збитків не знаходить широкого застосування через складності у розрахунках.

Подібні твердження не є достатньо обгрунтованими.

Ознайомлення з відповідними методиками (рекомендаціями) розрахунків, як і з практикою доказування збитків у господарських спорах, свідчить, що на практиці особливих складностей з розрахунками збитків не виникає, якщо цю роботу виконує досвідчений юрист (економіст). Складності, як правило, виникають лише при спробах визначити максимальні значення таких двох складових збитків, як упущена вигода та збитки через зростання умовно-постійних витрат, тобто при намаганні розрахувати їх 100-відсоткове значення, де потрібні знання висококфаліфікованих спеціалістів. В інших випадках, коли йдеться не стільки про повне їх обчислення, а про підрахунок лише прямих збитків та додаткових витрат, спеціалісти підприємств, як правило, самі виконують такі розрахунки.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

В той же час не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом (ч. 5 ст. 225 ГК України).

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування у сфері господарювання.

Умови і порядок відшкодування збитків встановлені ст. 226 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, котрий вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі, якщо збитків завдано іншим суб'єктам, – зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права покластися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірно відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У випадку невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 193 ГК України (тобто коли інше не передбачено законом або договором чи управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання).

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція:

1) у відносинах купівлі-продажу між суб'єктами господарювання; Так, згідно зі ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довірчого користування тощо). У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (ч. 1 ст. 661 ЦК України);

2) у відносинах комерційного посередництва (агентської діяльності). У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, зазнаних внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною (ч. 3 ст. 303 ГК України);

3) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не передбачено законом (ч. 1 ст. 322 ГК України).

Чинним господарським законодавством передбачені і деякі інші випадки відшкодування збитків суб'єктами господарювання.

Запитання для самоконтролю

1. Співвідношення понять видів і форм господарсько-правової відповідальності.

2. Розмежуйте поняття “збитки” і “шкода”.

3. Назвіть різновиди збитків. Що таке „відшкодування збитків”?

4. Які збитки не підлягають відшкодуванню?

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть склад збитків, що підлягають відшкодуванню у разі порушення господарського зобов’язання.

2. В яких випадках відшкодування збитків застосовується як майнова санкція?

3. Порівняйте співвідношення понять видів і форм господарсько-правової відповідальності в юридичній літературі.